15 травня 2025 р. № 400/228/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловне Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, вул. Ольжича, буд.7,м. Житомир,10003, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду Українив Житомирській області та просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо невиплати у 2024 році в повному обсязі ОСОБА_2 разової грошової виплати до Дня Незалежності України у 2024 році, передбаченої ч.5 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551 від 22.10.1993 року (в редакції від 25.12.1998 року) у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, розрахованих відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, передбаченого Законом України "Про державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 року.
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу (виплату) до Дня Незалежності України у 2024 році у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком станом на 01.01.2024 року із врахуванням раніше виплаченої суми.
Мотивував позову заяву тим, що позивач має статус ветерана війни учасника бойових дій та має право на отримання щорічної одноразової допомоги до Дня Незалежності України. Військова частина НОМЕР_1 , в якій Позивач перебуває на грошовому забезпеченні, сплатила на його користь, як учасника бойових дій виплату до Дня Незалежності України у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп.
Розмір даної виплати відповідає розміру, затвердженому Постановою КМУ "Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", у 2024 році" №369 від 02.04.2024, проте суперечить розміру виплати, передбаченому Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551.
Таким чином позивач вважає, що отримав лише частину бюджетних коштів, профінансованих від Пенсійного Фонду України в особі його Головного управління в Житомирській області в якості разової грошової виплати до Дня Незалежності України.
Ухвалою суду від 13.01.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову. Пояснив свою позицію тим, що Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 № 754 "Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань"(далі - Постанова № 754) затверджено Порядок використання коштів державного бюджету для забезпечення соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань (далі - Порядок № 754)та Порядок здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченоїЗаконами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".
Вказав, що позивач не був позбавлений права на щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності та отримав її у розмірі 1000, 00 грн., що встановлено в додатку до Порядку, затвердженого Постановою № 754. Постанова № 754 є чинною, у встановленому законом порядку протиправною не визнавалася.
27.01.2025 року відповідач подав клопотання про залучення до справи другого відповідача військову частину НОМЕР_1 , мотивуючи це тим, що саме військова частина НОМЕР_1 - установа в якій проходить службу Позивач і вона сформувала розпорядження-заявку для виплати коштів у спірному розмірі.
Ухвалою від 03.03.2025 суд залучив по справі як другого відповідача - Військову частину НОМЕР_2 та встановив строк для подання відзиву. В подальшому ухвалою було виправлено описку в ухвалі про залучення другого відповідача та зазначено вірного співвідповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).
26.03.2025 другим відповідачем по справі було подано до суду відзив на позовну заяву, у якому останній проти задоволення позову заперечував. Пояснив, що постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання соціального захисту осіб, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, ветеранів війни та осіб, що працюють в спеціальних умовах" № 1396 від 27.12.2023, відповідно до статті 20 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України, в тому числі затверджено Порядок здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України.
31 липня 2024 року відповідачем2 було направлено лист до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 30.07.2024 № 08/6921-24-Вих, в якому було надано інформацію щодо осіб (за критеріями), які мають право на отримання разової виплати до Дня Незалежності України відповідно до пункту 2 ПКМУ від 27.12.2023 № 1396 " Про деякі питання соціального захисту осіб, які мають особливості трудові заслуги перед Батьківщиною, ветеранів війни та осіб, що працюють в спеціальних умовах".
Відповідач 2 вказав, що позивач має статус учасника бойових дій, підпадає під категорію осіб (за критеріями), які мають право на отримання разової виплати до Дня Незалежності України та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2024 № 369 має право на отримання разової грошової виплати до Дня Незалежності України у розмірі 1000,00 грн.
Дослідивши докази, суд, -
Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 .
На виконання вимог Постанови Кабінета Міністрів України від 02.04.2024 р. № 369 "Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань, у 2024 році" йому виплачена щорічна разова грошова допомога у розмірі 1000,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеним розрахунком, вважаючи протиправними дії відповідача щодо зменшення йому розміру щорічної разової грошової допомоги у порівнянні із Законом, позивач звернувся до суду.
Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року №3551-XII (далі Закон №3551-XII).
Статтею 2 Закону №3551-XII визначено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Згідно зі ст.4 Закону ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Положеннями Закону №3551-XII передбачено пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них (стаття 12), особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 13), учасникам війни (стаття 14), особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551 (стаття 15), особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (стаття 16).
Зокрема, ст.12 Закону встановлені пільги учасникам бойових дій, зокрема щороку до Дня Незалежності України виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Така грошова допомога була запроваджена ще з 01 січня 1999 року та передбачала виплату щорічно до 5 травня учасникам бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком .
У подальшому ця норма зазнавала неодноразових змін та була предметом судових розглядів як у судах загальної юрисдикції, так і Конституційному Суді України.
У діючий редакції ст.12 Закону встановлено, що щороку до Дня Незалежності України виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
На виконання вищенаведених норм Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1396 від 27.12.2023 року "Деякі питання соціального захисту осіб та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, ветеранів війни та осіб, що працюють в спеціальних умовах".
Постановою № 1396 відповідно ч. 7 ст.20 БКУ , затверджений Порядок здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої" і "Про жертви нацистських переслідувань".
З метою здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону 3551-XII, Кабінетом Міністрів України прийнята постанова "Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", у 2024 році" № 369.
Вказаною постановою від 02.04.2024 року №369 встановлені розміри щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України 5 травня 2021 року, зокрема учасникам бойових дій -1000,00грн.
У зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 у справі 1-247/2018(3393/18) та визнанням таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окремого положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, вказані статті Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" діяли та мали застосовуватись у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998.
При розгляді данної справи суд в силу приписів ч.2 ст.242 КАС України враховує правові висновки Верховного Суду з подібних правовідносин.
Так, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 13.06.2023 року за наслідками розгляду справи №560/8064/22, зазначила, що визначення Урядом у своїй постанові інших (менших), ніж у Законі №3551-ХІІ, розмірів щорічної допомоги до 5 травня у 2022 році для осіб, які внаслідок виконання обов'язків оборони та захисту держави набули статусу ветеранів війни, свідчить про неналежне виконання Державою соціальних зобов'язань щодо ветеранів війни та осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551-ХІІ та підриває довіру до Держави, оскільки порушуються сама суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту таких осіб, та дійшла висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах в такий спосіб: 1) держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов'язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності без запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність (ветеранів війни, учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни), та членів їхніх сімей; 2) Бюджетним кодексом України не можна доручати Кабінету Міністрів України встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом регулювання спеціального Закону №3551-ХІІ; 3) тимчасове обмеження окремих соціальних пільг особам, які захищають або захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог пункту 5 частини першої статті 6 Закону №389-VIII, може відбуватись за умови внесення змін до спеціального Закону №3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а не шляхом внесення змін до бюджетного законодавства з подальшим ухваленням Кабінетом Міністрів України рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій; 4) Уряд в додатку до Порядку №540 установив, що у 2022 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом №3551-XII, зокрема, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1491 гривня, тобто визначив інші, ніж у вказаному Законі, розміри щорічної допомоги до 5 травня, що свідчить про невідповідність такого нормативного акта Кабінету Міністрів України положенням Закону №3551-XII, який має вищу юридичну силу, а відтак положення цього Порядку щодо визначення розмірів такої щорічної разової грошової допомоги не можуть бути застосовані у відносинах її виплати у 2022 році.
У постанові Верховного Суду від 05 березня 2024 року у зразковій справі №440/14216/23 сформовано такі правові висновки:
- порівняння редакцій ч. 5 ст.13 Закону №3551-XII та Порядку № 754 демонструє очевидну різницю в розмірах щорічної разової грошової допомоги, при цьому не на користь допомоги, запровадженої Законом №2983-ІX та Порядком № 754, яка за розміром значно менша тієї допомоги, яку отримували особи з інвалідністю внаслідок війни до внесення змін до Закону;
- запроваджену Законом №2983-ІX разову грошову виплату до Дня незалежності України за її правовою природою не слід вважати новим видом соціального забезпечення для осіб з інвалідністю внаслідок війни;
- зміна розміру допомоги у зазначений спосіб звужує досягнутий високий рівень соціального захисту осіб з інвалідністю внаслідок війни, відтак не може вважатись рівноцінною як це передбачає ст.2 Закону №3551-XII, що, своєю чергою, суперечить також ст. ст. 17,22 Конституції України.
Отже, Верховний Суд у справі 440/14216/23, дійшов висновку висновку, що своєю природою передбачена ч. 5 ст.13 Закону №3551-XII виплата є щорічною разовою грошовою допомогою і приурочення її виплати до різних дат, зміна порядку її виплати, не змінює її природи саме як грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни.
Верховний Суд резюмував, що це прийняте рішення є зразковим для типових справ, предметом спору у яких є оскарження дій пенсійних органів щодо виплати особам з інвалідністю внаслідок війни (ветеранам війни) передбаченої частиною 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічної разової грошової допомоги за 2023 рік у розмірі меншому ніж для: інвалідів I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини 4 статті 7 КАС України якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
Враховуючи зазначені висновки Конституційного та Верховного судів України у питаннях визначення розміру грошової допомоги ветеранам війни, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 2 частини першої Закону №2983-IX, яким частину 5 статті 13 Закону №3551-XII викладено у новій редакції, не підлягають застосуванню під час вирішення цієї справи як такий, що суперечить Конституції України.
За юридичною позицією Конституційного Суду України "встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551 , є одним із засобів реалізації державою конституційного обов'язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов'язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов'язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, підриває довіру до держави. Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов'язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту" (абзаци другий, третій пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018).
Конституційний Суд України звернув увагу, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 ч.2 ст.92 Основного Закону України.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 наголошував на тому, що "законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони" (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).
Таким чином, виходячи з того, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої ст.92 Основного Закону України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Конституційний Суд України дійшов також висновку, що встановлення пунктом 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону №3551, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.
Крім того, Конституційний Суд України в Рішенні від 18 грудня 2018 року №12-р/2018 уже наголошував, що "забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов'язку, покладеного на них частиною першою ст.65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п'ятою ст.17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551 , не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави" (абзац дев'ятий пункту 6 мотивувальної частини).
Відповідно до ст.17 Закону україни "Про виконання рішень та застосуванння практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.
Разова грошова допомога учасникам бойових дій є доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції).
Стаття 1 Конвенції, у редакції протоколів №11 та №14 (04.11.1950), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Суханов та Ільченко проти України" (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 ЄСПЛ зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).
Відповідно до статей 1 та ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Зокрема, у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
За таких обставин позовні вимоги у цій справі підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 139, 241-246 КАС України, суд,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд.7, м. Житомир, 10003, ідентифікаційний код 13559341), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код: НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд.7, м. Житомир, 10003, ідентифікаційний код 13559341) щодо невиплати у 2024 році в повному обсязі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) разової грошової виплати до Дня Незалежності України у 2024 році, передбаченої ч.5 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551 від 22.10.1993 року (в редакції від 25.12.1998 року) у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, розрахованих відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, передбаченого Законом України "Про державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд.7, м. Житомир, 10003, ідентифікаційний код 13559341) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) разову грошову допомогу (виплату) до Дня Незалежності України у 2024 році у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком станом на 01.01.2024 року із врахуванням раніше виплаченої суми.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. С. Брагар