15 травня 2025 року м. Дніпросправа № 160/33522/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року (суддя Р.З. Голобутовський) у справі № 160/33522/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у призначенні пенсії і не зарахування до страхового стажу, який надає право на пенсійне забезпечення за віком позивачці періодів роботи з 15.07.1982 по 31.03.1998 в КСП «Зелений Луг»; з 01.12.2000 по 02.11.2001 в Приватній агрофірмі «Швейцарія»; з 04.03.2011 по 16.12.2012 у ФОП ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачці пенсію за віком з моменту першого звернення з 02.09.2024 і зарахувати до страхового стажу, який надає право на пенсійне забезпечення за віком періоди роботи з 15.07.1982 по 31.03.1998 в КСП «Зелений Луг»; з 01.12.2000 по 02.11.2001 в Приватній агрофірмі «Швейцарія»; з 04.03.2011 по 16.12.2012 у ФОП ОСОБА_2 ..
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка має необхідний страховий стаж роботи та має право на призначення пенсії за віком. Крім того, позивачка зазначає, що вона не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вказувати про відсутність трудового стажу позивачки. Вважає, що відповідальність за не нарахування страхових внесків має нести роботодавець, а не працівник.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.09.2024 №041750021497 про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу позивачки період її роботи з 15.07.1982 по 14.10.1983, з
16.08.1983 по 19.09.1983, з 16.12.1992 по 31.12.1993, з 16.03.1996 по 26.04.1996 в КСП «Зелений Луг»; з 01.12.2000 по 02.11.2001 в Приватній агрофірмі «Швейцарія»; з 04.03.2011 по 16.11.2012 у ФОП ОСОБА_2 ;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву позивачки від 02.09.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні та зарахованих цим судовим рішенням періодів її роботи.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Судом першої інстанції зазначено, що право позивачки на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Враховуючи наведене, суд зробив висновок, що періоди роботи позивачки з 15.07.1982 по 14.10.1983, з 16.08.1983 по 19.09.1983, з 16.12.1992 по 31.12.1993, з 16.03.1996 по 26.04.1996 в КСП «Зелений Луг» слід зарахувати до її стажу роботи, оскільки вони підтверджені належним чином оформленими записами в трудовій книжці.
Суд також врахував, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Суд звернув увагу, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, несплата підприємством страхових внесків не може бути підставою для незарахування до стажу позивачки спірних періодів роботи.
Отже, суд дійшов висновку, що пенсійним органом протиправно не зараховано до страхового стажу позивачки період її роботи з 01.12.2000 по 02.11.2001.
Також, суд дослідив, що відповідно до записів №9-10 трудової книжки позивачки від 04.11.1982, вона з 04.03.2011 по 16.11.2012 працювала продавцем продовольчих товарів у ФОП ОСОБА_2 .
В спірному рішенні відсутнє мотивування щодо не зарахування періоду роботи позивачки з 04.03.2011 по 16.11.2012.
Відтак, суд зробив висновок про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.09.2024 №041750021497 про відмову у призначенні пенсії позивачці. Разом з тим, з метою ефективного захисту права позивачки на пенсію суд вважав за необхідне зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 02.09.2024 та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, пенсійний орган вказує, що страховий стаж позивачки складає 28 років 08 місяців 04 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Вважає, що позивачці правомірно не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 15.07.1982 по 31.03.1988, оскільки відсутній номер рішення про звільнення з роботи. Зазначає, що позивачці правомірно не зараховано до страхового стажу період роботи з 01.12.2000 по 02.11.2001, адже в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні нарахування та сплата страхових внесків до органів пенсійного фонду України. Відтак, скаржник вважає, що спірне рішення про відмову у призначенні пенсії позивачці є правомірним.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачка 02.09.2024 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
09.09.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Харківській області розглянуто заяву позивачки та прийнято рішення №041750021497 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (не менше 31 року з 01.01.2024 по 31.12.2024).
