14 травня 2025 року м. Дніпросправа № 160/25793/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Шлай А.В., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2024, (суддя суду першої інстанції Дєєв М.В.), прийняте в порядку письмового провадження в м. Дніпрі, в адміністративній справі №160/25793/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
25.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 про неприйняття позитивного рішення за рапортом від 09.08.2024 року, а саме: солдату ОСОБА_1 , номеру обслуги 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 не погоджено задоволення рапорту.
- скасувати рішення військової частини НОМЕР_1 від 13.08.2024 року №5496 щодо розгляду рапорту солдата ОСОБА_1 від 09.08.2024 року, номеру обслуги 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ;
- скасувати рішення військової частини НОМЕР_1 від 16.09.2024 року №6648 щодо розгляду рапорту солдата ОСОБА_1 , від 09.08.2024 року номеру обслуги 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт солдата ОСОБА_1 , від 09.08.2024 року, номеру обслуги 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 з урахуванням висновків, вказаних в рішенні суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби на підставі того, що він є єдиним членом сім'ї, якому необхідно здійснювати постійний догляд за батьком, який є інвалідом ІІ групи, на підтвердження чого було надано всі необхідні докази, проте, відповідачем за наслідком розгляду вказаного рапорту були прийняті 2 протиправних рішення про відмову у його задоволенні на підставі того, що до рапорту не додано документів, що підтверджують відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення особи, яка є особою з інвалідністю та потребує постійного догляду.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 16.12.2024 задовольнив позовні вимоги частково. Визнав протиправними та скасував рішення військової частини НОМЕР_1 від 13.08.2024 року №5496 та від 16.09.2024 року №6648 щодо розгляду рапорту солдата ОСОБА_1 від 09.08.2024 року номеру обслуги 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 . Зобов'язав військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт солдата ОСОБА_1 , від 09.08.2024 року, номеру обслуги 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з поданих позивачем документів не випливає, що у ОСОБА_3 відсутні інші діти, окрім позивача, а також відсутні батьки, рідні брати, сестри та онуки. Свідоцтво про народження позивача не є доказом того, що він єдиний син ОСОБА_3 , а свідоцтво про розірвання шлюбу не доводить того, що ОСОБА_3 не укладав новий шлюб.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.08.2024 року батькові позивача - ОСОБА_3 було встановлено 2 групу інвалідності, у зв'язку із загальним захворюванням, який потребує постійного стороннього догляду безстроково.
09.08.2024 року позивач звернувся з рапортом до командира частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби на підставі п.п. “г» п.2 ч.4 ст. 26 ЗУ “Про військовий обов'язок та військову службу» через сімейні обставини на таких підставах : необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини, який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, до якого долучено відповідні докази.
13.08.2024 року відповідачем прийнято рішення №5496, відповідно до якого, за наслідком розгляду рапорту від 09.08.2024 року, військовою частиною НОМЕР_1 , не прийнято позитивного рішення, а саме: солдату ОСОБА_1 не погоджено задоволення рапорту на підставі того, що до рапорту не додано документів, що підтверджують відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня особи, яка є особою з інвалідністю та потребує постійного догляду.
16.09.2024 року відповідачем прийнято рішення №6648, відповідно до якого, за наслідком повторного отримання та розгляду рапорту від 09.08.2024 року, позивачу відмовлено у його задоволенні та продубльовано попереднє рішення.
Військовою частиною НОМЕР_1 , не прийнято позитивного рішення, а саме: солдату ОСОБА_1 не погоджено задоволення рапорту на підставі того, що до рапорту не додано документів, що підтверджують відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня особи, яка є особою з інвалідністю та потребує постійного догляду.
