про відмову у забезпеченні позову
15 травня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/6608/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Довгопол М.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства освіти і науки України, в якій просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства освіти і науки України щодо внесення до довідки №595720 з Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про нібито порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти відповідно до ч.2. ст.10 Закону України «Про освіту»;
-зобов'язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в ЄДЕБО щодо порушення ОСОБА_1 , інформації, черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" - вказати "Так, не порушує".
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху.
Одночасно із позовною заявою ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить заборонити територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам військового управління, іншим державним органам та посадовим особам вчиняти дії, пов'язані з призовом на військову службу під час мобілізації, щодо ОСОБА_1 , до моменту набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі.
Вказана заява обґрунтована тим, що дії відповідача створюють перешкоди для належного підтвердження факту здобуття освіти та фактичного перебування в освітньому процесі. Це в свою чергу може призвести до призову ОСОБА_1 на військову службу в умовах мобілізації, незважаючи на триваюче навчання. За відсутності забезпечення позову існує реальна загроза заподіяння істотної шкоди правам і свободам ОСОБА_1 , що унеможливить виконання або знівелює мету позову. Призов може відбутись до вирішення справи по суті, що фактично унеможливить реалізацію права позивача на освіту та захист в судовому порядку.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглядаючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд виходить з такого.
Частиною 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили.
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи від 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами. І якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
За приписами частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
При цьому заява про забезпечення позову повинна бути вмотивована, обґрунтована та повинні бути подані докази на підтвердження доводів за цією заявою.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 20.12.2019 у справі №640/9158/19, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі №826/10936/18, від 22.11.2019 у справі № 640/18007/18, від 14.05.2020 у справі №826/16269/17 .
Предметом спору у цій справі є визнання протиправним та скасування рішення Міністерства освіти і науки України щодо внесення до довідки №595720 з Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про нібито порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти відповідно до ч.2. ст.10 Закону України «Про освіту».
Рішення, дії чи бездіяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів військового управління, інших державних органів та посадових осіб, пов'язані з призовом на військову службу під час мобілізації, щодо ОСОБА_1 , не є предметом оскарження в цій справі.
Відтак застосування такого заходу забезпечення позову як заборона територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам військового управління, іншим державним органам та посадовим особам вчиняти дії, пов'язані з призовом на військову службу під час мобілізації, не є співмірним з позовними вимогами та не співвідноситься з предметом позову.
Також суд наголошує, що заявником не надано жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи військового управління, державні органи та посадові особи вживають заходів, щодо призову ОСОБА_1 на військову службу.
Застосування судом обраних позивачем заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися лише на припущеннях позивача чи суду. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що надані докази та доводи позивача на цьому етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
При цьому доводи заявника не можуть визнаватись достатніми для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки сформульовані як можливість/ймовірність їх настання у майбутньому, тобто ґрунтуються тільки на припущеннях. Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову будь-яким чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду чи ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду з позовом у цій справі.
Таким чином, позивачем не доведено наявності підстав, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150-152, 154, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.В. Довгопол