15 травня 2025 рокусправа № 640/39646/21
Львівський окружний адміністративний суд в складі судді Желік О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САЖ» до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення -
до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «САЖ» з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.
Позов обґрунтований тим, що Договір та видаткові накладні контролюючим органом не витребовувались та не досліджувались, а в Акті перевірки не описані. Тобто, контролюючим органом не досліджувалася реальність господарських операцій за податковою накладною від 08.10.2020 № 53, її виключено з податкового обліку, на переконання Позивача, лише тому, що вона включена до складу податкового кредиту за квітень 2021 року по постачальнику ТОВ «ІСК ГРАНУЛА», а за цей податковий (звітний) період всі суми по цьому контрагенту були зменшені Актом перевірки. Окрім цього, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. Таким чином, обов'язок доведення вини, ПК України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, платника податку не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини. Аналогічна позиція викладена в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2021 у справі № 520/8790/21. Просить суд задовольнити позов.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Арсірія Р.О. від 08.06.2022 в справі №640/39646/21 відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
На виконання положень п.2 розіду ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» №2825-ІХ адміністративну справу №640/39646/21 передано до Київського окружного адміністративного суду.
Надалі адміністративну справу №640/39646/21 було передано до Львівського окружного адміністративного суду.
Вищевказана адміністративна справа надійшла до Львівського окружного адміністративного суду 04.02.2025. Після автоматизованого розподілу для розгляду справи визначено суддю Желік О.М.
Ухвалою від 06.02.2025 суддя прийняла адміністративну справу до розгляду.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник проти позову заперечує повністю. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Тому, при перенесенні ТОВ «ІСК ГРАНУЛА» інформації з неправомірно складеного первинного документа до облікових регістрів порушено норми частини п'ятої ст. 9 Закону № 996-XIV. п. 1.2 Положення № 88, абзацу другого розділу Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186. Просить суд відмовити в задоволенні позову.
Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник зазначив, що контролюючим органом не досліджувалось реальність господарських операцій за податковою накладною 08.10.2020 № 53, її виключено з податкового обліку, на переконання Позивача, лише тому, що вона включена до складу податкового кредиту за квітень 2021 року по постачальнику ТОВ «ІСК ГРАНУЛА», а за цей податковий (звітний) період всі суми по цьому контрагенту були зменшені Актом перевірки. Довідкою від 30.09.2021 № 23/21-22-07-04/42229188 про результати проведеної зустрічної звірки ТОВ «ІСК ГРАНУЛА» (код 42229188) щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «САЖ» (код 39298115), їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.03.2021 по 30.04.2021 на загальну суму взаємовідносин у розмірі 2374 143,9 грн., в т.ч. ПДВ 395 690,65 грн. фактично взаємовідносини з контрагентом ТОВ «ІСК ГРАНУЛА» підтверджено, а тому висновки Акту перевірки за наслідком розгляду заперечень змінено, зменшено суму «порушень» по ТОВ «ІСК ГРАНУЛА» до 66 т.грн. Таким чином, за логікою контролюючого органу, у взаємовідносинах з Позивачем за період березень-квітень 2021 року ТОВ «ІСК ГРАНУЛА» виступало як реальний суб'єкт господарювання, а господарські операції були фактично здійснені та підтверджені належними первинними документами, а лише операція за однією податковою накладною (від 08.10.2020 № 53) нібито нереальна, хоча операції на суму ПДВ 545 024 грн., які первинно були не визнані в Акті перевірки, стосуються постачання одного й того ж товару - «висівки пшеничні гранульовані» в межах аналогічних договорів з цим контрагентом. За таких умов, Відповідач не може робити будь-яких висновків про нереальність операцій по спірній податковій накладній від 08.10.2020 №53 на загальну суму 396 000 грн., в т.ч. 66 000 грн. ПДВ.
Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
Головним управлінням ДПС у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «САЖ» за результатами якої складено акт від 08.09.2021 №68009/26-15-07-04-02-39298115 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «САЖ» (код 39298115), з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування, податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за червень 2021 року».
За висновком контролюючого органу у результаті проведеної перевірки було встановлено порушення ТОВ «САЖ» п.44.1 ст. 44, п.185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.4 ст. 200, п.201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), п. 5 розділу V Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість №21 затверджений Наказом Міністерства фінансів України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 за №159/28289, що призвело до:
- завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку (р. 20.2.1) за червень 2021 року у розмірі 1 088 393 грн. та заниження суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21) за червень 2021 на 1 088 393 грн.;
- завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку (р. 20.2.1) за червень 2021 року у розмірі 545 024 грн.
Не погоджуючись з висновками Акту перевірки 11.10.2021 Товариством було подано заперечення на Акт перевірки.
Згідно листа ГУ ДПС від 28.10.2021 №31580/1/26-15-07-04-02-14 «Про розгляд заперечення» за результатом розгляду заперечень контролюючий орган частково задовольнив їх та виклав висновки Акту перевірки в новій редакції, а саме:
- завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку (р.20.2.1) за червень 2021 року у розмірі 1184 810 грн., та заниження суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21) за червень 2021 року на 1 184 810 грн;
- завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку (р.20.2.1) за червень 2021 року у розмірі 149 333 грн.
На підставі вказаних висновків Акту перевірки, з урахуванням листа ГУ ДПС від 28.10.2021 №31580/1/26-15-07-04-02-14 «Про розгляд заперечення» контролюючим органом було прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 29.10.2021 №00786770704 форми «В1», яким ТОВ «САЖ» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану на рахунок платника у банку в розмірі 149 333 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 74 666,5 грн.
Позивач вважаючи, що відповідач протиправно виніс податкове повідомлення-рішення від 29.10.2021 №00786770704 форми «В1», звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Вирішуючи спір суд керується таким.
Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V Податкового кодексу України.
Зокрема, відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно пункту 200.4 статті 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
В силу пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (Закон №996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За вимогами частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону № 996-XIV).
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.
Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту та витрат, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.
З аналізу Акту перевірки вбачається, що свої висновки ГУ ДПС обґрунтовує нереальністю здійснених Товариством фінансово-господарських операцій з ТОВ «ІСК ГРАНУЛА».
Вказане порушення, на думку ГУ ДПС, підтверджується тим, що:
В товарно-транспортних накладних не зазначено податковий номер/РНОКПП перевізника ФОП ОСОБА_1 , тому відповідно до баз даних ДПС неможливо підтвердити наявність трудових ресурсів, основних засобів, придбання ТМЦ та послуг, необхідних для ведення господарської діяльності з надання послуг перевезення автомобільним транспортом.
ТОВ «ІСК ГРАНУЛА» у податкових деклараціях з ПДВ за січень 2020 року квітень 2021 року на декларувало жодного придбання товарів/послуг з нульовою ставкою та/або без податку на додану вартість (р. 10.4), що на думку контролюючого органу свідчить про відсутність придбання ТМЦ/послуг у юридичних та/або фізичних осіб не платників ПДВ;
ТОВ «ІСК ГРАНУЛА» згідно баз даних ДПС та системи електронного адміністрування ПДВ не ввозило товар на митну територію України з моменту своєї державної реєстрації.
У ТОВ «ІСК ГРАНУЛА» відсутні трудові ресурси, власні або орендовані основні засоби (обладнання, складських приміщень), а також згідно баз даних ДПС, ЄРПН відсутні відомості про придбання послуг з грануляції висівок пшеничних та/або з переробки давальницької сировини, відсутнє придбання послуг по зберіганню висівок пшеничних та/або фізичних осіб не платників ПДВ, а отже відсутня можливість реалізовувати покупцям товар «висівки пшеничні гранульовані».
Згідно даних ЄРПН ТОВ «ІСК ГРАНУЛА» з моменту реєстрації придбало висівки пшеничні у кількості 381,57 тон, а реалізовано у кількості 953,39 тон.
Таким чином, на думку ГУ ДПС, не встановлено реального джерела походження товару. В зв'язку з вищенаведеним, контролюючим органом не підтверджено реальність його поставки на адресу ТОВ «САЖ», що вплинуло на визначення у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2021 року (вх. від 20.07.2021 № 9199508726) суми від'ємного значення з ПДВ та, відповідно, суми бюджетного відшкодування у розмірі 545024 грн.
За результатом розгляду заперечень на Акт перевірки, з урахуванням того, що на запит ГУ ДПС до ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим, та м. Севастополі (Херсонський р-н) від 28.08.2021 №12198/7/26-15-07-04-02-16 Відповідачем отримано довідку від 30.09.2021 №23/21-22-07-04/42229188 (далі Довідка) про результати проведеної зустрічної звірки ТОВ «ІСК ГРАНУЛА» (код 42229188) щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «САЖ» (код 39298115), їх реальності та повноти відображення в обліку за період 3 01.03.2021 по 30.04.2021 на загальну суму взаємовідносин у розмірі 2374143,9 грн., в т.ч. ПДВ 395 690,65 грн., ГУ ДПС змінено висновки Акту перевірки та вказано, що порушення в частині взаємовідносин з ТОВ «ІСК ГРАНУЛА» призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку (р.20.2.1) за червень 2021 року у розмірі 149 333 грн.
Таким чином, контролюючим органом суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ згідно Акту перевірки (545024 грн.) зменшено на суму підтверджених взаємовідносин згідно Довідки (395 690 грн.), у зв'язку з чим загальна сума порушень по ТОВ «ІСК ГРАНУЛА», на думку ГУ ДПС, становить 149 333 грн. (545024 395 690 грн.).
Зазначена сума (149333 грн.) складається з:
суми 66 000 грн., яка була включена ТОВ «САЖ» до складу податкового кредиту за квітень 2021 року по постачальнику ТОВ «ІСК ГРАНУЛА» на підставі податкової накладної від 08.10.2020 №53 (арк. 6 Акту перевірки);
суми 83 333 грн. яка була включена до складу податкового кредиту за березень та травень 2021 року (сума помилково включена до складу податкового кредиту повторно) по податковим накладним від 19.03.2021 №5, від 22.03.2021 №6, від 25.03.2021 №7, від 30.03.2021 №8 (арк. 6 Акту перевірки).
Водночас, Товариство не погоджується з виключенням зі складу податкового кредиту та відповідно зменшенням суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 66 000 грн. і застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у цій частині на суму 33 000 грн., а також не погоджується із застосуванням штрафних санкцій на суму 41 666,5 грн. за завищення бюджетного відшкодування на суму 83 333 грн.
Надаючи правову оцінку вказаним висновкам відповідача, суд виходить з наступного.
Відповідно частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом уставленої практики Верховного Суду, зокрема постанови від 03.09.2019 у справі №810/3790/17, при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.
Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов'язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
Одним із доводів нібито нереальності здійснених між Товариством та ТОВ «ІСК ГРАНУЛА» операцій щодо поставки товарів є те, що надані цим контрагентом ТТН не містять даних щодо податкового коду/РНОКПП автомобільного перевізника.
Водночас, варто звернути увагу, що для цілей податкового обліку беруться до уваги насамперед економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій.
Аналогічна позиція неодноразово висвітлювалася Верховним Судом. Так, в постанові від підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними 01.03.2021 у справі №826/2425/18 Судом підкреслено, що: «встановлюючи обов'язкове документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан відсутність окремих документів, так само, як помилки у їх оформленні, не є підставою для речей щодо задекларованих об'єктів оподаткування. При цьому сама по собі наявність або висновку про відсутність господарської операції, якщо фактичний рух активів або зміни в активах.
Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а відповідає сутності податкового обліку, який грунтується на даних бухгалтерського обліку.» не лише виходячи з юридичної форми), як один із принципів бухгалтерського обліку, та "Так, наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі Положення №88). "Згідно з пунктом 2.1 цього Положення первинні документи це документи, створені у розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведения. операції, включаючи
Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на
стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Пунктом 2.2 Положення №88 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Відповідно до частини другої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344 від 05.04.2001 документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є, серед інших, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.
Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила №363).
Відповідно до пункту 1 цих Правил товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно- матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
За змістом підпунктів 11.4 та 11.6 Правил № 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.
Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 №207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.
За змістом пунктів 1 та 2 вказаного Переліку наявність ТТН є обов'язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах. У випадку ж здійснення перевезення для власних потреб накладна не оформлюється.
Таким чином, ТТН підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів.
Відсутність ТТН, тим не менш, не може бути самостійною підставою вважати господарську операцією такою, що не відбулася, а причини відсутності ТТН у кожному конкретному випадку мають бути досліджені судом.
Таку позицію щодо наслідків та законних підстав відсутності товарно-транспортних накладних при податкових перевірках висловив Верховний Суд в постанові від 29.04.2021 по справі №810/3713/16.
Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем в Акті перевірки сума в розмірі 66 000 грн. була включена ТОВ «САЖ» до складу податкового кредиту 3 ПДВ за квітень 2021 року по постачальнику ТОВ «ІСК ГРАНУЛА» на підставі податкової накладної від 08.10.2020 №53 на загальну суму 396 000 грн., в т.ч. 66 000 грн. ПДВ щодо постачання висівок пшеничних гранульованих у розмірі 80 т.
Наведена податкова накладна була складена у відповідності до абз. «а» п. 187.1 ст. 187 ПК України, у зв'язку з настанням першої події зарахуванням коштів (часткової оплати) згідно платіжного доручення від 07.10.2020 №233, проведеного банком 08.10.2020, на підставі виставленого покупцю рахунку від 01.10.2020 №28 в межах договору купівлі-продажу від 01.10.2020 №3007-4.
За умовами цього договору (п. 1.1) продавець (ТОВ «ICK ГРАНУЛА») зобов'язувався поставити партію сільськогосподарської продукції - висівки пшеничні гранульовані, українського походження, надалі Товар, в асортименті, за ціною, якістю, кількістю та на умовах погоджених з Покупцем і зазначених у цьому Договорі, а Покупець зобов'язувався купити і здійснити розрахунок товару. Згідно п. 5.1. Договору Покупець мав сплатити передоплату Продавцеві 50% вартості за Товар, згідно виставлених рахунків на оплату, а 50% вартості товару після поставки товару.
Так, постачання оплаченого товару на загальну суму 396 000 грн., в т.ч. 66 000 грн. ПДВ підтверджується видатковими накладними:
від 28.10.2020 №58 на суму 156915 грн. (в т.ч. ПДВ 26152 грн.) висівки пшеничні гранульовані в кількості 31,7 т;
від 17.10.2020 №56 на суму 158499 грн. (в т.ч. ПДВ 26 416 грн.) висівки пшеничні гранульовані в кількості 32,02 т.
від 17.10.2020 №55 на суму 147807 грн. (в т.ч. ПДВ 24 634,5 грн.) висівки пшеничні гранульовані в кількості 29,86 т.
Слід зазначити, що вказаний Договір та видаткові накладні контролюючим органом не витребовувались та не досліджувались, а в Акті перевірки не описані.
Таким чином, реальність господарських операцій за податковою накладною 08.10.2020 №53 контролюючим органом не досліджувалась, а з податкового обліку її було виключено.
Так, у висновках Довідки про фактичні взаємовідносини з контрагентом ТОВ «ICK ГРАНУЛА» вказано, що звіркою ТОВ «ІСК ГРАНУЛА» (код 42229188) встановлено відображення в податковому обліку та документально підтверджено факт здійснення господарських відносин із ТОВ «САЖ», їх вид, обсяг, якість та розрахунки за період березень-квітень 2021 року.
Окрім цього, жодних інших аргументів на користь тверджень про завищення податкового кредиту бюджетного відшкодування по наслідок як ТОВ «ІСК ГРАНУЛА» на суму 66000 грн. лист ГУ ДПС від 28.10.2021 №31580/1/26-15-07-04- 02-14 "Про розгляд заперечення" не містить.
Таким чином, у взаємовідносинах з Позивачем за період березень-квітень 2021 року ТОВ «ІСК ГРАНУЛА» виступало як реальний суб'єкт господарювання, а господарські операції були фактично здійснені та підтверджені належними первинними документами. А по операціям за однією податковою накладною (від 08.10.2020 №53) ТОВ «ІСК ГРАНУЛА» не має необхідних ресурсів для здійснення господарських операцій, хоча всі вказані операції на суму ПДВ 545024 грн., стосуються постачання одного й того ж товару «висівки пшеничні гранульовані» в межах аналогічних договорів з цим контрагентом.
Суд зазначає, що матеріали справи містять копії первинних документів, які підтверджують рух товару від ТОВ «САЖ» до ТОВ "ІСК ГРАНУЛА", а також рух коштів за такий товар.
Стосовно висновків щодо відсутності у ТОВ «ІСК ГРАНУЛА » ресурсів для здійснення задокументованих господарських операцій та відсутність факту (джерела) законного введення отриманих позивачем товарів в обіг, суд також зазначає наступне.
У постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 у справі №802/4940/14 висловлено правову позицію згідно якої податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.
У постанові від 30.06.2020 №440/426/19 Верховний Суд вказав, що допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару порушення податкового законодавства є підставою для притягнення їх до відповідальності, а не підставою для виключення з податкового обліку позивача сум ПДВ за операціями, в яких ці постачальники не приймали участь.
Суд також акцентує увагу на принципі індивідуальної відповідальності за вчинене порушення (частина друга статті 61 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України», якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.
Отже, у разі підтвердження товарності здійснених поставок та реальності надання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.
У постановах від 17.09.2019 у справі №807/2332/15, від 21.07.2020 у справі №804/9089/13-а Верховний Суд вказав, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).
Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки зокрема залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
Водночас, відсутність достатніх (саме на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів не може беззаперечно свідчити про невиконання цими суб'єктами договірних зобов'язань.
Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (постанова Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №804/9072/16).
У постанові від 10.09.2019 справа №814/2412/17 Верховний Суд вказав, що без встановлення у судовому порядку обставин відсутності у контрагентів суб'єкта господарювання основних засобів, трудових ресурсів тощо, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з огляду на зазначені обставини носять лише характер припущень.
Верховний Суд у постанові від 20.03.2020 у справі №520/399/19 зауважив, що позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності. Обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків. При цьому, такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 по справі №826/16272/13-а, в якій Суд зазначив, що: «Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента...».
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 17.11.2020 у справі №816/5040/14 норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Верховний Суд у постанові від 26.01.2021 у справі №814/3617/14 зазначив, що «нормами Цивільного та Господарського кодексів України дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, податкових накладних та інших первинних документів бухгалтерського та податкового обліку не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності. Жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товару на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентом правил господарської діяльності».
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 11.09.2020 у справі №826/15911/15, зокрема, Верховним Судом зазначено, що: «доводи контролюючого обгрунтовано не взято до уваги, оскільки такі висновки не підтверджені належними доказами. органу про нереальність проведених позивачем господарських операцій з контрагентами судом Висновки актів про неможливість проведення зустрічних звірок, інформація, що наявна в інформаційних базах даних ДФС чи надана іншими контролюючими органами, на яку посилається контролюючий орган, не заслуговують на увагу, оскільки будь яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими Контролюючими органами, носить інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, с безпідставними оскільки, фактично будь які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимими та достовірними доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.
А в постанові від 24.12.2020 у справі №280/1911/19 Верховний Суд наголосив, що: «процес аналізу інформаційних баз даних ДФС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.
Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.
В свою чергу, програмне забезпечення (інформаційні бази контролюючого органу) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься.
Суд вказує, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову...».
Таким чином, оскільки законодавство не зобов'язує і не зобов'язувало раніше платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового та іншого законодавства перед тим, як відносити сплачені ним в ціні товарів/послуг відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідно покладання на ТОВ «САЖ» відповідальності за дії Контрагентів або їх постачальників є порушенням принципу справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та захисту основоположних прав особи.
ТОВ "САЖ" як добросовісний платник податків, при укладанні угод вживало заходів щодо встановлення згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі ЄДР) статусу Контрагента та ідентифікації його керівника уповноваженого підписанта.
Окрім цього, Товариство з'ясувало, що Контрагент був належним чином зареєстрованим платником ПДВ, що було підтверджено відомостями на офіційному веб-порталі Державної податкової служби України.
Отже, на момент підписання відповідних первинних документів та на час виконання операцій Контрагент був зареєстрованим в ЄДР, перебував на податковому обліку та мав не анульоване свідоцтво платника ПДВ, що давало підстави зробити висновок про його належну правоздатність.
Необхідно зауважити, що залучення матеріальних та трудових ресурсів для постачання товарів для позивача могло відбуватись без оформлення ТОВ «ІСК ГРАНУЛА» та його постачальниками трудових відносин з працівниками та без укладання відповідних цивільно-правових договорів щодо залучення матеріальних ресурсів. У такому разі може йти мова про порушення ТОВ «ІСК ГРАНУЛА» вимог законодавства при оформленні відносин з отримання певних ресурсів та товарів.
До того ж, вказані товари могли придбаватись ТОВ «ІСК ГРАНУЛА» та його постачальниками у осіб, які не є платниками ПДВ, а тому відповідач не міг відслідкувати факти залучення таких осіб лише шляхом співставлення даних Єдиного реєстру податкових накладних.
Суд зазначає, що висновки про відсутність у ТОВ «ІСК ГРАНУЛА» трудових та матеріально-технічних ресурсів контролюючим органом зроблено на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація, носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь-які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а, отже, така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №640/25059/19.
Крім того, суд зауважує, що за результатом здійснення вказаних поставок товару «висівки пшеничні гранульовані» на адресу позивача, ТОВ «ІСК ГРАНУЛА» складено Довідку про фактичні взаємовідносини з контрагентом ТОВ «ICK ГРАНУЛА», де вказано, що звіркою ТОВ «ІСК ГРАНУЛА» (код 42229188) встановлено відображення в податковому обліку та документально підтверджено факт здійснення господарських відносин із ТОВ «САЖ», їх вид, обсяг, якість та розрахунки за період березень-квітень 2021 року.
З урахуванням наведеного у сукупності суд дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено обґрунтованості висновків перевірки щодо нереальності вказаних господарських відносин між ТОВ "САЖ" та ТОВ «ІСК ГРАНУЛА», а матеріали справи та встановлені судом обставини свідчать про протилежне.
Таким чино, суд визнає протиправним та скасовує прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 29.10.2021 № 00786770704 в частині 66000 грн. визначеного завищення бюджетного відшкодування та в частині 33000 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Окрім цього, суд зазначає, що згідно статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) порядок справляння податків і зборів їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, встановлюється цим Кодексом.
Законом України від 16.01.2020 №466-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (далі - Закон №466) внесено зміни до Кодексу, у тому числі, в частині кваліфікації податкового правопорушення саме як протиправного, винного (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Також, Законом №466 визначено, у яких випадках діяння вважається таким, що вчинене умисно, а також зазначено, що необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 Кодексу, є встановлення контролюючими органами вини особи.
Податковим правопорушенням, у відповідності із п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т. ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п.112.1, п.112.2 ст.112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Отже, не вжиття платником податків достатніх заходів щодо дотримання правил та норм податкового законодавства, або якщо контролюючий орган доведе що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються не достатніми, платник податків вважається винною у вчиненні правопорушення.
Як встановлено Актом перевірки та не заперечується Позивачем, податкові накладні від 19.03.2021 №5, від 22.03.2021 №6. від 25.03.2021 №7, від 30.03.2021 №8 були помилково включені Товариством до складу податкового кредиту з ПДВ і за березень, і за травень 2021 року, тобто відбулося випадкове «задвоєння» суми податкового кредиту.
Позивач не оспорює дане порушення. Однак вважає, що застосовування за нього штрафних (фінансових) санкцій є безпідставним, у зв'язку з відсутністю та недоведеністю вини Товариства, як обов'язкової складової складу податкового правопорушення згідно ст.123 ПК України.
Суд наголошує, що в Акті перевірки не доведено та не обґрунтовано наявність вини Товариства в частині помилкового повторного включення до складу податкового кредиту податкових накладних та що Позивач вчинивши порушення діяв умисно. Відтак, застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 41 666,5 грн. за завищення бюджетного відшкодування на суму 83 333 грн. є безпідставним.
Суд відмічає, що ПК України не містить визначення поняття "вина", однак умови, за яких особа вважається винною, наведені у пунктах 112.1, 112.2 ст.112 ПК України та полягають у тому, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
При цьому, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Таким чином, умовами, які визначають вину особи, у розумінні ст. 112 Кодексу є:
- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;
- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення.
Таким чином, обов'язок доведення вини, ПК України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини.
Слід відмити, що разом із цим, необхідно враховувати, що згідно п.109.3 ст.109 Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи, лише у випадках визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу.
У всіх інших випадках визначених Кодексом, за які передбачена фінансова відповідальність, обов'язок встановлення вини особи на контролюючі органи не покладений. Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності є виключно не дотримання нею вимог Кодексу, за які така відповідальність встановлена.
Відповідно до п.123.2 ст.123 ПК України діяння, передбачені пунктом 123.1 діяння, передбачені пунктом 123.1 (крім діянь, передбачених пунктом 123.2-1) цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування. Окрім цього, діяння, передбачені пунктом 123.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПКУ та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (абзац другий п.109.1 ст.109 ПКУ).
У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125 1.2 - 125 1.4 статті 125 1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи (абзац другий п.109.3 ст.109 ПКУ).
У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, то останній не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Водночас, положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків (п.112.7 ст.112 ПКУ).
Отже, відповідальність за скоєння податкового правопорушення настає лише у разі коли контролюючий орган доведе, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але платником податків не вчиняв певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Таким чином, обов'язок доведення вини, ПК України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу не можливо буде притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини.
Виходячи з аналізу положень пункту 123.2 та 123.3, статті 124 ПК України, юридичним фактом, з яким пов'язується відповідальність у вигляді штрафу, є обов'язок доведення контролюючим органом вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв'язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу.
Суд відмічає, що актом перевірки жодних обґрунтувань, що позивач порушив пункт 123.3 статті 124 ПК України, а саме діяння вчинені умисно - не наведено.
Податкове повідомлення-рішення від 29.10.2021 № 00786770704 також не містить посилань про можливість ТОВ "САЖ" виконати обов'язок щодо належного визначення бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків та про дії, вчинені умисно.
Суд наголошує, що в Акті перевірки не доведено та не обґрунтовано наявність вини Товариства в частині помилкового повторного включення до складу податкового кредиту податкових накладних та що Позивач вчинивши порушення діяв умисно. Відтак, застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 41 666,5 грн. за завищення бюджетного відшкодування на суму 83 333 грн. є безпідставним.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві від 29.10.2021 №00786770704 в частині 41665,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
З урахуванням наведеного у сукупності, суд вважає, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та у повній мірі спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем належних та достатніх доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку, не наведено доводів щодо здійснення позивачем усіх із досліджених під час перевірки господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено обґрунтованості висновків перевірки та правомірності прийнятого на їх підставі податкового повідомлення-рішення від 06.04.2021 №00254260704, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення відповідача.
З урахуванням вищенаведених норм діючого законодавства та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про застосування до позивача сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), що є підставою для його скасування, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 29.10.2021 № 00786770704 в частині 66 000 грн. визначеного завищення бюджетного відшкодування та в частині 74666,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «САЖ» (код ЄДРПОУ 39298115) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) судовий збір в сумі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Желік О.М.