15 травня 2025 року м. Київ № 320/14148/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа- підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.12.2023 № 00815350901 на суму 88236,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що наказ на проведення фактичних перевірок не відповідає вимогам чинного законодавства України, позаяк жодної законодавчо визначеної підстави для проведення фактичної перевірки, повідомлення або інформації про порушення платником податків наказ не містить. Як встановлено в наказі обґрунтуванням підставою для призначення перевірки є доповідна записка управління контролю цього ж самого органу, а не третіх осіб. Однак, така доповідна записка, яка позивачу не надавалась та не пред'являлась, не може слугувати підставою для призначення фактичної перевірки у відповідності до приписів п.п. 80.2.2 та п.п. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Крім того, у вказаному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють; у наказі не відображено у рамках яких заходів ГУ ДПС у м. Києві встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів.
Згідно направлень на перевірки наказ про проведення фактичної перевірки разом із наказом пред'явлено ОСОБА_2 , однак дана особа не є представником платника податків та не є самим платником податків, окрім того, як зазначає дана особа таких документів остання не отримувала, а просто проставила підпис в направленні, оскільки була в розгубленості та її посадові особи контролючого органу ввели в оману щодо наслідків підписуваного документу.
Разом з тим, позивач звертає увагу на те, що згідно розрахунку фінансових санкцій ФОП ОСОБА_1 нараховано щтрафну санкцію у розмірі 88236,00 грн, що становить 100% вартості наявних у суб'єкта господарювання тютюнових виробів, однак документ яким підтверджено залишок товару є неналежним документом, оскільки ті, документи (залишки товару на магазині) були надані касиром в день проведення перевірки та є помилковими, окрім того, ексель таблиця не підписана самим платником податку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
Сторона відповідача стверджує про правомірність проведення перевірки, вказано на наявність підстав для цього, адже пред'явлення направлення і наказу на проведення фактичної перевірки здійснюється платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника, зокрема його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції. Наголошено на порушенні позивачем вимог у частині реалізації підакцизних товарів за ціною, вищою за максимальну роздрібну ціну, і підтвердженні цього порушення належними доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 18.10.2023 № 5114-п, на підставі п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80, п. 69.2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, Закону України № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон № 481), вирішено провести фактичні перевірки суб'єктів господарювання згідно з додатками. Обґрунтування: доповідна записка управління контролю за підакцизними товарами від 16.10.2023 № 3963/26-15-09-01-09.
Згідно додатку 76 до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 18.10.2023 № 5114-п, метою проведення перевірки є дотримання вимог законодавства, яке регулює виробництво та обіг спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах. Вид перевірки: фактична; період дільності, що перевіряється: згідно ст. 102 ПК України. Суб'єкт господарювання: ФОП ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , група нежитлових приміщень № 230 - кафе, магазин 125 КВ, дата початку перевірки з 28.11.2023 по 07.12.2023 тривалістю 10 діб з 28.11.2023 по 07.12.2023.
Також, ГУ ДПС у м. Києві видано направлення на перевірку від 28.11.2023 № 22007/26-15-09-01, від 28.11.2023 № 22008/26-15-09-01 ФОП ОСОБА_1 . Направлення на перевірку вручені ОСОБА_3 (адміністратор).
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) у січні 2024 через електронний кабінет платника податку отримала податкове повідомлення-рішення № 00815350901 від 21.12.2023 на суму 88236,00 грн, яке прийнято на підставі акту перевірки № 79970/ж5/26-15-09-01/ НОМЕР_2 від 01.12.2023, яким в ході перевірки встановлено факт реалізації сигарет «Parliament Silver Slims» за ціною 100 грн, що підтверджується фіскальним чеком від 28.11.2023 о 13:08:21. Максимальна роздрібна ціна зазначена на пачці складає 85,71 грн за пачку (ціна з урахуванням 5% місцевого акцизного податку становить 89,99 грн), тобто максимальна роздрібна ціна однієї пачки становить 89,99 грн. Таким чином, встановлено роздрібну торгівлю тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробником або імпортером таких тютюнових виробів, чим порушено ст. 11№ Закону № 481. Відповідальність передбачена ст. 17 Закону № 481, а саме 100% вартості наявних тютюнових виробів, але не менше 10 000,00 грн.
Позивач вважає, що фактична перевірка була проведена з порушенням процедури, а її висновки є безпідставними, а прийняте на підставі акта перевірки податкове повідомлення-рішення, є протиправним та підлягає скасуванню, що і зумовило на звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
За визначенням у п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
За приписами п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
За правилами п. п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з такої підстави (що мало місце у випадку, який розглядається) - 80.2.5 у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Відповідно до п. 80.7 ст. 80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Згідно норм п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
За нормами п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до п. 86.5 ст. 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.
