08 травня 2025 року м. Дніпросправа № 160/25130/24
Головуючий суддя І інстанції - Прудник С.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2024 в адміністративній справі №160/25130/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.07.2024 року за № 047150024535 про відмову у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» періоди її роботи з 07.04.2010 року по 04.08.2014 року, з 01.11.2014 року по 30.10.2017 року до пільгового стажу роботи, а також зарахувати до її пільгового стажу роботи період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.08.1994 року по 05.06.1997 року відповідно до статті 181 Кодексу законів про працю України та призначити й виплачувати їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з пунктом “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», та з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, починаючи з 22.05.2024 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.07.2024 року за № 047150024535 про відмову у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» періоди її роботи з 07.04.2010 року по 04.08.2014 року, з 01.11.2014 року по 30.10.2017 року до пільгового стажу роботи, а також зарахувати до її пільгового стажу роботи період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.08.1994 року по 05.06.1997 року відповідно до статті 181 Кодексу законів про працю України.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про призначення пенсії за віком від 22.05.2024 року за Списком №2 на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, з урахуванням висновків суду.
В решті позову було відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулись з апеляційними скаргами, в яких просили скасувати вищезазначене рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційних скарг відповідачі зазначили, що позивачу було правомірно відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку із недосягненням пенсійного віку на дату звернення.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, на підставі ст. 311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційних скарг та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останніх, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, 22.05.2024 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою з питання призначення пенсії за віком за Списком №2 відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та надала відповідні документи. На момент звернення позивачу виповнилось 50 років.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, який уповноважений розглянути подану заяву ОСОБА_1 .
Розглянувши заяву та додані до неї документи, відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області 31.07.2024 року прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за № 047150024535 у зв'язку з тим, що на дату звернення у ОСОБА_1 відсутній необхідний пенсійний вік, визначений абзацом першим пункту другого частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV.
Так, у тексті згаданого рішення від 31.07.2024 року № 047150024535 зазначено наступне. 22.05.2023 до територіального органу Пенсійного фонду України звернулась ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць,- після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу у жінок не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Порядок застосування Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджений наказом Мінпраці України від 18.11.2005р. №383 (далі - Порядок), зареєстрованим у Мін'юсті України 01.12.2005р.За №1451/11731. Згідно із цим Порядком під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи, затвердженні постановами Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173 (за період роботи до 1 січня 1992 року); Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991р. №10; Кабінету Міністрів України від 11.03.1994р. №162, від 16.01.2003р. №36 і від 24.06.2016р. №461. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків. Згідно з пунктом 20 цього Порядку, якщо в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючи довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути зазначено: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професію або посаду; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування Списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видано таку довідку. Проведення атестації робочих місць є обов'язковою умовою для зарахування до пільгового стажу роботи та регулюється «Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, надання робітникам, зайнятим в несприятливих умовах, пільгового пенсійного забезпечення. Згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж на дату звернення становить 30 роки 1 місяць 7 дні, в тому числі стаж роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком №2 -11 роки 10 місяці 7дні.
До загального страхового та пільгового стажу зараховані усі періоди роботи відповідно наданих документів.
Вказано, що необхідно відмовити позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із недосягненням віку встановленого ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (55 років).
Не погодившись з правомірністю прийняття наведеного рішення, а також з незарахуванням у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» періодів її роботи з 07.04.2010 року по 04.08.2014 року, з 01.11.2014 року по 30.10.2017 року до пільгового стажу роботи, а також пільгового стажу роботи період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.08.1994 року по 05.06.1997 року відповідно до статті 181 Кодексу законів про працю України, позивач звернулась до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.07.2024 року за № 047150024535 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 є протиправним та підлягає скасуванню. Вказано, що слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» періоди її роботи з 07.04.2010 року по 04.08.2014 року, з 01.11.2014 року по 30.10.2017 року до пільгового стажу роботи, а також зарахувати до її пільгового стажу роботи період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.08.1994 року по 05.06.1997 року відповідно до статті 181 Кодексу законів про працю України.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
03 жовтня 2017 року Верховною Радою України ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII), що доповнив Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) розділом XIV-І, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, народжених до 31 березня 1969 року - після досягнення 54 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2021 року за результатами апеляційного розгляду зразкової справи № 360/3611/20, правові висновки якого суд має враховувати при прийнятті рішення (частина 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).
З матеріалів справи видно, що на момент звернення позивача до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах остання досягла 50 рік, що в силу вищенаведених правових приписів є достатнім для призначення пільгової пенсії за Списком № 2.
Таким чином, вирішуючи питання про призначення пенсії позивачу ПФУ не застосувало підхід, який був би найбільш сприятливим для останньої, а саме: не врахувало висновки, викладені Конституційним Судом України в рішенні від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.
Щодо правомірності зобов'язання пенсійного органу зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі періоду роботи у Обласному комунальному закладі «Дитячий кістково-туберкульозний санаторій № 1» м. Кривий Ріг» з 07.04.2010р. по 04.08.2014р., а також у Комунальному закладі «Криворізький дитячий кістково-туберкульозний санаторій №1» Дніпропетровської обласної ради» з 01.11.2014р. по 30.10.2017р. на посаді сестри медичної, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Згідно з записами трудової книжки ОСОБА_2 , остання мала наступні трудові періоди:
- період з 07.04.2010р. по 04.08.2014р. (записи № 15-17) на посаді сестра медична у Обласному комунальному закладі «Дитячий кістково-туберкульозний санаторій № 1» м. Кривий Ріг»;
- період з 01.11.2014р. по 30.10.2017р. (записи № 21-22) на посаді сестра медична у комунальному закладі «Криворізький дитячий кістково-туберкульозний санаторій №1» Дніпропетровської обласної ради».
Так, частиною першою статті 24 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі за текстом - Закон № 1058-IV) встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).
За змістом частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
При цьому, згідно з частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
За правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. № 1788-XII (далі за текстом - Закон № 1788-XII) застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення № 1788-XII в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т. ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивача за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб'єктами під час виконання покладених на них функцій.
Відповідно до статті 60 Закону № 1788-XII, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою (асистентів фармацевтів), посад професіоналів у галузі охорони здоров'я, посад фахівців у галузі охорони здоров'я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров'я» від 28.10.2002 № 385, зокрема, затверджено Перелік закладів охорони здоров'я.
Перелік закладів охорони здоров'я містить, зокрема, протитуберкульозний диспансер, туберкульозна лікарня, заклад з надання психіатричної допомоги, спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги.
Відповідно до довідок комунального підприємства «Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» за № 29 та № 30 від 23.01.2024р. про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у неї, ОСОБА_1 дійсно працювала з 07.04.2010р. по 04.08.2014р. та з 01.11.2014р. по 30.10.2017р. повний робочий день на посаді сестра медична дитячого стаціонару Обласного комунального закладу «Дитячий кістково-туберкульозний санаторій № 1» м. Кривий Ріг» та Комунального закладу «Криворізький дитячий кістково-туберкульозний санаторій №1» Дніпропетровської обласної ради». У вказаній довідці також зазначено, що робота в інфекційному закладі зараховується до стажу в подвійному розмірі, відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Таким чином, з огляду на вказані обставини справи та приписи законодавства, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що пенсійним органом була допущена протиправна бездіяльність щодо не зарахування позивачу у подвійному розмірі згідно з статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів її роботи з 07.04.2010р. по 04.08.2014р. та з 01.11.2014р. по 30.10.2017р. на посаді сестра медична дитячого стаціонару Обласного комунального закладу «Дитячий кістково-туберкульозний санаторій № 1» м. Кривий Ріг» та комунального закладу «Криворізький дитячий кістково-туберкульозний санаторій №1» Дніпропетровської обласної ради».
При цьому, що стосується посилань відповідача на те, що оскільки з 01.01.2004 набрав чинності Закон № 1058, яким не передбачаються пільги у вигляді зарахування стажу в подвійному розмірі для посад, на яких працював позивач, з 01.01.2004 відсутні законні підстави для обчислення стажу позивача в подвійному розмірі, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх безпідставними, оскільки редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час, а стаття 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не скасовує ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 04.12.2019 року по справі № 689/872/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Щодо правомірності зарахування до пільгового стажу позивача періоду з 01.08.1994р. по 05.06.1997р., під час якого ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за дитиною, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Відповідно до статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
Якщо під час перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особа перебувала в трудових відносинах з підприємством на посаді, робота на якій зараховується до пільгового стажу, час відпустки по догляду за дитиною буде до нього входити.
Як вбачається з даних трудової книжки (записи № 1-3), у період з 03.08.1992р. по 01.10.1998р. ОСОБА_1 працювала повний робочий день на посаді медичної сестри в комунальному підприємстві «Гейківська багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради». Даний факт також підтверджується довідкою КП «ГБЛПД» ДОР» за вих. № 114 від 30.10.2023р., у якій додатково зазначено, що у період з 01.08.1994р. по 05.06.1997р. позивач знаходилася у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною трирічного віку.
За таких обставин, період відпустки зараховується до загального стажу роботи, а також до спеціального стажу роботи, який дає право особі на пенсію за вислугу років.
При цьому виключається можливість зменшення тривалості трудового стажу в зв'язку з невиконанням під час відпустки своїх безпосередніх трудових обов'язків.
Аналогічний висновок пізніше був викладений і у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 року у справі № 607/15077/16-а.
Таким чином, з огляду на вказані обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки на час перебування у відпустці за доглядом за дитиною у період з 01.08.1994р. по 05.06.1997р. ОСОБА_1 була медичним працівником комунального підприємства «Гейківська багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради», весь період роботи у якому зараховано до пільгового стажу (що підтверджується довідкою за вих. № 114 від 30.10.2023р.), у оскаржуваному рішенні ПФУ дійшло до хибних висновків щодо не включення періоду перебування у соціальній відпустці до пільгового стажу роботи.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2024 в адміністративній справі №160/25130/24 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва