справа №380/18667/24
14 травня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернулася з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною відмову відповідача №16604-17422/Р-52/8-1300/24 від 01.07.2024 року про відмову зарахування періодів роботи позивача з 01.08.1991 року по 02.01.1995 року на посаді лікаря-нарколога Дрогобицької центральної міської поліклініки, а також з 05.08.1996 року по сьогоднішній день у подвійному розмірі;
- зобов'язати відповідача зарахувати позивачеві стаж роботи у подвійному розмірі за періоди з 01.08.1991 року по 02.01.1995 року на посаді лікаря-нарколога Дрогобицької центральної міської поліклініки, а також з 05.08.1996 року по сьогоднішній день здійснити перерахунок пенсії з моменту призначення (з дати звернення до Пенсійного Фонду 20.03.2024 року) та провести відповідні виплати.
Посилається на те, що з 29.12.2023 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV). Зазначила, що 20.03.2024 року звернулася до відповідача із заявою, в якій просила зарахувати в пільговому обчисленні періоди роботи в медичних установах на посаді лікаря-нарколога, а саме - з 01.08.1991 року по 02.01.1995 року (лікар-нарколог Дрогобицької центральної міської поліклініки) та з 05.08.1996 року по 20.03.2024 року (дільничний лікар-психіатр нарколог Дрогобицької центральної міської поліклініки), у подвійному розмірі згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII). Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №133850016153 від 27.03.2024 року відмовлено позивачу у задоволенні її заяви, мотивуючи тим, що ст.60 Закону №1788-XII не передбачено зарахування стажу роботи у подвійному розмірі в наркологічному кабінеті міської поліклініки. Вважаючи у зв'язку із цим свої конституційні права та гарантії на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернулася до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.
Від відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що відповідно до нової редакції ст.60 Закону №1788-ХІІ, яка набрала чинності з 15.08.2003 року, стаж не переглядається тим особам, котрі вийшли на пенсію до набуття нею чинності, тобто до зазначеної дати. Натомість особам, які виходять на пенсію після цієї дати стаж за роботу в зазначених закладах, у тому числі і до 15.08.2003 року, обчислюється у подвійному розмірі, але тільки для визначення права на пенсію, а визначення розміру пенсії здійснюється за нормою ст.24 Закону №1058, тобто в одинарному розмірі за той період, за який щомісяця сплачено не менше мінімального страхового внеску. Зазначила, що позивачу призначено пенсію за віком з 29.12.2023 року відповідно до Закону №1058-IV. Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення про відмову від 27.03.2024 року №133850016153, оскільки ст.60 Закону №1788-ХІІ не передбачено зарахування стажу роботи у подвійному розмірі в наркологічному кабінеті міської поліклініки. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Від відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що Управління здійснювало свої повноваження в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України, а отже своїми діями не порушило права та законні інтереси позивача. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Ухвалою судді від 09.09.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивач, ОСОБА_1 , з 29.12.2023 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.04.1988 року позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період:
- з 01.08.1991 року по 02.01.1995 року - працювала на посаді лікаря-нарколога у Дрогобицькій центральній міській поліклініці;
- з 05.08.1996 року по дату звернення до відповідача - працювала на посаді дільничного лікаря психіатра-нарколога Дрогобицької центральної міської поліклініки.
Крім того, у трудовій книжці позивача містяться такі записи:
- 06.04.1998 року - згідно номенклатури лікарських спеціальностей посада дільничного лікаря психіатра-нарколога перейменована на посаду лікар-нарколог дільничний (наказ №37 від 06.04.1998 року);
- 26.02.2001 року - Дрогобицька центральна міська поліклініка перереєстрована на Дрогобицьку міську поліклініку на підставі рішення виконавчого органу Дрогобицької міської ради № 70 від 26.02.2001 року.
- 03.01.2017 року - Дрогобицька міська поліклініка реорганізована шляхом перетворення в Комунальне некомерційне підприємство «Дрогобицька міська поліклініка» Дрогобицької міської ради на підставі рішення сесії Дрогобицької міської ради №329 від 18.08.2016 року.
20.03.2024 року позивач звернулася до пенсійного органу із заявою, в якій просила зарахувати до стажу її роботи в пільговому обчисленні періоди роботи в медичних установах на посаді лікаря-нарколога з 01.08.1991 року по 02.01.1995 року (лікар-нарколог Дрогобицької центральної міської поліклініки) та з 05.08.1996 року по 20.03.2024 року (дільничний лікар-психіатр нарколог Дрогобицької центральної міської поліклініки) у подвійному розмірі згідно зі ст.60 Закону №1788-XII.
За принципом екстериторіальності її заява та додані документи розглядались та, відповідно, рішення приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.
За результатами розгляду заяви та наданих позивачем документів відповідач прийняв рішення №133850016153 від 27.03.2024 року про відмову у перерахунку пенсії, мотивоване тим, що ст.60 Закону №1788-XII не передбачено зарахування стажу роботи у подвійному розмірі в наркологічному кабінеті міської поліклініки.
Не погодившись із діями відповідача щодо відмови у зарахуванні в пільговому обчисленні спірних періодів роботи у подвійному розмірі згідно ст.60 Закону №1788-XII, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV).
Згідно ч.ч.1, 2 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
За визначенням, наведеним у ч.3 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон України №1058-IV набрав чинності 01.01.2004 року. До цієї дати пенсійні відносини врегульовувалися Законом №1788-ХІІ.
Згідно зі ст.60 Закону України №1788-ХІІ, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Суд враховує, що вказане пільгове обчислення стажу роботи у відповідних медичних закладах є діючим і на теперішній час. Більше того, положеннями ст.24 Закону України №1058-IV, на які посилається відповідач, дію ст.60 Закону №1788-ХІІ не зупинено та не скасовано.
До того ж, відповідно до ст.22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У постанові від 03.11.2021 року у справі №360/3611/20, Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом України №1058-IV та Законом України №1788-ХІІ, вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон України №1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон України №1058-IV.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України №1788-ХІІ, то він мав би виключити з останнього усі інші положення, чого, в свою чергу, зроблено не було.
А, відтак, безпідставними є твердження відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин положень Закону №1788-XII (в цій частині).
Відповідно до ст.62 Закону №1788-XII, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Статтею 1 Закону України «Про психіатричну допомогу», психіатричний заклад - це психоневрологічний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад, центр, відділення, тощо всіх форм власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги.
Психіатрична допомога - це комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд та медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади.
Згідно спільного листа Міністерства праці і соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України та Пенсійного фонду України від 29.12.2005 року №625/0/15-05/039; №10.01.09/2606; №16918/02-20, заклади охорони здоров'я: протитуберкульозні кабінети, психіатричні кабінети, кабінети інфекційних захворювань, психоневрологічні відділення, психіатричні бригади швидкої допомоги відносяться до таких, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.
Відповідно до ст.62 Закону №1788-XII, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Статтею 1 Закону України «Про психіатричну допомогу», психіатричний заклад - це психоневрологічний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад, центр, відділення, тощо всіх форм власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги.
Психіатрична допомога - це комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд та медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади.
Згідно спільного листа Міністерства праці і соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України та Пенсійного фонду України від 29.12.2005 року №625/0/15-05/039; №10.01.09/2606; №16918/02-20, заклади охорони здоров'я: протитуберкульозні кабінети, психіатричні кабінети, кабінети інфекційних захворювань, психоневрологічні відділення, психіатричні бригади швидкої допомоги відносяться до таких, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачами, протягом спірного періоду позивач працювала лікарем-наркологом у міській поліклініці.
