Справа № 500/2368/25
15 травня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб'юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,-
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - позивач) звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у ВП №76718523 від 07.04.2025 про накладення штрафу у розмірі 10200 грн під час виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №500/4261/24.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області 15.04.2025 отримало постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 07.04.2025 про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у розмірі 10200 грн відповідно до ст.63, 75 Закону України "Про виконавче провадження".
Проте позивач вважає, що вказана постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки рішення суду у справі №500/4261/24, виконане в добровільному порядку в межах повноважень до відкриття виконавчого провадження.
Ухвалою судді від 29.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити з урахуванням особливостей, визначених статтею 287 КАС України.
30.04.2025 до суду від Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що на примусовому виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження № 76718523 з примусового виконання виконавчого листа 500/4261/24 від 11.11.2024, виданого Тернопільським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області проводити з 01.03.2024 виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.
Зазначає, що оскільки станом на 07.04.2025 рішення суду боржником не виконано в повному обсязі, керуючись вимогами ст.63, 75 Закону 07.04.2025 державним виконавцем було винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 10200,00 грн.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті, суд встановив наступні обставини.
В провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду перебувала справа №500/4261/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.08.2024, яке набрало законної сили 22.10.2024, позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 максимальним розміром.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області проводити з 01.03.2024 виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.
Дане рішення набрало законної сили 22.10.2024 та на його виконання 11.11.2024 Тернопільським окружним адміністративним судом було видано виконавчі листі зобов'язального характеру та щодо стягнення судового збору.
05.12.2024 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 76718523 з примусового виконання виконавчого листа №500/4261/24 від 11.11.2024 та зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Листом від 20.12.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повідомило відповідача, що на виконання рішення суду було проведено з 01.03.2024 виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.
В результаті виконання рішення суду розмір пенсії з 01.12.2024 склав 28586,74 грн. Нараховано доплату пенсії в сумі 44790,66 грн за період з 01.03.2024 по 30.11.2024.
Вимогою державного виконавця № 2005/03.1-23 від 12.02.2025 зобов'язано боржника Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надати інформацію щодо зменшення розміру пенсії стягувача ОСОБА_1 з посиланням на норми законодавства.
Листом від 17.02.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повідомило відповідача, що на виконання рішення суду було проведено з 01.03.2024 виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат. В результаті виконання рішення суду розмір пенсії з 01.12.2024 склав 28586,74 грн. Нараховано доплату пенсії в сумі 44790,66 грн за період з 01.03.2024 по 30.11.2024.
Проте, Кабінет Міністрів України своєю Постановою №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період "воєнного стану" від 3 січня 2025 року обмежив виплату спеціальних пенсій, розмір яких більший за 23,61 тис. грн - 10 прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність, запровадивши відповідні знижувальні коефіцієнти на суми, які перевищують цей поріг.
Водночас п. 2 вищезазначеної Постанови №1 передбачено, що ці обмеження не застосовуються до пенсійних виплат осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції (АТО) та забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах АТО, безпосередньо брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з воєнною агресією рф проти України, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій у разі втрати годувальника, призначених членам сім'ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб.
Оскільки сума пенсії ОСОБА_1 перевищує 23610,00 грн, то при перерахунку пенсії застосовувалися обмежувальні коефіцієнти. Відповідно розмір пенсії ОСОБА_1 становить 25836,80 грн.
Вимогою державного виконавця № 2938/03.1-23 від 28.02.2025 зобов'язано боржника Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області терміново надати інформацію щодо проведення з 01.03.2024 виплати ОСОБА_1 без обмежень максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплати, при цьому зазначивши суму нарахованої заборгованості з 01.03.2024, згідно виконавчого листа 500/4261/24 від 11.11.2024, виданого Тернопільським окружним адміністративним судом.
Листом від 07.03.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надало відповідачу аналогічну інформацію, що і в листі від 17.02.2025.
14.03.2025 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 5100,00 грн.
Вимогою державного виконавця № 3758/03.1-23 від 14.03.2025 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області виконати рішення суду з примусового виконання виконавчого листа №500/4261/24 в повному обсязі протягом 10 робочих днів, про що повідомити Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Листом від 24.03.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надало відповідачу аналогічну інформацію, що і в листах від 17.02.2025 та 07.03.2025.
07.04.2025 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 10200,00 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою, вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Основного Закону судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження".
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". (частина перша статті 5 Закон №1404-VIII).
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт перший частини першої статті 3 Закону №1404-VIII).
Частинами першою, п'ятою, шостою статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно з частиною першою статті 18 зазначеного Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Як встановлено пунктами 1, 3 частини другої статті 18 Закон №1404-VIII виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Водночас, відповідно до частини третьої наведеної статті виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (частина четверта статті 18 Закон №1404-VIII).
Частина четверта статті 19 Закону №1404-VIII зобов'язує сторони невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій частина восьма статті 19 цього ж Закону).
Так, предметом оскарження у даній справі є постанова державного виконавця про накладення на позивача штрафу, винесена в межах процедури виконання судового рішення, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначений статтею 63 Закону №1404-VIII. Так за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Отже, законодавець передбачив негативні наслідки (накладення штрафу) за невиконання у встановлений строк відповідного рішення, за умови його невиконання без поважних причин.
Спірна постанова містить посилання на статті 63 та 75 Закону №1404-VIII як на правову підставу накладення штрафу.
Відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, передбачена статтею 75 наведеного Закону. За цією нормою у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Умовою застосування до боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. Залежно від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, що створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Таким чином, підставою для прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу є встановлення факту невиконання боржником судового рішення без поважних причин - об'єктивних причин, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Суд зазначає, що спірні правовідносини у справі №500/4261/24 виникли після здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024, з огляду на її індексацію на підставі Постанови №185 та обмеження її максимальним розміром.
Тому ухвалюючи рішення у справі № 500/4261/24 судом зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області проводити з 01.03.2024 виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.
Як слідує із матеріалів справи, на виконання рішення суду було проведено з 01.03.2024 виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат. В результаті виконання рішення суду розмір пенсії з 01.12.2024 склав 28586,74 грн. Нараховано доплату пенсії в сумі 44790,66 грн за період з 01.03.2024 по 30.11.2024.
Щодо проведення такого перерахунку Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повідомило відповідача листом від 24.03.2025, тобто до винесення оскаржуваної постанови від 07.04.2025 про накладення штрафу.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №500/4261/24 виконано в повному обсязі, оскільки розмір пенсії після перерахунку склав 28586,74 грн.
Обмеження пенсії позивача відбулося при здійсненні наступного перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2025 у зв'язку із застосуванням положення постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025, що не було предметом розгляду у межах справи №500/4261/24.
Суд зазначає, що рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі № 500/4261/24 щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 без обмеження максимальним розміром не може розповсюджувати свою дію на майбутні правовідносини сторін, оскільки питання обмеження розміру пенсії максимальним розміром за наслідками подальшого перерахунку пенсії не було предметом розгляду у справі № 420/31266/23.
Також, суд враховує, що постанова від 14.03.2025 ВП №76718523 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн за невиконання виконавчого листа №500/4261/24 виданого 11.11.2024, була предметом розгляду у справі №500/1609/25.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 у справі №500/1609/25 визнано протиправною і скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 14.03.2025 у виконавчому провадженні №76718523 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
Як слідує із даного рішення, суд під час розгляду вказаної справи дійшов висновку, що державний виконавець передчасно прийняв постанову про накладення штрафу від 14.03.2025 у виконавчому провадженні №76718523 в розмірі 5100 грн щодо примусового виконання виконавчого листа №500/4261/24, виданого 11.11.2024 Тернопільським окружним адміністративним судом, не переконавшись у виконанні Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області рішення суду.
Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова про накладення другого штрафу від 07.04.2025 ВП №76718523, у тому ж виконавчому провадженні, є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 07.04.2025 ВП №76718523 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань 07.04.2025 ВП №76718523 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судовий збір у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001, код ЄДРПОУ 14035769);
відповідач:
- Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, 76019, код ЄДРПОУ 43316386);
Повний текст рішення виготовлено та підписано 15 травня 2025 року.
Головуючий суддя Баб'юк П.М.