Справа № 500/692/25
15 травня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі, позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі, відповідач), в якому просить визнати протиправними дії ОСОБА_1 які завдали шкоду державі у сумі 557947 грн; зобов'язати ОСОБА_1 повернути на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 шкоду завдані державі у сумі 557947 грн; зобов'язати ОСОБА_1 повернути витрати судового збору у розмірі 8369 грн 20 коп. на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами розглянутих матеріалів справ, пояснень посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 , начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 наказом №392 від 04.11.2024 року "Про результати службового розслідування за фактом невжиття заходів забезпечення належного захисту інтересів в судах", притягнув колишнього начальника сектору соціальних виплат - головного бухгалтера підполковника ОСОБА_1 , у справах №580/4073/24, №580/12202/23, №580/4074/24 до матеріальної відповідальності, який своєю бездіяльністю наніс шкоду державі за даними справами у розмірі 557947 грн. Позивач просить врахувати, що з метою відшкодування завданої шкоди, ІНФОРМАЦІЯ_4 спрямував на адресу відповідача лист з метою доведення наказу про результати службового розслідування по суті даної події, однак станом на теперішній час, відповіді та відшкодування не отримано у розмірі 557947 грн. Наведені обставини слугували підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 12.02.2025 позовну заяву залишено без руху, та у встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Ухвалою суду від 28.02.2025 позовну заяву прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача 14.03.2025 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Зауважує, що помічник начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки з правової роботи - начальник юридичної служби ІНФОРМАЦІЯ_5 , надав рапорти на сплату судового збору на 21 день від отримання першого із зазначених судових рішень (з 30 днів передбачених законодавством на подання апеляції), знаючи при цьому, про постійне вкрай обмежене фінансування на судові витрати з боку забезпечуючого фінансового органу, тобто по суті проявив бездіяльність. Даний факт, на думку відповідача, свідчить про недотримання вимог пн. 4.4 Інструкції з організації претензійної та позовної роботи, самопредставництва, представництва інтересів Міністерства оборони України та Збройних Сил України у судах та інших державних органах, виконання судових рішень, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 30.12.2016 року № 744. Звертає увагу суду на невідповідність даних службового розслідування дійсності, серед іншого, що стосується справ №580/4073/24, №58012202/23, №580/4074/24. Відповідач також вказує на порушення позивачем його прав як особи, стосовно якої проводилось службове розслідування, зокрема, відповідачу не повідомили підстави проведення службового розслідування; не ознайомили про його права та обов'язки під час проведення службового розслідування; не надали можливості: давати пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; долучати копії документів, які стосуються службового розслідування до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; не ознайомили ОСОБА_1 з актом службового розслідування після розгляду командиром (начальником).
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги, просить позов задовольнити повністю. Додатково зазначив, що відповідач отримавши даного листа 17.12.2024, ознайомився із його змістом, до ІНФОРМАЦІЯ_3 не звертався, щодо ознайомлення з наказом за результатами проведеного службового розслідування та актом. Звертає увагу, відповідач не вчиняв ні яких активних дій, шляхом написання скарг до начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , а отже ІНФОРМАЦІЯ_4 вважає, що своєю пасивною поведінкою, відповідач використав принцип «мовчазної згоди», погодившись з наказом про результати проведеного службового розслідування №392 від 04.11.2024 року, який набрав законної сили.
Відповідач подав до суду заперечення (на відповідь на відзив), в якому заперечив проти позовних вимог, просить відмовити у задоволенні даного позову. Доводи відповідача загалом зводяться до того, що у позові не обґрунтовано наявність шкоди, в чому саме вона полягає, не наданий її належним чином складений розрахунок; згадане розслідування проведено упереджено, необ'єктивно та з грубими порушеннями вимог законодавства України; в акті службового розслідування наведено дані, які є абсурдними та явно не відповідають дійсності; права, як особи, стосовно якої проводилося розслідування, грубо порушені.
Судом встановлено, що згідно з Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) №277 від 31.08.2024, ОСОБА_1 з 31.08.2024 виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 та всіх видів забезпечення.
Відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 №1503/31371, телеграми оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_6 » вих.№502/15/9035 від 07.10.2024 року, наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.10.2024 року №358 «Про призначення службового розслідування за фактом невжиття заходів забезпечення належного захисту інтересів ІНФОРМАЦІЯ_1 в судах, рішень судів, які не були оскаржені встановленим порядком у тому числі через неправильне оформлення документів або не сплати судового збору по справах №580/2418/24, №580/1805/24, №580/4073/24, №580/12202/23, №580/4074/24, №620/4825/24, №580/5316/24, заступником начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки з психологічної підтримки персоналу - начальником відділу психологічної підтримки персоналу підполковником ОСОБА_2 , було проведено службове розслідування, з метою встановлення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини осіб, чиї дії або бездіяльність призвели до правопорушення.
За результатом проведеного службового розслідування уповноваженими працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 складено Акт №139/а, яким, серед іншого, запропоновано вважати дії начальника сектору соціальних виплат - головного бухгалтера підполковника ОСОБА_1 , протиправними та такими, що нанесли шкоду державі у розмірі 557947,00 грн. у зв'язку із неналежним виконанням ним обов'язків у вигляді службової бездіяльності (звільнений з військової служби відповідно до наказу командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_6 " (по особовому складу) від 19.08.2024 №652).
Після цього, 04.11.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 (з адміністративно-господарської діяльності) прийнято Наказ №392 "Про результат службового розслідування за фактом невжиття заходів забезпечення належного захисту інтересів в судах". Даним Наказом вирішено вважати дії начальника сектору соціальних виплат - головного бухгалтера підполковника ОСОБА_1 протиправними та такими, що нанесли шкоду державі у розмірі 557947,00 грн. у зв'язку із неналежним виконанням ним обов'язків у вигляді службової бездіяльності (звільнений з військової служби відповідно до наказу командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_6 " по особовому складу) від 19.08.2024 №652; помічнику начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки з правової роботи - начальнику юридичної служби відповідно до статті 12 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" організувати роботу щодо стягнення з колишнього начальника сектору соціальних виплат - головного бухгалтера підполковника ОСОБА_1 коштів у сумі 557947 грн.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.11.2024 №1021/15/1833 відповідача повідомлено про притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності за результатами вказаного вище службового розслідування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (ст.16 Статут внутрішньої служби Збройних Сил України).
При вирішенні даного спору по суті, суд враховує правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного суду від 22.01.2020р. у справі №813/1045/1, згідно яких, спори щодо відшкодування державі в особі Військової частини шкоди, завданої особою, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові дійшла висновку, що спір з приводу відшкодування матеріальної шкоди, завданої особою державі під час проходження військової (публічної) служби, є публічно - правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.
Проходження військової служби в Збройних Силах України врегульовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232), Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153), Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах, затвердженого наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170.
Відповідно до статей 1,3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків встановлено Законом України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019р. №160-IX (далі - Закон №160-IX).
Відповідно до п.п.4,5 ч.1 ст. 1 Закону №160-IX, матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності;
Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Відповідно до ст. 3 Закону №160-IX, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Згідно ч. 2 ст. 6 Закону №160-IX, посадові (службові) особи, винні в незаконному звільненні зі служби чи переміщенні військовослужбовця, поліцейського, особи рядового та начальницького складу, за шкоду, завдану у зв'язку з виплатами такій особі матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час проходження служби на нижчеоплачуваній посаді, несуть повну матеріальну відповідальність у судовому порядку.
Згідно з частиною 1 ст. 10 вказаного Закону, відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
Частиною 4 статті 10 передбачено відшкодування шкоди, визначеної частиною другою статті 6 цього Закону, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу в разі відмови особи від її добровільного відшкодування.
Відшкодування такої шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу, командир (начальник) якої (якого) старший за службовим становищем, у разі відмови особи від її добровільного відшкодування.
Поряд з цим, суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (частина перша статті 2 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень).
Частиною другою статті 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Також згідно пунктом 2 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Пунктом 17 частини першої статті 3 КАС України встановлено, що публічною службою є, серед іншого, військова служба.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори з приводу прийняття громадян на військову службу, її проходження, звільнення з військової служби.
На думку суду, вирішення питання щодо наявності підстав для стягнення з відповідача матеріальної шкоди, спричиненої ним державі під час проходження військової служби, нерозривно пов'язане з наданням судом оцінки правомірності наказу командира військової частини, тобто наказу суб'єкта владних повноважень, про притягнення відповідача до матеріальної відповідальності.
Поряд з цим, відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.
Згідно з ст.12 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Як встановлено судом, позивачем винесено наказ № 392 від 04.11.2024 про притягнення підполковника ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності, зокрема, за нанесення шкоди державі у розмірі 557947,00 грн.
Після цього, ІНФОРМАЦІЯ_4 було спрямовано на адресу відповідача лист вих.№1021/15/1833 від 28.11.2024 з метою доведення змісту наказу про результати службового розслідування по суті даної події та відшкодування завданої матеріальної шкоди.
Доказів звернення відповідача до позивача з вимогою щодо ознайомлення з матеріалами службового розслідування, наказом за результатами проведеного службового розслідування, подання відповідних скарг ОСОБА_1 до позивач, чи поданих ОСОБА_1 позовних заяв про скасування чи визнання нечинним наказу за результатами проведеного службового розслідування судом не здобуто та учасниками справи суду не подано.
Також, судом не здобуто та учасниками справи суду не подано відповідних доказів визнання протиправним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 №392 від 04.11.2024 "Про результат службового розслідування за фактом невжиття заходів забезпечення належного захисту інтересів судах", так само, як і не здобуто доказів добровільної сплати відповідачем на користь позивача матеріальної шкоди в розмірі 557947,00 грн
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням встановлених у справі обставин, позивач довів суду правомірність заявлених вимог, а тому позов підлягає задоволенню повністю.
З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів понесення витрат із залученням свідків та проведення експертиз, такі відповідно вимог статті 139 КАС України до стягнення не підлягають
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії ОСОБА_1 які завдали шкоду державі у сумі 557947 (п'ятсот п'ятдесят сім дев'ятсот сорок сім) грн. 00 коп.
Зобов'язати ОСОБА_1 повернути на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 шкоду, завдану державі у сумі 557947 (п'ятсот п'ятдесят сім дев'ятсот сорок сім) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено та підписано 15 травня 2025 року.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Реквізити учасників справи:
позивач - ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1 );
відповідач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_2 )
Головуюча суддя Дерех Н.В.