Справа № 560/6858/25
іменем України
14 травня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Драновського Я.В. розглянувши адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови,
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить: скасувати постанову від 09.04.2025 ВП №76901970 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.09.2024 у справі №560/10619/24 було ним виконане в повному обсязі, що свідчить про безпідставність оскаржуваної постанови. Вважає, що діяв правомірно, а тому накладення штрафу є протиправним.
Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідач подав відзив та витребувані матеріали виконавчого провадження. У відзиві позов не визнає, вказує на правомірність постанови державного виконавця. Зазначає, що оскільки встановлений факт невиконання рішення суду без поважних на те причин, орган ДВС мав право накласти штраф.
В судове засідання представники сторін не з'явились. Зважаючи на це, розгляд здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних доказів.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.09.2024 у справі №560/10619/24, яке набрало законної сили, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10.07.2024 №221250004802 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.07.2024 про призначення пенсії за віком та зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи в районі Крайньої Півночі з 03.09.1986 року по 31.10.1986 року, з 01.11.1986 року по 17.03.1987 року, з 17.03.1987 року по 01.01.1991 року, з 02.01.1991 року по 10.06.1994 року на посаді електромонтера, старшого майстра, старшого інженера, головного механіка, енергетика Норільського металургійного комбінату ім.Завенягіна, який підлягає зарахуванню у пільговому обчислені (в полуторному розмірі), із урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
30.12.2024 Хмельницький окружний адміністративний суд видав виконавчі листи по справі №560/10619/24.
23.01.2025 державним виконавцем відкрито виконавче провадження №76901970 та зобов'язано боржника протягом десяти робочих днів виконати рішення суду у спосіб та порядок встановлений виконавчим документом.
11.03.2025 державним виконавцем направлено на адресу боржника вимогу, якою зобов'язав боржника протягом семи робочих днів з моменту отримання вимоги виконати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду №560/10619/24 в порядок та спосіб, визначений виконавчим документом, про що повідомити державного виконавця з наданням підтверджуючих документів про його виконання.
02.04.2025 та 09.04.2005 на адресу відповідача надійшли повідомлення відповідно до яких встановлено, що рішення суду виконано лише частково, стягувачу - ОСОБА_1 не зараховано до страхового стажу періоди роботи в районі Крайньої Півночі з 01.01.1991 по 10.06.1994 на посаді електромонтера, старшого майстра, старшого інженера, головного механіка, енергетика Норільського металургійного комбінату ім.Завенягіна, який підлягає зарахуванню у пільговому обчислені (в полуторному розмірі) та відмовлено у призначені пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного стажу.
Враховуючи наведене, та оскільки станом на 09.04.2025 рішення суду не виконано, підстави для зупинення проведення виконавчих дій або закінчення виконавчого провадження - відсутні, державним виконавцем відділу складено акт про невиконання рішення суду та винесено постанову про накладення штрафу від 09.04.2025 ВП №76901970, якою за невиконання рішення суду без поважним причин накладено на боржника: Головне управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн.
Не погоджуючись з цією постановою, позивач оскаржив її до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі також Закон №1404-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Слід зазначити, що у розумінні ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст. 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
При цьому, в силу вимог ч. 1 ст. 5 Закону №1403-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до положень ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Отже, законодавством не передбачено повноважень державного виконавця здійснювати заходи примусового виконання судового рішення у спосіб, інакший, аніж визначений безпосередньо самим виконавчим документом.
Відповідно до вимог ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначений ст. 63 Закону № 1404-VIII.
Так, згідно з ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Зазначеного вище видно, що чинним законодавством визначено певний послідовний порядок, а також механізм виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії. Так, здійснюючи примусове виконання судових рішень немайнового характеру, за якими боржники зобов'язані особисто вчинити певні дії, державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру.
Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно з ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України; судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, розглядаючи адміністративний позов щодо законності дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що Законом України "Про виконавче провадження" на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.
Висновок аналогічного змісту викладено у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №619/562/18.
Щодо посилання пенсійного органу стосовно відсутності підстав для зарахування до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , у тому числі на пільгових умовах періоду роботи з 01.01.1992 по 10.06.1994, згідно трудової книжки від 28.05.1986 НОМЕР_1 , оскільки періоди трудової діяльності за межами України у республіках колишнього Союзу PCP після 1 січня 1992 року, не зараховуються до страхового стажу при призначені пенсії в Україні, суд зазначає таке.
Відповідно до висновків суду у справі №560/10619/24, яке набрало законної сили 19.11.2024, встановлено, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10.07.2024 №221250004802 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправним, оскільки відповідачем безпідставно не зараховано страховий стаж за спірні періоди.
В той же час, з огляду на те, що згідно записів із трудової книжки, останній був звільнений саме 10.06.1994 року, а не 10.06.1995, тому зараховувати стаж необхідно саме до 10.06.1994 року.
Таким чином, враховуючи, що період роботи позивача в районах Крайньої Півночі з 03.09.1986 року по 31.10.1986 року, з 01.11.1986 року по 17.03.1987 року, з 17.03.1987 року по 01.01.1991 року з 02.01.1991 року по 10.06.1994 року на посаді електромонтера, старшого майстра, старшого інженера, головного механіка, енергетика Норільського металургійного комбінату ім.Завенягіна повністю підтверджується трудовою книжкою та довідками, позивач має право на зарахування вказаного періоду роботи, з урахуванням пільгового обчислення стажу роботи у цей період.
При цьому обрахунок стажу позивача слід здійснювати з урахуванням полуторного розміру за відповідні періоди.
Отже, посилання пенсійного органу на те, що періоди трудової діяльності за межами України у республіках колишнього Союзу PCP після 1 січня 1992 року, не зараховуються до страхового стажу при призначені пенсії в Україні, є безпідставними та такими, що суперечать висновкам суду у справі №560/10619/24.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що органом ДВС при прийнятті оскаржуваної постанови враховано усі обставини, що мали значення для її прийняття.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи викладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, з врахуванням положень ст. 139 КАС України, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул.Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29013 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Відповідач:Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Тернопільська, 13/2, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29018 , код ЄДРПОУ - 43315602)
Головуючий суддя Я.В. Драновський