Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
15 травня 2025 р. № 520/11275/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Тітов О.М., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Національної поліції України щодо розгляду скарги, що була направлена « 09» квітня 2025 року на електронну пошту info@police.gov.ua, pg.npu@police.gov.ua;
- визнати протиправною бездіяльність посадових осіб ГУНП в Харківській області, яка полягає в не здійсненні заходів щодо усунення порушень вимог законодавства при винесенні постанов в закритому кримінальному провадженні про не можливість виконання ухвал суду щодо повернення майна, та не поверненні майна його власнику;
- зобов'язати керівника відділу дізнання ГУНП в Харківській області скасувати постанову від"28" грудня 2024 р. дізнавача ХРУП №2 ГУНП в Харківській області про не можливість виконання ухвали Київського районного суду м. Харкова від "02" грудня 2024 р. по справі №643/11507/24 яка винесена в закритому кримінальному провадженні;
- зобов'язати уповноважених осіб Національної поліції України та ГУНП в Харківській області вжити заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, які були завдані позивачу в результаті ущемлення його прав власності на майно яке не повернуто у відповідності ухвал суду.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Розглянувши позовну заяву, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
За змістом пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб'єктом владних повноважень, у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Так, щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність посадових осіб Національної поліції України щодо розгляду скарги, що була направлена « 09» квітня 2025 року на електронну пошту info@police.gov.ua, pg.npu@police.gov.ua, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що 09 квітня 2025 року позивач направив скаргу до Національної поліції України на електронну пошту info@police.gov.ua, pg.npu@police.gov.ua та до ГУНП в Харківській області.
У вказані скарзі позивач зазначив наступне: ""02" грудня 2024 р. Київський районний суд м. Харкова закрив кримінальне провадження 42021222040000017 від 15.04.2021 в рамках якого у позивача було вилучено системні блоки, жорсткі диски та відеокарти, яке за час знаходження відповідача було розукомплектовано та підмінено, станом на березень 2025 року майно не повернуто у повному обсязі не зважаючи на ухали слідчих суддів, які зобов'язали повернути це майно.
"28" грудня 2024 р. дізнавач ХРУП №2 ГУНП в Харківській області винесла постанову про не можливість виконання ухвали Київського районного суду м. Харкова від "02" грудня 2024 р. по справі №643/11507/24.
"13" січня 2025 р. дізнавач ХРУП №2 ГУНП в Харківській області відправив скаржнику електронного листа з темою «Відповідь» та вкладенням файлу 1758- 67.pdf (315 кВ), однак такого листа 13.01.2025 року до електронної поштової скриньки скаржника не надходило.
"27" березня 2025 р. отримав копію постанови дізнавач ХРУП №2 ГУНП в Харківській області винесла постанову про не можливість виконання ухвали Київського районного суду м. Харкова від "02" грудня 2024 р. по справі №643/11507/24.
Оскільки кримінальне провадження було закрито, в рамках якого дізнавач ХРУП №2 ГУНП в Харківській області виніс незаконну постанову, скаржник позбавлен можливості оскаржити цю постанову в порядку КПК України.
Прошу скасувати постанову "28" грудня 2024 р. дізнавача ХРУП №2 ГУНП в Харківській області про не можливість виконання ухвали Київського районного суду м. Харкова від "02" грудня 2024 р. по справі №643/11507/24 та забезпечити повернення майна яке було вилучено 13.07.2021 а ні розукомплектованого та підміненого майна.".
У відповідь на вказану скаргу, представником Головного управління Національної поліції в Харківській області надано лист від 22.04.2025, в якому зазначено наступне: "До відділу дізнання Головного управління Національної поліції в Харківській області надійшла Ваша скарга від 09.04.2025 щодо скасування постанови дізнавача СД ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області та інших пов'язаних з цим питань.
Наступним повідомляємо, що в ході проведеної перевірки до ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області направлений лист від 18.04.2025 № 602/119-49/01-2025.
Згідно отриманої відповіді сектору дізнання ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області: 28.12.2024 дізнавачем СД ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області винесена постанова про неможливість виконання ухвали Київського районного суду м. Харкова від 02.12.2024.
13.01.2025 дізнавачем СД ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області копію листа разом із зазначеною постановою за вих. № 1758/119-67/25 направлено електронною поштою ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області (kh_ro67@hk.police.gov.ua) на поштову адресу v.korotetskiy@gmail.com.
Згідно діючого кримінального процесуального законодавства України скасування процесуальних рішень дізнавача до компетенції органів Національної поліції України не відноситься.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (зі змінами і доповненнями) скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутись до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.".
Так, враховуючи вищевикладене та лист відповідача, з якого вбачається, що скаргу позивача від 09.04.2025 розглянуто в порядку Закону України "Про звернення громадян", суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправною бездіяльність посадових осіб Національної поліції України щодо розгляду скарги, що була направлена « 09» квітня 2025 року на електронну пошту info@police.gov.ua, pg.npu@police.gov.ua підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Разом із тим, щодо решти позовних вимог, суд зазначає наступне.
Пункт 2 частини другої статті 19 КАС передбачає, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на помилковості поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, зазначаючи, що визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин (постанови від 30.01.2020 у справі №817/623/18, від 03.02.2021 у справі №804/4362/18, від 17.02.2021 у справі №821/669/17, від 21.09.2021 у справі №905/2030/19).
Таким чином, особливістю правовідносин, що виникають, є їх публічно-правовий характер, пов'язаність із сферою реалізації публічної влади.
Проте, суд зазначає, що специфіку публічно-правового спору визначає не тільки його суб'єктний склад, а й підстави виникнення цього спору і тісно пов'язане з цим питання межі повноважень адміністративного суду.
Судом встановлено, що 02.12.2024 Київський районний суд м. Харкова закрив кримінальне провадження 42021222040000017 від 15.04.2021, в рамках якого у позивача було вилучено системні блоки, жорсткі диски та відеокарти, станом на березень 2025 року майно не повернуто у повному обсязі.
Вказаною ухвалою постановлено повернути речові докази вилучені у кримінальному провадженні №42021222040000017 від 15.04.2021 володільцю - ОСОБА_1 .
"28" грудня 2024 р. дізнавач ХРУП №2 ГУНП в Харківській області винесла постанову про не можливість виконання ухвали Київського районного суду м. Харкова від "02" грудня 2024 р. по справі №643/11507/24.
Відтак, предметом спору, виходячи з позовних вимог про: визнання протиправною бездіяльність посадових осіб ГУНП в Харківській області, яка полягає в не здійсненні заходів щодо усунення порушень вимог законодавства при винесенні постанов в закритому кримінальному провадженні про не можливість виконання ухвал суду щодо повернення майна, та не поверненні майна його власнику; зобов'язання керівника відділу дізнання ГУНП в Харківській області скасувати постанову від"28" грудня 2024 р. дізнавача ХРУП №2 ГУНП в Харківській області про не можливість виконання ухвали Київського районного суду м. Харкова від "02" грудня 2024 р. по справі №643/11507/24 яка винесена в закритому кримінальному провадженні, є правомірність дій посадових осіб ГУНП в Харківській області з приводу неповернення позивачу майна, яке було тимчасово вилучено під час проведення обшуку в межах кримінального провадження №42021222040000017 від 15.04.2021.
Суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Відповідно до визначення, закріпленого в пункті десятому частини першої статті 3 КПК України, кримінальним провадженням є досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
За своєю правовою природою кримінальне провадження становить єдиний комплекс вчинюваних в установленому КПК порядку дій, у межах якого органи досудового розслідування і суд здійснюють функцію притягнення особи до кримінальної відповідальності. Зокрема, таке провадження включає встановлені законом процедури одержання доказів, гарантії законності цих процедур, а також право особи в установлений КПК спосіб оспорювати правомірність відповідних процесуальних дій та/або рішень у контексті реалізації свого права на захист.
Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, що належить до загальних засад кримінального провадження, згідно з частиною першою статті 24 КПК України, гарантується кожному в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 131 КПК України тимчасове вилучення майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, порядок здійснення якого врегульовано главою 16 розділу ІІ КПК України.
Згідно з частиною першою статті 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту.
За приписами пункту 1 частини першої статті 303 КПК України бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає в неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, на досудовому провадженні може бути оскаржена, заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Отже, оскарження бездіяльності слідчого (дізнавача) щодо неповернення тимчасово вилученого майна здійснюється у порядку, встановленому КПК України.
Конституційний Суд України у Рішенні 14.12.2011 у справі № 1-29/2011 визначив підґрунтя розмежування публічно-правових спорів між судами адміністративної та кримінальної юрисдикцій та дійшов висновку, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Також суд зауважує, що у Рішенні від 23.05.2001 №6рп/2001 Конституційний Суд України роз'яснив, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійснення ними досудового розслідування виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Такі дії не є способом реалізації посадовими особами органів прокуратури та досудового розслідування своїх владних управлінських функцій, а є наслідком виконання ними функцій, обумовлених завданнями кримінального судочинства.
Таким чином, повернення тимчасово вилученого майна є процесуальною дією під час здійснення досудового розслідування в межах кримінального провадження, а тому орган досудового розслідування, вчиняючи пов'язані з поверненням тимчасово вилученого майна дії, виконує не владні управлінські функції, а процесуальні функції, що з огляду на пункт 7 частини першої статті 4 КАС України виключає можливість розгляду такого спору в адміністративній юрисдикції. Спір щодо таких дій повинен розглядатися за правилами кримінальної юрисдикції в порядку, передбаченому КПК України.
Стосовно порядку розгляду позовної вимоги щодо зобов'язання уповноважених осіб Національної поліції України та ГУНП в Харківській області вжити заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, які були завдані позивачу в результаті ущемлення його прав власності на майно яке не повернуто у відповідності ухвал суду, суд зазначає, що відповідно до частини п'ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Водночас згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
У постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Отже, оскільки позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди позивачу пред'явлені до ГУНП в Харківській області у зв'язку із неповерненням тимчасово вилученого майна, то позовна вимога про відшкодування шкоди, якщо така і була спричинена позивачу, випливає із дій відповідача щодо розслідування кримінального провадження №42021222040000017, а тому порядок відшкодування шкоди, завданої органом досудового розслідування, повинен вирішуватись у порядку цивільного судочинства.
Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією, яка викладена в постанові Верхового Суду від 24.07.2024 у справі № 520/2579/24.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на наведене вище, оскільки звернення позивача до суду з цим позовом спрямоване на відновлення його прав, порушених внаслідок на його думку незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, то спір у цій справі не підлягає розгляду в адміністративному суді.
Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками (п.36 рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства"). На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (п.30 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.08.2013, заява №49069/11).
Разом з тим, як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п.33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Поняття "суд, встановлений законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції (п.п.24-25 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви №29458/06 і №29465/04).
Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що спірні правовідносини в рамках позовних вимог про: визнання протиправною бездіяльність посадових осіб ГУНП в Харківській області, яка полягає в не здійсненні заходів щодо усунення порушень вимог законодавства при винесенні постанов в закритому кримінальному провадженні про не можливість виконання ухвал суду щодо повернення майна, та не поверненні майна його власнику; зобов'язання керівника відділу дізнання ГУНП в Харківській області скасувати постанову від"28" грудня 2024 р. дізнавача ХРУП №2 ГУНП в Харківській області про не можливість виконання ухвали Київського районного суду м. Харкова від "02" грудня 2024 р. по справі №643/11507/24 яка винесена в закритому кримінальному провадженні; зобов'язання уповноважених осіб Національної поліції України та ГУНП в Харківській області вжити заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, які були завдані позивачу в результаті ущемлення його прав власності на майно яке не повернуто у відповідності ухвал суду, стосуються окремих питань діяльності відповідача, яка регламентована нормами Кримінального процесуального кодексу України, а тому даний спір, в частині зазначених позовних вимог, не відноситься до юрисдикції адміністративних судів і не може бути розглянутий за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, у той час, як позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність посадових осіб Національної поліції України щодо розгляду скарги, що була направлена « 09» квітня 2025 року на електронну пошту info@police.gov.ua, pg.npu@police.gov.ua належать до юрисдикції адміністративних судів.
Згідно із частиною шостою статті 21 КАС України, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Водночас, відповідно до частини четвертої статті 172 КАС України, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
За пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
За таких обставин, суд приходить до висновку про повернення позовної заяви.
Керуючись п. 6 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національної поліції України (вул. Богомольця Академіка, буд. 10, м. Київ, 01024, ЄДРПОУ 40108578), Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 13, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61002, ЄДРПОУ 40108599) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Тітов