Справа № 560/5597/25
іменем України
15 травня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 04.04.2025 року №221350003295 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 10.06.1985 року по 01.09.1986 рік на Тіраспільському кірпічному заводі та період роботи з 18.10.1989 року по 17.10.1992 рік у військовій частині НОМЕР_1 з урахуванням вже раніше зарахованого стажу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач безпідставно не зарахував йому страховий стаж, у зв'язку з чим порушив право позивача на пенсійне забезпечення.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду суд відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. До страхового стажу Позивача не зараховано періоди роботи: - протягом березня 1979 року - травня 1980 року, в колгоспі “Перемога», згідно із архівною довідкою від 15.11.2021 № 563 щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів), оскільки зазначено не повне по батькові “Вас.»; - з 10.06.1985 по 01.09.1986, згідно із трудовою книжкою НОМЕР_2 від 04.06.1984, оскільки наявний допис номеру та дати наказу в підставах внесення запису про прийняття. Крім того, наявне виправлення дати звільнення та дати наказу в підставах внесення запису про звільнення; - з 18.10.1989 по 17.10.1992, на території російської федерації, згідно із трудовою книжкою НОМЕР_3 від 04.06.1984, оскільки наявне виправлення дати прийняття. Надано архівну довідку від 13.05.2021 № 3/139578, щодо періоду роботи з 28.10.1989 по 17.10.1992, видану та засвідчену установою російської федерації, дані якої не враховано при обчисленні страхового стажу, оскільки на документах не проставлено апостиль компетентним органом держави.
Дослідивши докази по справі, суд встановив наступні обставини.
27.03.2025 Позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
04.04.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 221350003295 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 2 статті 26 Закону № 1058 у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу - 21 рік.
Пенсійний вік відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 1058 становить 63 роки. Необхідний страховий стаж відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 1058 становить від 21 до 31 років.
За результатами поданої заяви відповідачем прийнято рішення від 04.04.2025 № 221350003295 про відмову у призначенні пенсії оскільки страховий стаж Позивача склав 16 років 08 місяців 08 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ч. 2 статті 26 Закону № 1058.
До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи: - протягом березня 1979 року - травня 1980 року, в колгоспі “Перемога», згідно із архівною довідкою від 15.11.2021 № 563 щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів), оскільки зазначено не повне по батькові “Вас.»; - з 10.06.1985 по 01.09.1986, згідно із трудовою книжкою НОМЕР_2 від 04.06.1984, оскільки наявний допис номеру та дати наказу в підставах внесення запису про прийняття. Крім того, наявне виправлення дати звільнення та дати наказу в підставах внесення запису про звільнення; - з 18.10.1989 по 17.10.1992, на території російської федерації, згідно із трудовою книжкою НОМЕР_3 від 04.06.1984, оскільки наявне виправлення дати прийняття. Надано архівну довідку від 13.05.2021 № 3/139578, щодо періоду роботи з 28.10.1989 по 17.10.1992, видану та засвідчену установою російської федерації, дані якої не враховано при обчисленні страхового стажу, оскільки на документах не проставлено апостиль компетентним органом держави.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спірним у даній справі є неврахуванням пенсійним органом до страхового стажу позивача періодів роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_4 , оскільки на першій сторінці трудової книжки відсутня дата заповнення та підпис власника трудової книжки.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 право на отримання пенсій мають громадяни України, які застраховані згідно із цим законом та досягли встановленого пенсійного віку і мають необхідний для призначення пенсії страховий стаж.
Згідно ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.
Відмовляючи відповідач при розгляді заяви про призначення пенсії у врахуванні періодів роботи згідно трудової книжки, відповідач послався на те, що оскільки згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 04.06.1984 року наявний допис номера та дати наказу в підставах внесення запису про прийняття. Крім того, наявне виправлення дати звільнення та дати наказу в підставах внесення запису про звільнення; не проставлено апостиль компетентним органом держави, тобто російської федерації.
Посилання відповідача на неточності в заповненні трудової книжки позивача є безпідставними, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладена правова позиція, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тому, дії відповідача щодо відмови у зарахуванні позивачу страхового стажу підставою прийняття якої, стали певні неточності в заповненні трудової книжки , є протиправними.
При цьому, суд враховує правові висновки Верховного Суду, який вважає, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальну неправильність оформлення трудової книжки з вини адміністрації підприємства яка відповідальна за дотримання правил її ведення (постанова № 687/975/17 від 21.02.2018).
Суд зазначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також документів виданих архівними установами можливе лише у випадку відсутності трудової книжки або відсутності в ній відповідних записів.
Отже, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах.
Згідно п. 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 цієї ж Інструкції записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі, Україна та російська федерація (надалі - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (ст. 5 Угоди).
Відповідно до статті 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Згідно частини другої статті 6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набуття чинності вказаної угоди.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і урядом російської федераціїї про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність.
На час роботи позивача в російській федерації Україна була учасником угоди, відтак норми Угоди застосовуються до спірних правовідносин.
Окрім цього, згідно приписів пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Таким чином, під час вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію за віком відповідачем повинен був бути врахований трудовий стаж набутий позивачем на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території російської федерації.
Щодо посилань відповідача на необхідність проставлення апостилю на документах, які підтверджують навчання та роботу позивача на території російській федерації, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 №107 "Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав", під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Враховуючи, що такі документи за вказані періоди роботи позивача на території російської федерації виготовлені до набрання чинності Закону України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" та станом на 24.02.2022 року приймалися на території України без спеціального посвідчення, доводи відповідача про необхідність проставлення апостилю є безпідставними.
Отже, перевіривши в сукупності підстави відмови відповідача у зарахуванні позивачу страхового стажу, що викладені в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання такого рішення протиправним та його скасування.
Тому, з метою захисту порушених прав та інтересів позивача, необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 10.06.1985 року по 01.09.1986 рік на Тіраспільському кірпічному заводі та період роботи з 18.10.1989 року по 17.10.1992 рік у військовій частині НОМЕР_1 з урахуванням вже раніше зарахованого стажу.
Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 04.04.2025 року №221350003295 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 10.06.1985 року по 01.09.1986 рік на Тіраспільському кірпічному заводі та період роботи з 18.10.1989 року по 17.10.1992 рік у військовій частині НОМЕР_1 з урахуванням вже раніше зарахованого стажу.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 )
Відповідачі:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,Миколаївська обл., Миколаївський р-н,54008 , код ЄДРПОУ - 13844159)
Головуючий суддя О.П. Шевчук