13 травня 2025 року м. Дніпросправа № 160/12772/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Чепурнова Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 січня 2025 року
у адміністративній справі № 160/12772/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 січня 2025 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «ПС» від 14.02.2024 №0069040709, а також стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 18750,00 грн.
Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку відповідачем по справі з підстав неправильного застосування норм матеріального права та неповного дослідження доказів і встановлення обставин по справі, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що суд першої інстанції у даному спірному випадку не надав належної оцінки положенням п. 14.1.257 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до яких фінансовим агентом визнається будь-яка особа (крім фізичної особи), яка відповідає визначенню звітної фінансової установи України, у значенні, наведеному в Угоді FATCA, та/або підзвітної фінансової установи відповідно до Багатосторонньої угоди CRS та Загального стандарту звітності CRS, та яка відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства, ухвалених на виконання положень Угоди FATCA та Багатосторонньої угоди CRS, зобов'язана застосовувати заходи належної комплексної перевірки до фінансових рахунків, подавати звіт про підзвітні рахунки до контролюючого органу, виконувати інші обов'язки та нести відповідальність за порушення цих обов'язків у порядку, встановленому законом.
За твердженням відповідача, оскільки ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» будучи зареєстрованим у системі Міжнародної служби обміну даними СВД США (IDES) отримав унікальний ідентифікатор GIIN код, але не надавав звіти про підзвітні рахунки FATCA за 2017-2022 рр. на виконання вимог Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США «Про податкові вимоги до іноземних рахунків» (FATCA), ратифікованої Законом України від 29 жовтня 2019 року №229-ІХ «Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США «Про податкові вимоги до іноземних рахунків» (FATCA)», хоча відповідно до п.п.69.8.3 п.69.8 ст.69 глави 6 розділу II Податкового кодексу України (у редакції до 20.03.2023) зобов'язаний був як фінансовий агент щороку, до 1 вересня, подавати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, звіт про підзвітні рахунки відповідно до Порядку заповнення і подання фінансовими агентами звіту про підзвітні рахунки ДПС, який є уповноваженим представником Міністерства фінансів України та який в свою чергу надає інформацію, отриману від фінансових агентів, Службі внутрішніх доходів США через IDES до 30 вересня року, що настає за звітним - відповідач вважає правомірним застосування до позивача штрафу згідно п.118.4 ст118 Податкового кодексу України за встановлене документальною плановою виїзною перевіркою за період з 22.05.2017 по 30.09.2023 порушення пп.69.8.3 п.69.8 ст.69 глави 6 розділу II Податкового кодексу України в частині неподання ТОВ «Алекскредит» до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, звітів про підзвітні рахунки за 2017-2022 роки.
Також відповідач вказує на безпідставне не взяття судом першої інстанції до уваги у даному випадку положень п.52 прим. 1 підрозду 10 розд.XX «Перехідні положення» ПКУ, яким чітко визначено, що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України, штрафні санкції не застосовуються, окрім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; та за порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами- лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством, у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.
Заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін по справі, обговоривши доводи апеляційної скарги відповідача, перевіривши за матеріалами справи повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин та правильність їх оцінки і застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції з наведених в апеляційній скарзі відповідача підстав, виходячи з нижченаведеного
Судом першої інстанції встановлено та під час апеляційного перегляду даної справи підтверджено, що ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» зареєстровано 22.05.2017 за місцезнаходженням: Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Якова Самарського, будинок, 12а, і запис про проведення державної реєстрації юридичної особи за ідентифікаційним кодом 41346335 вчинено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» перебуваєючи на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (Соборна ДПІ м. Дніпро, платник за основним місцем обліку) з 22.05.2017, має основний вид господарської діяльності за КВЕД: 64.92 Інші види кредитування.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване у цій справі податкове повідомлення рішення форми «ПС» від 14.02.2024 №0069040709 було прийнято Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області за результатами проведеної у періоді з 30.11.2023 по 10.01.2024 відповідно до пп.20.14. п.20.1. ст.20, пп.75.1.2. п.75.1. ст.75, п.77.1., п.77.4. ст.77 та п.п.69.35. п.69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України на підставі наказів ГУ ДПС Дніпропетровській області від 01.11.2023 №4747-п, 26.12.2023 №5319-п та направлень від 13.11.2023 №6604, від 13.11.2023 №6606, від 13.11.2023 №6607, від 13.11.2023 №6609, від 13.11.2023 №6611 документальної планової виїзної перевірки ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних та цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством за період з 22.05.2017 по 30.09.2023.
За висновками акту від 17.01.2024 №75/04-36-07-09/41346335, документальною плановою виїзною перевіркою контролюючим органом встановлено порушення ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» вимог пп.69.8.3. п.69.8. ст.69 глави ІІ Податкового кодексу України, що допущено внаслідок неподання до Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику, звітів про підзвітні рахунки за 2017-2022 роки, що є підставою для нарахування штрафних санкцій відповідно до п.118.4 ст.118 Податкового кодексу України.
Виявлені порушення обґрунтовані контролючим органом в акті тим, що ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» є зареєстрованим у системі Міжнародної служби обміну даними СВД США (IDES) та отримано унікальний ідентифікатор - GІІN код, у звязку з чим Товариство згідно пп.69.8.3 п.69.8 ст.69 глави 6 розділу II ПКУ (редакція до 20.03.2023) як фінансовий агент зобов'язано щороку, до 1 вересня, подавати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, звіт про відкриті підзвітні рахунки або про укладені договори, до яких у розумінні пп.14.1.258-1 п.14.1 ст.14 ПКУ належать банківські рахунки, платіжні рахунки, рахунки у цінних паперах, інші види рахунків, договори, які відповідають критеріям, визначеним Угодою FATCA та/або Багатосторонньою угодою CRS, для цілей якої термін «фінансовий рахунок» застосовується та тлумачиться відповідно до положень Загального стандарту звітності CRS.
Оскільки відповідно до положень пп.69.8.3 п.69.8 ст.69 глави 6 розділу II ПКУ (редакція до 20.03.2023) форма звіту про підзвітні рахунки, порядок її заповнення і подання фінансовими агентами до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, а відповідно до Порядку заповнення і подання фінансовими агентами звіту про підзвітні рахунки саме ДПС є уповноваженим представником Міністерства фінансів України для цілей виконання положень Угоди FATCA і компетентним органом України для цілей обміну інформацією відповідно до такої Угоди FATCA, який надає отриману від фінансових агентів інформацію Службі внутрішніх доходів США через IDES до 30 вересня року, що настає за звітним - контролюючий орган наголошував, що неподання, або подання з порушенням встановленого строку, чи подання не в повному обсязі або з недостовірними відомостями, або з помилками фінансовими агентами звіту про підзвітні рахунки відповідно до вимог пункту 69.8 статті 69 цього Кодексу тягне за собою згідно п.118.4 ст.118 Податкового кодексу України накладення штрафу у 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, але сплата такого штрафу не звільняє фінансового агента від обов'язку подання звіту про підзвітні рахунки.
При цьому, контролюючий орган в Акті перевірки акцентував увагу на тому, що передбачений п.118.4 ст.118 Податкового кодексу України штраф не застосовується лише у разі, якщо недостовірні відомості або помилки у звіті про підзвітні рахунки виникли з незалежних від фінансового агента причин та/або у зв'язку з поданням власником фінансового рахунка недостовірної інформації, за умови що фінансовий агент: вживав обґрунтованих та належних у відповідних умовах (обставинах) заходів для проведення перевірки Статусу податкового резидентства власників фінансових рахунків та кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) таких власників фінансових рахунків; своєчасно, у строк, встановлений пунктом 69.8 статті 69 цього Кодексу, повідомив центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про подання власником фінансового рахунка недостовірних даних.
Отже, відповідно до позиції контролюючого органу, проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» не надано звіти про підзвітні рахунки FATCA за 2017-2022 рр. на виконання вимог Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США «Про податкові вимоги до іноземних рахунків» (FATCA), ратифікованої Законом України від 29 жовтня 2019 року №229-ІХ «Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США «Про податкові вимоги до іноземних рахунків» (FATCA), що саме і стало підставою для прийняття Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області згідно акту від 17.01.2024 №75/04-36-07-09/41346335 від 14.02.2024 податкового повідомлення-рішення форми «ПС» №0069040709 про застосування до ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» штрафних (фінансових) санкцій за неподання фінансовою установою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, звітів про підзвітні рахунки за 2017-2022 роки у сумі 1250000,00 грн. (код платежу 21081103), згідно із розрахунком яких, відповідно до п.52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України за неподання звітів за період 2017-2020 р.р. штрафні санкції позивачу не нараховано, а за неподання звітів за період 2021-2022 р.р. (граничний термін подання звіту про підзвітні рахунки за 2021 рік та 2022 рік - 01.09.2023) нарахована позивачу сума штрафних санкцій становить 600000,00 грн. та 650000,00 грн. відповідно.
Як встановлено за матеріалами справи, оскаржене позивачем до ДПС України податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №0069040709 від 14.02.2024 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення Рішенням ДПС України від 11.04.2024 № 10440/6/99-00-06-03-01-06, що саме і стало підставою для звернення Товаривства до суду з позовом у цій справі, при вирішенні якого по суті суд першої інстанції правильно спирався на положення Податкового кодексу України, якими врегульовано відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства
Зокрема, проаналізувавши положення пп.19-1.1.32, 19-1.1.32-1 п.19-1.1 ст.19-2, пп.20.1.4. п.20.1 ст.20, пп.41.1.1 п.41.1 ст.41, ст.62, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України судом першої інстанції правильно наголошено, що визначені пп.41.1.1 п.41.1 ст.41 цього Кодексу контролюючі органи дійсно виконують функції по організації взаємодії та обміну інформацією з державними органами інших держав згідно із законодавством, міжнародними договорами України, здійснюють міжнародне співробітництво у податковій сфері; організовують взаємодію та обмін інформацією з регуляторами ринків фінансових послуг, визначеними законами України у сфері регулювання діяльності з надання фінансових послуг, з метою здійснення контролю за виконанням фінансовими агентами вимог статті 39-3 цього Кодексу та задля забезпечення виконання Угоди FATCA та Багатосторонньої угоди CRS.
Разом з тим, враховуючи, що відповідно до ст.2 укладеної між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки Угоди для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США «Про податкові вимоги до іноземних рахунків (FATCA)» від 07.02.2017, ратифікованої Законом України від 29.10.2019 №229-IX (далі - Угода), яка набрала чинності для України 18 листопада 2019 року, сторони домовились отримувати та здійснювати обмін інформацією стосовно американських підзвітних рахунків, а Законом України від 03.12.2019 №323-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з ратифікацією Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США «Про податкові вимоги до іноземних рахунків» (FATCA) - суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу:
- на внесені до п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України зміни шляхом доповнення цієї норми підпунктами 14.1.146-1, 14.1.257-1 і 14.1.258-1, якими чітко роз'яснено розуміння «підзвітного рахунку» (п.14.1.146-1.), «фінансового агенту» (п.14.1.257-1), «фінансовий рахунок» (п.14.1.258-1);
- на доповнення положень ст.69 Податкового кодексу України п.69.8.3. (яким саме фінансові агенти зобов'язані щороку, до 1 вересня, подавати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, звіт про підзвітні рахунки), 69.8.6. (яким визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює збір інформації від фінансових агентів, зберігання такої інформації в електронній базі підзвітних рахунків та передачу відомостей компетентному органу іноземної держави чи фінансовому агенту, від якого вона була отримана, і заборонено надання центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, інформації щодо підзвітних рахунків іншим особам, у тому числі судам, правоохоронним чи іншим державним органам, органам місцевого самоврядування, юридичним та фізичним особам (у тому числі тим, про яких надана інформація у звіті про підзвітні рахунки);
- на доповнення ст.118 Податкового кодексу України д пунктом 118.4 змістом про те, що «неподання, подання з порушенням встановленого строку, подання не в повному обсязі або з недостовірними відомостями, або з помилками фінансовими агентами звіту про підзвітні рахунки відповідно до вимог пункту 69.8 статті 69 цього Кодексу - тягнуть за собою накладення штрафу у 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. А сплата такого штрафу не звільняє фінансового агента від обов'язку подання звіту про підзвітні рахунки, і передбачений цим пунктом штраф не застосовується у разі, якщо недостовірні відомості або помилки у звіті про підзвітні рахунки виникли з незалежних від фінансового агента причин та/або у зв'язку з поданням власником фінансового рахунка недостовірної інформації, за умови що фінансовий агент: вживав обґрунтованих та належних у відповідних умовах (обставинах) заходів для проведення перевірки статусу податкового резидентства власників фінансових рахунків та кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) таких власників фінансових рахунків; своєчасно, у строк, встановлений пунктом 69.8 статті 69 цього Кодексу, повідомив центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про подання власником фінансового рахунка недостовірних даних».
- а також на внесення ряду змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо імплементації міжнародного стандарту автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки» від 20.03.2023 №2970-ІХ (далі - Закон №2970-ІХ), який набрав чинності 28.04.2023, та яким пп.14.1.146-1, пп.14.1.172-2 Податкового кодексу України викладено в іншій редакції, а Розділ I Податкового кодексу України доповнено статтею 39-3.
Зокрема, судом першої інстанції правильно наголошено на тому, що: підзвітний рахунок у пп.14.1.146-1. визначено, як «фінансовий рахунок, який відповідає визначенню терміна «американський підзвітний рахунок» відповідно до Угоди FATCA та/або визначається як підзвітний рахунок відповідно до правил Загального стандарту звітності CRS для цілей Багатосторонньої угоди CRS»; пп.14.1.172-2 доповнено змістом «Угода FATCA - Угода між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил і застосування положень Закону США "Про податкові вимоги до іноземних рахунків" (FATCA)». А згідно п.39-3.4. ст. 39-3 Розділу I Податкового кодексу України чітко прописано, що: «подання звіту про підзвітні рахунки» прописано: обов'язок фінансових агентів щороку, до 1 липня, подавати до контролюючого органу звіт про підзвітні рахунки (п.39-3.4.1); визначення звітного періоду (п.39-3.4.2.); визначення інформації звіту про підзвітні рахунки, що подається фінансовим агентем для цілей виконання вимог Угоди FATCA або Багатосторонньої угоди CRS за звітний період в обсязі, визначеному Угодою FATCA або розділом I Загального стандарту звітності CRS (п.39-3.4.3.); визначення форми звіту про підзвітні рахунки, формат (стандарт) його заповнення та подання фінансовими агентами до контролюючого органу (п.39-3.4.4.); подання звіту про підзвітні рахунки щодо кожного інституту спільного інвестування окремо, та про відповідальність компанії з управління активами за подання звіту про підзвітні рахунки щодо кожного корпоративного та/або пайового інвестиційного фонду, активами якого вона управляє (п.39-3.11.5.); а також повноваження контролюючого органу при здійсненні збору інформації від фінансових агентів, зберігання, захисту такої інформації та передачі відомостей до компетентного органу іноземної юрисдикції чи фінансового агента, від якого вона була отримана (п.39-3.4.5. п.39-3.6.4.); наслідки виявлення контролюючим органом за результатами камеральної перевірки фактів неподання фінансовим агентом звіту про підзвітні рахунки у встановлений строк або несвоєчасне подання звіту, або неподання чи несвоєчасне подання виправленого звіту або відповіді на запит (повідомлення), надісланий контролюючим органом за правилами цієї статті (п. 39-3.7.5); і визначено, що звіт про підзвітні рахунки не є податковою декларацією фінансового агента або її частиною та не прирівнюється до податкової звітності фінансового агента чи власника рахунку та/або його контролюючої особи, та про те, що норми цієї статті є спеціальними щодо інших норм цього Кодексу в частині визначення правил підготовки, подання та перевірки звітів про підзвітні рахунки, а штрафні (фінансові) санкції, передбачені цим Кодексом за порушення вимог зберігання первинних документів, ведення та подання податкової звітності, не застосовуються за порушення вимог цієї статті (п.39-3.10.).
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції проаналізувавши положення п.118.4 ст.118 Податкового кодексу України з урахуванням внесених Законом України №2970-IX доповнень Податкового кодексу України статею 118-1, у даному випадку обґрунтовано наголосив на тому, що відповідно до п.3 розділу ІІ Закону №2970-ІХ установлено, що у 2023 році фінансові агенти подають звіти про підзвітні рахунки, що підлягають поданню згідно з Угодою між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил і застосування положень Закону США «Про податкові вимоги до іноземних рахунків» (FATCA), за 2021 рік та за 2022 рік за правилами п.69.8 ст.69 Податкового кодексу України у редакції, чинній станом на 31 грудня 2022 року, за правилами якої, а саме, відповідно до пп.69.8.3 п.69.8 ст.69 Податкового кодексу України у редакції, чинній на 11.12.2022, фінансові агенти зобов'язані щороку до 1 вересня подавати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, звіт про підзвітні рахунки.
Правильно судом першої інстанції також враховано, що відповідно до п.118-1.1 ст.118-1 Податкового кодексу України, яка набрала чинності 01.01.2024, неподання фінансовим агентом звіту про підзвітні рахунки тягне за собою накладення штрафу у 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року відповідно до вимог ст.39-3 цього Кодексу, а положення останньої названої норми застосовуються до фінансових агентів у частині виконання ними вимог Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил і застосування положень Закону США «Про податкові вимоги до іноземних рахунків» (FATCA), починаючи зі звітного року, що завершується 31 грудня 2023 року, і до фінансового агента, який своєчасно подав звіт про підзвітні рахунки за 2021 звітний рік у 2023 році відповідно до правил цього пункту, не застосовується штраф, встановлений Податковим кодексом України за неподання або несвоєчасне подання звіту про підзвітні рахунки (щодо звіту за 2021 рік).
Переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, колегією суддів встановлено, що обговорюючи питання наявності у позивача обов'язку подавати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, звіт про підзвітні рахунки покладений на фінансових агентів, суд першої інстанції правильно розуміючи наведене у пп.14.1.257-1 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції Закону №2970-ІХ) визначення «фінансового агенту» у значенні, наведеному в Угоді FATCA, та/або підзвітної фінансової установи відповідно до Багатосторонньої угоди CRS та Загального стандарту звітності CRS, яка відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства, ухвалених на виконання положень Угоди FATCA та Багатосторонньої угоди CRS, зобов'язана застосовувати заходи належної комплексної перевірки до фінансових рахунків, подавати звіт про підзвітні рахунки до контролюючого органу, виконувати інші обов'язки та нести відповідальність за порушення цих обов'язків у порядку, встановленому законом - обґрунтовано наголосив, що переліки небанківських фінансових установ, які зобов'язані виконувати обов'язки фінансових агентів відповідно до вимог Угоди FATCA, встановлюють регулятором ринків фінансових послуг у межах повноважень, визначених законодавчими актами у сфері регулювання діяльності з надання фінансових послуг, акцентуючи увагу на тому, що для цілей виконання вимог Угоди FATCA, не є фінансовими агентами особи, визначені в Додатку II до Угоди FATCA, в якому зазначено суб'єктів господарювання, які вважаються фактичними власниками, звільненими від виконання вимог, або фінансовими установами, які вважаються такими, що виконують вимоги, залежно від обставин, та нижченаведені рахунки виключаються з визначення фінансових рахунків.
За наведених обставин та посилаючись на положення: п.1 ст.1 (якою надано визначення терміну звітної та непідзвітної фінансової установи України; п.1 ст.4 Угоди «Трактування фінансових установ»; п.4 ст.4 Угоди «Ідентифікації та трактування інших іноземних фінансових установ, які вважаються такими, що виконують вимоги, та фактичних власників, звільнених від виконання вимог»; а також змісту самого Додатку ІІ до Угоди, в якому зазначено суб'єктів господарювання, які вважаються фактичними власниками, звільненими від виконання вимог, або фінансовими установами, які вважаються такими, що виконують вимоги, залежно від обставин, та нижченаведені рахунки виключаються з визначення фінансових рахунків - суд першої інстанції у даному спірному випадку дійшов обґрунтованого висновку, що обов'язок подавати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, звіт про підзвітні рахунки покладений лише на фінансових агентів, саме для яких за невиконання такого обов'язку передбачено накладення штрафу відповідно до п.118-1.1 ст.118-1 Податкового кодексу України.
Колегія суддів повністю погоджується з наведеними вище висновками суду першої інстанції, оскільки підписаною 07.02.2017 року між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил і застосування положень Закону США «Про податкові вимоги до іноземних рахунків» (Foreign Account Tax Compliance Act, FATCA) Угодою у законодавство України було імплементовано окремі норми податкового законодавства США, а саме, закону США «Про податкові вимоги до іноземних рахунків» FATCA (Foreign Account Tax Compliance Act), який забезпечує механізм виявлення, запобігання та припинення ухилення від оподаткування доходів податковими резидентами США через розміщення активів за межами юрисдикції США і зобов'язує громадян США надавати достовірну інформацію про свої рахунки за кордоном, а усі фінансові установи (банки, страхові компанії, депозитарії) інших країн в розумінні FATCA (а не в розумінні українського законодавства) зобов'язує відправляти відомості про рахунки, відкриті американцями, а також розкривати Податковій службі США (Internal Revenue Service, IRS) інформацію про належні особам США (US Person) рахунки (тобто, рахунки: фізичних осіб - громадян та резидентів США (включаючи осіб з подвійним громадянством та власників Green Card); юридичних осіб - резидентів США (з метою оподаткування); трастів, партнерства, майно, що підлягають оподаткуванню в США; рахунків юридичних осіб, в яких американські платники податків мають істотну частку володіння (Non-US Entity with one or more Controlling Persons that is a US Person - корпорація або компанія, в якій особа США прямо або опосередковано володіє більше ніж 10%)).
Виходячи з того, що відповідно до п.1 ч.1 ст.21 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: щодо ринків капіталу та організованих товарних ринків, ринку послуг, пов'язаних з оборотом віртуальних активів - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; щодо ринків банківських послуг, послуг, пов'язаних з оборотом забезпечених віртуальних активів, що забезпечені валютними цінностями, та інших, ніж зазначені в абзаці другому цієї частини, ринків небанківських фінансових послуг - Національним банком України, і рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.10.2020 №578 «Про встановлення переліку небанківських фінансових установ, які зобов'язані виконувати обов'язки фінансових агентів» чітко встановлено перелік небанківських фінансових установ, які зобов'язані виконувати обов'язки фінансових агентів відповідно до вимог міжнародних договорів, що містять положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або укладених на їх підставі міжвідомчих договорів, та мають надавати інформацію про підзвітні рахунки відповідно до Угоди тощо - на переконання колегії суддів, суд першої інстанції правильно наголосив у данній справі на тому, що саме пунктом 1 Рішення №578 визначено виключний перелік небанківських фінансових установ, які зобов'язані надавати інформацію про підзвітні рахунки, який розширеному тлумаченню не підлягає.
Саме з огляду на наведені у попередньому абзаці обставини, суд першої інстанції акцентував увагу у даному випадку на тому, що згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основний вид господарської діяльності позивача є за КВЕД: 64.92 «Інші види кредитування», і цей клас (64.92) включає: фінансову діяльність із наданням позик небанківськими фінансовими установами, при якій надання кредиту може приймати різні форми, такі як позики, іпотечні кредити під заставу, кредитні картки тощо, з наданням такого спектра послуг: надання споживчих кредитів, фінансування міжнародної торгівлі, надання довгострокового фінансування промисловості з боку промислових банків, грошові позики під заставу за межами банківської системи, надання житлових кредитів спеціалізованими недепозитними установами, діяльність ломбардів і лихварів.
Також судом першої інстанції обґрунтовано у даному випадку враховано, що відповідно до розміщеної на веб-сайті комплексної інформаційної системи НБУ (https://kis.bank.gov.ua/ Home/SrchViewLic/30000001009251) інформації, регулятором діяльності ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ», який має ліцензію Нацкомфінпослуг від 15.03.2024 на надання коштів та банківських металів у кредит, є Національний Банк України, яким постановою Правління від 07.07.2020 №96 саме і затверджено Перелік небанківських фінансових установ, що зобов'язані виконувати обов'язки фінансових агентів відповідно до міжнародних договорів про обмін інформацією і до якого включено: 1. кредитні спілки за винятком кредитних спілок, які відповідають критеріям, установленим у Додатку ІІ до Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США «Про податкові вимоги до іноземних рахунків» (FATCA), ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США «Про податкові вимоги до іноземних рахунків» (FATCA)» (далі - Угода FATCA); 2. страховики, які здійснюють страхування життя (за винятком страхових компаній зі страхування життя, які відповідають критеріям, установленим у Додатку ІІ до Угоди FATCA, в якому наведено суб'єкти господарювання, які вважаються фактичними власниками, звільненими від виконання вимог, або фінансовими установами, які вважаються такими, що виконують вимоги, залежно від обставин: I. Звільнені бенефіціарні власники, інші ніж фонди. A. Державний суб'єкт господарювання. Уряд України, будь-яка адміністративно-територіальна одиниця України. B. Міжнародна організація. C. Центральний банк; II. Фонди, кваліфіковані як фактичні власники, звільнені від виконання вимог, які розглядаються як непідзвітні фінансові установи України та як фактичні власники, звільнені від виконання вимог, для цілей розділів 1471 та 1472 Податкового кодексу США ( Пенсійний фонд з широкою участю; Пенсійний фонд з обмеженою участю; Пенсійний фонд фактичного власника, звільненого від виконання вимог; Інвестиційна компанія, яка повністю належить фактичним власникам, звільненим від виконання вимог); III. Фінансові установи малої чи обмеженої сфери дії, які кваліфікуються як іноземні фінансові установи, які вважаються такими, що виконують вимоги (Фінансова установа з локальною клієнтською базою; Місцевий банк; Фінансова установа тільки з рахунками на нижчу суму; Кваліфікований емітент кредитних карт); IV. Інвестиційні суб'єкти господарювання, які кваліфіковані як ІФУ (траст, документально підтверджений довіреною особою; Спонсований інвестиційний суб'єкт господарювання та контрольована іноземна корпорація; Спонсована інвестиційна структура, що належить вузькому колу осіб; Інвестиційні радники та інвестиційні менеджери; Колективна інвестиційна структура; Спеціальні правила).
Обґрунтованим на переконання колегії суддів також є наголошення судом першої інстанції на тому, що законодавець сформулював вичерпний перелік суб'єктів господарювання, які звільнені від зобов'язання виконувати обов'язки фінансових агентів відповідно до міжнародних договорів про обмін інформацією та чітко встановив нормами Податкового кодексу України підстави і порядок визначення небанківських фінансових установ, які зобов'язані виконувати обов'язки фінансових агентів до вимог Угоди FATCA, а тому колегія суддів повністю погоджується з протиправністю позиції відповідача у цій справі та невідповідністю приписам чинного законодавства обґрунтувань такої позиції, оскільки ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» не здійснює діяльність страховика чи фінансового агента, який зобов'язаний виконувати обов'язок щодо подання звітів про підзвітні рахунки, і кредитною спілкою у розумінні норм чинного законодавства не являється, а відповідно, і немає обов'язку подавати звіти про підзвітні рахунки.
Як встановлено судом першої інстанції та не спростовується відповідачем по справі під час апеляційного перегляду даної справи, підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій стали саме викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про порушення ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» пп.69.8.3 п.69.3 ст.69 ПК України в частині неподання до звітів про підзвітні рахунки за 2017-2022 роки, а на підтвердження таких висновків, відповідач посилаючись на підпункт с) пункту 1 статті 4 Угоди вказує лише на те, що ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» не відноситься до категорії непідзвітних фінансових установ, оскільки є зареєстрованим у системі Міжнародної служби обміну даними СВД США (IDES) та має унікальний ідентифікатор - GІІN код. Тобто, на переконання відповідача, єдиною підставою вважати позивача фінансовим агентом є реєстрація в реєстрі Служби внутрішніх доходів США за певним кодом GIIN.
Разом з тим, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, ні в акті перевірки, ні під час судового вирішення спору у цій справі, відповідачем навіть не наведено відповідного коду GIIN - GIobal Intermediary identification Number - ідентифікатор, що надається Службою внутрішніх доходів США для цілей звітування відповідно до Угоди FATCA (19 - значний код, що складається з літер та цифр, розділених крапками), також як і не надано будь-яких доказів які б підтверджували зафіксовані в акті перевірки обставини щодо реєстрації позивача в реєстрі Служби внутрішніх доходів США, наприклад, витягу із такого реєстру.
Оскільки вказані у попередньому абзаці обставини відповідачем по справі під час апеляційного перегляду даної справи не спростовано, зокрема, на питання суду не названо код GIIN, що складається з літер та цифр, розділених крапками, також як і не доказів реєстрації позивача в реєстрі Служби внутрішніх доходів США, колегія суддів повністю погоджуючись з висновками суду першої інстанції про недоведеність відповідачем правомірності наведених в Акті перевірки висновків, вважає, що відповідачем у судовому порядку не доведено факт порушення ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» вимог пп.69.8.3. п.69.8. ст.69 глави ІІ Податкового кодексу України в частині неподання до Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику, звітів про підзвітні рахунки за 2017-2022 роки, тим більш, що навіть ймовірна реєстрація позивача в реєстрі Служби внутрішніх доходів США та отримання ним коду GIIN (що не підтверджено жодним належним та допустимим доказом) не є підставою вважати позивача підзвітною фінансовою установою за вимогами Угоди та, відповідно, фінансовим агентом, який зобов'язаний подати звіт про підзвітні рахунки, що підтверджується також змістом п.1 ст.4 Угоди яким саме і встановлено покладені на звітну фінансову установу України зобов'язання у своїй сукупності, які не можуть використовуватись окремо один від одного. Оскількт відповідно до підпункту с) пункту 1 статті 4 Угоди, який відповідач визначає правовою підставою для ідентифікації позивача як підзвітну фінансову установу, кожна звітна фінансова установа України вважається такою, що виконує положення розділу 1471 Податкового кодексу США і на яку не поширюється положення про утримання, відповідно до нього, якщо Україна виконує свої зобов'язання відповідно до статей 2 і 3 цієї Угоди стосовно такої звітної фінансової установи України, і звітна фінансова установа України виконує реєстраційні вимоги СВД FATCA, викладені на офіційному сайті. При цьому, зазначені зобов'язання не можуть вважатися кваліфікаційними ознаками, що мають застосовуватись в цілях ідентифікації фінансової установи, як підзвітної, оскільки пункт 1 статті 4 Угоди FATCA визначає лише перелік обов'язків, що покладаються на звітну фінансову установу України.
Підсумовуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів повністю погоджуючись з висновками суду першої інстанції про не доведеність відповідачем належними доказами того, що позивач, як звітна фінансова установа України, виконує реєстраційні викладені на офіційному сайті вимоги СВД FATCA, що з урахуванням вищенаведених законодавчих норм та наявних в матеріалах справи доказів свідчить і про безпідставність тверджень відповідача про те, що ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» є звітною фінансовою установою та зобов'язане виконувати обов'язки фінансових агентів відповідно до вимог Угоди FATCA, а також про протиправність висновків акту перевірки про порушення позивачем підпункту 69.8.3 пункту 69.8 статті 69 ПК України в частині неподання звітів про підзвітні рахунки відповідно до Угоди FATCA за 2017-2022 роки, і прийнятого на підставі цих висновків податкового повідомлення-рішення про застосування до позивача згідно п.118-1.1 ст.118 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій, яке відповідно підлягає скасуванню.
Оскільки доводами апеляційної скарги відповідача висновки суду першої інстанції та вищевикладені по тексту постанови апеляційної інстанції обставини не спростовуються, колегія суддів не знаходить підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а тому діяючи за правилами ст.316 КАС України колегія вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду - без змін,.
Керуючись ст.ст. 242, 315, 316, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун
суддя Д.В. Чепурнов