Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
13 травня 2025 року №520/4778/25
Харківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Ольги Горшкової, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невнесенні змін до Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей відносно ОСОБА_1 , привівши їх у відповідність до інформації та відомостей, що зазначені в Тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 , виданому ІНФОРМАЦІЯ_2 13.05.2024;
- зобов'язати уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 внести зміни (змінити відомості) в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 щодо:
1) відомостей про виконання військового обліку (категорія обліку) з « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на «Виключений з обліку»;
2) відомостей про військовий облік (вид обліку та територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому перебуває на обліку) з інформації «На обліку» в ІНФОРМАЦІЯ_2 на інформацію «Виключений з обліку» з ІНФОРМАЦІЯ_1 з 13.05.2024;
3) відомостей про «Підстава зняття/виключення»: з зазначення інформації як «-» (інформація відсутня) на «Виключений з обліку» з ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі ст. 37 п. 6 пп. 6 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції від 04.05.2024, дата виключення з обліку - з 13.05.2024.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 з 13.05.2024 виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі підпункту 6 пункту 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", про що у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 проставлено відповідно відмітку. Виключення з військового обліку відбулось на підставі вироку Київського районного суду міста Харкова від 05.08.2022 у справі №953/8319/2, яким визнано ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 361; ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 361; за ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 361; ч. 2 ст. 255; ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 361-2; ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 361-2 КК України та На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено 5 років позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю у сфері електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів). На підставі ст. 75 КК України від відбування звільнено з іспитовим строком на 3 роки. Разом з тим, позивачем було ініційовано перевірку відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Після отримання військово-облікового документу було з'ясовано, що в військово-обліковому документі з «Резерв+» значиться інформація, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як «військовозобов'язаний» та відсутні відомості в графі «Підстава зняття/виключення» (зазначено як «-»). Також стоїть відмітки «Дані уточнено вчасно» та «Дата уточнення даних: 18.05.2024». Позивач вважає, що не є військовозобов'язаною особою в контексті чинного законодавства України, а отже, на нього не поширюються дія Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затв. Постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, та або інших законів, які стосуються обов'язків військовозобов'язаних.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження у справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов а позивачеві - відповідь на відзив.
У встановлений судом строк відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що у спірних правовідносинах діяв відповідно до вимог чинного законодавства.Зазначає, що Законом України № 3633-IX від 11.04.2024 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» до статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» були внесені зміни, відповідно до яких (редакція Закону з 18.05.2024 р.) п. 6.: виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі. У зв'язку з чим, відповідача взято на військовий облік військовозобов'язаних 18.05.2024.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
За приписами статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
У період з 19.03.2025 по 16.04.2025 суддя Ольга Горшкова перебувала на лікарняному, з 17.04.2025 по 02.05.2025 - у відпустці, відтак розгляд справи відбувається в перші робочі дні.
Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, вироком Київського районного суду міста Харкова від 05.08.2022 по справі №953/8319/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 361; ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 361; за ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 361; ч. 2 ст. 255; ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 361-2; ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 361-2 КК України.
На підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено 5 років позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю у сфері електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку на 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України від відбування звільнено з іспитовим строком на 3 роки.
Відповідно до вимог ст. 76 КК України на період іспитового строку покладено на ОСОБА_1 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом пробації.
Відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 13.05.2024, ОСОБА_1 виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі підпункту 6 пункту 6 статті 37 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу».
08.10.2024 позивачем було ініційовано перевірку відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, шляхом формування військово-облікового документа відповідно до п. 6 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 № 559 - через портал Дія.
Після отримання військово-облікового документу було з'ясовано, що були внесені зміни облікових даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Відтак, в військово-обліковому документі з «Резерв+» значиться інформація, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як «військовозобов'язаний» та відсутні відомості в графі «Підстава зняття/виключення» (зазначено як «-»). Також стоїть відмітки «Дані уточнено вчасно» та «Дата уточнення даних: 18.05.2024».
25.10.2024 адвокат позивача - Лиска П.О. надіслав адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_1 , з приводу надання інформації та документів щодо ОСОБА_1 .
У відповідь на адвокатський запит 29.10.2024 за № 12545 відповідач повідомив, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 року Nє 3633-IX (набув чинності 18.05.2024) статтю 37 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» викладено в новій редакції. Зокрема, серед іншого таку підставу для виключення з військового обліку як «були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину» було прибрано із зазначеної статті закону.
07.12.2024 представник позивача звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою, в якій зазначалось, що на даний час є невідповідність тимчасового посвідчення військовозобов'язаного з відомостями в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Як зазначає позивач, на вказану заяву позивачем не було отримано відповіді від відповідача.
21.01.2025 ОСОБА_2 повторно направлено адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_1 , з приводу надання інформації та документів щодо ОСОБА_1 .
Також, позивачем 14.02.2025 було ініційовано ще одну перевірку відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, шляхом формування військово-облікового документа відповідно до п. 6 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженою Постановою КМУ від 16.05.2024 № 559 - засобами Електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста, зокрема з використанням його мобільного додатка. Інформація з «Резерв+» свідчить про те, що він є військовозобов'язаним, змін не відбулось.
Вважаючи протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у не внесенні змін до Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей відносно ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду з цим позовом.
Спір по справі виник саме в результаті того, що позивач, вважаючи себе «виключеним з обліку», одночасно не відносить себе до військовозобов'язаної особи в контексті чинного законодавства України, на якого б поширювалася дія Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, та або інших законів, які стосуються обов'язків військовозобов'язаних.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року за №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (надалі по тексту також - Закон №2232-ХІІ).
Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Частинами 2, 3 статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною 9 статті 1 Закону №2232-XII, серед іншого, визначено, що стосується військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (абзац 1 частини 1 статті 39 Закону №2232-XII).
Як вже встановлено судом, позивач згідно з відомостей тимчасового посвідчення військовозобов'язаного ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданого Новобаварським об'єднаним районним територіальним центром м.Харкова, зокрема, в графі "13. Відмітки про військовий облік" згідно відтиску штампу (печатки) прийнятий на облік - 13.05.2024.
Також згідно відтиску штампу (печатки) в графі "13. Відмітки про військовий облік" тимчасового посвідчення військовозобов'язаного, позивач виключений з військового обліку 13.05.2024 згідно Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за підпунктом 6 пункту 6 статті 37 цього Закону.
Верховною Радою України 11.04.2023 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" за № 3633-ІХ, який набрав чинності 18.05.2024 (надалі по тексту також - Закон № 3633-ІХ).
Так, вищевказаним Законом №3633-ІХ внесені зміни до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та частину 6 статті 37 цього Закону викладено в новій редакції, а саме, зазначено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Крім того, 18.05.2024 року набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі Порядок № 560).
Згідно пункту 4 розділу «Загальні питання» Порядку № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:
особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
З 18 травня 2024 року редакція частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, більш того, з цього часу передбачена можливість особи, яку раніше було засуджено до позбавлення волі, за вчинення тяжкого злочину.
Отже, підстава "які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину" була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення з військового обліку.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В абзацах першому і другому пункту 2 мотивувальної частини рішення від 09.02.1999 №1рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правових актів в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З наведеного слідує, що з 18.05.2024 громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку та були виключені з військового обліку військовозобов'язаних на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до 17.05.2024), підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку.
З огляду на наведені вище положення Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Порядку № 560, з 18.05.2024 особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Як було раніше зазначено судом, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024, статтю 37 Закону України № 2232-ХІІ викладено в новій редакції. Редакція статті 37 Закону України № 2232-ХІІ, яка є чинною з 18.05.2024, вже не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку військовослужбовців, як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
З наведеного слідує, що з 18.05.2024 громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку призовників та були виключені з військового обліку військовослужбовців на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до 17.05.2024), підлягають взяттю на військовий облік військовослужбовців, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку.
Суд звертає увагу, що військовозобов'язані, згідно Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" - це громадяни, які перебувають у запасі для комплектування Збройних сил України та інших військових формувань на особливий період. Також вони можуть залучатися для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
В запасі можуть бути особи, які перебувають на військовому обліку військовозобов?язаних, тобто військовозобов'язані особи, які перебувають на обліку в ТЦК і СП.
Військовозобов'язаними вважаються особи віком від 25 до 60 років, які перебувають у запасі для комплектування ЗСУ (інших військових формувань), визнані придатними для несення військової служби і не є заброньованими у встановленому порядку. А також особи віком від 18 до 25 років, якщо вони мають статус військовозобов'язаного.
Суд звертає увагу позивача, що у статті 23 Закону № 3543 визначений перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Проте, виключені з військового обліку чоловіки, які засуджені та звільнені від відбуття покарання з іспитовим строком, не підпадають під жодну із зазначених у статті категорій.
Згідно з ч.2 ст.4 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обовязок і військову службу" Збройні Сили України та інші військові формування не можуть комплектуватися особами, які мають судимість за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи мають судимість за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.152-156-1, 258-258-6, ч.4 ст.2861, ст.348 Кримінального кодексу України, а також засудженими службовими особами, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до ст.368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку.
Згідно з ч.4 ст.39 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обовязок і військову службу" на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище.
Відповідно до п.4 Порядку №560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані: особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України; особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, що засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище. Зазначені особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
Матеріали справи не містять доказів того, що станом на час розгляду справи позивач підлягає кваліфікації у якості особи, засудженої за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, скоєння якого у силу ч.2 ст.4 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обовязок і військову службу", ч.4 ст.39 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обовязок і військову службу", п.4 Порядку №560 виключає призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Таким чином, з урахуванням того, що підстави для виключення ОСОБА_1 з військового обліку відпали в силу вимог діючого законодавства, позивач фактично набуває статусу військовозобов'язаного, з моменту набрання законної сили Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" за № 3633-ІХ, який набрав чинності 18.05.2024.
А тому посилання позивача на те, що на нього не поширюються дія Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженою Постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, та, як наслідок, неправомірної бездіяльності відповідача, як і похідного обов'язку щодо розгляду заяви про внесення змін у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобовязаний та резервістів та вчинення відповідних дій, судом не встановлено, а позивачем не доведено.
Приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб"єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Вказане узгоджується з правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де зазначено, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Враховуючи вищевказані судом обставини, суд не вбачає підстав для задоволення адміністративного позову з підстав вказаних позивачем.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.19, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ольга ГОРШКОВА