15 травня 2025 року м. Рівне №460/5747/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправною відмови Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України у звільненні з військової служби солдата ОСОБА_1 за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю у матері із числа осіб з інвалідністю ІІ групи відповідно до поданого ним 10.01.2025 рапорту; про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України звільнити з військової служби військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач проходить службу за мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_1 . Вказує, що 10.01.2025 та 03.02.2025 ним подано рапорти про звільнення з військової служби на підставі підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 та абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Однак, позивач стверджує, що будь-яких підстав щодо відмови у звільненні військовою частиною йому не повідомлялись та відповіді на подані рапорти так і не отримано. При цьому, позивач вказує, що належним способом захисту його прав буде зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України звільнити його з військової служби.
Ухвалою суду від 23.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлено строк на подання відзиву.
Відповідач відзиву на позов не подав.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Відповідно до довідки від 13.01.2025 №3662 ОСОБА_1 призваний по мобілізації та перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 з 20.12.2024.
10.01.2025 позивачем командиру військової частини НОМЕР_1 за адресою: (АДРЕСА1), надіслано рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 та абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
03.02.2025 рапорт аналогічного змісту було надіслано на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 , але за адресою: (АДРЕСА2).
До рапортів додано:
1. Посвідчена копія паспорту та РНОКПП ОСОБА_1 .
2. Посвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 .
3. Посвідчена копія довідки від 07.01.2025 року №10/02-22.
4. Посвідчена копія паспорту та РНОКПП ОСОБА_2 .
5. Посвідчена копія висновку лікарської консультативної комісії №313 від 20.12.2024 року ОСОБА_2 .
6. Посвідчена копія довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААВ №486937 від 25.04.2023 року ОСОБА_2 .
7. Посвідчена копія пенсійного посвідчення ОСОБА_2 .
8. Посвідчена копія довідки №144/02-14/24 від 20.12.2024 року.
9. Оригінал акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 20.12.2024 року №125.
10. Посвідчена копія свідоцтва про смерть ОСОБА_1 .
11. Посвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 .
12. Посвідчена копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
13. Оригінал виписки із медичної картки амбулаторного хворого №3 від 07.01.2025 року.
14. Оригінал акту від 06.01.2025 року №126.
15. Посвідчена копія довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААГ №278932 від 15.09.2023 року.
16. Посвідчена копія довідки військово-лікарської комісії від 19.05.2023 року №5319.
17. Посвідчена копія індивідуальної програми реабілітації інваліда №1402 від 15.09.2023 року.
Відповідно до інформації (трекінгу) про вручення поштового відправлення №3301312995698 слідує, що рапорт позивача від 10.01.2025, який був надісланий командиру військової частини НОМЕР_1 за адресою: (АДРЕСА1), вручений одержувачу 08.02.2025.
Позивач стверджує, що будь-якої відповіді на поданий рапорт ним не отримано.
24.01.2025 року представником позивача направлено адвокатський запит до Військової частини НОМЕР_1 щодо надання інформації щодо результату розгляду поданого ОСОБА_1 , рапорту від 10.01.2025.
Згідно відповіді Військової частини НОМЕР_1 від 22.02.2025 надано інформацію щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 та встановлено, що на підставі вказаного рапорту та доданих до нього матеріалів підстав для винесення проекту наказу про звільнення останнього з військової служби та зі штату Військової частини НОМЕР_1 на даний час не вбачається.
Однак, позивач стверджує, що будь-яких підстав щодо відмови у звільненні військовою частиною йому не повідомлялись та відповіді на поданий рапорт так і не отримано.
Таким чином, позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не звільнення його з військової служби, у зв'язку з чим звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Положеннями Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) здійснюється правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Указами Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 та № 69/2022 введено в Україні воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію. Наразі воєнний стан на території України триває.
Підстави звільнення з військової служби, зокрема, під час дії воєнного стану, передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Відповідно до абзацу 6 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ (в редакції, чинній на момент подання позивачем рапорту), військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи.
Аналіз абз.6 пп. «г» п.2 ч.4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент подання позивачем рапорту) дає підстави для висновку, що під час воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації звільняються за сімейними обставинами за таких підстав:
- в разі наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю, незалежно від групи інвалідності;
- та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Термін «особа з інвалідністю» визначений статтею 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» як особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Статтею 3 цього ж закону визначено, що інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Пунктом 26 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабміну України від 03.12.2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», визначено, що особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров'я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.
Таким чином, особою з інвалідністю є особа, якій встановлена I, II чи III група інвалідності.
Разом з тим, відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Так, пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом президента України №1153/2008 від 10.12.2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, не розгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Згідно з пунктом 225 Положення, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Згідно з абзацом тринадцятим п. 14.10 Розділу ХІV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 170 від 10.04.2009 документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Згідно з п. 117 Дисциплінарного статуту ЗСУ, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Тобто, право військовослужбовця на реалізацію свого права зазначеному у рапорті, так і права на інформацію - кореспондує з обов'язком відреагувати на рапорт.
З системного аналізу вказаних норм права слідує, що наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту.
При цьому, що в умовах дії воєнного стану немає заборон на розгляд рапорту про звільнення з військової служби.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією та законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це завжди пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
Наявними в матеріалах справи копією рапорту від 10.01.2025, описом вкладення цінного листа та доказом про вручення поштового відправлення підтверджується факт надіслання та вручення вказаного рапорту з додатками відповідачу, а відтак, у командира Військової частини НОМЕР_1 був наявний обов'язок розглянути по суті та прийняти обґрунтоване рішення за результатами розгляду рапорту щодо звільнення з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 та абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Як зазначалось вище, відповідачем за результатами розгляду рапорту позивача відповідь не надана, рівно як і до суду не надано доказів надання такої відповіді.
Отже, у даному випадку відповідачем не було розглянуто рапорт позивача про звільнення з військової служби по суті, відповідно, й не було прийнято обґрунтоване та вмотивоване рішення командування військової частини щодо відмови у задоволенні рапорту або наказ про звільнення з військової служби.
Таким чином, судом встановлена бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 та абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Враховуючи викладене, з огляду на відсутність прийнятого рішення за результатами розгляду рапорту позивача по суті, а також відсутності викладених відповідачем підстав неприйняття рішення про звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України звільнити з військової служби солдата ОСОБА_1 є передчасними.
В свою чергу, враховуючи положення ст. 9 КАС України, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача буде визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 10.01.2025 про звільнення з військової служби та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 розглянути по суті та прийняти обґрунтоване рішення за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 від 10.01.2025 про звільнення з військової служби.
Отже, позов належить до часткового задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 10.01.2025 про звільнення з військової служби.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті та прийняти обґрунтоване рішення за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 від 10.01.2025 про звільнення з військової служби.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Повний текст рішення складений 15.05.2025.
Суддя Олег ГРЕСЬКО