Справа № 560/1972/25
іменем України
14 травня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом від 06.02.2025 в якому просить: 1) визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 , яка оформлена листом № 110/3/2/120 від 29.01.2025, щодо незадоволення рапорту 10.01.2025 ОСОБА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , в частині звільнення із військової служби за сімейними обставинами за частини 12 статті 26 Закону України «Про військову службу та військовий обов'язок» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами, у зв'язку з необхідністю здійснювати догляд за матір'ю, яка є особою з інвалідністю II групи; 2) зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби, за сімейними обставини у зв'язку з необхідністю здійснювати догляд за матір'ю, яка є особою з інвалідністю II групи, відповідно до частини 12 статті 26 Закону України «Про військову службу та військовий обов'язок».
У позові позивач пояснив, що з 26.02.2022 мобілізований до лав Збройних Сил України на підставі Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 10 січня 2025 року позивач особисто звернувся до керівництва відповідача з рапортом про звільнення з військової служби через сімейні обставини, посилаючись на підпункт «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військову службу та військовий обов'язок» через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначено частиною 12 цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжували військову службу). Листом № 110/3/2/120 від 29.01.2025 року відповідач повідомив, що рапорт не погоджений юридичною службою військової частини НОМЕР_2 , виходячи з того, що військовослужбовцем не підтверджено підставу для звільнення з військової служби, а саме відсутні документи про підтвердження відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня спорідненості такої особи. Вважає, що відповідач протиправно відмовив у задоволенні рапорту, тому звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до ухвали від 07.02.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та витребував докази.
Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позову просить відмовити. Вказує, що відповідно до організаційно - штатної структури, військова частина НОМЕР_1 є окремою військовою частиною (батальйоном), яка входить до складу військової частини НОМЕР_2 (бригади), де остання є юридичною особою. Враховуючи те, що відповідь про відмову у звільненні ОСОБА_2 було надано військовою частиною НОМЕР_2 (бригадою), командир якої в праві приймати кадрові рішення, управління військової частини НОМЕР_1 (батальйон) вважає за доцільне залучити, як відповідача військову частину НОМЕР_2 , оскільки командир військової частини НОМЕР_1 невповноважений приймати кадрові рішення щодо звільнення військовослужбовців з військової служби згідно розділу ХІІ пункту 225 підпункту 2 Указу Президента України «Про положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» в чинній редакції від 01.01.2025.
Ухвалою суду від 28.04.2025 залучено Військову частину НОМЕР_2 як другого відповідача по справі №560/1972/25, та витребувано докази.
13.05.2025 до суду поступив відзив на позовну заяву, в якому Військова частина НОМЕР_2 у задоволенні позову просить відмовити. Вказує, що згідно висновку помічника командира бригади з правової роботи - начальника юридичної служби військової частини НОМЕР_2 військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 не має права на звільнення у зв'язку із тим, що з доданих до рапорту документів не є можливим встановити факт відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення матері ( ОСОБА_4 ) солдата ОСОБА_5 , які могли б здійснювати за нею догляд. Додані до рапорту солдата ОСОБА_5 документи підтверджують наявність матері, ОСОБА_6 , яка є особою з інвалідністю II групи, та її потребу в постійному сторонньому догляді. З долучених до рапорту документів не є можливим встановити факт відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення матері позивача, які могли б здійснювати за нею догляд.
З'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, і дослідивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.
Солдат ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 Регіонального управління Сил Територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сил Територіальної оборони Збройних Сил України.
10 січня 2025 року позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби через сімейні обставини, посилаючись на підпункт «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військову службу та військовий обов'язок» через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначено частиною 12 цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжували військову службу).
До вказаного рапорту позивачем додано: нотаріально завірена копія свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_3 від 05.02.1988 року, нотаріально завірена копія свідоцтва про народження ОСОБА_7 серія НОМЕР_4 від 30.08.1974 року, нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть серія НОМЕР_5 від 15.01.2002 року, нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть серія НОМЕР_6 від 21.08.1987 року, нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть серія НОМЕР_7 від 19.07.2016 року, нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_8 серія НОМЕР_8 від 11.08.1989 року, нотаріально засвідчена копія висновку ЛКК № 998 від 28.11.2024 року, нотаріально засвідчена копія довідки ЛКК від 28.11.2024 року, нотаріально засвідчена копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_9 серія НОМЕР_10 від 06.11.2024 року, нотаріально засвідчена копія довідки до акта огляду МСЕК серія 12 ААГ № 937095 від 30.09.2024 року, нотаріально засвідчена копія висновку ЛКК № 1001 від 13.11.2024 року, нотаріально засвідчена копія довідки ЛКК № 1001 від 13.11.2024 року, нотаріально засвідчена копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_11 серія НОМЕР_12 від 27.06.2024 року, нотаріально засвідчена копія довідки до акта огляду МСЕК серія 12 ААГ № 938748 від 27.05.2024 року, довідка про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 36 від 09.01.2025 року, нотаріально засвідчена копія паспорта громадянина України № НОМЕР_13 ОСОБА_1 , виданий органом 6832, від 15.01.2020 року, витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого із подружжя від 08.01.2025 року, нотаріальна заява ОСОБА_9 від 14.11.2024.
Зазначений рапорт позивача надіслано військовою частиною НОМЕР_1 до військової частини НОМЕР_2 для подальшого прийняття рішення по суті.
Листом № 110/3/2/120 від 29.01.2025 командир військової частини НОМЕР_2 повідомив, що рапорт ОСОБА_1 не погоджений юридичною службою військової частини НОМЕР_2 , оскільки військовослужбовцем не підтверджено підставу для звільнення з військової служби, а саме відсутні документи про підтвердження відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня спорідненості такої особи (арк. спр. 21, зворот).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, суд враховує наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.92 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 ст. 2 Закону № 2232-XII передбачено зокрема такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Пунктом 12 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.
Суд звертає увагу, що пункт 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ містить широкий перелік підстав звільнення військовослужбовців з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини, серед яких передбачено і таку підставу як необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (абз. 13).
Суд враховує, що 18.05.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-IX від 11.04.2024 року, яким внесено зміни до Закону №2232-XII.
Відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII (у редакції до внесення змін Законом №3633-IX) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
У свою чергу, підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII (у редакції згідно Закону №3633-IX) встановлено, що перелік сімейних обставин або інших поважних причин для звільнення з військової служби визначено частиною дванадцятою цієї статті.
Відтак, саме абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII врегульовано, що під час дії воєнного стану, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
На відміну від попередньої редакції, яка підставою для звільнення визначала саму лише наявність батьків із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, нова редакція в цьому контексті дозволяє звільнення з військової служби лише при необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Тобто, аналіз положень підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII свідчить про те, що для звільнення з військової служби необхідною є наявність таких умов:
- необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка);
- наявність у осіб, які потребують догляду, I чи II групи інвалідності;
- відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Як встановлено судом, позивачу відмовлено у звільненні з військової служби, оскільки, позивачем до рапорту не додано документи, які б підтверджували відсутність у матері військовослужбовця інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Аналізуючи наведені підстави відмови у звільненні з військової служби позивача, суд враховує таке.
Порядок звільнення з військової служби визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).
Відповідно до пункту 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Пунктом 233 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Статтею 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 Статуту передбачено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Згідно з п. 117 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 N 551-XIV, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді.
Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 № 438/16454, відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (із змінами і доповненнями) та Указу Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція).
Інструкція визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (п. 1.1 Інструкції).
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України (п. 14.28 Інструкції).
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що звільнення військовослужбовців з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини, здійснюється військовослужбовцем, який не висловив бажання продовжувати військову службу, шляхом подання рапорту та документів, які підтверджують підстави для звільнення, а розгляд рапорту військовослужбовця про звільнення зі служби повинен відбуватися за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, уточнення даних про проходження особою військової служби, документальне підтвердження періодів служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проведення розрахунку вислуги років військової служби.
При цьому, подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі.
Проект наказу про звільнення зі служби до подання їх на підпис командирам перевіряється безпосереднім керівником кадрового органу або особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов'язків за цією посадою та проходить правову експертизу в юридичній службі.
Тож наслідком подання та розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту. Суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
Наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 року №531, який набрав чинності 08.08.2024, затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (далі - Порядок №531).
Пунктом 9 Порядку №531 унормовано, що розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:
1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №531 відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою. Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
Суд зазначає, що у даній адміністративній справі не спірними ті обставини, що ОСОБА_1 та ОСОБА_9 є родичами першого ступеня споріднення (син та мати).
Спірним питанням у даній справі є доведення (не доведення) позивачем відсутності в ОСОБА_9 - особи з інвалідністю ІІ групи інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які могли б здійснювати постійний догляд за нею, або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Перелік осіб які відносяться до членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення зокрема визначений у пп. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Відповідно до пп. 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 ПК України членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.
Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
На підтвердження відсутності родичів першого та другого ступеня споріднення у ОСОБА_9 , позивач до рапорту додав: нотаріально завірені копії свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_3 від 05.02.1988, свідоцтва про народження ОСОБА_7 серія НОМЕР_4 від 30.08.1974, свідоцтва про смерть серія НОМЕР_5 від 15.01.2002, свідоцтва про смерть серія НОМЕР_6 від 21.08.1987, свідоцтва про смерть серія НОМЕР_7 від 19.07.2016, свідоцтва про народження ОСОБА_8 серія НОМЕР_8 від 11.08.1989, довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 36 від 09.01.2025, витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого із подружжя від 08.01.2025, нотаріальну заяву ОСОБА_9 від 14.11.2024.
Однак, на переконання суду, вищевказані документи посвідчують певні юридичні факти, однак не в повній мірі підтверджують відсутність в особи з інвалідністю ІІ групи ( ОСОБА_9 ) інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею, або інші члени сім'ї особи з інвалідністю І чи ІІ групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
У вказаному контексті, суд критично оцінює нотаріально завірену заяву ОСОБА_9 від 14.11.2024, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 78 Закону України «Про нотаріат» нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, посадова особа консульської установи України, начальник установи виконання покарань, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчують факти, викладені у документі, а лише підтверджують, що підпис зроблено певною особою.
У пункті 6.2. глави 7 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за №296/5 також зазначається, що нотаріус, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факти, викладені у документі, а лише підтверджує, що підпис зроблений певною особою.
Згідно з ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до 1.3 розділу I Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 24.07.2008 № 1269/5 на запити фізичних осіб та державних органів, органів місцевого самоврядування (їх посадових осіб), а також шляхом безпосереднього доступу посадових осіб державних органів, нотаріусів до Реєстру у випадках, передбачених законом, з Реєстру видаються (отримуються) такі форми витягів:
а) витяг з Реєстру, що містить окремі відомості певного актового запису цивільного стану, зміни та іншу інформацію, унесену до нього, або відомості про відсутність такого запису;
б) повний витяг з Реєстру, що містить усі відомості певного актового запису цивільного стану, зміни та іншу інформацію, унесену до нього, або відомості про відсутність такого запису.
З огляду на вищевказане, відсутність або наявність інших осіб, які можуть бути членами сім'ї ОСОБА_9 першого та другого ступенів споріднення повинна бути підтверджена відповідними витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Зокрема:
- відсутність батьків у ОСОБА_9 може бути підтверджено свідоцтвом про смерть;
- відсутність у ОСОБА_9 інших дітей може бути підтверджено повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (додаток 15 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян);
- відсутність рідних братів/сестер у ОСОБА_9 , може бути підтверджено повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (додаток 15 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян) зробленим на ім'я її матері;
- відсутність у ОСОБА_9 онуків може бути підтверджено повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (додаток 15 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян) зробленого на кожну дитину ОСОБА_9 .
Зважаючи на вищевикладене, твердження позивача про те, що інших працездатних осіб у ОСОБА_9 , зобов'язаних її утримувати немає, є непідтвердженим у розумінні ст. 74 КАС України.
Крім того, 02.10.2024 набрали чинності Зміни до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція), внесені наказом Міністерства оборони України №495 від 23.07.2024.
Додатком 19 до Інструкції, в редакції із внесеними змінами, визначено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зокрема у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді (п. 26 Додатку).
Суд також вказує на те, що для звільнення з військової служби за вищевказаною підставою військовослужбовцю до рапорту в обов'язковому порядку необхідно надати акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Вказаного акту позивачем до рапорту долучено не було.
Отже, дослідивши додані позивачем до рапорту про звільнення з військової служби документи в їх сукупності, суд робить висновок, що ОСОБА_1 при зверненні з рапортом про звільнення з військової служби не довів належними та допустимими доказами тієї обставини, що його мати ОСОБА_9 (як особа з інвалідністю ІІ групи, яка потребує постійного догляду) не має інших, окрім позивача, членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею, або ж що такі інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Окрім того, до рапорту про звільнення не було додано акта обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
З огляду на встановлені обставини справи та вищевикладені норми чинного законодавства, суд робить висновок про правомірність відмови відповідача у звільненні позивача з військової служби.
У даних спірних відносинах військова частина НОМЕР_2 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові підстави для задоволення даного позову відсутні.
Водночас суд зазначає, що позивач за наявності у нього інших документів, окрім тих, які були додані до рапорту про звільнення з військової служби, не позбавлений права звернення до військової частини з рапортом про звільнення з військової служби на підставі статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
З врахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для розподілу судових витрат - відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 від 06.02.2025 залишити без задоволення.
Судові витрати, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 14 травня 2025 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_14 )
Відповідачі:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_15 )
Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_16 )
Головуючий суддя А.І. Петричкович