08 травня 2025 року м. Дніпросправа № 160/14276/24
Головуючий суддя І інстанції - Озерянська С.І.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 року в адміністративній справі №160/14276/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Металінсайт» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Металінсайт» звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпровської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000181/1 від 29.04.2024 року та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2024/000393 від 29.04.2024 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Металінсайт» було задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000181/1 від 29.04.2024 року.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2024/000393 від 29.04.2024 року Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Дніпровська митниця звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що спірні рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені чинним законодавством, що свідчить про відсутність підстав для їх скасування.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 13.06.2023 року між компанією «M.GЕLDBАСН(SHANXI)FLANGE & FITTINGS CO., LTD», Китай (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Металінсайт» (покупець) було укладено зовнішньоекономічний контракт № 20230613, за умовами якого продавець зобов'язується поставити, а покупець оплатити і прийняти товар за найменуванням маркою, технічними характеристиками, умовами поставки, у кількості та за цінами, зазначеними у специфікації, які є невід'ємною частиною цього контракту.
Згідно з пунктами 4.1, 4.2, 4.3 контракту ціна товару за одиницю вказується в специфікації. У ціну товару включено вартість тари, упаковки та маркування. Загальна сума контракту становить 450000,00 дол. США і визначається як вартість товару (партії товару), поставка якого здійснюється відповідно до специфікацій. Валюта контракту долар США.
Відповідно до пункту 5.2 контракту покупець зобов'язується шляхом банківського переказу здійснити передоплату в розмірі 50% від загальної суми договору протягом 5 банківських днів від дати підписання контракту і специфікації, 50% за фактом готовності продукції до відвантаження.
09.11.2023 року між сторонами погоджено специфікацію №3 на поставку заготовок фланця у кількості 2748 шт. на загальну суму 34 291,74 дол. США., з умовами поставки FOB TIANJIN, Китай.
На виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 13.06.2023 року компанією «M.GЕLDBАСН(SHANXI)FLANGE & FITTINGS CO., LTD» було здійснено поставку товару: заготовок фланця в кількості 2748 шт. на загальну суму 34 291,74 дол. США.
29.04.2024 року позивачем було подано до Дніпровської митниці електронну митну декларацію № 24UA110130009657U1, відповідно до якої митна вартість товарів, заявлених до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1 за ціною договору (контракту).
До електронної митної декларації позивачем були додані наступні документи: сертифікат якості №РО.170 від 05.01.2024; пакувальний лист №РО.170 від 12.01.2024; рахунок-фактура (інвойс) №РО.170 від 12.01.2024; коносамент № ZH240100034 від 12.01.2024; автотранспортна накладна № 062227 від 24.04.2024; супровідний документ №24ROCT190000287330 від 23.04.2024 року; сертифікат про походження товару № С247319381070002 від 12.01.2024; банківський платіжний документ №307 від 10.11.2023; банківський платіжний документ №310 від 11.12.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №4202 від 22.04.2024 року, №5169 від 24.04.2024; довідка про транспортні витрати від 24.04.2024; заява №15960 від 01.01.2024; специфікація №3 від 09.11.2023; зовнішньоекономічний контракт № 20230613 від 13.06.2023; договір про надання послуг митного брокера №БД-6 від 11.01.2016; договір (контракт) про перевезення № 011222-001 від 01.12.2022; договір (контракт) про перевезення № 02/01 від 02.01.2023; договір (контракт) про перевезення № 210917 від 21.09.2017; договір (контракт) про перевезення № ВОХ-452 від 22.04.2024; перепустка №7332 від 29.04.2024.
29.04.2024 року відповідачем позивачу надіслане повідомлення, відповідно до якого на підставі результатів спрацювання автоматизованої системи управління ризиками для виконання митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи, з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; каталоги, прайс-листи, специфікації виробника товару; транспортні документи (підтверджують розмір складових митної вартості); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
На вимогу митниці позивачем, листом від 29.04.2024 року № 1 повідомлено про неможливість надання протягом 10-денного терміну додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
29.04.2024 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000181/1, відповідно якого митна вартість товару визначена за другорядним (резервним) методом.
В рішенні вказано, що визначена митна вартість товару № 1, визначена митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2- ґ - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості відомостях, наведених у МД від 11.04.2024 № 24UA100320412012U5 (UA100320/2024/ 412012). Митна вартість оцінюваного товару № 1 визначається на рівні 3,10 дол. США/ кг з урахуванням всіх складових.
Дніпровською митницею також було винесено картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2024/000393 від 29.04.2024 року.
Не погодившись з правомірністю прийняття наведених рішень, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.
За приписами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Як передбачено ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч. 4 ст. 53 Митного кодексу).
Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Як встановлено ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Вказана правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року (справа № 814/1996/15), від 19.06.2018 року (справа № 826/6346/16), що враховується судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.
Як видно з матеріалів справи, підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості були висновки відповідача про те, що:
- для підтвердження країни походження товару наданий сертифікат походження №C247319381070002 від 12.01.2024. Відповідно гр.11 «Митний дозвіл» (заповнюється уповноваженим органом в день видачі Сертифікату) сертифікат походження виданий уповноваженим органом 09.01.2024, а відповідно гр.12 «Декларація від експортера» (проставляються місце та дата заповнення сертифіката, підпис експортера) сертифікат походження виданий 12.01.2024;
- поставка товару здійснюється згідно контракту № 20230613 від 13.06.2023. Згідно специфікації № 3 від 09.11.2023 товар постачається на умовах FOB TIANJIN (Китай). На підставі Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які були прийняті Міжнародною торговою палатою, та чинні з 01.01.11, умови поставки FOB «франко борт» означають, що продавець здійснив поставку, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту всі витрати (у тому числі транспортування вантажу морем до місця призначення) і ризики втрати або пошкодження товару покладаються на покупця.
Відповідно до наданого коносаменту від 12.08.2023 № ZH230800029 зазначено, що оцінюваний товар відвантажено з порту Xingang (Китай) до порту Constsnta (Румунія). Разом з тим, в наданому до митного оформлення рахунку № 5169 від 24.04.2024 та №4202 від 22.04.2024, виданого експедитором ТОВ «Євро Форвардінг» для імпортера ТОВ «Металінсайт» відсутні витрати на страхування товару та навантажувальні/ розвантажувальні роботи. Про надані послуги вказується тільки у довідці про транспортні витрати №15960 від 24.04.2024, але надання довідки не передбачено договором про транспортно-експедиторське обслуговування № 011222-001 від 01.12.2022;
- відповідно до п.4.1.6. договору про транспортно-експедиторське обслуговування № 011222-001 від 01.12.2022 «Виконані послуги регламентуються актом виконаних робіт та рахунком Експедитора. Акт виконаних робіт не наданий до митного оформлення;
- відповідно до пункту 4.1.3-А договору транспортно-експедиційне обслуговування від 01.12.2022 №011222-001 «при перевезенні вантажу морським сполученням в режимі імпорт-клієнт (ТОВ «Металінсайт») оплачує платежі за послуги з перевезення вантажу та супутні витрати, пов'язані з таким перевезенням (навантаження та/або розвантаження вантажу, агентські, портові збори і т.п, протягом трьох (3) банківських днів з моменту виставлення експедитором рахунку, але до вивозу вантажу з порту. Наданими до митного оформлення документами, не підтверджено здійснення оплати витрат за рахунками на оплату № 5169 від 24.04.2024 та №4202 від 22.04.2024.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з вказаними висновками, з огляду на наступне.
Що стосується посилань митного органу на недоліки сертифікату походження товару, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що сертифікат про походження товару не визначає митної вартості товару, він не входить до переліку документів, зазначених в пункті 2 статті 53 Митного кодексу України, а може бути наданий додатково на вимогу митного органу у разі, якщо документи зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тому належність сертифіката відповідній партії чи недоліки в його оформленні не впливають на розрахунок митної вартості товару.
