Справа № 640/26793/20
15 травня 2025 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
Головне управління ДПС у м. Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу зі сплати самостійно задекларованого єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 17995,90грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
19.12.2021 відповідач подала до Окружного адміністративного суду міста Києва пояснення у яких вказала, що за станом здоров'я у неї відсутня змога в повному обсязі проводити розрахунки з бюджетом, з огляду на що самостійно задекларовані суми будуть нею сплачуватись в майбутньому (арк. справи 28).
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 прийнято до провадження дану адміністративну справу згідно Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» №2825-IX від 13.12.2022, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені).
Вказаною ухвалою суд замінив позивача у справі Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44116011) та зобов'язав Головне управління ДПС у м. Києві надати суду інформацію про актуальну суму податкового боргу відповідача, яка стягується в межах заявлених позовних вимогу у даній справі, а також зворотній бік інтегрованої картки платника податків - відповідача за платежем "єдиний податок з фізичних осіб".
Копію зазначеної ухвали направлено на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак, до суду повернувся поштовий конверт з ухвалою суду та довідкою ф.20 відділення поштового зв'язку із зазначенням причин повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою» (арк. справи 42)
Відповідно до частини першої статті 130 КАС України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання.
На виконання вимог статті 130 КАС України повідомлення від 02.04.2025 про прийняття Тернопільським окружним адміністративним судом до провадження провадження справи №640/26793/20 розміщене на офіційному веб-сайті судової влади України та офіційному веб-сайті Тернопільського окружного адміністративного суду.
Верховний Суд в ухвалі від 05.10.2023 у справа №9901/218/21 вказав, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і тому подібне, з урахуванням конкретних обставин справи можуть уважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
За таких обставин судом вжиті усі передбачені КАС України заходи для інформування відповідача про наявність у провадженні суду цієї справи, тому відповідно до положення пункту 4 частини шостої статті 251 КАС України є підставою вважати ухвалу про відкриття провадження у справі такою, що вручена відповідачу.
Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду 08.08.2024 у справі №440/18128/21.
У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву не подав, з клопотанням про продовження процесуального строку на його подання - до суду не звертався.
Інших заяв, в тому числі по суті спору, учасниками справи на адресу суду не подано.
Ухвалою від 02.05.2025 суд продовжив процесуальний строк розгляду справи та повторно зобов'язав податковий орган надати суду відомості про актуальну суму податкового боргу відповідача. Однак, у встановлений судом строк позивач вимоги ухвали суду не виконав.
За приписами частини п'ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.
З матеріалів справи слідує, що відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , зареєстрований як суб'єкт господарювання з основним видом економічної діяльності « 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту» та перебуває на податковому обліку як платник єдиного податку третьої групи (арк. справи 6-7).
Судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що останній несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував узгоджені самостійно задекларовані суми податкового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб за 2019 звітний рік, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами на суму в розмірі 17995,90грн.
Так, заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб виникла у зв'язку з несплатою узгоджених грошових зобов'язань, нарахованих платником самостійно згідно податкової декларації, а саме: податкової декларації платника єдиному податку - фізичної особи - підприємця №202351 від 23.06.2020 за 2019 рік в сумі 53145,90грн (арк. справи 10-11).
Згідно розрахунку суми податкового боргу (арк. справи 7) задекларовану суму податку зменшено на 30000,00грн за рахунок наявної переплати, та часткової сплати на суму 5150,00грн, з огляду на що, сума податкового боргу, яку податковий орган стягує в межах заявлених позовних вимог становить 17995,90грн, що підтверджується інтегрованою краткою платника податків за платежем «єдиний податок з фізичних осіб) (арк. справи 8-9).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Статтею 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. При цьому, виконанням податкового обов'язку згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи слідує, що позивач є платником єдиного податку третьої групи.
Згідно пунктом 294.1 статті 294 Податкового кодексу України, податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є квартал.
Відповідно до підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, податкові декларації подаються на базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Згідно пунктом 295.3 статті 295 Податкового кодексу України, платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем подано до контролюючого органу три податкові декларації платника єдиного податку третьої групи, в тому числі за формою «на період дії воєнного стану, надзвичайного стану в Україні».
Загальна сума самостійно задекларованого відповідачем грошового зобов'язання зі сплати єдиного податку та не сплаченого у визначенні законом строки станом на 13.10.2020 становить 17995,90грн, що підтверджується довідкою про наявність податкового боргу (арк. справи 5-6).
Таким чином, шляхом подання відповідних податкових декларацій платника єдиного податку третьої групи фізичної особи-підприємця, відповідач самостійно визначив та узгодив податкове зобов'язання з єдиного податку на загальну суму 17995,90грн.
У відповідності до приписів пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, визнається згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом.
Таким чином, заборгованість відповідача перед бюджетами та державними цільовими фондами з єдиного податку на загальну суму 17995,90грн та є податковим боргом.
Як підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з несплатою податкового боргу згідно статті 59 Податкового кодексу України відповідачу була надіслана податкова вимога форми «Ф» №65902-10 від 16.07.2020 (арк. справи 12), яку надіслано рекомендованим листом з повідомлення про вручення та вручено відповідачу (арк. справи 12).
Суд встановив, що з дати отримання податкової вимоги, відповідач податковий борг не погашав у повному обсязі, а отже, відповідно до статті 60 Податкового кодексу України, зазначена податкова вимога не відкликалася.
На час розгляду справи судом, доказів погашення податкового боргу в сумі 17995,90грн відповідач не надав, а суд не здобув.
Пунктом 41.2 статті 41 Податкового кодексу України визначено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
Відповідно до пунктів 95.3, 95.4 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Таким чином за відсутності понесених судових витрат у даній справі, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, такі судові витрати не належать стягненню з відповідача на користь суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги Головного управління ДПС у м. Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідного бюджету податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 17995 (сімнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять) гривень 90 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 15 травня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - Головне управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ: 44116011);
відповідач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
Головуючий суддя Мірінович У.А.