15 травня 2025 року справа №360/1182/24
м. Дніпро
Суддя Першого апеляційного адміністративного суду Блохін А.А., розглянув апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі № 360/1182/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Першого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга військової частини НОМЕР_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі № 360/1182/24.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Проте, скаржником до апеляційної скарги не було додано документу про сплату судового збору.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 8 липня 2011 року (далі - Закон № 3674-VI) визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 грн.
З позовної заяви вбачається, що позивачем були заявлені вимоги майнового характеру.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.3 статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином при поданні до адміністративного суду апеляційної скарги, апелянт повинен сплатити судовий збір в розмірі 1453,44 грн.
Щодо клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтовано неможливістю сплатити судовий збір у зв'язку з недостатністю асигнувань фонду державного бюджету, що, на думку апелянта, дає підстави у відповідності ст. 133 КАС України відстрочити сплати судового збору.
Так, статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За змістом частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Отже, як слідує з наведеної норми права відстрочення сплати судових витрат є правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується із майновим станом особи.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Отже, частина перша статті 133 КАС визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України «Про судовий збір» конкретизує порядок, умови такого відстрочення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати або мають право на відстрочення судового збору.
За змістом норм зазначеної вище статті положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Водночас, у нормах частини другої статті 132 КАС відсилання до норм Закону України «Про судовий збір» передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору.
Це означає, що юридична особа, зокрема суб'єкт владних повноважень, не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.
Зазначена правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18.
Отже, питання відстрочення чи розстрочення сплати судового збору судом вирішується на власний розсуд з огляду на доводи заявника.
До того ж, у поданій скаржником заяві, окрім посилання на відсутність коштів необхідних для сплати судового збору, останній не зазначає про вжиті ним заходи.
При цьому, скаржник має довести існування фінансових труднощів та гарантувати сплату коштів у майбутньому. Відсутність бюджетного асигнування не є підставою для невиконання скаржником свого обов'язку по сплаті судового збору.
Водночас, скаржником не надано суду апеляційної інстанції жодних доказів наявності обставин щодо відсутності фінансування або обмеженого фінансування або ж несвоєчасного перерахування коштів з державного бюджету бюджетній установі на оплату судового збору, як на підставу відстрочення сплати судового збору, як і не надавались докази звернення скаржника до відповідних органів щодо вирішення питання виділення додаткових асигнувань на оплату судового збору у цей період та докази відмови в виділенні грошових коштів на відповідні видатки, а також жодних доказів можливості в подальшому сплатити суму судового збору.
Суд вважає, що апелянтом не доведено наявність обставин, які свідчать про неможливість сплати судового збору, а тому суд відмовляє в задоволені клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Судовий збір сплачується через банківські установи, чи поштові відділення зв'язку за рахунок платника. У призначенні платежу платник судового збору повинен вказати слова "судовий збір", код ЄДРПОУ суду, до якого він звертається, пункт з таблиці ставок судового збору, за яким визначено розмір судового збору.
Несплачену суму судового збору належить перераховувати за наступними реквізитами: отримувач коштів - Донецьке ГУК/Краматорська/МТГ22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37967785, рахунок отримувача - UA758999980313161206081005630, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації бюджету - 22030101, найменування коду класифікації доходів бюджету: Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), відомча ознака «81» Апеляційні адміністративні суди.
Крім того, відповідно до ст.295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
За приписами ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
З додатків апеляційної скарги вбачається, що оскаржуване рішення суду прийнято судом першої інстанції 20 листопада 2024 року.
З апеляційною скаргою до суду першої інстанції апелянт звернувся через систему «Електронний суд» 11 травня 2025 року.
Тобто, апеляційна скарга подана з порушенням строку на апеляційне оскарження рішення, встановленого КАС України.
Разом з апеляційною скаргою апелянт заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування підстав для поновлення строку апелянт зазначив, що Військова частина НОМЕР_1 приймає активну участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території Донецької області, що обмежує представників військової частини НОМЕР_1 користуватися відповідним зв'язком та технічними засобами, та заважає своєчасній обробці відповідної інформації та отримання процесуальних документів..
Проте, суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання виходячи з наступного.
Апелянтом оскаржується рішення суду першої інстанції від 20 листопада 2024 року.
Як встановлено судом, оскаржуване рішення місцевого суду було направлено судом першої інстанції відповідачу через підсистему "Електронний суд", даний електронний документ доставлено в електронний кабінет учасника справи 20.11.2024 о 22:45 год.
Суд зазначає, що для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку апеляційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Суд зазначає, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.
У пункті 41 справи "Пономарьов проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що "Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків".
Такими процесуальними обов'язками учасників справи визначено, крім іншого, дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень, а також виконання встановлених законом вимог щодо оформлення апеляційної скарги.
Суд зазначає, що у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішніх процедур. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Таким чином, апелянт, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.
Апелянтом не надано відповідних письмових документів або інших доказів, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне надати апелянтові термін для подання заяви про поновлення строку із зазначенням інших поважних причин пропуску строку та наданням відповідних доказів.
Враховуючи те, що апелянтом пропущено строк на апеляційне оскарження, вважаю за необхідне залишити апеляційну скаргу без руху з наданням строку для подання апелянтом клопотання щодо поважності причин пропуску строку з обґрунтованими іншими причинами такого пропуску.
За приписами частини 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Керуючись ст. ст. 169, 296, 298, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
У задоволенні клопотання про відстрочення від сплати судового збору - відмовити.
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі № 360/1182/24 - залишити без руху.
Встановити строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги - десять днів з моменту отримання ухвали.
Роз'яснити апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: А.А. Блохін