15 травня 2025 року справа №200/6149/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Казначеєва Е.Г., Гайдара А.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року у справі № 200/6149/24 (головуючий І інстанції Голубова Л.Б.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про: визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо неврахування при призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», середньомісячного заробітку померлого годувальника в розмірі 50 % пенсії за віком, обчисленого з врахуванням статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці» в розмірі 16442,69 гривень; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 01.03.2024 року перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 50 % пенсії за віком із врахуванням середньомісячного заробітку померлого годувальника, обчисленого з врахуванням статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці» в розмірі 16442,69 гривень.
В обґрунтування позову зазначає, що перебувала в шлюбі з ОСОБА_2 , який помер та на момент смерті отримував пенсію відповідно до норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», враховуючи норми Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 16442,69 гривень.
01.03.2024 року звернулася до Пенсійного фонду із заявою про переведення на пенсію в разі втрати годувальника, яка за принципом екстериторіальності опрацьована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області та призначено пенсію в разі втрати годувальника у розмірі 6062,97 гривень, проте невраховано статтю 37 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (призначення пенсії в розмірі 50 % пенсії за віком годувальника) та середньомісячний заробіток померлого годувальника, обчисленого з врахуванням статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці», тобто з сумт пенсії, яку отримував ОСОБА_2 у розмірі 16442,69 гривень. Наголошує, що на момент смерті чоловіка, розмір його пенсії складав 16442,69 гривень, що свідчить про те, що розмір її пенсії в разі втрати годувальника повинен складати 50%, тобто 8221,35 гривень, а не 6062,97 гривень.
Позивач не погоджується з такими діями Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, вважає їх протиправними та такими, що суперечать положенням Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Конституції України, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року у справі № 200/6149/24 позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо неврахування при призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії годувальника ОСОБА_2 , яка станом на день його смерті складала 16442,69 гривень. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 01.03.2024 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 50% пенсії за віком померлого годувальника, обчисленого з врахуванням статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці», яка станом на день його смерті складала 16442,69 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обгрунтовано відзив на позовну заяву.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 12.12.2000 року.
ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого виконкомом Родинської міської ради м. Красноармійська Донецької області 29.05.2009 року.
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що доведено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , яке видане Центром надання адміністративних послуг м. Покровськ 21.02.2024 року.
Відповідно до матеріалів пенсійної справи ОСОБА_2 на момент смерті отримував пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці» та розмір призначеної та виплачуваної пенсії за віком складав 16442,69 гривень. Пенсію за віком отримував, виходячи з наявного в нього страхового стажу 53 роки 00 місяців 01 день, з яких за списком № 1 - 24 роки 00 місяців 00 днів.
01.03.2024 року ОСОБА_1 звернулася до відділу обслуговування громадян № 6 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із пакетом документів та заявою про переведення на пенсію по втраті годувальника у зв'язку із смертю чоловіка - ОСОБА_2 .
Заява ОСОБА_1 за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області. За результатами розгляду заяви, ОСОБА_1 переведено на пенсію по втраті годувальника та призначено пенсію у розмірі 6062,97 гривень.
Позивач вважаючи, що розмір призначеної пенсії у зв'язку із втратою годувальника не відповідав визначеному законом розміру та не становив 50% пенсії за віком померлого годувальника, звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з письмовим запитом.
Листом від 06.06.2024 року № 15166-12339/К-02/8-0500/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило, що пенсію по втраті годувальника призначено у розмірі 6062,97 гривень.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом від 11.09.2024 року № 238517 “Щодо надання дозволу на макетну обробку ЕПС ОСОБА_1 » звернулося Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України, у якому просить надати дозвіл на проведення перерахунку та виплатних операцій шляхом ініціювання перерахунку “Макетна обробка».
Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Суд зазначає, що станом на 08 жовтня 2024 року в матеріалах справи відсутні докази здійснення макетної обробки пенсійної справи та здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з розміру пенсії, яку отримував ОСОБА_2 . Більш того, сторонами не надано докази здійснення такого перерахунку пенсії станом на 08 жовтня 2024 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України від 09 липня 2003 року №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною 1 статті 1 Закону №1058-ІV визначено поняття пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 8 вищевказаного Закону №1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно з частиною 3 статті 4 Закону №1058-ІV, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 113 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат та їх пенсійних активів, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках.
Умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника встановлені статті 36 Закону №1058-IV, за змістом якої пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому, дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Відповідно до частини 2 статті 36 Закону №1058-IV, непрацездатними членами сім'ї вважаються діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.
Питання, пов'язані з обчисленням розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, унормовані статтею 37 Закону №1058-IV, якою передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Базовою величиною для визначення розміру пенсії, призначеної у зв'язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону №1058-IV є саме: розмір пенсії за віком померлого годувальника.
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 01.06.2022 року у справі № 620/35/19/18, від 08.07.2019 року у справі № 676/6529/15-а, від 21.02.2020 року у справі № 523/13150/16-а, та в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховується судом при вирішенні даного спору.
Судом встановлено, що померлий годувальник за життя отримував пенсію за віком на пільгових умовах, призначену відповідно до Закону № 1058-IV та з врахуванням вимог закону “Про підвищення престижності шахтарської праці», з 01.03.2023 року та її розмір становив 16442,69 гривень, проте на момент призначення пенсії ОСОБА_1 Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначив її не в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, чим порушив норми статті 37 Закону №1058-IV.
Відтак, Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в порушення норм Конституції України та Закону № 1058-IV, не забезпечило дотримання закону при нарахуванні пенсії ОСОБА_1 та прийняло протиправне рішення щодо призначення пенсії в заниженому розмірі, чим порушило гарантоване їй право на соціальний захист та отримання належних пенсійних виплат, а також заподіяло матеріальну шкоду, яка складається з недонарахованої суми пенсії у зв'язку із втратою годувальника.
Суд зазначає, що вчинені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області дії щодо можливості макетної обробки пенсійної справи ОСОБА_1 та здійснення перерахунку, станом на 08 жовтня 2024 року не дали результату, оскільки розмір пенсії по втраті годувальника станом на момент винесення рішення не змінився.
Судом встановлено, що померлий годувальник (чоловік) отримував пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки на нього поширювалася дія Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці». Пенсію ОСОБА_2 за віком на пільгових умовах було призначено Пенсійним фондом на підставі наданих документів (трудової книжки та довідок, що підтверджують його стаж роботи та отриману заробітну плату), вказані документи наявні у матеріалах пенсійної справи, яка знаходиться у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Відповідно до статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці» дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво- магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Згідно зі статтею 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці» вбачається, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму.
На переконання суду, мотиви таких дій відповідачів не можуть вважатися правомірними, адже у взаємовідносинах із людиною діяльність державних органів повинна ґрунтуватися на принципах згідно яких людина є найвищою соціально цінністю, яка визначає зміст та спрямованість діяльності держави. Діяльність державних органів повинна бути послідовною, а будь які помилки які можуть траплятися у діяльності державних органів не повинні виправлятися за рахунок особи та покладати на неї індивідуальний тягар.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Рисовський проти України» (№ 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу “належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Згідно з пунктом 71 вказаного рішення ЄСПЛ, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Обираючи належний спосіб порушеного права, суд зазначає, що з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій. Цей принцип передбачає опрацювання заяв територіальними органами Пенсійного фонду в порядку черговості надходження таких заява незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.
Суд зазначає, що заяву позивача про призначення пенсії по втраті годувальника було опрацьовано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області, яким прийнято рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 у разі втрати годувальника відповідно до Закону України № 1058-ІV з 01 березня 2024 року, однак не в передбаченому ст. 37 Закону № 1058-ІV розмірі.
Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів, які б свідчили про правомірність визначення (розрахунку) розміру призначення пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону №1058-ІV.
Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відсутність можливості та наміру суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення.
Оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначило позивачу пенсію у зв'язку з втратою годувальника, суд не може скасовати це рішення про призначення пенсії. Проте, в рішенні неправильно визначено розмір призначеної пенсії, тому суд першої інстанції дійшов висновку за доцільне зобов'язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 01.03.2024 року перерахунок та виплату пенсії позивача у зв'язку з втратою годувальника відповідно до приписів статті 37 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На підставі аналізу наведених вище норм, ураховуючи положення Законів України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», “Про підвищення престижності шахтарської праці», з метою ефективного захисту прав, свобод і інтересів та належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог враховуючи п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України шляхом: визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо неврахування при призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії годувальника ОСОБА_2 , яка станом на день його смерті складала 16442,69 гривень; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 01.03.2024 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 50% пенсії за віком померлого годувальника, обчисленого з врахуванням статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці», яка станом на день його смерті складала 16442,69 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року у справі № 200/6149/24 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року у справі № 200/6149/24 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 15 травня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв