Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
15 травня 2025 р. № 520/1820/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), 12 Регіональної військово-лікарської комісії ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (01133, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 16, код ЄДРПОУ 08356179) про визнання протиправними постанови та рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною постанову гарнізонної ВЛК в/ч НОМЕР_2 № 4021 від 31.08.2024 року в частині (1) невідображених та неповноцінно відображених діагнозів за ст. 52, 53, 54, 64, 68 Розкладу хвороби; (2) не зазначеного стану загострення та важкого перебігу захворювання за ст. 53 Розкладу хвороб; (3) нездійсненням у цьому контексті оцінки причинного зв'язку захворювань на предмет зв'язку із військовою службою або захистом Батьківщини;
- визнати протиправним Рішення 12 Регіональної військово-лікарської комісії №1189/4769 від 03.10.2024 року;
- визнати протиправним Рішення Центральної військово-лікарської комісії №548/9/26338 від 21.11.2024 року;
- зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію переглянути Постанову гарнізонної ВЛК в/ч НОМЕР_2 № 4021 від 31.08.2024 року як необґрунтовану, в ході чого врахувати всі наявні медичні дослідження й документи, а в постанові: (1) вказати всі невідображені та неповноцінно відображені діагнози, у тому числі за ст. 52, 53, 54, 64, 68 Розкладу хвороби; (2) вказати стан загострення та важкий перебіг захворювань за ст. 53 Розкладу хвороб; (3) здійснити повторну оцінку причинного зв'язку захворювань за ст. 53 Розкладу на предмет зв'язку із військовою службою з урахуванням стану загострення та важкого перебігу; (4) здійснити повторну оцінку причинного зв'язку інших захворювань, у тому числі на предмет зв'язку із захистом Батьківщини, у тому числі тих які раніше були невідображені або неповноцінно відображені в постанові; (5) після належного включення всіх наявних діагнозів здійснити повторну індивідуальну та комплексну оцінку стану здоров'я з метою визначення можливої потреби в лікуванні, реабілітації тощо з урахуванням медичних рекомендацій спеціалістів, а саме висновку лікаря травматологічного відділення від 28.03.2023 року [Додаток 29], висновку гастроентеролога від 18.04.2024 року [Додаток 21], та висновку гастроентеролога № 9156 від 27.08.2024 року [Додаток 14].
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.
Відповідачі, ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) та НОМЕР_5 Регіональна військово-лікарська комісія, подали до суду відзиви на позовну заяву, в яких зазначили, що у спірних правовідносинах відповідачі діяли згідно чинного законодавства.
Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що 12 січня 2017 року ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача визнано обмежено придатним у воєнний час за ст. 53(б) Розладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб), а саме у зв'язку із виразковою хворобою шлунка та 12-палої кишки з помірним порушенням функції, що підтверджується тимчасовим посвідченням НОМЕР_6 .
26 лютого 2022 року позивача було мобілізовано до ІНФОРМАЦІЯ_4 (в/ч НОМЕР_7 ), в складі якого позивач виконував обов'язки на посаді стрільця в Київській області.
В адміністративному позові позивач посилається на те, що з червня 2022 року по 01.11.2022 підрозділ було підпорядковано аеромобільній десантно-штурмовій бригаді на території Донецької області для забезпечення оборони України на посаді кулеметника. В ході вказаного періоду позивач набув ряд нових захворювань, серед яких зокрема: остеохондроз, спондильоз, вертеброгенна тораколюмбалгія та гастроезофагеальна рефлюксна хвороба. 01 листопада 2022 року в ході в стрілецького бою позивач потрапив під танково-мінометний обстріл та був уражений вибуховою хвилею, внаслідок чого отримав черепно-мозкову травму. У зв'язку із цим його було госпіталізовано.
09 березня 2023 року позивачу надано статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_8 .
14 квітня 2023 року гарнізонною ВЛК НВМКЦ “Головним військовий клінічний госпіталь» прийнято Постанову № 7014, якою визнала позивача непридатним до служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах, а також обмежено придатним до військової служби, але із значно більшим переліком набутих захворювань під час служби за Розкладом хвороб; 52(г) - гастроезофагеальна рефлюксна хвороба в фазі загострення; 53(б) - виразкова хвороба та груба деформація 12-палої кишки; 54(г) - жировий гепатоз, хронічний холецистит; 55(б) - післяопераційний рубець правої пахової ділянки в ході герніотомії та герніопластики, набута заправна лівобічна пахова грижа; 64(в) - вертеброгенний полірадикулярний синдром, деформуючий спондильоз, міжхребцевий остеохондроз поперекового та грудного відділу хребта (ускладнений протрузіями міжхребцевих дисків) з гемангіомою Th-2 хребця, больовим міотонічним синдромом та незначним порушенням функції; 75(в) - черепно-мозкова травма, струс головного мозку у вигляді астено-невротичного синдрому; без визначення статті - хронічний простатит, варикоцеле ІІ ст. та кіста придатку.
Постановою ВЛК від 14.04.2023 встановлено, що вказані захворювання пов'язані із проходженням військової служби, у тому числі за ст. 53 Розкладу хвороб, а травма за ст. 75 Розкладу хвороб - пов'язана із захистом Батьківщини.
Так, в адміністративному позові позивач посилається на те, що у ході медичного огляду лікар НВМКЦ “Головний військовий клінічний госпіталь» рекомендував реабілітацію та відновлювальне лікування в умовах профільного лікувального закладу у зв'язку із захворюванням за ст. 64(в) Розкладу хвороб, потреба в чому однак не була визначена в наведеній Постанові відповідно до абз. 14-15 п. 1.1. Розділу ІІ, пп. в п. 20.3. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року № 402 (далі - Положення № 402), а позивача фактично не було направлено в заклад відповідно до наданої рекомендації.
22 квітня 2024 року набув чинності Закон № 3621-ІХ від 21 березня 2024 року, яким скасовано поняття “обмежено придатний». У зв'язку із цим, в кінці серпня 2024 року гарнізонною ВЛК військової частини НОМЕР_2 проведено повторний медичний огляд позивача.
Позивача оглянуто терапевтом, хірургом, невропатологом, офтальмологом, отоларингологом та психіатром.
Зважаючи на захворювання за ст.ст. 52-54 Розкладу хвороб, позивачу було додатково проведено відеоезофагогастродуоденоскопію, ехосонографічне дослідження (УЗД) черевної порожнини та надано консультативний висновок гастроентеролога.
В ході вказаних досліджень та консультацій було додатково підтверджено вже встановлені раніше захворювання та стан загострення деяких з них, а також виявлено нові: аксіальна (ковзана) грижа стравохідного отвору діафрагми, еритематозна гастродуоденопатія; виразкова хвороба ІІІ ст. асоційована з бактерією гелікобактер пілорі, виразка цибулини 12 палої кишки у стадії білого рубця, рубцева деформація 12 палої кишки, стадія загострення, важкий перебіг; помірне збільшення печінки (гепатомегалія), хронічний стеатогепатит (ускладення жирового гепатозу), дифузні зміни печінки, хронічний панкреатит, дискінезія жовчних шляхів, біліарний сладж та застійні явища жовчного міхура.
31 серпня 2024 року гарнізонною ВЛК в/ч НОМЕР_2 прийнято Постанову № 4021, якою позивача визнано непридатним до служби у підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах, але придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Вказана Постанова № 4021 прийнята на підставі таких статей Розкладу хвороб: 42(б) - набуте лівобічне варикоцеле ІІІ стадії з незначним порушенням функції; 52(в) - гастроезофагеальна рефлюксна хвороба з езофагітом, стадія ремісі; Хронічний гастрит, стадія ремісії; 53(б) - віддалені наслідки оперативного лікування (1997 р.), лапаротомія широка серединна, ушиття перфоративної виразки цибулини 12-палої кишки у вигляді післяопераційного рубця передньої черевної стінки, грубої деформації цибулини 12-палої кишки з помірним порушенням евакуаторно-моторної функції шлунково-кишкового тракту; 23(в), 55(б) - віддалені наслідки оперативного лікування, герніотомія; модифікована операція по Ліхтенштейну праворуч у вигляді зміцнілих післяопераційних рубців; набута лівобічна пахова кила (грижа); 23(в), 64(в) - розповсюджений остеохондроз міжхребцевих дисків шийного, грудного, поперекового відділів хребта, ускладнений протрузіями міжхребцевих дисків С4-С6, С6-С7, Th7-Th10, L5-S1, екструзією міжхребцевих дисків в сегменті L4-L5, гемангіомами тіл Th2, Th4, S1 з порушенням статико-динамічної функції хребта, хронічна вертеброгенна цервікобрахіалгія ліворуч, тораколюмбалгія, стадія нестійкої ремісії; 23(в), 75(в) - наслідки вибухової травми, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку у вигляді вегето-судинної нестійкості; без визначення статті - пресбіопія обох очей, ангіопатія сітківки обох очей.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що у вказаній Постанові № 4021 не відображено або відображено не повноцінно ряд діагнозів, які підтверджуються медичними дослідженнями станом на момент проведення медичного огляду: грижа стравохідного отвору діафрагми, еритематозна гастродуоденопатія (ст. 52 Розкладу хвороб); виразкова хвороба ІІІ ст. асоційована з бактерією гелікобактер пілорі, виразка цибулини 12 палої кишки у стадії білого рубця, рубцева деформація 12 палої кишки, стадія загострення, важкий перебіг (ст. 53 Розкладу хвороб); збільшення печінки (гепатомегалія), хронічний стеатогепатит (ускладення жирового гепатозу), дифузні зміни печінки, хронічний панкреатит, дискінезія жовчних шляхів, біліарний сладж та застійні явища жовчного міхура (ст. 54 Розкладу хвороб).
На думку позивача, Постанова № 4021 також не враховує раніше встановлені та підтверджені медичними дослідженнями хронічні діагнози, у тому числі попередньою Постановою гарнізонної ВЛК НВМКЦ “Головний військовий клінічний госпіталь» від 14 квітня 2023 року, а саме: (ст. 52 Розкладу хвороб) - хронічний ерозивний гастродуоденіт з підвищеною секреторною функцією шлунка, синдром подразненого кишківника, недостатність кардіального жому, шлунково-стравохідний пролапс, еритематозна гастропатія, еритематозна гастробульбопатія, виражений метеоризм (ст. 54 Розкладу хвороб) - ліпоматоз з осередками фіброзу та дифузні зміни підшлункової залози, хронічний холецистит, застій жовчі; (ст. 64 Розкладу хвороб) - хронічний деформуючий спондильоз грудного, поперекового та попереково-крижового відділу хребта при стійкому больовому та м'язево-тонічному синдромі, хронічний попереково-крижовий радикуліт, вертеброгенний полірадикулярний синдром, вертеброгенна торакалгія, згладжений поперековий лордоз, анталгічний сколіоз; (ст. 68 Розкладу хвороб) - хронічний простатит, гіперплазія передміхурової залози з фіброзом, кіста головки додатка лівого яєчка та сперматоцеле справа.
Крім цього, позивач посилається на те, що Постановою № 4021 встановлено відсутність причинного зв'язку захворювання в стані загострення за ст. 53 Розкладу хворобу із військовою службою, що, на його думку, суперечить висновку попередньої Постанові ВЛК № 7014.
У свою чергу, Гарнізонною ВЛК також не встановлено зв'язок жодного захворювання із захистом Батьківщини, хоча ряд з них набутий в ході забезпечення оборони України, що прямо підтверджено Довідкою про обставини травми.
28 вересня 2024 року позивачем подано скаргу на Постанову № 4021 до 12 Регіональної ВЛК Північного регіону, оскільки в Постанові не було включено всі підтверджені медичними дослідженнями діагнози за ст. 52, 53, 54, 64, 68 Розкладу хвороб та (2) як наслідок не встановлений причинний зв'язок цих захворювань, не відображено стан загострення діагнозу за ст. 53 Розкладу хвороб. До скарги були долучені належним чином засвідчені копії медичних обстежень та консультації лікарів, зокрема виписні епікризи, МРТ хребта, відеоезофагогастродуоденоскопії, ехосонографічні дослідження (УЗД) черевної порожнини, загальні аналізи сечі та крові, результати копрограм тощо.
За результатами розгляду скарги позивача 12 Регіональною військово-лікарською комісією (далі 12 РВЛК) прийнято рішення №1189/4769 від 03.10.2024, яким постанову гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_2 від 31.08.2024 №4021 визнано такою, що прийнято обґрунтовано, для проведення на теперішній час повторного медичного огляду з метою визначення ступеня придатності до військової служби - підстав немає.
21 жовтня 2024 року позивачем подано скаргу на Постанову № 4021 гарнізонної ВЛК та рішення 12 Регіональної ВЛК на адресу Центральної ВЛК, оскільки в Постанові (1) не було включено всі підтверджені медичними дослідженнями діагнози за ст. 52, 53, 54, 64, 68 Розкладу хвороб та як наслідок не встановлений причинно-наслідковий зв'язок цих захворювань, не відображено стан загострення діагнозу за ст. 53 Розкладу хвороб всупереч висновку гастроентеролога за результатами відеоезофагогастродуоденоскопії, що в свою чергу не враховано 12 Регіональною ВЛК.
До скарги позивачем були долучені належним чином засвідчені копії медичних обстежень та консультації лікарів, зокрема виписні епікризи, МРТ хребта, відеоезофагогастродуоденоскопії, ехосонографічні дослідження (УЗД) черевної порожнини, загальні аналізи сечі та крові, результати копрограм тощо.
Листом №548/9/26338 від 21.11.2024 Центральна військово-лікарська комісія повідомила позивача про відсутність підстав для скасування постанови ВЛК військової частини НОМЕР_2 про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 31.08.2024 №4021 чи направлення начальником ЦВЛК 3С України на контрольний медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби.
Позивач, не погоджуючись із прийнятими відповідачами рішеннями, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
За змістом статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2232).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2232 військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини п'ятої статті 1 Закону № 2232 від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Згідно з частиною сьомої статті 1 Закону № 2232 виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Отже, військова служба передбачає професійну діяльність саме придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України.
Відповідно до частини десятої статті 2 Закону № 2232, та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно із пунктами 1.1, 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
- медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);
- визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;
- установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Згідно пункту 1.3 глави 1 розділу І Положення № 402, основними завданнями військово-лікарської експертизи, зокрема, є визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 глави 2 Розділу І Положення, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.
Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.
Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.
Документація, яка створюється (заповнюється) в процесі військово-лікарської експертизи, ведеться в паперовій або в електронній формі. Документування в електронній формі здійснюється із застосуванням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Члени ВЛК діють на принципах верховенства права, законності, поваги та дотримання прав людини і громадянина, доброчесності, колегіальності, рівноправності членів комісії, вільного обговорення і вирішення питань, об'єктивності, неупередженості та обґрунтованості прийнятих рішень, висновків і пропозицій.
Доброчесність є одним з визначальних принципів військовослужбовців, державних службовців, працівників, які є членами ВЛК. Їх діяльність спрямована на забезпечення національних інтересів України під час виконання завдань та функцій держави, сприяння та реалізації прав та законних інтересів людини і громадянина, підтримання позитивного іміджу держави та Збройних Сил України.
До доброчесної поведінки відноситься: пріоритет службових інтересів, компетентність, прозорість, нерозголошення конфіденційної інформації (конфіденційність), коректність та ввічливість.
Пріоритет службових інтересів - передбачає виявлення абсолютної відданості державним інтересам країни, свідоме підпорядкування власних інтересів суспільним вимогам та державним пріоритетам, обов'язок старанно діяти виключно в інтересах служби (роботи).
Неупередженість - члени ВЛК мають діяти неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-якого громадянина або групи громадян, незалежно від своїх політичних, ідеологічних, релігійних та інших особистих поглядів чи переконань, зокрема: ніколи не вдаватися до несправедливої дискримінації, виявляючи особливу прихильність чи віддаючи перевагу будь-кому; однаково рівно відноситись до усіх громадян, не допускати, щоб особиста упередженість або тиск збоку могли позначитися на об'єктивності зроблених оцінок і прийнятих рішень.
Компетентність - включає сумлінне, своєчасне та результативне виконання службових обов'язків, наказів і розпоряджень керівництва, постійне підвищення професійної кваліфікації, досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Члени ВЛК повинні:
добросовісно, чесно та професійно виконувати свої обов'язки;
постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності;
не ухилятися від прийняття рішень;
не допускати зловживань та неефективного використання державної власності;
знати вимоги нормативно-правових актів з питань військово-лікарської експертизи та застосовувати їх під час виконання обов'язків.
Коректність та ввічливість - у своїй поведінці члени ВЛК повинні дотримуватись правил коректності та ввічливості, прийнятних в українському суспільстві. Поведінка членів ВЛК не повинна провокувати виникнення конфліктних ситуацій.
Прозорість - члени ВЛК не повинні обмежувати доступ до інформації, що не є таємною чи конфіденційною. Члени ВЛК не повинні надавати будь-яку завідомо неповну або неправдиву інформацію з метою введення в оману.
Конфіденційність - члени ВЛК, яким у зв'язку з виконанням професійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина або будь-яку конфіденційну та іншу інформацію з обмеженим доступом, що стала відомою у зв'язку з виконанням ним своїх повноважень, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законом випадків.
Штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом.
До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.
Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров'я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров'я (установах).
Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов'язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.
Адміністративно-територіальні зони відповідальності штатних ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи визначаються наказом Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».
У силу пункту 2.3.4. глави 2 Розділу І Положення, ЦВЛК має право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров'я (установах), військових частинах; перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров'я (установах), медичних підрозділах військових частин та ВВНЗ у цілях військово-лікарської експертизи; запитувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв'язок, а саме: виписки (витяги) з матеріалів службового (спеціального) розслідування, матеріалів дізнання, досудового розслідування, а також витяги з наказів, актів; особові та пенсійні справи, медичні документи (у разі запиту оригіналів зазначених документів вони повертаються за належністю після складання протоколу); архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови (у разі надання копій зазначених вище документів копії підшиваються до складеного протоколу та передаються до архіву зі строком зберігання 50 років); залучати головних медичних фахівців Збройних Сил України, лікарів-спеціалістів Національного військово-медичного клінічного центру та інших закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, спеціалістів інших спеціальностей, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, для вирішення питань військово-лікарської, лікарсько-льотної експертизи; перевіряти у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) і закладах охорони здоров'я (установах) організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних, резервістів; направляти у заклади охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд, військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу), військовозобов'язаних, резервістів; запитувати від закладів охорони здоров'я (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; надавати до Генерального штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, керівникам органів місцевої адміністрації результати медичного огляду військовослужбовців, членів їх сімей, призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних, резервістів та інших осіб; розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України; надавати роз'яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).
Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку (підпункт 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402).
Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу II Положення № 402, постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Згідно із п. 20.1 глави 20 розділу II Положення № 402, постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК незалежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка вноситься до документа, яким оформлюється постанова ВЛК. Члени ВЛК зобов'язані дотримуватися вимог цього Положення.
Порядок встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України визначений главою 21 розділу ІІ Положення № 402.
За пунктом 21.1 глави 21 Розділу ІІ Положення, у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.
Відповідно до пункту 21.2 глави 21 Розділу ІІ Положення причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних ТЦК та СП на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.
Отже, суд наголошує на тому, що, у разі, коли під час медичного огляду військовослужбовця встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, про що приймає постанову у формулюванні залежно від періоду виникнення та обставин розвитку і наслідків захворювання. Така постанова оформлюється, зокрема, довідкою та є обов'язковою до виконання.
Суд зазначає, що, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, він вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
У спірному випадку суд не може надавати оцінку постанові ВЛК щодо формулювання причинного зв'язку захворювання позивача, оскільки вирішення такого питання імперативно віднесено Положенням № 402 до компетенції позаштатних постійно діючих госпітальних, гарнізонних ВЛК і ЛЛК, штатних ВЛК при проведенні медичного огляду військовослужбовця.
Водночас, відповідно до позовних вимог, позивач просить суд, серед іншого, визнати протиправним Рішення Центральної військово-лікарської комісії №548/9/26338 від 21.11.2024 року.
Суд зазначає, що, за змістом частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частин першої та третьої статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 25.11.1997 № 6-зп Суд зазначив, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
Окрім того, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.
При цьому, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
У Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.
Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб'єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.
При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Суд наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
За правилами частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом пункту 9 частини п'ятої статті 160 КАС України зазначається, що у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод або інтересів позивача.
Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов'язковою умовою визнання протиправними рішень суб'єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб'єкта владних повноважень.
Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.
При цьому, порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Відповідно до висновку, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі № 800/301/16, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення ().
Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Аналогічний висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 802/2474/17-а.
З огляду на зазначене вище, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Із цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.
Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Відсутність у заявника прав чи обов'язків у зв'язку із вчиненням оскаржуваних дій не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.
Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи -позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/4406/16, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, від 23.12.2019 у справі № 712/3842/17, від 27.02.2020 у справі № 500/477/15-а.
З матеріалів справи судом встановлено, що 31 серпня 2024 року гарнізонною ВЛК в/ч НОМЕР_2 прийнято Постанову № 4021, якою позивача визнано непридатним до служби у підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах, але придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
28 вересня 2024 року позивачем подано скаргу на Постанову № 4021 до 12 Регіональної ВЛК Північного регіону, оскільки в Постанові не було включено всі підтверджені медичними дослідженнями діагнози за ст. 52, 53, 54, 64, 68 Розкладу хвороб та (2) як наслідок не встановлений причинний зв'язок цих захворювань, не відображено стан загострення діагнозу за ст. 53 Розкладу хвороб.
За результатами розгляду скарги позивача 12 Регіональною військово-лікарською комісією (далі 12 РВЛК) прийнято рішення №1189/4769 від 03.10.2024, яким постанову гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_2 від 31.08.2024 №4021 визнано такою, що прийнято обґрунтовано, для проведення на теперішній час повторного медичного огляду з метою визначення ступеня придатності до військової служби - підстав немає.
21 жовтня 2024 року позивачем подано скаргу на Постанову № 4021 гарнізонної ВЛК та рішення 12 Регіональної ВЛК на адресу Центральної ВЛК, оскільки в Постанові (1) не було включено всі підтверджені медичними дослідженнями діагнози за ст. 52, 53, 54, 64, 68 Розкладу хвороб та як наслідок не встановлений причинно-наслідковий зв'язок цих захворювань, не відображено стан загострення діагнозу за ст. 53 Розкладу хвороб всупереч висновку гастроентеролога за результатами відеоезофагогастродуоденоскопії, що в свою чергу не враховано 12 Регіональною ВЛК.
Листом №548/9/26338 від 21.11.2024 Центральна військово-лікарська комісія повідомила позивача про відсутність підстав для скасування постанови ВЛК військової частини НОМЕР_2 про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 31.08.2024 №4021 чи направлення начальником ЦВЛК 3С України на контрольний медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби.
В адміністративному позові позивач, зокрема, просить зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію переглянути Постанову гарнізонної ВЛК в/ч НОМЕР_2 № 4021 від 31.08.2024 року як необґрунтовану, в ході чого врахувати всі наявні медичні дослідження й документи, а в Постанові: вказати всі невідображені та неповноцінно відображені діагнози, у тому числі за ст. 52, 53, 54, 64, 68 Розкладу хвороби; вказати стан загострення та важкий перебіг захворювань за ст. 53 Розкладу хвороб; здійснити повторну оцінку причинного зв'язку захворювань за ст. 53 Розкладу на предмет зв'язку із військовою службою з урахуванням стану загострення та важкого перебігу; здійснити повторну оцінку причинного зв'язку інших захворювань, у тому числі на предмет зв'язку із захистом Батьківщини, у тому числі тих які раніше були невідображені або неповноцінно відображені в Постанові; після належного включення всіх наявних діагнозів здійснити повторну індивідуальну та комплексну оцінку стану здоров'я з метою визначення можливої потреби в лікуванні, реабілітації тощо з урахуванням медичних рекомендацій спеціалістів, а саме Висновку лікаря травматологічного відділення від 28.03.2023 року, висновку гастроентеролога від 18.04.2024 року, та висновку гастроентеролога № 9156 від 27.08.2024 року.
При цьому однією з вимог адміністративного позову є визнання протиправним Рішення Центральної військово-лікарської комісії №548/9/26338 від 21.11.2024 року.
Разом з тим, суд зазначає, що за змістом частини першої статті 4 КАС України рішення суб'єкта владних повноважень є нормативно-правовим або індивідуальним актом.
Нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування. Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
При цьому, суд виходить з того, що листи суб'єктів владних повноважень - це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз'яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.
Як встановлено судом та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України було розглянуто скаргу позивача щодо незгоди з рішенням 12 регіональної військово-лікарської комісії від 03.10.2024 № 1189/4769 на постанову ВЛК військової частини НОМЕР_2 про ступінь придатності до військової служби та причинний зв'язок захворювань згідно довідки ВЛК від 31.08.2024 № 4021.
За результатами розгляду скарги позивача та наданих копій медичних документів Центральна військово-лікарська комісія листом №548/9/26338 від 21.11.2024 повідомила позивача про відсутність підстав для скасування постанови ВЛК військової частини НОМЕР_2 про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 31.08.2024 №4021 чи направлення начальником ЦВЛК 3С України на контрольний медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби.
Разом з тим, суд зазначає, що вказаний лист Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України №548/9/26338 від 21.11.2024 не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а саме - індивідуальним актом, у розумінні статті 4 КАС України, оскільки відповідь, викладена у листі, містить правову позицію відповідача з конкретного кола питань, носить інформаційний характер та не створює для позивача чи інших осіб певних правових наслідків, відповідно, не порушує права та інтереси позивача.
Водночас, оцінюючи поведінку відповідача в частині розгляду скарги позивача щодо незгоди з рішенням 12 регіональної військово-лікарської комісії від 03.10.2024 № 1189/4769 на постанову ВЛК військової частини НОМЕР_2 про ступінь придатності до військової служби та причинний зв'язок захворювань згідно довідки ВЛК від 31.08.2024 № 4021, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 2.3.4. пункту 2.3. розділу I Положення № 402, ЦВЛК, серед іншого, має право:
- перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи;
- перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров'я (установах), військових частинах;
- розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.
Отже, пунктом 2.3 визначено об'єм дискреційних повноважень ЦВЛК. У тому числі, передбачена підп. 2.3.4. п. 2.3 розділу І Положення № 402 право ЦВЛК перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи.
Відповідно до п. 2.1., п. 2.2. розділу І Положення № 402, ЦВЛК є штатною військово-лікарською установою яка приймає постанови що є обов'язковою до виконання.
Згідно із п. 2.3.5. Положення № 402, рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Системний аналіз вищенаведених приписів Положення № 402 дає суду підстави прийти до висновку, що ЦВЛК при розгляді заяви/скарги на рішення підпорядкованих ВЛК свій висновок повинна оформлювати не листом, а вмотивованою постановою з викладенням всіх обставин та аргументів.
Отже, ЦВЛК, яка має право залучати головних медичних фахівців Збройних Сил України, лікарів-спеціалістів Національного військово-медичного клінічного центру та інших закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, спеціалістів інших спеціальностей, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, для вирішення питань військово-лікарської, лікарсько-льотної експертизи, наділена повноваженнями щодо розгляду, перегляду, скасовування, відміни, затвердження, не затвердження, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (ЛЛК) Збройних Сил України, є компетентним суб'єктом владних повноважень, що контролює підпорядковані ВЛК та перевіряє прийняті ними рішення з метою захисту військовозобов'язаних, військовослужбовців та резервістів.
Тому, саме з огляду на свій статус у системі військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України, ЦВЛК й наділена широким спектром прав та повноважень, які вона повинна використовувати у своїй діяльності максимально повно та ефективно, а не ухилятися від їх використання.
Так, відповідь, оформлена листом №548/9/26338 від 21.11.2024 не містить жодної оцінки відповідних спеціалістів Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, які мають дискреційні повноваження, щодо спростування або не спростування наданим позивачем документів щодо перегляду встановленого постановою про причинний зв'язок захворювання позивача, оформлену довідкою ВЛК в/ч НОМЕР_2 № 4021 від 31.08.2024 щодо відображення діагнозів позивача, у тому числі за ст. 52, 53, 54, 64, 68 Розкладу хвороби; із зазначенням стану перебігу захворювань за ст. 53 Розкладу хвороб; здійснення оцінки причинного зв'язку захворювань за ст. 53 Розкладу на предмет зв'язку із військовою службою з урахуванням стану перебігу хвороб позивача, а також здійснення індивідуальної, комплексної оцінки стану здоров'я з метою визначення можливої потреби в лікуванні, реабілітації тощо з урахуванням медичних рекомендацій спеціалістів на підставі наданих позивачем медичних документів.
Суд зауважує, що саме відповідач - Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України, у даному випадку, в силу своїх дискреційних повноважень повинен був надати таку оцінку та надати позивачу повну та обґрунтовану відповідь щодо правомірності (неправомірності) висновку гарнізонної ВЛК із прийняттям відповідної постанови.
За таких обставин і правових підстав, суд виходить з того, що, отримавши скаргу позивача щодо незгоди з рішенням 12 регіональної військово-лікарської комісії від 03.10.2024 № 1189/4769 на постанову ВЛК військової частини НОМЕР_2 про ступінь придатності до військової служби та причинний зв'язок захворювань згідно довідки ВЛК від 31.08.2024 № 4021, відповідач - Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України, до компетенції якого належить вирішення питання щодо розгляду, перегляду, скасовування, відміни, затвердження, не затвердження, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (ЛЛК) Збройних Сил України, повинен був прийняти відповідне рішення за наслідком її розгляду по суті.
У спірному випадку суд виходить з того, що скарга позивача Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України фактично по суті не розглядалася, а відповідачем за результатами такого розгляду підписано та направлено позивачеві лист №548/9/26338 від 21.11.2024.
Відтак, відсутність належним чином оформленої постанови Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про перегляд рішення 12 регіональної військово-лікарської комісії від 03.10.2024 № 1189/4769, свідчить про те, що відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за Законом.
Суд виходить з того, що у даних правовідносинах суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
Відсутність належним чином оформленого рішення про перегляд або скасування постанови гарнізонної ВЛК, або мотивованої відмови в такому перегляді або скасуванні, свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень - Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України.
При цьому, протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу чи його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону (або ж іншого нормативно-правового регулювання) віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
За таких обставин, за результатами розгляду скарги позивача щодо незгоди з рішенням 12 регіональної військово-лікарської комісії від 03.10.2024 № 1189/4769 на постанову ВЛК військової частини НОМЕР_2 про ступінь придатності до військової служби та причинний зв'язок захворювань згідно довідки ВЛК від 31.08.2024 № 4021, Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України не прийнято належним чином оформлене по суті заявлених питань, що свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності, яка полягає в не прийнятті рішення.
При цьому, саме постанова Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України є актом індивідуальної дії, який в подальшому заявник може оскаржити у відповідності до п. 2.3.5. Положення № 402 та є підставою для перегляду її в судовому порядку.
Водночас, посилання у відзиві ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_2 ) на постанову Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 є необґрунтованою, оскільки в межах розгляду даної справи суд не надавав оцінки встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв з військовою службою так як такі є компетенцією військово-лікарської комісії.
Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.
Стосовно оцінки інших аргументів (доводів), наданих сторонами, то суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За таких обставин і правових підстав, суд вважає за необхідне забезпечити ефективний захист прав позивача, шляхом: визнання протиправною бездіяльності Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо не прийняття рішення за наслідком розгляду скарги позивача щодо незгоди з рішенням 12 регіональної військово-лікарської комісії від 03.10.2024 № 1189/4769 на постанову ВЛК військової частини НОМЕР_2 про ступінь придатності до військової служби та причинний зв'язок захворювань згідно довідки ВЛК від 31.08.2024 № 4021; зобов'язання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України повторно розглянути скаргу позивача щодо незгоди з рішенням 12 регіональної військово-лікарської комісії від 03.10.2024 № 1189/4769 на постанову ВЛК військової частини НОМЕР_2 про ступінь придатності до військової служби та причинний зв'язок захворювань згідно довідки ВЛК від 31.08.2024 № 4021 та прийняти відповідне рішення з даного питання, з урахуванням висновків суду наведених у мотивувальній частині рішення суду.
З огляду на встановлені обставини та неприйняття Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України відповідного рішення за результатами розгляду скарги позивача щодо незгоди з рішенням 12 регіональної військово-лікарської комісії від 03.10.2024 № 1189/4769 на постанову ВЛК військової частини НОМЕР_2 про ступінь придатності до військової служби та причинний зв'язок захворювань згідно довідки ВЛК від 31.08.2024 № 4021, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині: визнати протиправною Постанову гарнізонної ВЛК в/ч НОМЕР_2 № 4021 від 31.08.2024 року в частині (1) невідображених та неповноцінно відображених діагнозів за ст. 52, 53, 54, 64, 68 Розкладу хвороби; (2) не зазначеного стану загострення та важкого перебігу захворювання за ст. 53 Розкладу хвороб; (3) нездійсненням у цьому контексті оцінки причинного зв'язку захворювань на предмет зв'язку із військовою службою або захистом Батьківщини; визнати протиправним Рішення 12 Регіональної військово-лікарської комісії №1189/4769 від 03.10.2024 року та зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію переглянути Постанову гарнізонної ВЛК в/ч НОМЕР_2 № 4021 від 31.08.2024 року як необґрунтовану, в ході чого врахувати всі наявні медичні дослідження й документи, а в Постанові: (1) вказати всі невідображені та неповноцінно відображені діагнози, у тому числі за ст. 52, 53, 54, 64, 68 Розкладу хвороби; (2) вказати стан загострення та важкий перебіг захворювань за ст. 53 Розкладу хвороб; (3) здійснити повторну оцінку причинного зв'язку захворювань за ст. 53 Розкладу на предмет зв'язку із військовою службою з урахуванням стану загострення та важкого перебігу; (4) здійснити повторну оцінку причинного зв'язку інших захворювань, у тому числі на предмет зв'язку із захистом Батьківщини, у тому числі тих які раніше були невідображені або неповноцінно відображені в Постанові; (5) після належного включення всіх наявних діагнозів здійснити повторну індивідуальну та комплексну оцінку стану здоров'я з метою визначення можливої потреби в лікуванні, реабілітації тощо з урахуванням медичних рекомендацій спеціалістів, а саме Висновку лікаря травматологічного відділення від 28.03.2023 року [Додаток 29], висновку гастроентеролога від 18.04.2024 року [Додаток 21], та висновку гастроентеролога № 9156 від 27.08.2024 року [Додаток 14], оскільки вирішення вказаних питань, у тому числі щодо розгляду, перегляду, скасовування, відміни, затвердження, не затвердження постанови будь-якої ВЛК (ЛЛК) Збройних Сил України належить до компетенції Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, закріплено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), 12 Регіональної військово-лікарської комісії ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (01133, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 16, код ЄДРПОУ 08356179) про визнання протиправними постанови та рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо не прийняття рішення за наслідком розгляду скарги ОСОБА_1 щодо незгоди з рішенням 12 регіональної військово-лікарської комісії від 03.10.2024 № 1189/4769 на постанову ВЛК військової частини НОМЕР_2 про ступінь придатності до військової служби та причинний зв'язок захворювань згідно довідки ВЛК від 31.08.2024 № 4021.
Зобов'язання Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 щодо незгоди з рішенням 12 регіональної військово-лікарської комісії від 03.10.2024 № 1189/4769 на постанову ВЛК військової частини НОМЕР_2 про ступінь придатності до військової служби та причинний зв'язок захворювань згідно довідки ВЛК від 31.08.2024 № 4021 та прийняти відповідне рішення з даного питання, з урахуванням висновків суду наведених у мотивувальній частині рішення суду.
У задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 15 травня 2025 року.
Суддя Н.А. Полях