Позивач вважає вказані рішення відповідача протиправними, оскільки до рапорту про звільнення було долучено належні докази на підтвердження відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня особи, яка є особою з інвалідністю та потребує постійного догляду, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що дослідивши документи, які долучено позивачем до рапорту про звільнення на підтвердження відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня особи, яка є особою з інвалідністю та потребує постійного догляду, з урахуванням того, що додаток 19 Інструкції (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не містив конкретного переліку документів, які мають бути надані ні підтвердження відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня особи, яка є особою з інвалідністю та потребує постійного догляду, як і будь-яким іншим чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством, при цьому, суд дійшов висновку, що позивачем до рапорту про звільнення з військової служби від 09.08.2024 року долучено належні та достатні докази на підтвердження відсутності у батька позивача ОСОБА_3 - особи, яка є особою з інвалідністю та потребує постійного догляду, інших членів сім'ї першого чи другого ступеня.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі-Закон № 2232-XII).
Частинами 1, 2, 4-6 статті 2 Закону № 2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Водночас підстави звільнення з військової служби встановлені статтею 26 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з підпунктом г, пункту 4 статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до абзацу 13 пункту 3 статті 12 Закону № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Тобто, аналіз положень підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII та абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII свідчить про те, що для звільнення з військової служби необхідною є наявність таких умов:
- необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка);
- наявність у осіб, які потребують догляду, I чи II групи інвалідності;
- відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за №438/16454, (далі - Інструкція) передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Згідно з додатком 19 до Інструкції (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 та визначено підпунктом “г» пунктів 1, 2 частини четвертої, підпунктом “ґ» пункту 2 частини п'ятої, підпунктом “г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», подаються:
- копія аркуша бесіди;
- копія рапорту військовослужбовця;
- документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин;
- копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Так, позивачем на підтвердження необхідності здійснювати постійний догляд за своїм батьком, який є особою з інвалідністю І групи та на підтвердження про відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи надано наступні документи:
- копію паспорту ОСОБА_3 ;
- копію свідоцтва про народження позивача ОСОБА_2 , батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_4 ;
- копію свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;
- копію довідки до акта огляду метко-соціальною експертною комісією ОСОБА_3 , в якому зазначена ІІ група інвалідності;
- копію висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, відповідно до якого ОСОБА_3 є інвалідом ІІ групи, проживає разом з ОСОБА_1 та потребує постійного стороннього догляду ;
- нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_3 , якою останній підтверджує, що із числа військовозобов'язаних членів його сім'ї першого ступеня споріднення для свого утримання (догляду) обирає сина ОСОБА_1 ;
- відповідь Довгинцівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області, відповідно до якої реєстр, як державна електронна інформаційна система містить інформацію про наявність юридичних фактів, а не їх відсутність та відомості про акти цивільного стану, які не прив'язані до однієї фізичної особи, тому не відображає та не фіксує родинні стосунки між особами.
Відповідачем ОСОБА_1 не погоджено задоволення рапорту на підставі того, що до рапорту не додано документів, які підтверджують відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня особи, яка є особою з інвалідністю та потребує постійного догляду.
При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції додаток 19 Інструкції (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не містив конкретного переліку документів, якими можливо підтвердити відсутність у особи близьких родичів, водночас, чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством, не було передбачено конкретного документу, яким встановлюється відсутність у особи членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення.
В оскаржуваному рішенні відповідач також не наводить конкретно які саме документи позивачем не подані на підтвердження відсутності у його батька інших дітей, дружини, братів або сестер, не наведено також жодних обставин, які б свідчили про те, що позивач подав до військової частини неправдиві відомості чи підроблені документи.
У силу положень статті 110 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (затверджений Законом України від 24.03.1999 року №551-ХIV) усі військовослужбовці мають право надсилати заяви чи скарги або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове слідство, та інших державних органів у разі: прийняття незаконних рішень, дій (бездіяльності) стосовно них командирами (начальниками) або іншими військовослужбовцями, порушення їх прав, законних інтересів та свобод; незаконного покладення на них обов'язків або незаконного притягнення до відповідальності.
Згідно з ст. 111 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України заява чи скарга з інших питань службової діяльності подається безпосередньому командирові (начальникові) тієї особи, дії якої він оскаржує, а в разі, якщо особи, які подають скаргу, не знають, з чиєї вини порушені їх права, заява чи скарга подається в порядку підпорядкованості. У такому самому порядку подаються пропозиції.
За правилами статті 117 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до п. 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 року №124 (Інструкція з діловодства у Збройних Силах України), рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення, тощо) чи пояснення особистого характеру.
Згідно з пунктом 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів а моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.
Наведені вище положення передбачають право подання рапортів з питань, що виникають під час проходження військової служби.
Командир військової частини за результатами розгляду рапорту (заяви) військовослужбовця, зобов'язаний протягом місяця розглянути рапорт (заяву) військовослужбовця та надати відповідь по суті порушених питань.
При цьому командир має приймати рішення та діяти на власний розсуд одноосібно приймаючи відповідні рішення за рапортом військовослужбовця.
Відносини з приводу розгляду звернень військовослужбовців додатково деталізовані нормами Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України (затверджена наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 року №735, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23.01.2017 року за №94/29962).
Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Інструкції №735 посадові особи органів військового управління, військових частин під час розгляду звернень громадян зобов'язані уважно вникати в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників на місця для перевірки викладених у зверненні обставин, застосовувати інші заходи для об'єктивного вирішення поставлених автором звернення питань, з'ясовувати та приймати рішення про усунення причин і умов, які спонукають авторів скаржитись.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Інструкції №735 рішення, які приймаються за зверненнями, мають бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов'язана забезпечити своєчасне й правильне рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів щодо поновлення порушених прав громадян.
За правилами пункту 5 розділу ІІІ Інструкції №735 звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.
Якщо в місячний термін розв'язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов'язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.
Як то згадано у пункті 7 розділу ІІІ Інструкції №735, відповідь за результатами розгляду звернення обов'язково дається тим органом військового управління, військовою частиною, які його отримали і до компетенції яких входить розв'язання порушених у зверненні питань, за підписом керівників або осіб, яким право ставити підпис надано відповідним керівником органу військового управління, командиром військової частини.
Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції №735 визначено, що рішення про відмову в задоволенні вимог або прохань, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на чинне законодавство і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
При цьому вказуються заходи, які вживались органом військового управління, військовою частиною для перевірки цього звернення. Якщо давалася усна відповідь, то складається відповідна довідка, яка додається до матеріалів перевірки звернення.
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в порушення приписів Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України №735 від 28.12.2016 року та приписів Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 року №124, та положень Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідачем в оскаржуваних рішеннях не зазначено яким саме нормам законодавства не відповідають додані до рапорту документи, або нормативно-правового акта, яким визначено документ який може підтвердити відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня особи, яка є особою з інвалідністю та потребує постійного догляду.
Дослідивши документи, які долучено позивачем до рапорту про звільнення на підтвердження відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня особи, яка є особою з інвалідністю та потребує постійного догляду, з урахуванням того, що додаток 19 Інструкції (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не містив конкретного переліку документів, які мають бути надані на підтвердження відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня особи, яка є особою з інвалідністю та потребує постійного догляду, як і будь-яким іншим чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством, при цьому, суд першої інстанції правильно вказав, що позивачем до рапорту про звільнення з військової служби від 09.08.2024 року долучено належні та достатні докази на підтвердження відсутності у батька позивача ОСОБА_3 - особи, яка є особою з інвалідністю та потребує постійного догляду, інших членів сім'ї першого чи другого ступеня.
Однак, відповідач фактично самоусунувся від розгляду поданих документів та рапорту пославшись на ненадання позивачем документу, конкретне зазначення якого не наведене у рішенні по суті рапорту позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Рішення відповідача не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності прийняття рішень суб'єктами владних повноважень, відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для його скасування та покладення на відповідача обов'язок розглянути рапорт позивача повторно.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підстави для зміни чи скасування рішення суду - відсутні.
Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 в адміністративній справі № 160/25793/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя А.В. Шлай
суддя А.А. Щербак