Додатково у рішенні вказано про те, що загальний страховий стаж позивачки з урахуванням інформації в індивідуальних відомостях про застраховану особу становить 28 років 08 місяців 04 дні. До страхового стажу не зараховано: періоди роботи згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 з 15.07.1982 по 31.03.1998, оскільки відсутній номер рішення при звільненні з роботи, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Вищезазначений період зараховано на підставі інформації у архівній довідці від 28.03.2023 №м 224-Л-9-2/069, а також не зараховано період з 01.12.2000 по 02.11.2001, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні нарахування та сплата страхових внесків до органів Пенсійного фонду України.
Листом від 27.11.2024 за №63485-47602/Л-01/8-0400/24 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надало позивачці аналогічну інформацію, що зазначена у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 09.09.2024 №041750021497.
Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії за віком, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 цього Порядку в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.3 цього ж Порядку за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей про періоди роботи, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.
Матеріалами справи підтверджено, що 09.09.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Харківській області прийнято рішення №041750021497 про відмову у призначенні пенсії позивачці у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Згідно цього рішення пенсійного органу, страховий стаж позивачки складає 28 років 08 місяців 04 дні, до страхового стажу не зараховано період згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 15.07.1982 по 31.03.1998, оскільки відсутній номер рішення при звільненні з роботи. Крім того, до страхового стажу позивачки не зараховано період з 01.12.2000 по 02.11.2001, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні нарахування та сплата страхових внесків до органів Пенсійного фонду України.
Апеляційним судом досліджено, що відомості записів трудової книжки позивачки НОМЕР_1 підтверджують трудову діяльність позивачки з 15.07.1982 по 31.03.1998 в КСП «Зелений Луг».
Разом з тим, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, зі спірного періоду з 15.07.1982 по 31.03.1998 до страхового стажу позивачки було зараховані деякі періоди її роботи та перебування у відпустці для догляду за дитиною до 3 років, а саме: 15.10.1982 - 15.08.1983, 20.09.1983 - 14.10.1983, 15.10.1983 - 31.10.1983, 01.11.1983 - 14.03.1984, 15.03.1984 - 31.03.1984, 01.04.1984 - 14.10.1984, 15.10.1984 - 31.10.1984, 01.11.1984 - 31.12.1984, 01.01.1985 - 15.12.1992, 01.01.1994 - 15.03.1996, 27.04.1996 - 14.02.1997, 15.02.1997 - 31.03.1998.
Колегія суддів звертає увагу, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Також, апеляційний суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Апеляційний суд вважає, що визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Таких чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пенсійним органом протиправно не зараховано періоди роботи з 15.07.1982 по 14.10.1983, з 16.08.1983 по 19.09.1983, з 16.12.1992 по 31.12.1993, з 16.03.1996 по 26.04.1996 в КСП «Зелений Луг» до страхового стажу позивачки. Зворотні аргументи скаржника є безпідставними.
Апеляційний суд також враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 10.02.2021 у справі №805/3362/17-а, відповідно до якої страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язкові сплаті, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює ця особа, страхувальником сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Як підсумок, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що фізичні особи (працівники підприємств, які тимчасово були звільнені від своєчасного виконання обов'язку зі сплати єдиного внеску) не повинні відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а тому наявність заборгованості підприємства по страхових внесках не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначені пенсії таким фізичним особам періоду їх роботи.
Трудова книжка позивачки НОМЕР_1 містить відомості про період роботи позивачки з 01.12.2000 по 02.11.2001.
Відтак, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивачки періоду роботи з 01.12.2000 по 02.11.2001.
Також, колегія суддів встановила, що трудова книжка позивачки НОМЕР_1 містить відомості, що з 04.03.2011 по 16.11.2012 позивачка працювала у ФОП ОСОБА_2 . Натомість, як правильно встановив суд першої інстанції, у спірному рішенні №041750021497 пенсійний орган протиправно не обґрунтував підстави не зарахування періоду з 04.03.2011 по 16.11.2012 до страхового стажу позивачки. Доводи стосовно цього висновку суду першої інстанції в апеляційній скарзі відсутні.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що спірне рішення пенсійного органу від 09.09.2024 №041750021497, яким відмовлено у призначенні пенсії позивачці через відсутність необхідного страхового стажу, є протиправним та підлягає скасуванню.
Отже, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 160/33522/24 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 15.05.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк