справа№640/22697/21
13 травня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Коморного О.І., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Переяславської міської ради Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Обставини справи:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду (після передачі з Окружного адміністративного суду міста Києва у зв'язку з його ліквідацією) надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Переяславської міської ради Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 .
- визнати протиправною відмову, надану на 10 сесії VIII скликання Переяславської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04054978) у формі листа від 20.05,2021 року вих № 20-22-538 та відмову, надану на 13 сесії VIII скликання Переяславської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04054978) у формі листа від 26,07.2021 року вих. № 20-22-784 щодо надання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, № НОМЕР_2 виданий 8034), дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в межах АДРЕСА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення 13 сесії восьмого скликання Переяславської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04054978) № 104-13-VIII від 22 липня 2021 року в частині надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд для подальшого оформлення права власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Переяславську міську раду (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04054978) повторно розглянути клопотання про надання дозволу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, № НОМЕР_2 ), на розробку проекту землеустрою для подальшого оформлення права власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтованою площею 0,1 га на території Переяславської міської ради (ОТГ) по АДРЕСА_1 з прийняттям обґрунтованого та законного рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач детально зазначає, що вона, як учасник бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_3 від 28.08.2019, довідка про участь в АТО № 372/803 від 16.09.2019), має першочергове право на безоплатне отримання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
З цією метою вона 13 квітня 2021 року та повторно 01 червня 2021 року звернулася до Переяславської міської ради з клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки орієнтовною площею 0,1 га по АДРЕСА_1 , додавши необхідні графічні матеріали та документи, що підтверджують її статус.
Однак, листами від 20.05.2021 № 20-22-538 та від 26.07.2021 № 20-22-784 відповідач повідомив позивача, що її клопотання розглядалися на пленарних засіданнях 10-ї та 13-ї сесій міської ради VIII скликання відповідно, але рішення про надання дозволу не було прийнято через те, що пропозиція не набрала достатньої кількості голосів депутатів.
При цьому, жодних мотивованих підстав для відмови, передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, у зазначених листах наведено не було.
Позивач наголошує, що така форма відповіді, на її думку, є фактичною відмовою у наданні дозволу, яка є протиправною, оскільки не містить законних підстав для відмови.
Більше того, позивач вказує, що 22 липня 2021 року, тобто в день розгляду її повторного клопотання на 13-й сесії, Переяславська міська рада своїм рішенням № 104-13-VIII надала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо цієї ж самої земельної ділянки по АДРЕСА_1 іншій громадянці - ОСОБА_2 .
Такі дії відповідача, на переконання позивача, свідчать про ігнорування її першочергового права як учасника бойових дій та є грубим порушенням її конституційних та законних прав на отримання земельної ділянки.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2021 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_2 .
У зв'язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 640/22697/21 передано до Львівського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року справу прийнято до провадження суддею Коморним О.І. та розпочато розгляд спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач, Переяславська міська рада, у поданому відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечив.
Свою позицію обґрунтовує тим, що міська рада не приймала формальних рішень про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
Листи, на які посилається позивач, лише інформували її про результати голосування на сесіях, де питання щодо надання їй дозволу не набрало необхідної кількості голосів депутатів для прийняття позитивного рішення.
Відповідач вважає, що така ситуація (неприйняття рішення через відсутність достатньої кількості голосів) не є відмовою у розумінні статті 118 ЗК України.
Також відповідач посилається на частину сьому статті 118 ЗК України, яка, на його думку, надає особі право замовити розробку проекту землеустрою самостійно у разі неотримання дозволу чи мотивованої відмови у місячний строк (принцип «мовчазної згоди»), яким позивач не скористалася.
Щодо надання дозволу ОСОБА_2 , відповідач вважає це рішення правомірним, не деталізуючи причин надання переваги цій особі. Просить відмовити у задоволенні позову.
Третя особа, ОСОБА_2 , пояснень щодо позову до суду не надала, хоча була належним чином повідомлена про розгляд справи.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін від учасників справи не надходило, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим 28 серпня 2019 року Управлінням персоналу Генерального штабу Збройних Сил України, та довідкою військової частини НОМЕР_4 № 372/803 від 16 вересня 2019 року про її безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях у період з 15.06.2019 по 14.09.2019.
13 квітня 2021 року позивач звернулася до Переяславської міської ради Київської області з клопотанням (зареєстрованим, як вбачається з опису вкладення, 13.04.2021) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення їй безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею від 0,09 га до 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в межах АДРЕСА_1 .
До клопотання було додано графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копію паспорта, копію РНОКПП, копію довідки про участь в АТО та копію посвідчення учасника бойових дій. У клопотанні позивач прямо посилалася на своє першочергове право на одержання земельної ділянки на підставі статті 12(14) Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Листом Переяславської міської ради від 20 травня 2021 року № 20-22-538 за підписом першого заступника міського голови А. Фесенка позивача було повідомлено, що її звернення від 13.04.2021 розглядалося на черговій 10-й сесії міської ради VIII скликання, яка відбулася 20.05.2021.
Зазначено: «Рішення не прийнято, оскільки для позитивного вирішення даного питання не було набрано достатньої кількості голосів».
01 червня 2021 року позивач повторно звернулася до Переяславської міської ради з аналогічним клопотанням щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою на ту ж саму земельну ділянку по вул. Чирське шосе, 69.
Листом Переяславської міської ради від 26 липня 2021 року № 20-22-784 за підписом першого заступника міського голови А. Фесенка позивача було повідомлено, що її звернення від 27.05.2021 (дата реєстрації повторного клопотання) розглядалося на черговій 13-й сесії міської ради VIII скликання, яка відбулася 22.07.2021. Зазначено: «Рішення не прийнято, оскільки для позитивного вирішення даного питання не було набрано достатньої кількості голосів».
Водночас, рішенням 13-ї сесії VIII скликання Переяславської міської ради № 104-13-VIII від 22 липня 2021 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд для подальшого оформлення права власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_2 » було надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою для подальшого оформлення права власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,1000 га, розташовану в межах АДРЕСА_2 , та присвоєно нововідведеній земельній ділянці поштову адресу: АДРЕСА_1 (код КВЦПЗ-02.01).
Вважаючи відмови у наданні їй дозволу, оформлені листами від 20.05.2021 та 26.07.2021, та рішення міської ради від 22.07.2021 № 104-13-VIII в частині надання дозволу іншій особі на ту саму земельну ділянку протиправними, позивач звернулася до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд керувався наступним.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Статтею 3 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені ст. ст. 118, 122, 123 Земельного кодексу України.
Частиною 1, 4 статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Пунктом "в" частини 3 статті 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Частиною 6 ст. 118 Земельного кодексу Українивстановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно із статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: 34) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.
Відповідно до п. 9 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", у разі якщо посадові особи, зазначені у частинах четвертій та шостій цієї статті, у двотижневий строк не скликають сесію на вимогу суб'єктів, зазначених у частині сьомій цієї статті або у разі якщо такі посади є вакантними, сесія може бути скликана депутатами відповідної ради, які становлять не менш як одну третину складу ради, або постійною комісією ради.
Згідно ч. 12 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.
Позивач, як встановлено судом, є учасником бойових дій, що підтверджується відповідними документами, а отже, мала беззаперечне право на першочерговий розгляд її клопотання та надання їй переваги при вирішенні питання про відведення земельної ділянки за інших рівних умов.
Аналізуючи дії відповідача, Переяславської міської ради, суд зазначає наступне. Отримавши клопотання позивача від 13.04.2021 та від 01.06.2021, відповідач виніс їх на розгляд сесій міської ради.
За результатами розгляду, як встановлено з листів від 20.05.2021 № 20-22-538 та від 26.07.2021 № 20-22-784, рішення про надання дозволу позивачу не прийнято через те, що відповідна пропозиція не набрала достатньої кількості голосів депутатів.
Суд критично ставиться до твердження відповідача у відзиві, що таке інформування про результати голосування не є відмовою у розумінні статті 118 ЗК України. Верховний Суд у своїй послідовній практиці неодноразово роз'яснював, що неприйняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою за відсутності визначених законом підстав для відмови, або надання відповіді про неможливість задоволення клопотання через «недоотримання голосів», за своєю правовою природою є фактичною відмовою у наданні такого дозволу.
Така відмова, якщо вона не містить посилань на конкретні підстави, передбачені частиною сьомою статті 118 ЗК України, є протиправною (див., наприклад, постанови Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 814/1961/17, від 13.02.2020 у справі № 500/1480/19, від 17.03.2020 у справі № 804/5509/17). Відповідач у своїх листах не навів жодної з передбачених законом підстав для відмови позивачу.
Посилання відповідача на абзац третій частини сьомої статті 118 ЗК України (щодо права особи самостійно замовити розробку проекту землеустрою у разі неотримання дозволу чи мотивованої відмови у місячний строк - так званий принцип «мовчазної згоди») є безпідставним у даному випадку.
По-перше, відповідач розглянув клопотання та надав відповідь (хоч і не у формі рішення про відмову з належним обґрунтуванням).
По-друге, реалізація права за принципом «мовчазної згоди» не позбавляє особу права на отримання належного рішення від уповноваженого органу та не виправдовує протиправну бездіяльність чи неправомірну відмову цього органу.
По-третє, як слушно зазначає позивач, навіть якщо б вона скористалася цим правом, подальша процедура затвердження проекту землеустрою та передачі ділянки у власність все одно залежить від рішення відповідача.
Суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не прийняв у строки передбачені законом рішення за заявами (клопотаннями) позивача.
Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 вказаного Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17, від 27 березня 2018 року в справі № 463/3375/15-а, від 10 липня 2018 року в справі № 806/3095/17.
Враховуючи наведенні вище норми, підставами для відмови у наданні відповідачем дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки могли бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Зазначені підстави, як наведено вище, регламентовані положеннями ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України.
Про виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зазначено в Ухвалі Конституційного Суду України "Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України" від 29 вересня 2015 року N 44-у/2015 (Справа N 2-40/2015).
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 19.01.2016 року (справа №824/167/15-а/21-3690а15).
Передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання (стаття 123 ЗК України ).
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Водночас згідно із приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 ЗК України.
Суд зазначає, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду).
Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 10 грудня 2013 року (справа № 21-358а13) та від 07 червня 2016 року (справа №21-1391а16).
В даному випадку позивач має право розробити проект землеустрою, подальше затвердження якого відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку.
Разом з тим, частиною 4 статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.
Водночас суд зазначає, що норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у статті 121 ЗК України.
Відповідно до частини 1 цієї статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;
б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;
в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;
г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;
ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;
д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
Згідно з частиною 2 статті 121 ЗК України розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).
Відтак, враховуючи те, що відповідачем не прийнято жодного вмотивованого рішення відповідно до вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Земельного кодексу України, щодо розгляду клопотань позивача суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача Переяславську міську раду (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04054978) повторно розглянути клопотання про надання дозволу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, № НОМЕР_2 ), на розробку проекту землеустрою для подальшого оформлення права власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтованою площею 0,1 га на території Переяславської міської ради (ОТГ) по АДРЕСА_1 з прийняттям обґрунтованого та законного рішення, суд зазначає наступне.
Земельним кодексом визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
З огляду на положення статті 123 Земельного кодексу України суд зазначає, що неправомірною є відмова відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав інших, ніж передбачено законом.
Проте, відповідачем не було наведено підстав, визначених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки.
Повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2010 року № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами:
1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо;
2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав;
3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів;
4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.
Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Натомість, у цій справі, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
При цьому, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв'язку зі статтями 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
У спірних правовідносинах відповідач не прийняв рішення у встановленому законом порядку з приводу поданого позивачем клопотання.
З урахуванням наведеного, з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов'язання відповідача вирішити питання про надання дозволу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, № НОМЕР_2 ), на розробку проекту землеустрою для подальшого оформлення права власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтованою площею 0,1 га на території Переяславської міської ради (ОТГ) по АДРЕСА_1 у строки, порядку та з дотриманням норм, передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Земельним кодексом України., з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стосовно позовної вимоги визнати протиправним та скасувати рішення 13 сесії восьмого скликання Переяславської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04054978) № 104-13-VIII від 22 липня 2021 року в частині надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд для подальшого оформлення права власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_2 суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 22 липня 2021 року, тобто в день, коли розглядалося повторне клопотання позивача і їй було фактично відмовлено (через неприйняття рішення), Переяславська міська рада своїм рішенням № 104-13-VIII надала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо цієї ж самої земельної ділянки по АДРЕСА_1 іншій громадянці - ОСОБА_2 .
У постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 815/6942/17, 28.09.2021 у справі № 462/4395/17, від 22.10.2020 у справі № 815/7279/16, від 11.12.2019 у справі № 814/1241/16, від 15.09.2020 у справі № 815/3055/17 та інших cформульовано правовий висновок про вичерпність переліку підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передбачених частиною сьомою статті 118 ЗК України.
У постанові від 27.02.2018 у справі № 545/808/17 Верховний Суд погодився з тим, що «чинним законодавством не передбачено право сільської ради відступати від положень ст.118 Земельного кодексу України, в тому числі не передбачено й прийняття сільською радою рішення про відмову у задоволенні вимоги, порушеної в заяві про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв'язку з відведенням земельної ділянки іншій особі».
Згодом цей висновок було застосовано в багатьох інших справах. Узагальнено його суть зводиться до того, що дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки треба надавати усім, хто звернувся. Як наслідок, проект можуть розробляти одночасно декілька замовників, а хто з них отримає ділянку, - визначатиметься на стадії затвердження проекту та надання її у власність.
У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.
Суд зазначає, що як на підставу для скасування рішення 13 сесії восьмого скликання Переяславської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04054978) № 104-13-VIII від 22 липня 2021 року в частині надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд для подальшого оформлення права власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_2 позивач вказує лише те, що відповідач не прийняв рішення за її заявою, натомість прийняв рішення за заявою ОСОБА_2 .
Жодних доказів порушення відповідачем норм чинного законодавства при прийнятті рішення 13 сесії восьмого скликання Переяславської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04054978) № 104-13-VIII від 22 липня 2021 року в частині надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд для подальшого оформлення права власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_2 матеріали справи не містять.
У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.
Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов'язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування (постанова від 28 листопада 2018 року у справі №826/5735/16). Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення 13 сесії восьмого скликання Переяславської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04054978) № 104-13-VIII від 22 липня 2021 року в частині надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд для подальшого оформлення права власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_2 , оскільки надання такого дозволу не гарантує набуття права власності чи користування на земельну ділянку та не є підставою (перешкодою) для вирішення питання про надання також позивачеві дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в межах АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не надав суду жодних доказів наявності законних підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, а також не обґрунтував правомірність надання такого дозволу іншій особі на ту ж саму земельну ділянку, ігноруючи першочергове право позивача.
Згідно зі статтею 90 КАС України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач у позовній заяві зазначає, що звільнена від сплати судового збору як учасник бойових дій на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». До позовної заяви долучено копію посвідчення учасника бойових дій.
Відтак, питання про розподіл судових витрат у вигляді судового збору судом не вирішується.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив :
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Переяславської міської ради Київської області з розгляду заяв ОСОБА_1 від 13 квітня 2021 року та 01 червня 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в межах АДРЕСА_1 .
3. Зобов'язати Переяславську міську раду Київської області (адреса: 08400, Київська обл., м. Переяслав, вул. Богдана Хмельницького, буд. 27/25; код ЄДРПОУ 04054978) вирішити питання за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 13 квітня 2021 року та 01 червня 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в межах АДРЕСА_1 . у строки, порядку та з дотриманням норм, передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Земельним кодексом України, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
4. У задоволенні інших вимог- відмовити.
5. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 13 травня 2025 року.
Суддя Коморний О.І.