15 травня 2025 року м. Рівне №460/5206/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач) про:
визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 25.07.1988 по 01.09.1992;
зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 25.07.1988 по 01.09.1992;
зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком із врахуванням страхового стажу за період роботи з 25.07.1988 по 01.09.1992.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.
За змістом позовної заяви вимоги позивача ґрунтуються на тому, що в січні 2024 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яку за принципом екстериторіальності було скеровано до відповідача для розгляду по суті. Відповідач рішенням від 17.01.2024 № 172450007550 відмовив позивачу в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного обсягу страхового стажу - від 20 до 30 років. Так, відповідач не зарахував до стажу позивача період роботи на території російської федерації з 25.07.1988 по 01.09.1992 у зв'язку з тим, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Такі дії пенсійного органу позивач вважає протиправними, оскільки у спірний період роботи позивача, вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав. З наведених мотивів, просить позов задовольнити в повному обсязі
24.05.2024 через відділ документального забезпечення (канцелярію) суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що позивач не набув права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Так, відповідач вказує, що за наслідками розгляду наданих позивачем документів встановлено набуття останні 09 років 08 місяців 15 днів страхового стажу. Зокрема, на підставі довідки про період трудової діяльності від 25.12.2021 № РН/14-20-Ю-13-21 до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 25.07.1988 по 01.09.1992, оскільки на документі не поставлено апостиль компетентного органу іноземної держави. Додатково відповідач зазначив, що російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, що, на думку пенсійного органу, унеможливлює зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду роботи. Таким чином, відповідач стверджує, що у спірних правовідносинах діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позову повністю.
ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Інших заяв та клопотань, які мають значення для вирішення спору до суду не надходило.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою суду від 20.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.
Розглянувши матеріали, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.
15.02.2024 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
На підставі пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), за принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії направлено для розгляду до відповідача.
17.01.2024 Головним управління Пенсійного фонду України у Київській області прийнято рішення № 172450007550, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки заявник не набув необхідного страхового стажу. Необхідний страховий стаж, визначений другою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", становить від 20 до 30 років. Так, за наслідками розгляду заяви позивача та доданих до неї документів пенсійним органом встановлено, що набутий ним страховий стаж становить 09 років 08 місяців 15 днів. Зокрема, за доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано період трудової діяльності 25.07.1988 по 01.09.1992 за довідкою від 25.12.2021 № РН/14-20-Ю-13-21, виданою установою російської федерації, оскільки на документі не поставлено апостиль компетентного органу іноземної держави. Також, у рішенні зазначено про те, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Позивач, не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи його протиправними, звернувся до суду з цим позовом.
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Суд зауважує, що з огляду на предмет спору та зміст спірних правовідносин, ключовим питанням у цій справі є наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи на території російської федерації з 25.07.1988 по 01.09.1992 з огляду на те, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Вирішуючи вказане питання, суд виходить з такого.
З 01.04.1992 введено в дію в повному обсязі Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII). Згідно з Преамбулою, цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій; Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Згідно з Преамбулою, цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно зі статтею 1 Закону № 1058-IV:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до вказаного Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених вказаним Законом;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із вказаним Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності вказаним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених зазначеним Законом.
Статтею 26 Закону № 1058-IV врегульовано, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
При цьому, частиною другою статті 26 Закону визначено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.
Згідно з частиною четвертою статті 26 Закону № 1058-IV, наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених вказаним Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 22-1).
Згідно з абзацом першого пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1, заява про призначення, перерахунок пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Частиною першою статті 56 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Судом встановлено, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 25.07.1988 по 01.09.1992 на території російської федерації, оскільки з 01.01.2023 російська федерація призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Згідно з наявною у матеріалах судової справи архівною довідкою від 25.12.2021 № РН/14-20-Ю-13-21, виданою установою російської федерації - Представництвом ПАТ "НК "РОСНЕФТЬ" у Ханти-Мансійському Автономному окрузі, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) працював:
з 25.07.1988 на посаді оператора з підземного ремонту свердловин 3 розряду в цеху з підземного і капітального ремонту свердловин (наказ про прийняття № 324 від 22.07.1988);
з 01.09.1989 переведений на посаду оператора з підземного ремонту свердловин 4 розряду бази виробничого обслуговування з підземного і капітального ремонту свердловин (наказ про переведення № 476 від 05.09.1989);
з 01.09.1992 звільнений на підставі пункту 4 статті 33 КЗоТ РСФСР (наказ про припинення трудового договору № 386 від 20.09.1992).
Відповідно до статті 17 Закону України "Про міжнародні договори України" 29.06.2004 № 1906-IV, укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід'ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода).
Зазначена Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Згідно статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Абзацами другим, третім статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993 передбачено, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.
Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Аналогічна правова позиція відображена в постановах Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 459/955/15-а, від 27.02.2018 у справі № 361/4899/17, від 12.06.2018 у справі № 686/4998/15.
Суд зауважує, що припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і Постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", не є підставою для відмови в зарахуванні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.
Такої ж позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постановах від 18.11.2024 у справі № 340/4436/23, від 28.01.2025 у справі № 620/3530/22, і суд не має підстав не погодитись із запропонованим підходом.
Суд наголошує, що в силу вимог пункту 2 статті 13 названої вище Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.
Під час вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію повинен був бути врахований трудовий стаж, набутий ним на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території російської федерації.
Так, представлена позивачем архівна довідка від 25.12.2021 № РН/14-20-Ю-13-21 (надана на підставі пункту 3 Порядку № 637 у зв'язку з втратою трудової книжки) містять всі необхідні відомості, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач прийнятий на таку роботу.
Разом з тим, відповідачем не надано доказів того, що позивач не працював або його періоди роботи не відповідають дійсності, чи записи в архівній довідці від 25.12.2021 № РН/14-20-Ю-13-21 стосовно періодів роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до страхового стажу, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх як належну інформацію, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.
Стосовно посилання відповідача в оскаржуваному рішенні від 17.01.2024 № 172450007550 на те, що довідка від 25.12.2021 № РН/14-20-Ю-13-2 не була врахована, оскільки не проставлено апостиль компетентним органом держави, в якій довідка була складена, суд зазначає наступне.
До 24.02.2022 документи, видані державними органами російської федерації, приймалися в Україні без проставлення апостилю, оскільки вимогу про апостилювання знімала Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, що була вчинена від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікована Законом України від 10.07.1994 № 240/94-ВР (з подальшими протоколами до неї).
Законом України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" від 01.12.2022 № 2783-IX дію вказаної конвенції зупинено у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь, та Україна вийшла з конвенції. Відповідно до розділу II Закон України від 01.12.2022 № 2783-IX набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 23.12.2022. Про зворотну дію у часі в тексті Закону України від 01.12.2022 № 2783-IX не зазначено.
Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову "Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав" від 04.02.2023 № 107, якою передбачено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостилю тощо) у разі, коли станом на 24.02.2022 такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Відтак, під час дії воєнного стану, виготовлені на території російської федерації, установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою документи, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24.02.2022 такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Приймаючи до уваги, що архівні довідки, видані на території російської федерації до 24.02.2022 приймалися без апостиля, суд вважає безпідставним висновок відповідача про необхідність засвідчення архівної довідки від 25.12.2021 № РН/14-20-Ю-13-21 апостилем.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про те, що відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 25.07.1988 по 01.09.1992.
Відтак, суд висновує, що оскаржуване рішення 17.01.2024 № 172450007550 прийняте відповідачем без надання належної правової оцінки набутого позивачем страхового стажу, тобто без дотримання критеріїв правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, установлених частиною другою статті 2 КАС України, а тому таке рішення порушує право позивача на соціальний захист у старості (пенсійне забезпечення).
За наведених обставин, на переконання суду, для забезпечення належного та ефективного відновлення порушених прав позивача слід на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та ухвалити судове рішення про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії від 17.01.2024 № 172450007550.
Частинами першою, другою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своєї бездіяльності та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовну заяву належить задовольнити повністю.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, за подання даного адміністративного позову позивачем сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн, а тому судові витрати останнього в частині сплаченого судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 25.07.1988 по 01.09.1992.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову в призначенні пенсії від 17.01.2024 № 172450007550.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 25.07.1988 по 01.09.1992.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 10.01.2024.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області суму судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн, 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 15.05.2025.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, буд. 1, м. Миколаїв, Миколаївська обл., 54008; код ЄДРПОУ/РНОКПП 13844159).
Суддя Ольга ПОЛІЩУК