Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
15 травня 2025 року Справа № 520/34476/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в місті Харкові в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить: - визнати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов ОСОБА_1 на військову службу за мобілізацією, на особливий період від 17.10.2024 №440 протиправним та скасувати його; - визнати наказ командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 від 29.11.2024 №342 протиправним та скасувати його; - зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 21.03.2024 року ОСОБА_1 знятий з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі відповідач-1) на підставі абз. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, що діяла на той час), як особа, яка засуджена до покарання у виді позбавлення волі. Зазначені відомості внесені до Реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. 17.10.2024 року на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 17.10.2024 року №440 ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації та направлено для проходження військової служби (навчальної підготовки) до військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач-2). На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.11.2024 року № 342 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду кулеметника (відомості отримані від служби діловодства військової частини, копія наказу на адвокатський запит на день подання позовної заяви не надійшла). ОСОБА_1 31.05.2017 року був засуджений за скоєння особливо тяжких злочинів до років позбавлення волі. 11 05.01.2023 року звільнений з місць позбавлення волі умовно-достроково на невідбутий строк покарання 2 роки 8 місяців 1 день. З урахуванням цього, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 . від 17.10.2024 року №440 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації є протиправним, оскільки суперечить вимогам законодавства, що регулює питання призову громадян на військову службу під час мобілізації. Враховуючи протиправність зазначеного наказу, подальший наказ командира військової частини №342 від 29.11.2024 року про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу також підлягає скасуванню. Просить позов задовольнити.
Відповідачем не подано до суду відзив, який би містив заперечення на позов.
Ухвалою суду від 18.12.2024 в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Ухвалою суду від 18.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відтак розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.
31.05.2017 вироком Куп'янського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28.12.2022 ОСОБА_1 умовно-достроково звільнено, від подальшого відбування покарання на невідбутий строк 2 роки 8 місяців 1 день, згідно з ст. 81 КК України.
Відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_3 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час за гр. 1 ст. 75-6 Наказy MO України № 402-2008 р. Зарахований у запас 15.04.2009 на підставі ст. 18 ч. 1 абз. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Невійськовозобов'язаний (вирок Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 31.05.2017). 21.03.2024 виключений з військового обліку на підставі абз. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Позивачем надано військово-обліковий документ, сформований за допомогою застосунку "Резерв+". Вказаний військово-обліковий документ у електронній формі роздрукований та містить QR-код військово-облікового документа, придатний для зчитування та підтверджував ту обставину, що позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 . Категорія обліку - невійськовозобов'язаний. Дата уточнення даних 20.05.2024.
Відповідно до листа відповідача-1 від 19.11.2024 № МВ/9640 за рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 військовозобов'язаного ОСОБА_1 направлено на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. На підставі статті:- графи II Розкладу хвороб, графи:3,4,5,6,7,9 ТДВ, ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби. Громадянину ОСОБА_1 доведено рішення військово - лікарської комісії під особистий підпис.
Попри те, незважаючи на виключення позивача із військового обліку військовозобов'язаних, наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.10.2024 № 440 ОСОБА_1 призвано на військову службу за мобілізацією, на особливий період та в подальшому зараховано до списків особового складу військової частини.
Вважає такі оспорювані рішення прийнятті протиправними, з прийняті з порушенням вимог законів, у зв'язку із чим підлягають скасуванню.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (Закон №2232, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з ч.1 ст.1 Закону №2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ч.2 ст.1 Закону №2232 військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною 3 ст. 1 Закону №2232 передбачено, що військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з ч.9 ст.1 Закону №2232 щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону №2232 військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У зв'язку з введенням Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 в Україні воєнного стану, з метою запровадженням та виконанням заходів вказаного правового режиму, направлених на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та на виконання Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» здійснюється призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Згідно з абзацом 7 п. 2 ч.1 ст. 37 Закону №2232 взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, служби зовнішньої розвідки України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 37 Закону №2232 зняттю з військового обліку військовозобов'язаних у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України: які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання; які прийняті на службу до Національної поліції України, Служби судової охорони, Державного бюро розслідувань, Бюро економічної безпеки України, органів і підрозділів цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України; які вибули на строк більше трьох місяців за межі України; в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України.
Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону №2232 виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Отже, законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку, Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов'язаного на такий облік. Відтак, апелянт помилково ототожнює в вказані вище поняття, зазначаючи, що його було повністю виключено (знято) з військового обліку.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного суду від 09.03.2023 у справі № 600/2520/22-а відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов'язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. З огляду на це Верховний Суд зазначає, що громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, котрі відповідно до пп. 6 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» підлягають виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) і не входять до кола осіб, визначених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як такі, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов'язаного/резервіста, а отже не може бути призваною на військову службу за мобілізацією під час дії правового режиму воєнного стану. Оскільки ОСОБА_1 30.10.219 був виключений з військового обліку як раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ, то з цієї дати він є звільненим від виконання військового обов'язку як особа, що в силу закону вважається непридатною до проходження військової служби. Факт виключення позивача з військового обліку свідчить про те, що ОСОБА_1 більше не є військовозобов'язаним та, відповідно, не може бути призваний на військову службу під час мобілізації відповідно до частини першої статті 39 Закону №2232-ХІІ та статті 22 Закону №3543-XII.
Суд повторно зазначає, що позивач був виключений з військового обліку військовозобов'язаних, набув статусу невійськовозобов'язаного, а відтак не міг бути призваний на військову службу під час мобілізації.
Отже, відповідач-1 проігнорував ту обставину, що позивач більше не є військовозобов'язаним про що вказано у військово-обліковому документі, та, відповідно, не міг бути призваний на військову службу під час мобілізації внаслідок того, що він був засуджений та виключений з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції на момент виключення з обліку 23.03.2024).
При цьому, стаття 37 Закону України №2232-XII від 25.03.1992р. "Про військовий обов'язок і військову службу", на яку посилається позивач, регулює питання щодо взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Однак, у межах спірних правовідносин вказані вище приписи статті 37 Закону №2232-XII не підлягають до застосування, оскільки позивач являється військовослужбовцем і уже проходить військову службу.
У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19, від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, Касаційний адміністративний суд у рішеннях від 14 липня 2021 року у справі № 9901/96/21, від 27 жовтня 2022 року у справі № П/9901/97/21).
З огляду на викладене вище, суд прийшов переконання про те, що після прийняття оспорюваного наказу відповідачем-1 від 17.10.2024 № 440 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період» в частині солдата запасу ОСОБА_1 , 1988 року народження, та зарахування такого солдата до списків військової частини виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом № 2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008. Цими актами законодавства не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призов. Цей наказ вже реалізований, та позивач був зарахований до військової частини та приступив до виконання службових обов'язків за посадою, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові, а відтак у цій частині позовних вимог слід відмовити.
Щодо позовних вимог позивача до військової частини про визнання протиправним та скасування наказу про зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та виключення позивача із списків складу військової частини НОМЕР_1 , суд прийшов наступного.
Матеріалами справи підтверджується, що на час звернення позивача до суду з даним позовом позивач вже не був військовозобов'язаним, а мав статус військовослужбовця, оскільки відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 18.10.2024 № 309 зарахований до списків особового складу військової частини. Тобто, позивач вважається таким, що з моменту прийняття на військову службу виключений з військового обліку військовозобов'язаних.
Слід також зазначити, що на позивача як на військовослужбовця поширюється дія Закону №2232-XII, статтею 4, якого встановлено, що Збройні Сили України та інші військові формування не можуть комплектуватися особами, які мають судимість за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи мають судимість за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засудженими службовими особами, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку.
Отже, вказаний нормативний акт не містить застережень щодо комплектування військових формувань військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу під час мобілізації з числа осіб раніше засуджених до позбавлення волі за вчинення злочину передбаченого ст. 307 КК україни.
Пунктом 4 частини першої статті 24 Закону № 2232-XII передбачено, що початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Початком проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період є день, визначений статтею 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
За змістом пункту 5 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України.
Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 за № 280, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за № 1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України (далі Інструкція № 280).
Відповідно до пункту 2 розділу XII Інструкції № 280 військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 30 і 32 розділу II цієї Інструкції.
Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині до закінчення заходів мобілізування незалежно від номенклатури посад для призначення.
Пунктом 14 Розділу ІІ Інструкції № 280 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини.
Матеріали справи свідчать, що солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_2 з 18.10.2024.
Суд зазначає, що оскаржуваний наказ командира Військової частини НОМЕР_2 є виконаним з моменту зарахування позивача до списків особового складу військової частини.
За змістом частини третьої статті 24 Закону № 2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до пункту 7 Положення № 1153/2008 військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Підстави звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану визначені пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII.
Пунктом 233 Положення № 1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Натомість, судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до командування Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби.
З аналізу вказаного вище правового регулювання та встановлених обставин у справі слід дійти висновку, що підстави для визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_2 в частині зарахування позивача до особового складу частини відсутні.
Разом з тим, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання військової частини виключити зі списків особового складу частини з аналогічних підстав відсутності доказів звернення позивача до командування військової частини НОМЕР_2 із рапортом про звільнення з військової служби, як передумови для виключення зі списків особового складу військової частини.
Суд також враховує інші аргументи та доводи позивача, зазначені у позові, однак зауважує, що вони не мають визначального впливу на правильне вирішення судом позовних вимог у спірних правовідносинах, оскільки встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для прийняття рішення по суті спору про відмову у задоволенні позову.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вказане вище та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
У відповідності до ст. 139 КАС України судові витрати понесені позивачем - покласти на останнього.
Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд, -
у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Судові витрати понесені позивачем ОСОБА_1 - покласти на позивача.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцезнаходження - АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ;
відповідач військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 .
Повне судове рішення складено та підписано суддею 15.05.2025.
Суддя М. І. Садова