Щодо відсутності інформації стосовно вартості послуг з перевезення товару, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Як видно з матеріалів справи, позивачем з ТОВ «Євро Форвардінг» (експедитор) було укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування № 011222-001 від 01.12.2022 р. на організацію транспортно-експедиторського обслуговування, перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно-експедиторських послуг клієнтові за погодженням сторін.
Під кожне конкретне перевезення клієнт надає експедиторові заявку, в якій оговорюється найменування і кількість вантажу, маршрут перевезення (порт навантаження, порт вивантаження, місце доставки вантажу), плановану дату надання вантажу відправником, при цьому сторони враховують строки перебування вантажу на митниці та тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника і вантажоодержувача і іншу необхідну інформацію, що стосується організації ТЕО (п.1.3 договору).
Згідно інвойса №РО.170 від 12.01.2024 року, умови поставки: FOB TIANJIN, Китай.
Згідно базису поставки FOB Інкотермс 2010 продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту. Даний термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.
Отже, ціна FOB складається з: закупівельної ціни товару; упаковки, маркування; отримання ліцензій та дозволів; держмита та інших митних зборів, податків (імпортні та експортні); витрат на транспортування в порт відправлення; завантаження та розміщення товару на кораблі.
Таким чином, зважаючи на умови контракту № 20230613 від 13.06.2023 року, а також умови поставки FOB за Інкотермс 2010, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що до ціни товару було включено вартість послуг з завантаження товару на борт судна.
Також, на підтвердження вартості транспортних послуг позивачем було надано: автотранспортну накладну № 062227 від 24.04.2024; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №4202 від 22.04.2024 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №5169 від 24.04.2024 року; довідку про транспортні витрати від 24.04.2024; договір (контракт) про перевезення №011222-001 від 01.12.2022 року; договір (контракт) про перевезення № 02/01 від 02.01.2023 року; договір (контракт) про перевезення № 210917 від 21.09.2017; договір (контракт) про перевезення № ВОХ-452 від 22.04.2024 року.
Отже, вартість послуг з розвантаження та навантаження товару також входить до загальної вартості послуги з транспортно-експедиторського обслуговування, які були надані експедитором ТОВ «Євро Форвардінг» на підставі договору № 011222-001 від 01.12.2022 р.
Водночас транспортно-експедиторське обслуговування за межами території України, включаючи НРР, в тому числі навантажувально-розвантажувальні роботи, складські послуги, оформлення Т1 включено до загальної вартості транспортних витрат та відображено у довідці про транспортні витрати № 15960 від 24.04.2024 року.
При цьому, суд звертає увагу, що митним законодавством не встановлено чіткого переліку документів, якими мають підтверджуватись транспортні витрати, отже довідка про транспорті витрати є належним доказом їх підтвердження та понесення і зазначення про можливість її складання в договорі не є обов'язковою.
Поряд з вказаним, позивачем було надано акти наданих транспортних послуг від 30.04.2024 року № 5543 та № 5542 та платіжні доручення про сплату послуг транспортування від 25.04.2024 року на суму 193 912,22 грн. (рахунок №5169 від 24.04.2024 року) та від 14.05.2024 року на суму 180 709,08 грн. (рахунок №4202 від 22.04.2024 року).
Таким чином, доводи відповідача щодо не підтвердження транспортних витрат є безпідставними.
Щодо доводів відповідача про те, що позивачем не було надано акт виконаних робіт по транспортно-експедиторському обслуговуванню та не підтверджено здійснення оплати витрат за рахунками на оплату № 5169 від 24.04.2024 та №4202 від 22.04.2024, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх безпідставними, оскільки наведене не впливає на правильність визначення митної вартості товарів.
З урахуванням викладеного, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні товарів та необхідності їх скасування.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Дніпровської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 року в адміністративній справі №160/14276/24 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко