15 травня 2025 року м. Кропивницький Справа № 640/392/21
провадження № 2-іс/340/452/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, а саме: невнесення ним подання до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про повернення готівковими коштами ОСОБА_1 помилково зарахованого до державного бюджету збору з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна у розмірі 17404,67 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві внести подання до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про повернення готівковими коштами ОСОБА_1 помилково зарахованого до державного бюджету збору з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна, сплаченого при укладенні договору купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у сумі 17404,67 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 08.05.2019 на підставі укладеного із Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Стіма Кепітал» договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського місткого нотаріального округу Сербіною Н.П., придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказує, що при придбанні вищевказаної квартири сплатив до Пенсійного фонду збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу, що становить 17404,67 грн.
Наголошує на тому, що придбав житло вперше, а тому в силу вимог приписів пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР) не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 06.11.2020 №2600-0603-8/158415 на його звернення відмовило у вчиненні дій, необхідних для повернення помилково зарахованого до державного бюджету збору у сумі 17404,67 грн.
Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною. З цих підстав просить позов задовольнити.
У матеріалах справи наявний відзив відповідача, згідно якого Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві заперечило проти задоволення позовних вимог. На обгрунтування заперечень зазначило, що не може встановити факту придбання позивачем житла вперше, оскільки ані реєстрацію договорів купівлі-продажу, ані реєстрацію права власності на житло не здійснює, доступу до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не має. При цьому, надані позивачем документи беззаперечно не свідчать про придбання ним житла вперше.
Вказав, що поновлення прав платника збору, який помилково сплатив до Державного бюджету України кошти здійснюється шляхом винесення судом рішення про стягнення суми з Державного бюджету України на користь такого платника податку.
З цих підстав просив відмовити у задоволенні позову.
30.04.2025 позивач подав суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Будь-яких інших клопотань від учасників справи не надходило.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2021 відкрито провадження в адміністративній справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Законом України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
На виконання положень пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2825-IX Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали адміністративної справи №640/392/21 до Кіровоградського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 головуючим суддею по розгляду справи №640/392/21 визначено суддю Савонюка М.Я.
Ухвалою суду від 25.03.2025 адміністративну справу №640/392/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, прийнято до свого провадження. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 29.04.2025 після відкриття провадження у справі позовну заяву було залишено без руху та надано термін для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для його поновлення за весь період його пропуску, а також доказів поважності причин його пропуску.
14.05.2025 ухвалою суду продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 08.05.2019 між Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпортивний інвестиційний фонд «Стіма Кепітал» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського місткого нотаріального округу Сербіною Н.П. та зареєстрований в реєстрі за №906 (а.с. 13-14).
Згідно вказаного договору позивач придбав двокімнатну квартиру загальною площею 75 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 .
Пунктом 5 зазначеного договору визначено, що вартість квартири становить 1740467,45 грн.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.05.2019 №165848558 право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 08.05.2019 (а.с. 15).
При укладенні договору позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу у сумі 17404,67 грн, що підтверджується квитанцією від 08.05.2019 №N1BM93554M (а.с. 16).
16.10.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Відповідач листом від 06.11.2020 №2600-0603-8/158415 відмовив позивачу у поверненні коштів, сплачених в якості збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Рекомендував для встановлення правових підстав повернення коштів звернутися до суду (а.с. 17-18).
Не погоджуючись з відмовою відповідача повернути безпідставно сплачені кошти у розмірі 17404,67 грн, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон №400/97-ВР.
Відповідно до абз. 1, 2, 3 пункту 9 статті 1 цього Закону платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України;
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій на виконання вказаного Закону регулює Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1740 від 03.11.1998 (далі - Порядок №1740).
Пунктом 15-1 Порядку №1740 передбачено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
З системного аналізу наведених правових актів суд приходить до висновку, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пунктом 18 Порядку №1740 визначено, що облік сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій ведеться відповідно до законодавства. Повернення помилково або надміру сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій здійснюється у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, щодо повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
23.09.2020 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №866 "Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" (далі - Постанова №866). Відповідно до якої, серед іншого, доповнив Порядок №1740, а саме:
Пункт 15-2 підпунктами "в" і "г", відповідно до яких збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
"в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.".
Пункт 15-3 абзацом такого змісту: "Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах "в" і "г" пункту 15-2цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування".
Постанова №866 набрала чинності 26.09.2020.
Відповідно до частини сьомої статті 45 Бюджетного кодексу України перелік податків і зборів та інших доходів бюджету згідно з бюджетною класифікацією в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а також загальні вимоги щодо обліку доходів бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено судом, при укладенні 08.05.2019 договору купівлі-продажу квартири позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу у сумі 17404,67 грн.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.05.2019 №165848558 та відповіді №1378501 від 14.05.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано та містяться відомості про реєстрацію права власності за позивачем двокімнатної квартири загальною площею 75 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 . Відомості щодо придбання іншого нерухомого (житлового) майна позивачем раніше відсутні.
Проте ці докази не дозволяють суду достовірно встановити факт придбання позивачем житла вперше, що є істотним для вирішення спору.
До 01.07.2004 державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна в Україні здійснювалася комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації. Рішення про реєстрацію права власності приймалося в паперовій формі посадовою особою БТІ за місцем знаходження нерухомого майна, на правовстановлюючих документах проставлявся відповідний штамп. Рішення про реєстрацію права власності разом із матеріалами технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна зберігалося в архіві БТІ. Кожну область України обслуговувало кілька таких підприємств.
З 01.04.2004 у зв'язку із набранням чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" в Україні створено Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень - єдину державну інформаційну систему, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, суб'єктів речових прав тощо. Прикінцеві положення цього Закону в тому числі:
- зобов'язували Кабінет Міністрів України забезпечити здійснення поетапного введення в дію Державного реєстру прав з передачею в установленому порядку інформації бюро технічної інвентаризації щодо об'єктів нерухомості місцевим органам державної реєстрації прав у міру їх готовності до виконання зазначених повноважень;
- залишали за комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації повноваження реєструвати об'єкти нерухомості - до створення єдиної системи органів реєстрації прав.
З 01.01.2013 в Україні запроваджено Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдину державну інформаційну систему, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав. З цієї дати функції з державної реєстрації прав на нерухоме майно почала виконувати новостворена Державна реєстраційна служба. Державний реєстр прав містить відомості про всі права на нерухоме майно, що зареєстровані в Україні після його утворення, а також відомості з Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Підсумовуючи вказане, суд дійшов висновку, що Державний реєстр прав не містить відомостей про права на нерухоме майно, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав, якщо реєстраційні дії щодо такого майна вчинялися до запровадження Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень. В контексті спірних правовідносин має значення період з 19.08.1999 до 01.07.2004 (щонайменше), оскільки інформація з Державного реєстру прав з об'єктивних причин не містить відомостей про правочини щодо придбання нерухомого майна за цей період.
Отже, відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не можуть достовірно підтвердити факт придбання позивачем житла вперше в контексті пункту 9 частини першої статті 1 Закону №400/97, оскільки не містять інформації за період з 19.08.1999 до щонайменше 01.07.2004.
Водночас, суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Рівність усіх учасників судового процесу передзакономі судом є однією із засад адміністративного судочинства. Законодавець врахував, що особа та суб'єкт владних повноважень зазвичай мають різні організаційні можливості та ресурси для представлення своєї позиції в суді. З метою вирівнювання процесуального становища учасників справи законодавець визначив, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У цих справах суд не може витребовувати докази у позивача, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Оцінюючи доводи відповідача про те, що органи Пенсійного фонду України не володіють інформацією щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно, а тому не мають можливості встановити факт придбання житла фізичними особами вперше, суд зазначає таке.
В контексті практичної реалізації пункту 9 частини першої статті 1 Закону №400/97 в Україні дійсно відсутній дієвий механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала житло в період з 19.08.1999 до як мінімум 01.07.2004. Держава не забезпечила переведення відомостей паперових архівів БТІ в форму електронних баз даних, - а це зробило б завдання пошуку такої інформації цілком реальним та швидким. Тому достовірною є інформація з цього питання лише за період починаючи з 01.01.2013 - відколи всі реєстраційні дії всіх державних реєстраторів в межах України вносяться до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже, ані особа, ані територіальні органи Пенсійного фонду України не мають механізмів достовірно встановити/підтвердити факт придбання житла конкретною особою вперше за період з 19.08.1999 до 01.01.2013. З огляду на викладене суд дійшов висновку, що територіальний орган Пенсійного фонду України фактично не здатен реалізувати свої контрольні функції та перевірити твердження заявника про те, що він не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції придбання нерухомого майна. При цьому відповідач, суб'єкт владних повноважень, покладає наслідки такої ситуації на особу.
Суд звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 03.07.2018 у справі №819/33/17 та в постанові від 30.09.2019 в справі №819/1727/16:
"За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами".
Суд вважає, що саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у цьому конкретному випадку особа, якій відмовили у поверненні збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.
Водночас, під час розгляду даної справі відповідачем будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, не надано.
Таким чином, суд приходить до висновку, що 08.05.2019 позивач вперше придбав житло і при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу квартири безпідставно сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1 % від його вартості, а саме 17404,67 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 затверджені Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, в тому числі затверджено перелік кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Відповідно до цього переліку контроль за справлянням надходжень за кодом бюджетної класифікації 24140500 закріплено за органами Пенсійного фонду України.
Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції придбання нерухомого майна сплачується платника податку на бюджетні рахунки місцевих органів Державної казначейської служби України за місцезнаходженням майна за кодом бюджетної класифікації 24140500.
Механізм повернення коштів, помилково зарахованих до державного бюджету визначений у Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевого бюджетів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок №787, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 5 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до пункту 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-2, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за №988/18283, яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.
Отже, законодавством визначено порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів, який передбачає наявність подання відповідного органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з метою внесення його платником до органу Державної казначейської служби України.
Таким чином, виходячи із встановлених обставин та доказів по справі, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на повернення помилково сплаченого ним збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, під час укладання договору купівлі-продажу квартири від 08.05.2019.
При цьому, позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо невнесення ним подання до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про повернення помилково зарахованого до державного бюджету збору з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна, однак, на думку суду, належним способом захисту прав позивача і відновленням його порушених прав буде визнання судом протиправними дій відповідача, оскільки позивачу було відмовлено у задоволенні його заяви, що не є пасивною формою поведінки.
Відтак відмова Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві внести подання до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про повернення ОСОБА_1 помилково зарахованого до державного бюджету збору з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна у розмірі 17404,67 грн є протиправною.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб?єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб?єктів владних повноважень.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Суд зазначає, що зважаючи на відсутність в органів Пенсійного фонду України, в силу незалежних від них обставин, можливості зробити самостійний і беззаперечний висновок про придбання позивачем житла вперше, а також на те, що такі обставини встановлені в ході розгляду адміністративної справи, прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача сформувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби відповідне подання є єдиним способом відновлення прав позивача, ефективним механізмом захисту таких прав, який відповідатиме принципу верховенства права.
З огляду на наведене, порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві внести подання до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про повернення ОСОБА_1 сплаченого згідно квитанції від 08.05.2019 №N1BM93554M збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі у сумі 17404,67 грн.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б підтверджували правомірність своєї бездіяльності у спірних правовідносинах не надав, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом часткового задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).
Оскільки позов задоволено частково, суд стягує на користь позивача судовий збір у сумі 420,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у складанні та направленні до територіального органу Державної казначейської служби України подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири від 08.05.2019 у розмірі 17404,67 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві внести подання до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про повернення ОСОБА_1 сплаченого ним згідно квитанції від 08.05.2019 №N1BM93554M збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі у сумі 17404,67 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15 травня 2025 року.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, місто Київ, 04053).
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК