про забезпечення адміністративного позову
15 травня 2025 р. м. Чернівці Справа №600/2051/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сіжук О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РОМА» про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОМА» до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «РОМА» звернулось в суд з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови №111466 від 18.02.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
14.05.2025 позивач звернувся в суд із заявою про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом:
- зупинення дії постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.02.2025 №111466, винесеної в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Митрицьким О.В. про застосування до ТзОВ «РОМА» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн;
- заборонити Державній службі України з безпеки на транспорті вчиняти дії щодо звернення до державної виконавчої служби (приватного виконавця) щодо примусового виконання рішення на підставі виконавчого документу - постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.02.2025 №111466, винесеної в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Митрицьким О.В. про застосування до ТОВ «РОМА» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн.
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що є очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по суті, оскільки у випадку пред'явлення оскаржуваної постанови до примусового виконання, на рахунки позивача буде накладено арешт та стягнуто виконавчий збір.
Окрім цього, накладення арешту на грошові кошти позивача та внесення його до реєстру боржників спричинить негативні наслідки для позивача як суб'єкта господарювання, який має власну репутацію та якому для здійснення господарських операцій, необхідний безперешкодний доступ до грошових коштів, які перебувають на його рахунках.
У зв'язку з цим, позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та перевіривши додані до неї матеріали, суд зазначає таке.
Питання забезпечення позову регулюються главою 10 Розділу І КАС України.
Згідно частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Наведеними вище нормами процесуального закону передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову і суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Водночас будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11. 2018 у справі № 826/8556/17, від 24.04.2019 у справі № 826/10936/18, які суд враховує згідно частини п'ятої статті 242 КАС України.
З огляду на зміст заяви про забезпечення позову та додані до нього матеріали, суд зазначає наступне.
ТзОВ «Рома», звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, просить зупинити дію постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.02.2025 №111466, а також заборонити відповідачу вчиняти дії щодо звернення до державної виконавчої служби (приватного виконавця) щодо примусового виконання рішення на підставі зазначеної постанови.
З матеріалів справи вбачається, що Відділом Державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову від 18.02.2025 №111466 про застосування до ТОВ «Рома» адміністративно - господарського штрафу в сумі 17000,00 гривень.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовано можливістю ускладнення поновлення порушених прав позивача за захистом яких він звернувся до суду оскільки у випадку пред'явлення оскаржуваної постанови до примусового виконання, на рахунки позивача буде накладено арешт та стягнуто виконавчий збір.
Суд звертає увагу, що постанова відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті від 18.02.2025 №111466 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 гривень є виконавчим документом, на підставі якого можуть вчинятися примусові дії щодо його виконання, в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно частини першої статті 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно з положеннями частини першої статті 10 Закону №1404-VІІІ заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувану предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем оскаржується саме правомірність прийняття постанови відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті від 18.02.2025 №111466, якою до нього застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17000,00 гривень
Оскільки оскаржувана постанова є виконавчим документом, суд приходить до висновку, що на даний час існує реальна можливість пред'явлення її до виконання, відкриття виконавчого провадження та здійснення державним виконавцем заходів примусового виконання постанови від 18.02.2025 №111466.
Оскільки, правомірність оскаржуваної постанови відповідача підлягає дослідженню під час судового розгляду адміністративної справи, суд вважає, що заходи забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови та заборони відповідачу вчиняти дії щодо звернення її до виконання відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі. Отже, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду.
Таким чином, суд вважає за необхідне з метою відвернення негативних наслідків для позивача, застосувати заходи забезпечення позову до набрання законної сили судовим рішенням в даній адміністративній справі.
При прийнятті цього рішення суд виходь із балансу інтересів сторін у справі та критерію «необхідності в демократичному суспільстві».
Суд враховує доводи заявника про те, що пред'явлення до виконання оскаржуваної постанови до органів виконавчої служби, матиме негативний вплив на підприємство позивача, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача у вигляді блокування рахунків, внесення до Єдиного реєстру боржників.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам, суд приходить до висновку, що заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню.
При цьому суд звертає увагу, що вжиття заходів забезпечення позову за заявою позивача не є вирішенням публічного-правового спору по суті без фактичного його розгляду судом. Зупинення стягнення на підставі оскаржуваної вимоги не скасовує її чинність, ніяк не змінює обсягу прав та обов'язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених нею заходів до вирішення спору в даній справі.
Керуючись статтями 150, 154, 160, 241, 242, 243, 248 КАС України, суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РОМА» про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОМА» до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити.
Зупинити дію постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.02.2025 №111466, винесеної в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Митрицьким О.В. про застосування до ТОВ «РОМА» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн.
Заборонити Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті вчиняти дії щодо звернення до державної виконавчої служби (приватного виконавця) щодо примусового виконання рішення на підставі виконавчого документу - постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.02.2025 №111466, винесеної в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Митрицьким О.В. про застосування до ТОВ «РОМА» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя Сіжук Ольга Володимирівна