15 травня 2025 року справа №200/987/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Казначеєва Е.Г., Гайдара А.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивачів - Кульматицької Галини Ярославівни на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року у справі № 200/987/25 (головуючий І інстанції Буряк І.В.) за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції, згідно тексту позову просяв суд: визнати протиправною бездіяльність Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції у вигляді не припинення чинності арешту та не скасування інших заходів примусового виконання рішення, в тому числі не зняття арешту з належного позивачу рухомого майна та не припинення розшуку належного позивачу автомобіля - марки NISSAN, моделі Х TRALL, легковий універсал, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , коричневого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2008 року випуску, накладених постановою від 27.10.2010 про відкриття виконавчого провадження (з накладенням арешту на майно боржника) в межах виконавчого провадження №19507177; зобов'язати відповідача припинити чинність арешту та скасувати інші заходи примусового виконання рішення у виконавчому провадженні №19507177, в тому числі, але не виключно припинити чинність арештів та припинити розшук належного позивачу автомобіля - марки NISSAN, моделі Х TRALL, легковий універсал, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , коричневого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2008 року випуску, а також скасувати наявне відносно автомобіля марки NISSA, моделі Х TRALL, легковий універсал, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна стосовно арешту належного позивачу рухомого майна.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року у справі № 200/987/25 відмовлено у відкритті провадження у справі. Роз'яснено позивачам, що спір підлягає розгляду місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.
Представник позивачів не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в контексті предмету оскарження предметом є бездіяльність органу державної виконавчої служби не та, яка спрямована на порушення прав позивача, а та, яка пов'язана із неналежним виконанням суб'єктом владних повноважень таких незалежно від таким майнових прав позивачів.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави, зокрема, для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною 1 ст. 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Статтею 59 Закону України “Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон № 1404) врегульовано питання зняття арешту з майна боржника, частиною четвертою якої визначено перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного під
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. (частина п'ята статті 59 Закону №1404).
Частинами 1, 2 ст. 74 Закону № 1404 передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Велика Палата Верховного Суду, а також Верховний Суд у своїх судових рішеннях неодноразово указував, що адміністративною справою у розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін “суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Частиною першою 1 статті 16 Цивільного Кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 1 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.09.2019 у справі №826/16025/18, звертала увагу, що згідно з частиною другою статті 30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.
Таким чином, спір, який виник між позивачами та органом державної виконавчої служби (у тому числі із її посадовими і службовими особами), з приводу зняття арешту з рухомого майна не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має розглядатися судами загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.
Аналогічний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 22.08.2018 у справі №658/715/16-ц (провадження № 14-299цс18), від 13.03.2019 у справі № 815/615/16-ц (провадження № 11-1037апп18) та підтриманий у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №820/5502/17.
Частиною першою статті 59 Закону № 1404 передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Водночас стаття 447 ЦПК України передбачає право сторін виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Судом встановлено, що арешт рухомого майна накладений в межах ВП №19507177 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса від 11.05.2010 №823 для задоволення вимог ПАТ “Укргазбанк» у розмірі 200 014,09 грн.
За обставин, подібних до даного спору, Верховний Суд у постанові від 15.02.2024 у справі № 140/26445/23 вказав на те, що оскільки обраний позивачем спосіб судового захисту зводиться до зняття арешту із відповідного майна, то такий спір не є публічно-правовим в розумінні положень КАС України та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства згідно з положеннями ЦПК України.
Частиною п'ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Також за правилами частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Враховуючи вищевикладене, правові висновки Верховного Суду та виходячи з того, що за змістом позовних вимог предметом даного спору є зокрема питання скасування арешту нерухомого майна (захисту майнових прав), вирішення якого має відбуватися в порядку цивільного судочинства, суд першої інстанції дійшов висновку, що даний спір не носить характеру публічно-правового спору, а тому не підлягає розгляду адміністративним судом.
Захист порушеного права у вигляді не зняття арешту з майна позивача має здійснюватися за правилами цивільного судочинства.
Відтак у відкритті провадження в адміністративній справі за цим позовом належить відмовити з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України (позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства).
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивачів - Кульматицької Галини Ярославівни на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року у справі № 200/987/25 - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року у справі № 200/987/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 15 травня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв