15 травня 2025 року м. Рівне №460/6490/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 в частині не звільнення ОСОБА_1 з військової служби за його рапортом від 15.03.2025 року у зв'язку з наявністю матері з числа осіб з інвалідністю ІІ групи на підставі п. п. "г", п. 2, ч. 4, ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу"; 2) зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити начальника зв'язку штабу зенітного ракетно-артилерійського дивізіону майора ОСОБА_1 з військової служби у зв'язку з наявністю матері з числа осіб з інвалідністю ІІ групи на підставі п. п. "г", п. 2, ч. 4, ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить службу у відповідача. 15.03.2025 позивач звернувся із рапортом та відповідним пакетом підтверджуючих документів до командира зенітного ракетно-артилерійського дивізіону Військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби за пп. г) п. 2) ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ. Однак у задоволенні рапорту було відмовлено з підстав відсутності всіх підтверджуючих документів. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, тому звернувся до суду з даним позовом. Також звертає увагу на орієнтовну суму понесення судових витрат у розмірі 10000грн.
Відповідач подав відзив на позов, в якому заперечує проти позовних вимог. Свої заперечення аргументує тим, що згідно рапорту позивача, звільнення неможливе у зв'язку із тим, що позивач не надав усіх документів, які підтверджують підстави для звільнення. Окрім того зазначає, що військова частина не звільняє офіцерів, яким є позивач, позаяк звільнення офіцерів проводиться вищим штабом, про що було повідомлено позивачу. Просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 09.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 має військове звання майор, проходить військову службу за призовом під час мобілізації у воєнний час у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 10.03.2025 за № 206/25/903/ВП, матері позивача ОСОБА_2 встановлена друга група інвалідності. Потребує постійного стороннього догляду.
Окрім позивача, ОСОБА_2 має з близьких родичів ще одного сина - ОСОБА_3 , який на даний час також перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_2 за мобілізацією.
Батько позивача - ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 12.08.2019, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли би здійснювати догляд за ОСОБА_2 - відсутні.
15.03.2025 позивач звернувся із рапортом та відповідним пакетом підтверджуючих документів до командира зенітного ракетно-артилерійського дивізіону Військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби за пп. г) п. 2) ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ.
Даний рапорт було розглянуто командиром частини в межах повноважень та за підсумками його розгляду прийняте рішення про відмову у задоволенні рапорту, з викладенням причин відмови у задоволенні рапорту: позивачем не надано перелік документів, достатній для звільнення за вказаною підставою, а саме: Акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Також доведено позивача до відома про те, що документи, які підтверджують право на звільнення мають бутьи належним чином посвідчені.
Позивач, вважаючи відмову відповідача щодо не звільнення зі служби протиправною, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Пунктом 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Станом на час розгляду справи, строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII).
Згідно із статтею 1 Закону № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, згідно пункту 4 якого встановлено призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Статтею 26 Закону № 2232-XII, визначено підстави для звільнення з військової служби.
Так, підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Вимогами абз.13 п. 3) ч. 12 ст. 26 Закону № 2232 встановлено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Отже, викладеною правовою нормою визначено обов'язкову наявність наступних складових: наявність у члена сім'ї батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи; необхідність здійснення постійного догляду за таким членом сім'ї; відсутність інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153, визначено Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 травня 2009 р. за № 438/16454 (далі - Інструкція).
Відповідно до пп.26) п. 5 Додатку 19 «Перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби» до наведеної Інструкції, документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
З огляду на викладене, суд зауважує, що позивачу необхідно було до свого рапорту про звільнення, крім інших документів, надати документ - акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Однак, як стверджує відповідач, серед поданих позивачем документів до рапорту на звільнення, такий акт відсутній, на що звернуто увагу позивача. Таких доказів не надано і до матеріалів позовної заяви та до справи в цілому.
Водночас, долучений позивачем до рапорту Акт «обстеження матеріально -соціальних умов» № 39 від 24 січня 2025 року, не є документом, що складеним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановленням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд.
Також судом встановлено, що позивач має офіцерське звання майор. При цьому, суд зауважує, що згідно положень чинного законодавства, звільнення осіб офіцерського складу проводиться вищим штабом і про даний факт, в силу військового звання позивача, останньому не може бути невідомо. Проте, позивач подав рапорт фактично не по команді. Тобто відповідач, у даному випадку, не уповноважений на прийняття рішень про звільнення осіб офіцерського складу з військової служби.
Таким чином суд погоджується із доводами відповідача про те, що долучені позивачем до рапорту документи належним чином не підтверджують всіх обставин, що є підставою для звільнення з військової служби на підставі положень пп. «г» п. 2 ч. 4, абз.13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», отже відсутні підстави для звільнення позивача з військової служби.
За наведених обставин, розглянувши рапорт позивача про звільнення та проаналізувавши додані до нього документи, відповідач правомірно, в порядку та в межах визначених чинним законодавством, відмовив позивачу у задоволенні його рапорту, через відсутність підстав для звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на викладене у своїй сукупності, суд констатує безпідставність заявлених позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення цього позову.
Оскільки у позовних вимогам відмовлено, то правові підстави для відшкодування позивачу судових витрат у порядку ст. 139 КАС України, відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 15 травня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )
Суддя Т.О. Комшелюк