Згідно із посадовою інструкцією лікаря-нарколога дільничного наркологічного відділення вищої кваліфікаційної категорії ОСОБА_1 , затвердженої 01.06.2021 року головним лікарем КНП «Дрогобицька міська поліклініка» Дрогобицької міської ради, на посаду лікаря-нарколога дільничного призначається спеціаліст з вищою медичною освітою, який пройшов навчання в інтернатурі за спеціальністю психіатр та спеціалізацію на курсах по наркології і має юридичне право надавати первинну медичну допомогу населенню на закріпленій територіальній ділянці. Дільничний лікар-нарколог безпосередньо підпорядковується заступнику головного лікаря по поліклінічній роботі та головному лікарю поліклініки.
Для виконання своїх обов'язків дільничний лікар-нарколог зобов'язаний забезпечити, зокрема: надання спеціалізованої медичної допомоги хворим алкоголізмом та наркоманією, надання медичної спеціалізованої допомоги в сфері своєї діяльності, а також надання допомоги при невідкладних станах; лікар нарколог є організатором наркологічної допомоги, проводить всі лікувальні, профілактичні і соціальні заходи на своїй дільниці; виявляє осіб, які страждають наркоманією і алкоголізмом, при наявності показів бере їх на облік; лікар займається діагностикою та лікуванням, надає профілактичну допомогу хворим та їх рідним.
Таким чином, оскільки позивач у період з 01.08.1991 року по 02.01.1995 року та з 05.08.1996 року по 20.03.2024 року працювала лікарем-наркологом (лікарем-наркологом дільничним) Дрогобицької центральної міської поліклініки (реорганізованої шляхом перетворення у КНП «Дрогобицька міська поліклініка» Дрогобицької міської ради), що підтверджується записами в трудовій книжці позивача, витягом із наказу КНП «Дрогобицька міська поліклініка» Дрогобицької міської ради від 21.02.1989 року №31, а також довідками від 12.02.2024 року №212, від 29.02.2024 року №315 та від 26.06.2024 року №1382 про роботу у психіатричному закладі охорони здоров'я, діяльність якого пов'язана з наданням психіатричної допомоги, тому відповідно до ст.60 Закону №1788-ХІІ має право на зарахування цих періодів роботи до стажу роботи у подвійному розмірі.
Разом з тим, відповідачами не доведено тієї обставини, що позивач перебуваючи на посаді лікаря-нарколога (лікаря-нарколога дільничного) Дрогобицької центральної міської поліклініки не виконувала обов'язки з надання спеціалізованої допомоги в даному закладі (кабінеті) чи вищевказаний заклад не є тим закладом, одним із сфери діяльності якого є надання психіатричної допомоги.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що рішення відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №133850016153 від 27.03.2024 року про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 не відповідає критеріям, визначеним ст.19 Конституції України та ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
А тому, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та застосувати належний спосіб захисту її порушених прав шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №133850016153 від 27.03.2024 року.
Як наслідок, похідні позовні вимоги про спонукання до вчинення дій є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Водночас суд враховує, що згідно з п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У цій справі для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, рішенням якого відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до ст.60 Закону №1788-XII.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо перерахунку позивачу вказаного виду пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про перерахунок ОСОБА_1 пенсії за її заявою від 20.03.2024 року, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Х області.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 08.02.2024 року у справі №500/1216/23 та від 09.07.2024 року у справі №240/16372/23, який в силу приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом під час вирішення цього спору.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.
Щодо судових витрат, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу у розмірі 1211,20 грн.
Решта суми судового збору у розмірі 1211,20 грн може бути повернена за клопотання позивача на підставі ухвали суду відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» (внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом).
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №133850016153 від 27.03.2024 року про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: Майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов, м.Харків, 61022; код ЄДРПОУ: 14099344) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) з 20.03.2024 року, зарахувавши періоди роботи у Дрогобицькій центральній міській поліклініці (реорганізованій шляхом перетворення у КНП «Дрогобицька міська поліклініка» Дрогобицької міської ради) з 01.08.1991 року по 02.01.1995 року та з 05.08.1996 року по 20.03.2024 року в подвійному розмірі, згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII, виплату здійснити з урахуванням фактично сплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: Майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов, м.Харків, 61022; код ЄДРПОУ: 14099344) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.