14 травня 2025 рокусправа № 380/2733/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , про скасування постанови,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - ВПВР, відповідач), у якій просить,
- скасувати постанову від 29.01.2025 ВП № 74269736 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що постанова державного виконавця ВПВР від 29.01.2025 ВП № 74269736 про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн. за невиконання рішення суду є протиправною, оскільки при її винесенні державним виконавцем належним чином не перевірено факт виконання судового рішення ГУ ПФУ у Львівській області. Позивач зазначає, що на момент винесення оскаржуваної постанови ним вже було виконано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі № 380/27026/23 та проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 з розрахунку 90% сум грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром, а тому вважає, що підстави для застосування до нього штрафу за невиконання рішення суду відсутні.
Ухвалою суду від 17.02.2025 суддя залишила позовну заяву ГУ ПФУ у Львівській області без руху.
21.02.2025 представником позивача подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 14888).
Ухвалою суду від 24.02.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 06.03.2025 вх. №193749. Зазначив, що оскаржувана постанова про накладення штрафу винесена у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки на момент її винесення вимог виконавчого документа не виконано, документального підтвердження виконання рішення суду не надано. Державним виконавцем ВПВР вжито всіх передбачених законом заходів примусового виконання рішення про зобов'язання боржника до вчинення певних дій, однак такі заходи виявились безрезультатними, виконати рішення без участі боржника неможливо. Звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. З наведених підстав просить відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою суду від 06.05.2025 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , третя особа).
13.05.2025 до суду надійшли пояснення у справі від третьої особи ОСОБА_1 , в яких зазначено, що не зважаючи на те, що були винесені судові рішення в його користь і такі набрали законної сили, позивач здійснюючи перерахунок пенсії на підставі таких рішень, постійно обмежував максимальний розмір його пенсії. Відтак, просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі №380/27026/23, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Львівській області (щодо непроведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 24.10.2023 №11/19094-суд про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023. Зобов'язано ГУ ПФУ у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 24.10.2023 №11/19094-суд про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
31.01.2024 Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №380/27026/23 про зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 24.10.2023 №11/19094-суд про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.
За заявою стягувача про примусове виконання рішення суду, 21.03.2024 головним державним виконавцем ВПВР Павлівим Д.Й. відкрито виконавче провадження №74269736 з примусового виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду №380/27026/23, виданого 31.01.2024. Боржника зобов'язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
В ході здійснення заходів примусового виконання рішення, стягувач ОСОБА_1 надав заяву в якій повідомив, що ГУ ПФУ у Львівській області не виконує рішення суду. Також надав протокол про перерахунок пенсії станом на 01.06.2024, згідно якого підсумок пенсії з надбавками становить 40998,10 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії - 39431,10 грн.
10.09.2024 відповідач виніс постанову ВП №74269736, якою на позивача накладено штраф у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду 19.12.2023 у справі №380/27026/23. Відповідно до вказаної постанови, відповідь ГУ ПФУ у Львівській області відсутня. Згідно перерахунку пенсії від 01.06.2024 загальний розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 становить 40998,10 грн., із урахуванням максимального розміру пенсії - 39431,10 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 у справі № 380/19890/24 у задоволенні позовної заяви ГУ ПФУ у Львівській області щодо скасування постанови про накладення штрафу від 10.09.2024 ВП №74269736 в розмірі 5100,00 грн. відмовлено.
При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, вказаним Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вказаного Закону, а також рішеннями, які відповідно до вказаного Закону підлягають примусовому виконанню.
У статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:
1) верховенства права;
2) обов'язковості виконання рішень;
3) законності;
4) диспозитивності;
5) справедливості, неупередженості та об'єктивності;
6) гласності та відкритості виконавчого провадження;
7) розумності строків виконавчого провадження;
8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;
9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
У ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених вказаним Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з п. п. 1 та 16 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до вказаного Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
У ч. ч. 4, 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Боржник зобов'язаний:
1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;
2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій;
3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України;
4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини
5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця;
6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
В абзаці першому частини шостої статті 26 Закону України Про виконавче провадження за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 вказаного Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (частина перша статті 75 Закону України Про виконавче провадження).
Аналізуючи наведені положення законодавства, суд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Умовою застосування до боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. Залежно від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, що створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Таким чином, підставою для прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу є встановлення факту невиконання боржником судового рішення без поважних причин - об'єктивних причин, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
При розгляді цієї справи, суд, відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, застосовує висновки Верховного Суду, сформовані при розгляді справи з подібними правовідносинами.
Відтак, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 07.11.2019 у справі № 420/70/19.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі №380/27026/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії задоволено.
ГУ ПФУ у Львівській області листом від 18.04.2024 за №1300-5308-8/62555 повідомило ОСОБА_1 про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі №380/27026/23.
Крім того, листом від 21.10.2024 за № 1300-5308-5/176430 ГУ ПФУ у Львівській області повідомило відповідача про виконання рішення суду у справі № 380/27026/23.
Також в позовній заяві позивач вказує, що ним рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі №380/27026/23 виконано повністю та проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 з розрахунку 90% сум грошового забезпечення на підставі довідки за нормами станом на 01.01.2023 без обмеження максимальним розміром. З 01.05.2024 виплачується пенсія ОСОБА_1 у розмірі 45919,10 грн. Доплата пенсії з 01.02.2023 по 30.04.2024 становить 369476,50 грн. (різниця між розміром пенсії перерахованої за рішенням суду та фактично виплаченої пенсії).
При цьому, позивач стверджує, що з 01.06.2024 розмір пенсії позивача приведено у відповідність до норм чинного законодавства та становить 39431,10 грн.
Відповідачем такі аргументи позивача до уваги не взято, встановлено факт невиконання рішення суду та у зв'язку з цим накладено на позивача штраф в розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду. Зазначена постанова рішенням суду залишена без змін.
При вирішенні справу суд з перерахунків пенсії ОСОБА_1 станом на 01.05.2024 та 01.06.2024 встановив, що основний розмір пенсії обчислено як 90% від грошового забезпечення, однак, пенсію знову обмежено максимальним розміром, що прямо суперечить рішенню суду.
Суд нагадує, що згідно резолютивної частини рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі № 380/27026/23 позов було задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Львівській області щодо непроведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 24.10.2023 №11/19094-суд про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023. Зобов'язано ГУ ПФУ у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 24.10.2023 №11/19094-суд про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.
Тобто, однозначно можна стверджувати, що вищевказане рішення суду виконано не повністю, оскільки відповідач хоч і обчислив розмір пенсії ОСОБА_1 виходячи з розміру 90% грошового забезпечення, однак, знову обмежив пенсію максимальним розміром.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ у Львівській області, здійснюючи перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі № 380/27026/23, виконав таке рішення не в повній мірі, що є підставою для застосування до позивача штрафу за невиконання рішення суду, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження».
Звідси, у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 287, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано 14.05.2025.
СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна