14 травня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/855/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
І. РУХ СПРАВИ
Стислий зміст позовних вимог.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області (тридцять друга (позачергова) сесія сільської ради восьмого скликання) від 21 лютого 2024 року в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності у приватну власність площею 0,692 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 5324082701:01:001:0280),
- зобов'язати Коломацьку сільську раду Полтавського району Полтавської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею 0,692 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 5324082701:01:001:0280).
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у зв'язку з черговим повторним винесенням рішення Коломацькою сільською радою Полтавського району Полтавської області (тридцять друга (позачергова) сесія сільської ради восьмого скликання) від 21 лютого 2024 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності у приватну власність площею 0,692 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 5324082701:01:001:0280) на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2024 №440/3081/24, чим створені перешкоди у реалізації набуття права власності на земельну ділянку, що не перевищує норми безоплатної передачі громадянам, яка визначена статтею 121 Земельного кодексу України, а позивачем вчинені усі необхідні дії для отримання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою.
Із вказаним рішенням відповідача про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності у приватну власність у межах безоплатної передачі громадянам позивач не погоджується, вважає його протиправним.
Також у позові зазначає, що відповідачем не зазначені норм, якими заборонено надавати ділянки з цільовим призначенням «для іншого сільськогосподарського виробництва» для ведення «особистого селянського господарства». Вважає, що у оскаржуваному рішенні відсутні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені статтею 118 Земельного кодексу України,
У відповіді на відзив позивач додатково звертає увагу в частині своїх доводів щодо процедури надання земельної ділянки у приватну власність, відповідно до статті 118 Земельного кодексу України, та на правові висновки Верховного Суду.
Позивачем також подана заява про приєднання доказів до матеріалів справи.
Стислий зміст заперечень відповідачів.
Відповідач позов не визнав.
У наданому відзиві до суду відповідач позов не визнав та зазначив, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 на праві приватної власності належать нежитлові будівлі (будівля автопарку, пожежне депо - диспетчерська) площею 533,7 та 98, 3 кв. м) за адресою: АДРЕСА_1 , та позивач користується земельною ділянкою загальною площею 0,6920 га, яка перебуває у комунальній власності, без правовстановлюючих документів, у зв'язку із чим триває судовий спір (справа №545/1990/21) про стягнення безпідставно збережених коштів, за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 05324082701:01:001:0280 загальною площею 0,6920 га. Землі, які розміщені під будівлями, що належать ОСОБА_1 на праві власності, є землями із видом цільового призначення «для іншого сільськогосподарського призначення», а не із цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства». Вказує, що бажана позивачем ділянка не може бути отримана в порядку безоплатної приватизації, що встановлений статтею 118 Земельного кодексу України, для особистого селянського господарства, оскільки ця земельна ділянка з твердим покриттям, на якій розміщені нежитлові будівля автопарку, пожежне депо 533,7 кв. м., диспетчерська площею 98,3 кв. м., не пристосовані для ведення особистого селянського господарства, земельна ділянка має інше цільове призначення та використовується для інших цілей.
Додатково відповідач у відзиві зазначає, що позивач у клопотанні просить надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки «для іншого сільськогосподарського призначення», а не «для ведення особистого селянського господарства», яке не входить до переліку земельних ділянок, що підлягають безоплатній приватизації громадянами та визначений ст. 121 Земельного кодексу України.
Відповідачем надані докази, як до відзиву на позов, так і разом із заявою від 24.04.2025, які витребувані судом під час відкриття провадження у справі: серед яких надані відомості із Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку за кадастровим номером 05324082701:01:001:0280.
Заяви, клопотання учасників справи.
Позивачем подане клопотання про відмову у прийнятті судом відзиву на позов із заявою про долучення доказів внаслідок пропуску строку для його подання стороною.
Процесуальні дії у справі.
Полтавським окружним адміністративним судом постановлена ухвала від 27.01.2025, якою позовна заява залишена без руху.
Позивачем подана заява про усунення недоліків, якою виконані вимоги ухвали суду про залишення позову без руху.
Полтавським окружним адміністративним судом постановлена ухвала від 07.02.2025, якою прийнята позовна заява до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); витребувані судом докази від відповідача.
У зв'язку із невиконанням процесуального обов'язку відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, щодо реєстрації електронного кабінету в ЄСІТС, судом направлена ухвала про відкриття провадження разом із позовом та матеріалами справи на електронну пошту відповідача та поштовим зв'язком.
Відповідачем надана інформація та докази на виконання ухвали суду разом із відзивом та окремою заявою про долучення доказів на виконання ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Суд у даному рішенні зазначає, що клопотання позивача про відмову у прийнятті відзиву та заяви про долучення доказів відповідача залишається судом без задоволення, оскільки спір у даній справі виник щодо земельної ділянки комунальної власності, що впливає не тільки на права та інтереси позивача, але і на права, інтереси територіальної громади, де розміщена дана земельна ділянка, необхідність залучення відзиву суб'єкта владних повноважень та доказів, витребуваних судом, спрощує встановлення істини у справі та сприяє своєчасному та ефективному правосуддю, з метою офіційного з'ясування обставин справи, не дивлячись на зловживання процесуальними правами сторони чи невиконання певного процесуального обов'язку. Надмірний процесуальний формалізм у даному випадку не сприяє процесуальній економії та вирішенню даного спору по суті.
З огляду на викладене, судом із врахуванням обставин цієї справи, а також того, що даний спір розглядався судами неодноразово, суд залучає відзив на позов, заяву та докази, які надані відповідачем, до матеріалів справи.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши заяви по суті справи та наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №87054692, сформованим 15.05.2017, підтверджено, що 11.05.2017 зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на нежитлові будівлі (будівля автопарку, пожежне депо-диспетчерська) за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 98,3 кв.м на підставі рішення Полтавського районного суду Полтавської області №545/715/17 від 25.04.2017.
Відповідно до змісту рішення Полтавського районного суду Полтавської області №545/715/17 від 25.04.2017 із Єдиного державного реєстру судових рішень, встановлені обставини:
«Позовну заяву ОСОБА_1 до ТзОВ "Агрофірма "Куликове поле ЛТД" про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.
Визнати дійсними договір купівлі - продажу нежитлових будівель (будівля автопарку, будівля пожежне депо-диспетчерська) від 21 жовтня 2009 року підписаний між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Куликово поле Лтд» .
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), право власності на нежитлові будівлі (будівля автопарку, пожежне депо-диспетчерська), що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 (колишня адреса АДРЕСА_1 ), а саме:
- будівля автопарку, зазначена в плані технічного паспорту під літерою «А -1, А1-1», що складається із боксу (1-1) площею 166,1 кв.м., майстерні (1-2) площею 29 кв.м, боксу (2-1) площею 166,1 кв.м, боксу (3-1) площею121,5 кв.м, коридору (4-1) площею 10,4 кв.м., кабінету площею 9,6 кв.м., майстерні (5-1) площею 31 кв.м., всього по будівлі А-1, А1-1 площа 533,7 кв.м.;
- будівля пожежне депо-диспетчерська, зазначену в плані технічного паспорту під літерою «Б -1», що складається із диспетчерської (1-1) площею 29,7 кв.м., приміщення пожежного депо (2-1) площею 57,8 кв.м., склад (3-1) площею 10,8 кв.м., всього по будівлі Б-1 площа 98,3 кв.м.
Визнати дійсним договір купівлі - продажу нежитлової будівлі (приміщення млинкомбінату, склад №1, критий тік) від 21 жовтня 2009 року підписаний між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Куликово поле Лтд».
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), право власності на нежитлові будівлі (млинкомбінату, склад №1, критий тік), що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 (колишня адреса АДРЕСА_2 ), а саме:
-приміщення млинкомбінату, зазначену в плані технічного паспорту під літерою «А,а2,а», що складається із приймальні (1-1) площею 81,3 кв.м., підсобне приміщення (1-2) площею 1,2 кв.м., склад (1-3) площею 77,9 кв.м., склад (1-4) площею 77,5 кв.м., приміщення млинкобінату (1-5) площею 142,2 кв.м., підсобне приміщення (1-6), площею 5,6 кв.м., склад (2-1) площею 19,7 кв.м., склад (3-1) площею 18,2 кв.м., склад (4-1) площею 21,3 кв.м., всього по будівлі А, а2, а площа 444,9 кв.м.
-приміщення складу, зазначену в плані технічного паспорту під літерою «В», площею 536,4 кв.м.
-критий тік зазначений в плані технічного паспорту під літерою «Б», площею 1074,0 кв.м.»
Також у рішенні Полтавського районного суду Полтавської області №545/715/17 від 25.04.2017 із Єдиного державного реєстру судових рішень зазначені встановлені судом обставини:
«Судом встановлено, що 21 жовтня 2009 року між ОСОБА_1 , як фізичною особою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Куликово поле Лтд» було підписано Договори купівлі-продажу нерухомого майна, а саме будівлю автопарку, пожежне депо-диспетчерську за договірною ціною 19 216,00 грн., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 (стара адреса село Куликове вул. Колективістів, 62) та приміщення млинкомбінату, складу №1, критий тік за договірною ціною 38 843,00 грн., що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 (стара адреса село Куликове вул. Колективістів, 2а).
Проте на сьогодні, позивач не може реалізувати своє право власності на вищезазначене майно, так як продавець в особі виконуючого обов'язки директора ТОВ «Агрофірма «Куликово поле Лтд» в силу певних причин у запланований день до нотаріуса на прийом не прийшов, як це вимагає стаття 657 Цивільного кодексу України. Домовленість про зустріч у нотаріуса відбувалася в телефонному режимі, проте відповідач посилався то на занятість, то на знаходження правовстановлюючих документів у третіх осіб.
Отже, ОСОБА_1 як покупець у встановленому законом порядку не має можливості посвідчити договір купівлі-продажу нерухомого майна нотаріально, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Після укладення договорів 21 жовтня 2009 року позивачем внесені в касу ТОВ «Агрофірма «Куликово поле Лтд» грошові кошти в розмірі 19 216,00 грн. та відповідно 38 843,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру 21 жовтня 2009 року.
Нежитлові будівлі автопарку, пожежного депо-диспетчерської мали адресу: с. Куликове вул. Колективістів, 62, а млинкомбінат, склад №1 (на території тракторної бригади), критий тік мали адресу: с. Куликове вул. Колективістів, 2а.
Адреси змінено на вулицю Центральна, 62 та відповідно Центральна 2а, село Коломацьке, Полтавського району згідно Постанови Верховної ради України від 12.05.2016 року №1353-VII «Про перейменування топонімічних назв у населених пунктах області та демонтаж пам'ятників і пам'ятних знаків».
Враховуючи зазначене, Договори купівлі-продажу нежитлових будівель, які було укладено 21 жовтня 2009 року, між ОСОБА_1 , і відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Куликово поле Лтд», є дійсним з наступних підстав:
- Договори купівлі-продажу підписані обома сторонами і не оспорюється ними - отже, сторони домовилися щодо всіх істотних умов;
- Продавець за договорами купівлі-продажу отримав усі грошові кошти, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера від 21 жовтня 2009 року, виданою ТОВ «Агрофірма «Куликово поле Лтд» (копія додається), а покупець за договорами, отримав у власність нежитлові будівлі автопарку та пожежного депо-диспетчерської, млинкомбінату, складу №1, критого току що підтверджується актами прийому-передачі від 21 жовтня 2009 року, які підписані обома сторонами, а також отримав документи, що встановлюють перехід прав на неї, і технічний паспорт - отже, відбулося повне виконання договору;
- Договори купівлі - продажу складені з дотриманням вимог Цивільного кодексу України крім того дані договори не порушують права третіх осіб.
Згідно договору купівлі-продажу від 17 липня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Куликово» продало, ТОВ «Агрофірма «Куликово поле Лтд» купило нежитлові будівлі автопарку та пожежного депо-диспетчерської, млинкомбінату, складу №1 та критого тіку.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Куликово» вищезазначену нерухомість отримало внаслідок розпаювання майна між колишніми працівниками КСП імені «Благоєва» Полтавського району Полтавської області, що підтверджується протоколами загальних зборів співвласників, копії яких додаються до позовної заяви.»
Згідно із відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень наявна інформація про судовий спір у справі № 545/1990/21 Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області до позивача про стягнення безпідставно збережених коштів, який знаходиться із 2021 року на розгляді Полтавського районного суду Полтавської області.
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №293503484, сформованим 31.12.2021, підтверджено, що 29.12.2021 зареєстровано право комунальної власності Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області на земельну ділянку кадастровий номер 5324082701:01:001:0280 площею 0,692 га.
Відповідно до відомостей із Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку за кадастровим номером 05324082701:01:001:0280, наданої відповідачем, наявні відомості, що земельна ділянка кадастровий номер 5324082701:01:001:0280 площею 6975,99 кв. м має цільове призначення: 01.13 Для іншого сільськогосподарського призначення, форма власності комунальна, власником земельної ділянки є відповідач, місце розташування Полтавська область, Полтавський район, с. Коломацьке, вул. Центральна, 62, вид обмеження «охоронна зона навколо (уздовж) об'єкта енергетичної системи.
Позивачем до заяви про приєднання доказів надані суду наступні докази:
« 1. Завірена копія витягу з містобудівної документації земельної ділянки (кадастровий номер 5324082701:01:001:0280), наданий відділом містобудування та архітектури Полтавської районної військової адміністрації; 2. Оригінал витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 5324082701:01:001:0280, який був сформований 26 лютого 2025 року; цей витяг наданий у вигляді електронного документа; 3. Завірена копія інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; 4. Фотографії нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 5324082701:01:001:0280, з прив'язкою до місцевості (2 шт).»
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №416217818 від 04.03.2025 (наданого позивачем) підтверджені відомості про право власності позивача на об'єкти нерухомості, що розташовані на земельній ділянці, які зазначені у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №87054692 від 15.05.2017, який зазначений судом вище.
Cудом підтверджені зазначені відомості із відповідей Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на запити суду.
Відповідачем до відзиву надані відомості викопіювання земельної ділянки за кадастровим номером 5324082701:01:001:0280, площею 0,692 га, Полтавська область, Полтавський район, с. Коломацьке, вул. Центральна, 62 із цільовим призначенням «для іншого сільськогосподарського призначення», форма власності комунальна, власником земельної ділянки є відповідач, місце розташування», витяг з містобудівної документації (Генерального плану с. Коломацьке) на земельну ділянку за кадастровим номером 5324082701:01:001:0280, площею 0,692 га, Полтавська область, Полтавський район, с. Коломацьке, вул. Центральна, 62 із цільовим призначенням « 01.13 для іншого сільськогосподарського призначення».
03.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до Коломацької об'єднаної територіальної громади із клопотанням від 02.03.2021 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для особистого селянського господарства - 0,692 га з кадастровим номером 5324082701:01:001:0280 для передачі ОСОБА_1 у приватну власність за рахунок земель комунальної власності Коломацької об'єднаної територіальної громади.
10.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до Коломацької об'єднаної територіальної громади із заявою, у якій зазначив, що виправляє помилку, допущену при подачі попереднього клопотання 03.03.2021, вказуючи цільове призначення бажаної земельної ділянки: "для іншого сільськогосподарського призначення".
Листом виконавчого комітету Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області вих. №02-04/337 від 12.04.2021 ОСОБА_1 повідомлено, що заяви від 03.03.2021 та від 10.03.2021 були розглянуті на комісії агропромислового комплексу та черговій 7 сесії 8 скликання 26.03.2021. Зазначено, що ОСОБА_1 надіслано листа в черговий раз з пропозицією необхідності укладення договору оренди під його будівлями (будівля автопарку, пожежне депо-диспетчерська).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 у справі №440/4128/21, яке залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2021, Позовні вимоги ОСОБА_1 до Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково. Визнано протиправною бездіяльність Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 03 березня 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,692 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності Коломацької об'єднаної територіальної громади (кадастровий номер 5324082701:01:001:0280). Зобов'язано Коломацьку сільську раду Полтавського району Полтавської області розглянути у визначеному законом порядку на сесії сільської ради клопотання ОСОБА_1 від 03 березня 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,692 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності Коломацької об'єднаної територіальної громади (кадастровий номер 5324082701:01:001:0280) та прийняти відповідне рішення. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн (чотириста п'ятдесят чотири гривні).
Рішенням 12 сесії 8 скликання Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області від 24.11.2021 "Про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 по справі №440/4128/21 про розгляд заяви ОСОБА_1 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,6920 га для ведення особистого селянського господарства (кад. номер 5324082701:01:001:0280)" відмовлено гр. ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності іншого сільськогосподарського призначення (код КВЦПЗ - 01.13) у приватну власність, площею 0,692 га для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03) (кадастровий номер 5324082701:01:001:0280), що знаходиться в АДРЕСА_1 , на якій знаходяться нежитлові будівлі (пожежне депо-диспетчерська та будівля автопарку), вирішено гр. ОСОБА_1 заключити договір оренди з Коломацькою сільською радою на земельну ділянку комунальної власності, площею 0,692 га (кадастровий номер 5324082701:01:001:0280), що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 у справі №440/17042/21 позов ОСОБА_1 до Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення дванадцятої сесії восьмого скликання Коломацької сільської ради від 24.11.2021 "Про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 по справі № 440/4128/21 про розгляд заяви ОСОБА_1 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,692 га для ведення особистого селянського господарства (кад. номер 5324082701:01:001:0280)" та прийняття відповідного рішення". Зобов'язано Коломацьку сільську раду Полтавського району Полтавської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 02 березня 2021 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для особистого селянського господарства - 0,692 га для передачі у приватну власність за рахунок земель комунальної власності Коломацької об'єднаної територіальної громади з кадастровим номером 05324082701:01:001:0280, з урахуванням заяви ОСОБА_1 від 10 березня 2021 року, та з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Коломацької сільської ради на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн (чотириста п'ятдесят чотири гривні нуль копійок).
Рішенням 24 сесії 8 скликання Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області від 21.12.2022 "Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 " відмовлено гр. ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,6920 га з кадастровим номером 05324082701:01:001:0280 у зв'язку з невідповідністю цільового призначення земельної ділянки для іншого сільськогосподарського призначення на території Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 у справі №440/11151/22, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.12.2023, позов ОСОБА_1 до Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області (двадцять четвертої сесії сільської ради восьмого скликання) від 21.12.2022 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальної власності у приватну власність, площею 0,6920 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер: 5324082701:01:001:0280). Зобов'язано Коломацьку сільську раду Полтавського району Полтавської області на черговій сесії ради повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальної власності у приватну власність, площею 0,6920 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер: 5324082701:01:001:0280) та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 992,40 грн.
Рішенням 32 (позачергової) сесії 8 скликання Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області від 21.02.2024 "Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ", керуючись ст. 26, 59, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 12, 22, 116, 118, 120, 121 Земельного кодексу України, Законом України "Про землеустрій", Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051, якою затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру, додатком 59 до якого визначений Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 у справі №440/11151/22 розглянувши заяву гр. ОСОБА_1 від 03.03.2021 “Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства», у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта Генеральному плану населених пунктів та іншої містобудівної документації, затверджених рішенням 15 сесії 7 скликання Коломацької сільської ради 30.05.2019, оскільки бажана земельна ділянка, яку гр. ОСОБА_1 хоче отримати у приватну власність, є землями комунальної власності, яка має цільове призначення, що не відповідає цільовому призначенню, вказаному в заяві ОСОБА_1 , і є земельною ділянкою для іншого сільськогосподарського призначення (під господарськими будівлями і дворами, де розташовані нежитлові будівлі), які не входять до переліку земель, визначених ст. 121 Земельного кодексу України, що безоплатно можуть бути передані у приватну власність громадянам України, не можуть використовуватися як земельні ділянки для особистого селянського господарства та враховуючи, що бажана для отримання у власність земельна ділянка сформована як земельна ділянка для іншого сільськогосподарського призначення та внесена до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, має кадастровий номер 05324082701:01:001:0280 та загальну площу 0,6920 га, вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,6920 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки земельна ділянка, яку ОСОБА_1 бажає отримати у приватну власність є землями комунальної власності, не відповідає цільовому призначенню, вказаному в заяві ОСОБА_1 , і є земельною ділянкою для іншого сільськогосподарського призначення (під господарськими будівлями і дворами, де розташовані нежитлові будівлі), які не входять до переліку земель, визначених ст. 121 Земельного кодексу України, що безоплатно можуть бути передані у приватну власність громадянам України, не можуть використовуватися як земельні ділянки для особистого селянського господарства та враховуючи, що бажана для отримання у власність земельна ділянка сформована як земельна ділянка для іншого сільськогосподарського призначення, та внесена до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, має кадастровий номер 05324082701:01:001:0280 та загальну площу 0,6920 га.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2024 у справі №440/3081/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Коломацької сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 скасоване, апеляційна скарга ОСОБА_1 - задоволена частково, встановлені наступні обставини судом апеляційної інстанції:
«З огляду на те, що судам першої та апеляційної інстанцій відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що територія за адресою АДРЕСА_1 , - земельна ділянка площею 0,692 га, кадастровий номер - 5324082701:01:001:0280, цільове призначення - 01.13 «Для іншого сільськогосподарського призначення», суперечить вимогам містобудівної документації, у тому числі генеральному плану населених пунктів, затверджених рішенням Коломацької сільради від 30.05.2019 року, колегія судів вважає, що оскаржуване позивачем рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Колегія суддів зауважує, що питання щодо наявності/відсутності у позивача ОСОБА_1 права на отримання у межах норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам у власність може бути вирішене органом місцевого самоврядування лише при вирішенні питання про надання такої земельної ділянки у власність.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що з прийняттям Міністерством аграрної політики та продовольства України наказу від 22.03.2023 року № 586 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548» до Державного земельного кадастру відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться виключно у вигляді коду цільового призначення. Код цільового призначення має відповідати Класифікатору видів цільового призначення земельних ділянок (додаток 59 до Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051).
Судам першої та апеляційної інстанцій відповідач не надав витягу Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки кадастровий номер - 5324082701:01:001:0280 і такий витяг не може замінити лист - «Викопіювання», що мається на 48 аркуші справи, із фотокопією кадастрової карти України/Полтавської області, у тому числі і з огляду на те, що площа земельної ділянки за даними кадастрової карти складає 6975,99 км м, а не 0,692 га.
Оскільки означені обставини залишені судом першої інстанції поза увагою та цим обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів дійшла висновку про часткову обґрунтованість вимог апеляційної скарги, скасування судового рішення в частині, якою судом відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовної вимоги з прийняттям нового судового рішення про її задоволення.
Законом України від 24.03.2022 року № 2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2145-IX) внесено зміни, серед іншого, до ЗК України.
Зокрема, Розділ X «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктами 27 і 28.
У підпункті 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України зазначено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням ряду особливостей, зокрема: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом
Вказані зміни до ЗК України набрали чинності 07.04.2022 року.
Як зазначено вище, із змін, внесених до ЗК України Законом № 2145-IX, вбачається те, що із 07.04.2022 року і до припинення (скасування) воєнного стану в Україні, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі (за винятком безоплатної передачі земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також безоплатної передачі у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом).
Погоджуючись із загальним висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею 0,692 га, кадастровий номер - 5324082701:01:001:0280, колегія суддів зазначає, що судам першої та апеляційної інстанцій позивач не надав доказів, які б безспірно посвідчували би ту обставину, що станом на 21.02.2024 року та на сьогоднішній час на земельній ділянці з кадастровим номером 5324082701:01:001:0280 знаходяться належні йому по праву приватної власності об'єкти нерухомого майна.
При цьому, колегія суддів зауважує, що у відзиві на адміністративний позов, як і у відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказував, що при зверненні до суду з позовною заявою ОСОБА_1 не зазначає, що на земельній ділянці з кадастровим номером 5324082701:01:001:0280 розташовані нежитлові будівлі.
Також, колегія суддів зауважує, що Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 46) сформований 17.05.2017 року, а надані позивачем 12.07.2024 року до суду апеляційної інстанції фотографії, з прив'язкою до місцевості, як зроблені ним на земельній ділянці з кадастровим номером 5324082701:01:001:0280, географічні координати 49°36'37.2"N 34°46'52.9"E (зокрема, а.с. 113), не посвідчують факт знаходження в режимі реального часу на земельній ділянці, яку позивач має намір отримати (площею 0,692 га), належних йому будівель та споруд, у тому числі загальною площею 0,632 га або будь-якою іншою площею (можливо у наслідок змін, що могли відбутися після спливу більше ніж шести років)».
Не погодившись з рішенням 32 (позачергової) сесії 8 скликання Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області від 21.02.2024 "Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ", позивач звернувся до суду з позовом у справі №440/3081/24
Рішенням 38 сесії 8 скликання Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області від 24 грудня 2024 року «Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 » зазначені наступні підстави для відмови:
«Керуючись ст. 26, 59. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 12, 22, 116. 118. 120. 121 Земельного кодексу України, Законом України «Про землеустрій», Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р № 1051, якою затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру, додатком 59 до якого визначений Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2024 року у справі № 440/3081/24, розглянувши заяву ОСОБА_1 від 03.03.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта генеральному плану населених пунктів та іншої містобудівної документації, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, оскільки земельна ділянка, яку він бажає отримати у приватну власність є землями комунальної власності, яка має цільове призначення, яке не відповідає цільовому призначенню вказаному в заяві ОСОБА_2 , і є земельною ділянкою для іншого сільськогосподарського призначення і згідно генерального плану затвердженого рішенням сесії Коломацької сільради від 30.05.2019 року значиться як виробнича територія та комунально-складська зона, яке не входять до переліку земель визначених ст. 121 Земельного кодексу України, які безоплатно можуть бути передані у приватну власність громадянам України, не можуть використовуватися як земельні ділянки для особистого селянського господарства та враховуючи, що бажана для отримання у власність земельна ділянка сформована як земельна ділянка для іншою сільськогосподарського призначення і внесена до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, має кадастровий номером 05324082701:01:001:0280 та загальну площу 0.6920 га, сесія сільської ради
1. Відмовити ОСОБА_1 в паданні дозволу на розробку просту землеустрою щодо відведення земельної ділянки дня ведення особистого селянського господарства площею 0,6920 га. яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки земельна ділянка, яку він бажає отримати у приватну власність є землями комунальної власності, не відповідає цільовому призначенню вказаному в заяві Вовка 1.1,, і є земельною ділянкою для іншого сільськогосподарського призначення і згідно генерального плану затвердженого рішенням сесії Коломацької сільради від 30.05.2019 року значиться як виробнича територія та комунально-складська зона, яка не входять до переліку земель, визначених ст. 121 Земельного кодексу України, які безоплатно можуть бути передані у приватну власність громадянам України, не можуть використовуватися як земельні ділянки для особистого селянського господарства та враховуючи, що бажана для отримання у власність земельна ділянка сформована, як земельна ділянка для іншого сільськогосподарською призначення та внесена до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, має кадастровий номером 05324082701:01:001:0280 та загальну площу 0,6920 га.»
Вважаючи, що відповідачем прийняте протиправне рішення від 24 грудня 2024 року «Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 », позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість бездіяльності відповідача на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Стаття 1 Земельного кодексу України визначає, що Земля - основне національне багатство.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно із частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені статтею 12 ЗК України, відповідно до приписів частини 1 якої до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить:
а) розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад;
б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;
в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;
г) вилучення земельних ділянок комунальної власності із постійного користування відповідно до цього Кодексу;
ґ) викуп земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;
д) організація землеустрою; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;
з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;
и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;
і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;
ї) встановлення та зміна меж сіл, селищ;
ї-1) внесення до Кабінету Міністрів України пропозицій щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст у випадках, передбачених законом;
й) вирішення земельних спорів;
к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Згідно із пунктом "б" частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Частинами 1, 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон №280/97) встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.
Частиною 10 статті 59 Закону №280/97 передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Згідно зі статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.
Відповідно до пункту "г" частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Повноваження відповідних органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність встановлені статтями 118, 122 ЗК України.
Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 7 статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Частиною 1 статті 121 ЗК України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;
б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;
в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;
г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;
ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;
д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
Відповідно до частин 1, 2 статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Згідно зі статтею 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
а) землі сільськогосподарського призначення;
б) землі житлової та громадської забудови;
в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
г) землі оздоровчого призначення;
ґ) землі рекреаційного призначення;
д) землі історико-культурного призначення;
е) землі лісогосподарського призначення;
є) землі водного фонду;
ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.
Частиною 11 ст. 120 ЗК України обумовлено, що якщо об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об'єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об'єкта нерухомого майна зобов'язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об'єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.
Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов'язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 року №858-IV (далі - Закон №858-IV), цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.
Згідно зі статтею 25 Закону №858-IV, документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Статтею 30 Закону №858-IV визначено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.
Відповідно до статті 20 ЗК України, при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.
Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо:
земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу;
земельних ділянок приватної власності - їх власниками.
Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.
Встановлення цільового призначення земельної ділянки може здійснюватися без додержання вимог, передбачених абзацом першим цієї частини, у випадках: передачі земельної ділянки державної, комунальної власності відповідно до частини третьої статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"; консервації деградованих і малопродуктивних, техногенно забруднених земель; віднесення земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення; віднесення земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення; зміни виду цільового призначення земельної ділянки в межах категорії земель сільськогосподарського призначення (крім віднесення їх до земельних ділянок для садівництва, зміни цільового призначення земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами); віднесення до земель морського транспорту земельних ділянок у межах морського порту.
При внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про встановлення або зміну цільового призначення земельної ділянки належність земельної ділянки до відповідної функціональної зони визначається за даними Державного земельного кадастру.
Відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру.
Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру.
Віднесення земельних ділянок до певних категорії та виду цільового призначення земельних ділянок має відповідати класифікатору та правилам, зазначеним в абзаці першому цієї частини.
Відповідно до положень додатку 58 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 (далі - Порядок № 1051), класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок (далі - Класифікатор), видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила їх застосування, розроблено відповідно до пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 17 червня 2020 року №711-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель».
Класифікатор призначений для використання органами державної влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами, які здійснюють землеустрій, землевласниками та землекористувачами.
Об'єктами класифікації у Класифікаторі є земельні ділянки з певним видом їх цільового призначення в межах відповідних категорій земель та функціональних зон територій.
Вид цільового призначення земельної ділянки - визначений відповідно до встановлених законом вимог конкретний напрям використання земельної ділянки та її правовий режим в межах відповідної категорії земель та функціонального призначення територій.
Одиницею класифікації є вид цільового призначення земельної ділянки. Земельній ділянці визначається один вид цільового призначення.
Класифікатор побудовано за принципом послідовної системи кодування.
Під час встановлення цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення в межах відповідних функціональних зон територій.
Встановленим вид цільового призначення земельної ділянки вважається з моменту прийняття відповідного рішення органом державної влади, органом місцевого самоврядування, власником земельної ділянки в межах повноважень, визначених законодавством, та внесення відповідних відомостей про її цільове призначення до Державного земельного кадастру.
Вид цільового призначення земельної ділянки складається із п'ятизначного коду виду цільового призначення та його назви, зазначених у додатку 59 до Порядку ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок). Загальна структура коду виду цільового призначення відповідає такій схемі: XX - розділ; ХX.XX - підрозділ.
На рівні класифікаційного угруповання "розділ" Класифікатора даються пояснення, які саме землі чи земельні ділянки включає конкретний розділ.
Види функціонального призначення територій та їх співвідношення з видами цільового призначення земельних ділянок визначені згідно з додатком 60 до Порядку.
Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються у випадках, установлених законодавством, у межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, детальним планом території. Перелік кодів переважних (основних) та супутніх видів цільового призначення земельної ділянки в межах відповідного виду функціонального призначення території наведено у додатку 60 до Порядку. Сукупна площа земельних ділянок з усіма видами цільового призначення, визначеними як супутні для відповідного виду функціонального призначення території, не може перевищувати 40 відсотків площі території відповідного виду функціонального призначення в межах однієї функціональної зони.
Під час формування земельної ділянки визначення її виду цільового призначення здійснюється розробником документації із землеустрою та містобудівної документації (детального плану території та/або його планувальних рішень у складі комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади) згідно з рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення відповідної документації, наданим відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.
Під час розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на який не надано відповідного дозволу, у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 118 та частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України, віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється розробником такої документації із землеустрою та містобудівної документації з урахуванням вимог, затверджених у встановленому законом порядку генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів. У разі визначення категорії земель та виду цільового призначення земельної ділянки приватної власності віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється розробником такої документації із землеустрою та містобудівної документації згідно з договором на виконання відповідних робіт із землеустрою, укладеним з власником такої земельної ділянки.
Під час зміни цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.
Зміна виду цільового призначення земельної ділянки відповідно його коду та назви здійснюється згідно з вимогами статті 20 Земельного кодексу України.
Зміна виду цільового призначення земельної ділянки у відомостях Державного земельного кадастру в разі наявності відомостей про функціональні зони здійснюється на підставі заяви власника (розпорядника, у визначених законом випадках - користувача) земельної ділянки, яка розташовується в межах відповідної функціональної зони, за формою згідно з додатком 12 до Порядку.
У разі коли відомості про функціональне призначення території внесені до Державного земельного кадастру, зміна виду цільового призначення не потребує: розроблення документації із землеустрою (крім випадків формування земельної ділянки із земель державної та комунальної власності, не сформованих у земельні ділянки); прийняття рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування (крім рішень про встановлення і зміну цільового призначення земельних ділянок, розпорядження якими здійснюють такі органи).
Оскільки під час внесення до Державного земельного кадастру відомостей про встановлення або зміну цільового призначення земельної ділянки належність земельної ділянки до відповідної функціональної зони визначається за даними Державного земельного кадастру, до моменту внесення до Державного земельного кадастру відомостей про функціональне призначення території, зміна цільового призначення земельної ділянки здійснюється за проектом землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.
У такому разі для внесення до відомостей про земельну ділянку змін щодо цільового призначення земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові подаються: заява за формою згідно з додатком 12 до Порядку; оригінал документації із землеустрою або оцінки земель, яка є підставою для внесення таких змін; електронний документ.
Відповідність кодів цільового призначення, певним кодам Класифікатора наведено у додатку 59 до Порядку.
У додатку 59 до Порядку №1051 визначений Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, відповідно до якого до категорії “землі сільськогосподарського призначення» належать земельні ділянки сільськогосподарського призначення (земельні ділянки, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей; земельні ділянки, надані для діяльності у сфері надання послуг у сільському господарстві, та інше), зокрема 01.03 “Для ведення особистого селянського господарства» та 01.13 “Для іншого сільськогосподарського призначення».
Згідно із статтею 33 ЗК України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.
Згідно із ч. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:
надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;
формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об'єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об'єкта до набувача такого об'єкта.
Національний класифікатор НК 018:2023 «Класифікатор будівель і споруд», затверджений наказом Міністерства економіки України 16.05.2023 № 3573, передбачає клас 1271 «Нежитлові сільськогосподарські будівлі», що включає: будівлі, призначені для сільськогосподарської діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, конюшні, розплідники, промислові курники, зерносховища, ангари та фермерські господарські будівлі, погреби, виноробні заводи, винні чани, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо. Цей клас не включає: споруди зоологічних парків та ботанічних садів (2412).
У підпункті 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України зазначено, безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Надаючи відповідь на вказані вище питання, суд зазначає, що правовідносинам (предмету та підставам, що виникають у подібних (релевантних) обставинах) Верховний Суд не надавав свою оцінку в частині застосування набуття права на землю шляхом передачі у власність земельної ділянки комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації щодо земельної ділянки із цільовим призначенням «Для іншого сільськогосподарського призначення», а не із призначенням - «Для ведення особистого селянського господарства».
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року у справі N 21-358а13 та в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі N 545/808/17 та від 5 березня 2019 року у справі N 360/2334/17.
Крім того, виходячи з аналізу статті 118 ЗК України, вбачається, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:
- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;
- розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;
- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, а надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття в подальшому суб'єктом владних повноважень позитивного рішення щодо відведення земельної ділянки у власність.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі N 815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі N 545/808/17.
Тобто частина 11 статті 120 ЗК України визначає для власника (набувача) об'єкта нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці державної або комунальної власності, три варіанти набуття у власність або користування земельної ділянки державної або комунальної власності:
1) стаття 118 ЗК України (порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами);
2) стаття 123 ЗК України (порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування);
3) стаття 128 ЗК України (порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам).
Суд наголошує, що саме нормами Земельного кодексу України (частина 11 стаття 120) визначений обов'язок позивача як власника нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, яка не належить йому на праві власності або користування, звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання йому такої земельної ділянки, зокрема, в користування (оренду).
Цьому обов'язку власника об'єкта нерухомості кореспондує обов'язок органу місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 ЗК України, передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 звернула увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за землею); принцип єдності юридичної дол. земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства.
Позивач обрав для себе спосіб набуття права на землю шляхом передачі у власність земельної ділянки комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації.
За таких обставин та з урахування вищезазначеного правового регулювання суд дійшов висновку про те, що позивачем, як власником об'єкта нерухомого майна, розміщеного на земельних ділянках селищної ради, які не перебувають у користуванні, належним чином не виконаний свій обов'язок, визначений чинним законодавством щодо звернення до відповідача з клопотанням про передачу йому у користування земельних ділянок, на яких розміщений такий об'єкт для оплатного використання земельної ділянки.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними; фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України (постанова Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17, від 05 серпня 2022 року у справі № 922/2060/20).
Аналізуючи наведені вище норми права, суд дійшов висновку, що земельна ділянка належить до відповідної категорії земель (землі сільськогосподарського значення, землі водного фонду, землі промисловості, тощо), а у межах такої відповідної категорії земель земельна ділянка відноситься до певного виду цільового призначення, визначеного Класифікатором.
У зв'язку з цим під зміною цільового призначення земельної ділянки розуміється як зміна категорії земель та виду цільового призначення земельної ділянки, так і зміна категорії земель або виду цільового призначення земельної ділянки в межах однієї категорії земель.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що до категорії земель "Землі сільськогосподарського призначення", включаються, зокрема, землі за видами цільового призначення:
01.03 «Для ведення особистого селянського господарства» та 01.13 «Для іншого сільськогосподарського призначення», правовий режим використання яких є різним відповідно до положень Земельного кодексу України.
Таким чином, суд висновує, що чинне земельне законодавство надає право органу місцевого самоврядування при наданні згоди на розробку проекту землеустрою на відмову із посиланням на невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
З урахуванням внесених позивачем до своєї попередньої заяви змін, позивач фактично звернувся до Коломацької об'єднаної територіальної громади з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0,692 га з кадастровим номером 5324082701:01:001:0280 з цільовим призначенням "для іншого сільськогосподарського призначення" для передачі ОСОБА_1 у приватну власність за рахунок земель комунальної власності Коломацької об'єднаної територіальної громади для особистого селянського господарства, на якій розміщені об'єкти нерухомого майна, що належать позивачу.
Судом встановлено із матеріалів справи та додатково перевірено з метою офіційного з'ясування обставин справи із державних реєстрів, що цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5324082701:01:001:0280 - «для іншого сільськогосподарського призначення», а не «для особистого селянського господарства» на даній земельній ділянці також розміщені об'єкти нерухомого майна, які належать позивачу на праві приватної власності.
Відомостями з Державного земельного кадастру, наявними в матеріалах справи встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 5324082701:01:001:0280 площею 6975,99 кв.м має цільове призначення: 01.13 Для іншого сільськогосподарського призначення.
Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності наявними в матеріалах справи, встановлено право приватної власності ОСОБА_1 на нежитлові будівлі (будівля автопарку, пожежне депо-диспетчерська) за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 98,3 кв.м.
Судом у даній справі під час розгляду справи враховані висновки викладені у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2024 у справі №440/3081/24.
Відповідно до рішення Полтавського районного суду Полтавської області №545/715/17 від 25.04.2017, яке набрало законної сили, на підставі якого оформлене позивачем право приватної власності на нерухоме майно встановлені обставини, що попередній власник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Куликово» - вищезазначену нерухомість отримало внаслідок розпаювання майна між колишніми працівниками КСП імені «Благоєва» Полтавського району Полтавської області, що підтверджується протоколами загальних зборів співвласників, копії яких додаються до позовної заяви.
Також матеріалами справи та заявами сторін по суті спору встановлено, що позивач не ініціював укладення договору оренди для користування призначення земельною ділянкою з кадастровим номером 5324082701:01:001:0280, на якій розміщене належне позивачу на праві власності нерухоме майно.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.
Національний класифікатор НК 018:2023 "Класифікатор будівель і споруд", затверджений наказом Міністерства економіки України 16.05.2023 № 3573, передбачає клас 1271 "Нежитлові сільськогосподарські будівлі", що включає: будівлі, призначені для сільськогосподарської діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, конюшні, розплідники, промислові курники, зерносховища, ангари та фермерські господарські будівлі, погреби, виноробні заводи, винні чани, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо. Цей клас не включає: споруди зоологічних парків та ботанічних садів (2412).
Таким чином, оскільки на земельній ділянці кадастровий номер 5324082701:01:001:0280 площею 0,692 га, що належить на праві комунальної власності Коломацькій сільській раді Полтавського району Полтавської області, розміщені нежитлові будівлі (будівля автопарку, пожежне депо-диспетчерська) загальною площею 98,3 кв.м, які на праві приватної власності належать ОСОБА_1 , ця земельна ділянка не призначена та не може бути використана «для особистого селянського господарства», а будівля автопарку, пожежне депо-диспетчерська не відносяться до класу 1271 "Нежитлові сільськогосподарські будівлі".
Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на те, що бажана позивачем земельна ділянка кадастровий номер 5324082701:01:001:0280 площею 0,692 га, що належить на праві комунальної власності Коломацькій сільській раді Полтавського району Полтавської області, має цільове призначення 01.13 "Для іншого сільськогосподарського призначення", що не відповідає цільовому призначенню 01.03 "Для ведення особистого селянського господарства", для цілей ведення якого ОСОБА_1 бажає отримати цю земельну ділянку у власність шляхом безоплатної приватизації, та на цій земельній ділянці розміщені будівля автопарку та пожежне депо-диспетчерська, які не відносяться до класу 1271 "Нежитлові сільськогосподарські будівлі", що унеможливлює використання земельної ділянки саме для цілей особистого селянського господарства, а також зважаючи на те, що земельна ділянка з цільовим призначенням 01.13 "Для іншого сільськогосподарського призначення" відсутня в переліку земель, що можуть бути безоплатно передані у приватну власність громадянам України у встановлених статтею 121 ЗК України нормах безоплатної передачі, суд дійшов висновку, що у даному випадку місце розташування бажаного позивачем об'єкта - земельної ділянки кадастровий номер 5324082701:01:001:0280 не відповідає вимогам Земельного кодексу України, що є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність згідно вимог статті 118 ЗК України.
Суд висновує, що у заяві позивача від 10.03.2021 про надання земельної ділянки кадастровий номер 5324082701:01:001:0280 площею 0,692 га у власність шляхом безоплатної приватизації, що належить на праві комунальної власності Коломацькій сільській раді Полтавського району Полтавської області, зазначене цільове призначення 01.13 "Для іншого сільськогосподарського призначення", що не відповідає вимогам статті 121 ЗК України, якою встановлені норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам у власність виключно щодо земельної ділянки із цільовим призначенням 01.03 "Для ведення особистого селянського господарства".
Таким чином, суд приходить висновку, що позивач, використовуючи земельну ділянку із кадастровим номером 5324082701:01:001:0280 площею 0,692 із цільовим призначенням 01.13 "Для іншого сільськогосподарського призначення", на якій розміщені об'єкти нерухомого майна, які належать на праві власності позивачу, не ініціював укладення договору оренди із відповідачем, а розпочав процедуру безоплатної передачі земельних ділянок громадянам у власність із цільовим призначенням, яке не відповідає вимогам та порядку визначеному Земельним кодексом України для безоплатної передачі земельних ділянок у відповідних нормах.
Додатково суд висновує, що на дані правовідносини також поширюються обмеження визначені підпункті 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України на час воєнного стану, оскільки право користування позивачем не оформлене на спірну земельну ділянку, а процедура безоплатної передачі земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд) не поширюється на дані відносини, оскільки земельна ділянка має цільове використання, яке не визначене у нормах безоплатної передачі землі визначених статтею 121 ЗК України.
Отже, оскаржуване рішення 38 сесії 8 скликання Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області від 24 грудня 2024 року «Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 » ґрунтується на вимогах Земельного кодексу України, підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.
В адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб'єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб такого суб?єкта, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб'єкта приватного права (від лат. uberrima fides - найбільш добросовісний).
Доктрина “venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- “non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).
З урахуванням викладеного, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв відповідно до вимог чинного законодавства.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи наведені вище норми права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 у цій справі.
З огляду на викладене, суд здійснив висновки щодо всіх ключових питань, які стосувались підстав, обставин та предмету справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Таки чином, в контексті обставин даної справи судом надана оцінка та відповідь на всі доводи позивача та відповідача, які можуть вплинути на правильне вирішення спору.
За наведених обставин справи суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, що зумовлює необхідність відмовити у їх задоволенні.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки у позові відмовлено, то підстави для повернення позивачу сплаченого судового збору відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративного позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області (38742, Полтавська область, Полтавський район, с. Коломацьке, вул. Центральна, 54, код ЄДРПОУ 21046294) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Бевза