про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі
15 травня 2025 року Справа № 480/3394/25
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Кравченко Є.Д., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ), в якій просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 10.09.2022 по 12.05.2023 року виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 10.09.2022 по 31.12.2022 року виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року, за період з 01.01.2023 по 12.05.2023 року виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року.
Ухвалою суду від 05.05.2025 позовну заяву було залишено без руху у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду та встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви та зобов'язано надати суду заяву із зазначенням інших підстав пропуску строку на звернення з позовом до суду з наданням доказів поважності його пропуску.
На виконання вимог ухвали суду представник позивача подав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду. В обгрунтування заяви представник зазначає, що ОСОБА_1 в період з 10.05.2022 року по 04.04.2025 року проходив військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Так, під час проходження ОСОБА_1 військової служби, 02.10.2022 року отримав травму під час виконання обов'язків військової служби, внаслідок якої неодноразово перебував на лікуванні та у відпустці за станом здоров'я, що підтверджується медичною характеристикою від 17.03.2025 року, випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №15432, випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №17065, випискою із медичної карти стаціонарного хворого №217/74, випискою із медичної карти стаціонарного хворого №881, довідка військово-лікарської комісії №755, консультативним висновком спеціаліста №273622-581270, консультативним висновком спеціаліста №273622-592551.
Окрім цього, внаслідок отриманої травми, відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 02.05.2025 року №68/25/795/в, ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності. Вказані проблеми зі здоров'ям унеможливлювали звернення ОСОБА_1 з метою захисту своїх прав. Додатково вказав, що відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по соціальної підтримки) від 04.04.2025 року №94, штаб-сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку відповідно до пункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - за станом здоров'я.
Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, з урахуванням вказаної заяви позивача, суд зазначає наступне.
Строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України і частина п'ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою.
Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
При цьому, усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.
Частиною другою статті 233 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022) було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Тобто, з вимогою про стягнення належних працівникові сум останній міг звернутись до суду в будь-який час, який не обмежувався строком звернення до суду.
Разом з тим, Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин", який набрав чинності 19.07.2022 (далі - Закон № 2352-ІХ), назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у новій редакції.
Зокрема, частиною першою статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-ІХ) встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Частиною другою статті 233 КЗпП України передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, слід звернути увагу, що починаючи з 19.07.2022 у КЗпП України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці без обмеження будь-яким строком.
Тобто, після внесення Законом № 2352-IX відповідних змін до частини другої статті 233 КЗпП України встановлено строки звернення до суду щодо таких трудових спорів:
- про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення);
- у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).
Таким чином, оскільки Законом № 2352-ХІ, яким внесено зміни до частини другої статті 233 КЗпП України, набрав чинності 19.07.2022, відтак до спірних правовідносин слід застосовувати тримісячний строк звернення до суду для захисту права щодо виплати належних сум грошового забезпечення.
Прикінцевими положеннями (глава ХІХ) КЗпП визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 1).
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Відтак, з 01.07.2023 стаття 233 КЗпП підлягає застосуванню в редакції Закону №2352-ІХ.
Оскільки законодавчими змінами обмежено права працівників на звернення до суду з вимогами щодо виплати належних при звільненні сум тримісячним строком, який раніше не був обмежений, тому з метою усунення надмірного формалізму при вирішенні питання про дотримання строку звернення до суду в зазначеній категорії спорів такий строк слід обчислювати з моменту набуття чинності відповідними змінами до КЗпП України, тобто з 01.07.2023, який є достатнім для реалізації усіма працівниками, що звільнені раніше, свого права на звернення до суду з вимогами про стягнення невиплачених при звільненні сум.
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23.
З матеріалів справи вбачається, що позивача виключено зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 29.09.2023, а тому при звільненні та отриманні грошового забезпечення при звільненні позивач повинен бути обізнаний про порушення своїх прав. Разом з тим, позивач через представника подав цей позов до суду лише 29.04.2025 (зареєстровано у суді 30.04.2025), тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду, визначеного статтею 233 КЗпП, оскільки після припинення карантину (з 01.07.2023) до часу звернення до суду з цим позовом минуло три місяці.
Як на підставу поважності пропуску строку звернення до суду, позивач посилається на те, що порушене право виникло у ОСОБА_1 саме під час проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період. При цьому, проблеми зі здоров'ям, унеможливлювали звернення ОСОБА_1 з метою захисту своїх прав.
Так, правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
При вирішенні питання щодо наявності поважних причин поновлення строку для звернення з позовом суд дійшов висновку, що наведені позивачем обставини, які спричинили пропуск такого строку є поважними.
При цьому, суд враховує, у постанові Великої палати Верховного Суду від 05.12.2018 року в справі № П/9901/736/18 встановлено, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Крім цього, у низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцією якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
У справі Bellet v. France Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Відтак, у зв'язку з наведеним обґрунтуванням пропуску строку звернення з позовом до суду, відсутністю будь-яких доказів, які б спростовували доводи позивача щодо того факту, що він міг дізнатися про порушене право та, відповідно, мав можливість звернутися до суду у строки передбачені законодавством, та з урахуванням наданих позивачем письмових доказів на підтвердження зазначених обставин, а також значення справи для сторін, негативні наслідки надмірного суворого тлумачення процесуальних норм та оцінки обставин справи, що можуть мати наслідком позбавлення позивача у доступі до правосуддя, гарантованого Конституцією України, суд вважає за можливе поновити позивачу строк звернення до суду з позовною заявою.
Адміністративний позов відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України. З огляду на зазначене, перешкоди для прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі Сумським окружним адміністративним судом відсутні.
Відповідно до ч. 3 ст. 257 КАС України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи наведене, а також те, що дана справа не підпадає під перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження (ч. 4 ст. 12 КАС України), суд дійшов висновку розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Керуючись ст.ст. 171, 248, 256, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом - задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
2. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі № 480/3394/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії ( Номер категорії справи 106020200 ).
3. Розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Сумського окружного адміністративного суду за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 159, зал 210.
4. Копію ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі надіслати сторонам.
5. Встановити відповідачу 15-денний строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 162 КАС України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
6. Витребувати у відповідача у 15-денний строк з дня отримання копії ухвали інформацію про розрахункову величину, а саме, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, яку використовував відповідач для проведення нарахування грошового забезпечення позивача у період з 10.09.2022 по 12.05.2023 року.
7. Позивач в порядку, встановленому ст. ст. 162-167 КАС України має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом п'яти днів з дня отримання відповідно відзиву/заперечення.
8. Роз'яснити сторонам, що інформацію у справі, що розглядається, можна отримати в мережі Інтернет на офіційному вебпорталі судової влади України на вебсторінці http://adm.su.court.gov.ua/sud1870/.
9. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Є.Д. Кравченко