Справа № 640/3575/19
15 травня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Мандзія О.П. за участю:
секретаря судового засідання Порплиці Т.В.
представника позивача Кочмарьової Т.С.
представника відповідача Вовкотруб Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2019 постановлено про подальший розгляд справи за правилами загального позовного провадження та прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, а саме визнати протиправними та скасувати:
вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-398 від 26.12.2018 в сумі 192051,91 грн та рішення №0131844204 від 26.12.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким визначено зобов'язання сплатити штраф у розмірі 10%, що складає 28282,68 грн;
№0131914204 від 26.12.2018, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (далі - ПДВ) на 401529,00 грн та визначено зобов'язання сплатити штраф у розмірі 50%, що складає 200764,50 грн, всього 602293,50 грн;
№0131974204 від 26.12.2018, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 109665,00 грн;
№0131814204 від 26.12.2018, яким визначено зобов'язання сплатити штраф у розмірі 10% за затримку на 10 календарних днів сплати податку на нерухоме майно в сумі 78,00 грн;
№0131804204 від 26.12.2018, яким визначено зобов'язання сплатити штраф у розмірі 10% за затримку на 3 календарних днів сплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 6,22 грн;
№0131794204 від 26.12.2018, яким визначено зобов'язання сплатити штраф у розмірі 20% за затримку сплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 930,75 грн.;
№0131784204 від 26.12.2018, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на 30196,27 грн та визначено зобов'язання сплатити штраф у розмірі 25%, що складає 7549,06 грн, всього 37745,33 грн;
№0131764204 від 26.12.2018, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на 362355,44 грн та визначено зобов'язання сплатити штраф у розмірі 50%, що складає 181177,71 грн, всього 543533,15 грн.
Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
На підставі п.2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2825-IX (в редакції Закону України від 16.07.2024 № 3863-ІХ) та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, проведено автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України; за його результатами дана справа передана на розгляд та вирішення Тернопільському окружному адміністративному суду.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу за позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги. Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 02.04.2025. Замінено у справі відповідача Головне управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) на правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2017, викладеними в акті від 06.11.2018 №4474/26-15-42-04-30-2791914098, податковим органом помилково зроблено висновок про завищення витрат в сумі 2013085,80 грн, внаслідок чого занижено: податок на доходи фізичних осіб на суму 362355,44 грн, військовий збір на суму 30196,27 грн, єдиного внеску на суму 192051,91 грн, ПДВ на суму 401529,00 грн, не сплачено податок на майно на суму 780,00 грн. Відповідач довільно, без будь-якого обґрунтування та документального підтвердження визначив, що орендоване позивачем приміщення, яке використовується для надання консультативних послуг з питань комерційної діяльності, питань інформатизації та інших інформаційних послуг, надання в суборенду частини нежитлового приміщення, складає 231 кв.м, що становить 22,16% від загальної орендованої площі 1042 кв.м. Натомість позивач для перевірки надав всі необхідні первинні бухгалтерські документи, які свідчать про факт здійснення господарських операцій, понесених витрат.
За таких обставин, позивач вважає протиправними спірні рішення, що і зумовило звернення до суду з даним позовом.
Заперечуючи проти позову, Головне управління ДПС у м. Києві послалось на те, що за результатами перевірки встановлено здійснення ФОП ОСОБА_1 діяльності у сфері реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів (бар) та надання інформаційно-консультаційних послуг в нежитловому приміщенні на другому поверсі в корпусі "Д" площею 1042 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачем, суми сплачені за оренду приміщення, експлуатаційні та комунальні послуги віднесено до складу витрат та відображені в деклараціях про майновий стан та доходи в складі інших витрат. При цьому, приміщення, яке використовується для надання консультативних послуг з питань комерційної діяльності, питань інформатизації та інших інформаційних послуг, надання в суборенду частини нежитлового приміщення, складає 231 кв.м, що становить 22,16% від загальної орендованої площі 1042 кв.м. Витрати на оренду приміщення, експлуатаційні та комунальні послуги складають відповідно 647602, 00 грн. Також платником податку у складі витрат було зазначено загальну суму 354507,78 грн на обслуговування напоями (бар), однак, за результатами перевірки підтверджено лише 254507,78 грн. Таким чином, за результатами перевірки, встановлено порушення п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого завищено витрати на суму 2013085,80 грн, в тому числі за 2016 рік - 841467,19 грн, за 2017 рік - 1171618,61 грн. Донарахування податку на доходи фізичних осіб та військово збору здійснено у зв'язку з невідповідністю задекларованих показників фактичним даним перевірки, зокрема включенням до складу витрат сум, не підтверджених документально. Також ФОП ОСОБА_1 , в порушення вимог пп."г" п.198.5 ст.198 ПК України не нараховано податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.189.1 ст.189 ПК України, за товарами, під час придбання яких суми податку були включенні до складу податкового кредиту, та використання яких не пов'язано із господарською діяльністю платника податку, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання по ПДВ за перевіряємий період на загальну суму 401529,00 грн та завищено від'ємне значення з ПДВ у розмірі 109665,00 грн. крім того на порушення вимог п.57.1 ст.57 ПК України , позивачем не своєчасно сплачено податок на доходи фізичних осіб в сумі 4715,95 грн, та на порушення пп."а" пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України несвоєчасно сплачено до бюджету податок на майно в сумі 780,00 грн.
Ухвалою суду від 02.04.2025, постановленою в судовому засіданні згідно з ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
За таких обставин, позивач вважає протиправними та такими, що підлягають до скасування спірні наказ та рішення, що і зумовило звернення до суду з даним позовом.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, та поясненнях, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав наведених у відзиві та поясненнях, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 02.04.2025, постановленою в судовому засіданні згідно з ч.7, 8 ст.243 КАС України, відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 15.05.2025.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, і це не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_1 28.02.2008 зареєстрований як фізична особа-підприємець, основним видом економічної діяльності якого є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна - КВЕД 68.20, та 14.09.2009 як платник ПДВ.
Головним управлінням ДФС у Тернопільській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2017, результати якої оформлено актом від 06.11.2018 №4474/26-15-42-04-30-2791914098.
У висновку акта перевірки зазначено про порушення:
п.177.10 ст.177 ПК України, наказу Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення", в Книзі обліку доходів і витрат відображені недостовірні дані щодо понесених витрат безпосередньо пов'язаних з отриманим доходом;
п.177.2, 177.4. ст.177 ПК України, занижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 362355,44 грн, в тому числі за 2016 рік - 151464,09 грн, за 2017 рік - 210891,35 грн;
п.57.1 ст.57 ПК України, несвоєчасно сплачено податок з доходів фізичних осіб в сумі 4715,95 грн;
п.16-1 підр.10 розд.XX ПК України, занижено військовий збір з чистого доходу в сумі 30196,27 грн., в тому числі за 2016 рік - 12622,00 грн, 2017 рік - 17574,27 грн;
п.1, п.4 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7, п.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок із сум чистого доходу не нарахований, і не перерахований до бюджету в сумі 192051,91 грн, в тому числі за 2016 рік - 90774,91 грн, за 2017 рік - 101277,00 грн;
п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 ПК України, занижено податкові зобов'язання з ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету на суму 401529 грн, в тому числі січень 2016 року - 6130 грн, лютий 2016 року - 8737 грн, березень 2016 року - 16597 грн, квітень 2016 року - 9601 грн, травень 2016 року - 9628 грн, червень 2016 року - 7612 грн, липень 2016 року - 9636 грн, серпень 2016 року - 16063 грн, вересень 2016 року -15839 грн, жовтень 2016 року - 16591 грн, листопад 2016 року - 23972 грн, грудень 2016 року - 27888 грн, січень 2017 року - 19546 грн, лютий 2017 року - 18954 грн, березень 2017 року - 21955 грн, квітень 2017 року - 12653 грн, травень 2017 року - 9552 грн, червень 2017 року - 18332 грн, липень 2017 року - 15465 грн, серпень 2017 року - 16130 грн, вересень 2017 року - 5537 грн, жовтень 2017 року - 15438 грн, листопад 2017 року - 35310 грн, грудень 2017 року - 44363 грн; завищено від'ємне значення ПДВ: січень 2016 року - 5314 грн, лютий 2016 року - 7179 грн, березень 2016 року - 1353 грн, квітень 2016 року - 1176 грн, травень 2016 року - 131 грн, червень 2016 року - 1439 грн, липень 2016 року - 1564 грн, серпень 2016 року - 4855 грн, вересень 2016 року - 6014 грн, жовтень 2016 року - 6589 грн, листопад 2016 року - 2476 грн, січень 2017 року - 2949 грн, лютий 2017 року - 1803 грн, травень 2017 року - 2867 грн, серпень 2017 року - 507 грн, вересень 2017 року - 18168 грн, жовтень 2017 26631 грн, листопад 2017 року - 17563 грн, грудень 2017 року - 1087 грн;
пп."а" пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України, несвоєчасно сплачено до бюджету податок на майно в сумі 780 грн.
Не погоджуючись із результатами вказаної перевірки, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 подало заперечення на акт перевірки, які відповідно до листа №86813/В/26-15-42-04-27 від 21.12.2018 Головне управління ДФС у м. Києві залишило без задоволення .
На підставі акта перевірки, 26.12.2018 Головним управління ДФС у м. Києві прийнято:
вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-398 в сумі 192051,91 грн;
рішення №0131844204 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким визначено зобов'язання сплатити штраф у розмірі 10%, що складає 28282,68 грн;
податкове повідомлення-рішення №0131914204, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на 401529,00 грн та визначено зобов'язання сплатити штраф у розмірі 50%, що складає 200764,50 грн, всього 602293,50 грн;
податкове повідомлення-рішення №0131974204, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 109665,00 грн;
податкове повідомлення-рішення №0131814204, яким визначено зобов'язання сплатити штраф у розмірі 10% за затримку на 10 календарних днів сплати податку на нерухоме майно в сумі 78,00 грн;
податкове повідомлення-рішення №0131804204, яким визначено зобов'язання сплатити штраф у розмірі 10% за затримку на 3 календарних днів сплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 6,22 грн;
податкове повідомлення-рішення №0131794204, яким визначено зобов'язання сплатити штраф у розмірі 20% за затримку сплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 930,75 грн;
податкове повідомлення-рішення №0131784204, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на 30196,27 грн та визначено зобов'язання сплатити штраф у розмірі 25%, що складає 7549,06 грн, всього 37745,33 грн;
податкове повідомлення-рішення №0131764204, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на 362355,44 грн та визначено зобов'язання сплатити штраф у розмірі 50%, що складає 181177,71 грн, всього 543533,15 грн.
За наслідками адміністративного оскарження, прийняті рішення залишено без змін, про що свідчать рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 08.02.2019 №6408/6/99-99-11-05-02-25 та від 07.03.2019 №11051/6/99-99-11-05-01-25.
Не погодившись із рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки, і винесених на підставі них спірних рішень на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені ПК України.
Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 162.1 ст 162 ПК України визначено, що платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Пунктами 177.1 - 177.3 ст.177 ПК України передбачено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).
Таким чином, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручкою у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Пунктом 177.4 ст.177 ПК України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
177.4.1 витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (пп.);
177.4.2 витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
177.4.3 суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;
177.4.4 інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Отже, витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, зокрема, на оплату оренди, визнаються лише у випадку, якщо вони фактично понесені (оплачені), та відображаються у періоді отримання доходу, якого вони стосуються.
Як видно з додатку 2 до декларації про майновий стан і доходи за 2016 та 2017 роки "Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою", позивачем включено до складу інших витрат:
у 2016 році, що складають 1265409,25 грн: витрати, пов'язані зі здійсненням діяльності у сфері обслуговування напоями (бар), в сумі 138720,10 грн, та витрати, пов'язані зі здійсненням діяльності у сфері консультування з питань комерційної діяльності, в сумі 1126689,15 грн;
у 2017 році, що складають 1656982,74 грн: витрати, пов'язані зі здійсненням діяльності у сфері обслуговування напоями (бар), в сумі 213700,07 грн, та витрати, пов'язані зі здійсненням діяльності у сфері консультування з питань комерційної діяльності, консультування з питань інформатизації, надання інших інформаційних послуг, надання в оренду та експлуатацію нерухомого майна, в сумі 1443282,67 грн (1060185,00 + 22297,67 + 220800,00 + 140000,00 = 1443282,67)
За результатами перевірки правильності відображення витрат безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів ФОП ОСОБА_1 встановлено їх завищення в сумі 2013085,80 грн, в тому числі за 2016 рік - 841467,19 грн, за 2017 pік - 117618,61 гpн.
Розбіжність виникла за рахунок віднесення до складу витрат вартості оренди частини нежитлового приміщення, експлуатаційних витрат та комунальних послуг за адресою АДРЕСА_1 , що, на думку податкового органу, не пов'язано з провадженням господарської діяльності та отриманням доходу платником податків. Крім того,
Покладені в основу акту перевірки висновки про завищення позивачем витрат у 2016 році на суму 841467,19 грн та у 2017 році на суму 1071618,60 грн ґрунтуються на припущені, що приміщення, яке використовується для надання консультативних послуг з питань комерційної діяльності, питань інформатизації та інших інформаційних послуг, надання в суборенду частини нежитлового приміщення, складає 231 кв.м, що становить 22,16% від загальної орендованої площі 1042 кв.м, без будь-якого документального підтвердження.
З матеріалів справи видно, що ФОП ОСОБА_1 в перевіряємому періоді орендував нежитлове приміщення на другому поверсі в корпусі "Д" площею 1042 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до договору суборенди нежитлового приміщення №08-2015 иід 01.09.2015, укладеного з ТОВ "БК Астраплюс" та відповідно до договору оренди нерухомого майна №20-17 від 01.09.2017, укладеного з ПAТ "Поліграфкнига" КП ДАК "Укрвидавполіграфія", на виконанням умов яких сторонами складено акти прийняття-передачі майна, що передається в орендне користування.
На підтвердження виконання умов цих договорів позивачем надано до суду акти надання послуг та банківські виписки. ФОП ОСОБА_1 сплачував орендну плату визначену за умовами договорів, а саме за період з 01.09.2015 по 29.06.2016 у розмірі 57310 грн/місяць, з 30.06.2016 по 30.08.2016 - 78150 грн/місяць, з 31.08.2016 по 30.09.2016 - 125040 грн/місяць, з 01.09.2017 по 31.12.2017 - 1875б0 грн/місяць. Платежі, пов'язані використанням майна, такі як: опалення, оплата спожитої електроенергії, водопостачання, водовідведення, охорона будинку, вивезення побутових відходів, дезінфекція, а також інші експлуатаційні витрати сплачувались ФОП ОСОБА_1 , окремо відповідно до рахунків-фактур наданих орендодавцем. Вказані обставини відповідачем визнаються.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Контролюючим органом не надано суду жодних доказів про те, що решта 77,84% від загальної орендованої площі 1042 кв.м. не пов'язано з провадженням господарської діяльності та отриманням доходу платником податків.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність включення платником до складу витрат у 2016 році в сумі 841467,19 грн та у 2017 році в сумі 1071618,60 грн, які підлягають врахуванню під час визначення чистого оподатковуваного доходу і нарахування податку на доходи фізичних осіб та інших нарахувань, з урахуванням того що віднесення сплати оренди до витрат підприємця передбачено положеннями пп.177.4.4 п.177.4 ст.177 ПК України.
Серед іншого, на переконання податкового органу, ФОП ОСОБА_1 завищено витрати в сумі 100000,00 грн оскільки відповідно до додатку 2 до декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік "Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою", вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з провадженням господарської діяльності, а саме обслуговування напоями (бар), відображена платником податку в розмірі 354507,78 грн, а за даними перевірки становить 254507,78 грн.
З дослідженої судом вказаної податкової звітності встановлено, що сума одержаного доходу, відображена платником податку в розмірі 375436,60 грн, а за даними перевірки становить 2475436,60 грн, тобто також на 100000,00 грн більше, що свідчить про відсутність розбіжності суми чистого оподаткованого доходу за даними податкової декларації з даними перевірки.
Кірм того в акті перевірки міститься самостійно визначений контролюючим органом дохід ФОП ОСОБА_1 , пов'язаний зі здійсненням діяльності у сфері консультування з питань комерційної діяльності, консультування з питань інформатизації, надання інших інформаційних послуг, надання в оренду та експлуатацію нерухомого майна, в сумі 1535878,82 грн, тоді як такий відображений платником податку відповідно до додатку 2 до декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік "Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою", в сумі 1435878,82 грн. При цьому, контролюючим органом ніяким чином не обґрунтовано ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду справи, чому використано саме таку розрахункову величину, тобто також на 100000,00 грн більше.
Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.
Контролюючим органом не надано суду жодних доказів про те, що позивачем у 2017 році при здійсненні діяльності у сфері обслуговування напоями (бар) отримано дохід в сумі 2475436,60 грн, понесено витрати в сумі 254507,78 грн та при здійсненні діяльності у сфері консультування з питань комерційної діяльності, консультування з питань інформатизації, надання інших інформаційних послуг, надання в оренду та експлуатацію нерухомого майна, отримано дохід в сумі 1535878,82 грн, які різняться на суму 100000,00 грн з відображеними платником податку у податковій звітності. Відсутність доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності свідчить про необгрунтоване збільшення платнику податків чистого оподатковуваного доходу на 100000,00 грн.
За встановлених обставин, оскільки твердження про заниження позивачем чистого оподаткованого доходу в сумі 2013085,80 грн, в тому числі за 2016 рік - 841467,19 грн, за 2017 pік - 117618,61 гpн, покладеного в основу прийняття податкового повідомлення-рішення від 26.12.2018 №0131764204, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на 543533,15 грн, з яких 362355,44 грн за основним платежем та 181177,71 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), доводиться податковим органом виключно на підставі акта перевірки і не підтверджено наявними доказами у справі, суд дійшов висновку про невідповідність такого податкового повідомлення-рішення критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно податкового повідомлення-рішення від 26.12.2018 №0131784204, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в загальному розмірі 37745,33 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 30196,27 грн, за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) в сумі 7549,06 грн, суд зазначає про таке.
За результатами перевірки встановлено заниження бази оподаткування військовим збором на суму 30196,27 грн, в тому числі за 2016 рік - 12622,00 грн, за 2017 pік - 17574,27 грн, яке виникло внаслідок не утримання та не перерахування військового збору від чистого оподатковуваного доходу, отриманого підприємцем, чим порушено п.16-1 підр.10 розд.ХХ "Інші перехідні положення" ПК України.
Відповідно до пп.1.1 - 1.6 п.16-1 підр.10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Враховуючи, що підставою визначення платнику грошових зобов'язань з військового збору було збільшення контролюючим органом грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, які є безпідставними, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків контролюючого органу про заниження платником військового збору на суму 30196,27 грн, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 26.12.2018 №0131784204 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 26.12.2018 №Ф-398, якою платнику визначено заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 192051,91 грн та рішення від 26.12.2018 №0131844204 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до платника застосовано штрафні санкції в розмірі 28282,68 грн, суд виходить з наступного.
Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску платником за 2016 рік встановлено його заниження на суму 192051,91 грн, в тому числі за 2016 рік - 90774,91 грн, за 2017 рік - 101277,00 грн, з підстав порушення платником п.1, 4 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7, п.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яке виникло внаслідок заниження платником чистого доходу.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно з п.2 ч.1 ст.7 цього Закону, єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Частиною 2 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Пунктом 3 ч.11 ст.25 цього ж Закону визначено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції - за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
З огляду на те, що підставою для донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування слугували помилкові висновки контролюючого органу про збільшення платнику чистого оподатковуваного доходу, тому зазначені вимога про сплату боргу (недоїмки) від 26.12.2018 №Ф-398 з єдиного внеску та рішення від 26.12.2018 №0131844204 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску є протиправними та підлягають скасуванню.
Спірними є також податкові повідомлення-рішення від 26.12.2018 №0131914204, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ в загальному розмірі 602293,50 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 401529,00 грн, за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) в сумі 200764,50 грн, та №0131974204, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 109665,00 грн.
Як зафіксовано в акті перевірки, враховуючи заниження платником чистого доходу, позивачем не складено не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних зведену податкову накладну за товарами/послугами по операціях з придбання товарів/послуг, що не використовуються в оподаткованих операціях в межах господарської діяльності платника та не нрараховано податкові зобов'язання: січень 2016 року - 11444 грн, лютий 2016 року - 10602 грн, березень 2016 року - 10771 грн, квітень 2016 року - 9424 грн, травень 2016 року - 8583 грн, червень 2016 року - 8920 грн, липень 2016 року - 9761 грн, серпень 2016 року - 19354 грн, вересень 2016 року - 16998 грн, жовтень 2016 року - 17166 грн, листопад 2016 року - 19859 грн, грудень 2016 року - 25412 грн, січень 2017 року - 22495 грн, лютий 2017 року - 17808 грн, березень 2017 року - 20152 грн, квітень 2017 року - 12653 грн, травень 2017 року - 12419 грн, червень 2017 року - 15465 грн, липень 2017 року - 15465 грн, серпень 2017 року - 16637 грн, вересень 2017 року - 23198 грн, жовтень 2017 року - 23901 грн, листопад 2017 року - 26244 грн, грудень 2017 року - 27885 грн.
За результатами перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 ПК України, як наслідок, занижено податкові зобов'язання з ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету на суму 401529 грн, в тому числі січень 2016 року - 6130 грн, лютий 2016 року - 8737 грн, березень 2016 року - 16597 грн, квітень 2016 року - 9601 грн, травень 2016 року - 9628 грн, червень 2016 року - 7612 грн, липень 2016 року - 9636 грн, серпень 2016 року - 16063 грн, вересень 2016 року -15839 грн, жовтень 2016 року - 16591 грн, листопад 2016 року - 23972 грн, грудень 2016 року - 27888 грн, січень 2017 року - 19546 грн, лютий 2017 року - 18954 грн, березень 2017 року - 21955 грн, квітень 2017 року - 12653 грн, травень 2017 року - 9552 грн, червень 2017 року - 18332 грн, липень 2017 року - 15465 грн, серпень 2017 року - 16130 грн, вересень 2017 року - 5537 грн, жовтень 2017 року - 15438 грн, листопад 2017 року - 35310 грн, грудень 2017 року - 44363 грн; завищено від'ємне значення ПДВ: січень 2016 року - 5314 грн, лютий 2016 року - 7179 грн, березень 2016 року - 1353 грн, квітень 2016 року - 1176 грн, травень 2016 року - 131 грн, червень 2016 року - 1439 грн, липень 2016 року - 1564 грн, серпень 2016 року - 4855 грн, вересень 2016 року - 6014 грн, жовтень 2016 року - 6589 грн, листопад 2016 року - 2476 грн, січень 2017 року - 2949 грн, лютий 2017 року - 1803 грн, травень 2017 року - 2867 грн, серпень 2017 року - 507 грн, вересень 2017 року - 18168 грн, жовтень 2017 26631 грн,, листопад 2017 року - 17563 грн, грудень 2017 року - 1087 грн.
Пунктом 187.1 ст.187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п.198.2 ст.198 ПК України).
Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
При цьому, пп."г" п.198.5 ст.198 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можна дійти висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.
Водночас норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.
З огляду на те, що підставою для донарахування ПДВ слугували помилкові висновки контролюючого органу про збільшення платнику чистого оподатковуваного доходу, тому зазначені податкові повідомлення-рішення від 26.12.2018 №0131914204 та №0131974204 є протиправними та підлягають скасуванню.
Стосовно податкових повідомлень-рішень від 26.12.2018 №0131804204, яким визначено зобов'язання сплатити штраф у розмірі 10% за затримку на 3 календарних днів сплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 6,22 грн; №0131794204, яким визначено зобов'язання сплатити штраф у розмірі 20% за затримку сплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 930,75 грн; №0131814204, яким визначено зобов'язання сплатити штраф у розмірі 10% за затримку на 10 календарних днів сплати податку на нерухоме майно в сумі 78,00 грн, слід зазначити таке.
За результатами перевірки встановлено факт несвоєчасної сплати податку з доходів фізичних осіб у сумі 4715,95 грн, що є порушенням п.57.1 ст.57 ПК України, та несвоєчасної сплати до бюджету податку на майно в сумі 780,00 грн, що порушенням пп."а" пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України.
Відповідно п.57.1 статті 57 ПК України Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.
Згідно з пп."а" пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 126.1 ст.126 ПК України обумовлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Положення ст.126 ПК України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому, розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.
Тобто, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст.126 цього Кодексу.
Враховуючи, що податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та з податку на майно є узгодженими і такими, що сплачено із затримкою на визначені пп.126.1 ст.126 ПК України терміни, а розмір та підстави застосування до платника штрафних санкцій позивачем не оскаржуються, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 26.12.2018 №0131804204, №0131794204 та №0131814204.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних рішень в повному обсязі.
Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).
Згідно ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позов підлягає до задоволення частково, то суд присуджує на користь позивача здійснені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору на суму 9598,57 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління ДФС у м.Києві про сплату боргу (недоїмки) від 26.12.2018 №Ф-398.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 26.12.2018 №0131844204 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 26.12.2018 №0131914204.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 26.12.2018 №0131974204.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 26.12.2018 №0131784204.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 26.12.2018 №0131764204.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві сплачений фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 судовий збір на суму 9598 (дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) гривень 57 (п'ятдесят сім) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 15 травня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження/місце проживання: вул. Шолуденка, 33/19,м. Київ,04116 код ЄДРПОУ/РНОКПП 44116011);
Головуючий суддя Мандзій О.П.