За змістом п. 86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України, визначає Закон Закон № 481.
За нормами ст. 11-1 Закону № 481 встановлена виробником або імпортером максимальна роздрібна ціна на тютюнові вироби, тютюн, промислові замінники тютюну наноситься на пачку, коробку або сувенірну коробку тютюнових виробів разом з датою їх виготовлення.
Максимальна роздрібна ціна за пачку, коробку або сувенірну коробку наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається з її цифрового виразу та скороченого найменування грошової одиниці України.
Дата виготовлення наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається із шести цифр, перші дві з яких означають день, наступні дві - місяць, останні дві - рік такої дати.
Нанесення максимальної роздрібної ціни та дати виготовлення на упаковку тютюнових виробів, призначених для вивезення (експортування) за межі митної території України, здійснюється згідно з умовами відповідної угоди на експорт.
За визначенням у п. п. 14.1.106 п. 14.1 ст. 14 ПК України максимальні роздрібні ціни - ціни, встановлені на підакцизні товари (продукцію з урахуванням усіх видів податків (зборів). Акцизний податок з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів не включається до максимальної роздрібної ціни. Максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію) встановлюються для тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, виробниками або імпортерами товарів (продукції) шляхом декларування таких цін у порядку, встановленому цим Кодексом. Продаж суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, на які встановлюються максимальні роздрібні ціни, не може здійснюватися за цінами, вищими за максимальні роздрібні ціни, збільшені на суму акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію) повинні наноситися на споживчу упаковку таких товарів разом з датою їх виробництва (п. 220.11 ст. 220 ПК України).
За змістом ст. 17 Закону № 481/95-ВР порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального, тютюнової сировини посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
До суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі:
роздрібної торгівлі тютюновими виробами, тютюном, промисловими замінниками тютюну, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на такі товари (продукцію), встановлених виробниками/імпортерами таких тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, збільшеними на суми акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизними товарами (продукцією), - 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, але не менше 10000 гривень.
Стосовно наявності підстав для проведення перевірки, суд враховує таке.
В постанові від 26.03.2024 Верховний Суд у справі № 420/9909/23 виклав наступну позицію: «Єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб'єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює. Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.
Підпункт 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України містить перелік сфер об'єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації - «яка свідчить про можливі порушення» - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.
Водночас аналіз абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов'язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.
Верховний Суд вважає, що аналіз п. п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Тож, саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
З огляду на викладене, Судова палата акцентує увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
Реалізуючи мету, з якою ця справа розглядається у складі Судової палати, Верховний Суд формулює такий правовий висновок, який має забезпечити єдині підходи до оцінки правомірності наказів про призначення фактичних перевірок. У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою.
У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги п. п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на п. п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому, такий наказ не можна вважати протиправним.
Тож, на переконання суду, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт п. 80.2 ст. 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним та нівелювати насліки самої перевірки.
Таким чином, зазначення конкретних порушень платником законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи у наказі про проведення фактичної перевірки, так само і деталізація і зміст обставин, не вимагається нормами ПК України.
Крім того, відсутні підстави вважати, що у розумінні п. п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України і отримана контролюючим органом інформація на стадії призначення перевірки обов'язково має містити достовірні підтвердження того, що платником податків вже скоєно конкретне порушення.
Суд констатує, що наявна та/або отримана контролюючим органом інформація має вказувати на обставини, які дають обґрунтовані підстави вважати, що платник податків з високою імовірністю може порушувати вимоги податкового законодавства у певній сфері. Саме для перевірки дійсної наявності порушень і призначається перевірка.
У випадку, який розглядається, наказ про проведення перевірки містить посилання, як на приписи ПК України, так і на доповідну записку, її реквізити, що є мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки. Відповідно, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства.
Твердження про невручення наказу і направлення на проведення перевірки безпосередньо позивачу або ж його представнику, ненадання часу для залучення адвоката у досліджуваному випадку не відповідає встановленим судом обставинам, адже останні були вручені особисто касиру (адміністратору), така особа є особою, яка фактично проводить розрахункові операції, працевлаштована касиром у магазині, де проводилась перевірка, і у відповідності до положень ПК України, є належною для вручення відповідних документів особою. Позивачем не спростовано того, що особа, яка отримувала документи на перевірку, була працівником магазину та проводила розрвхункові операції. Водночас, така особа отримала документи про проведення перевірки, проставила свій підпис про це, надала письмові пояснення у ході перевірки. Також, суд звертає увагу на правила проведення фактичної перевірки, специфікою якої є її проведення без попередження платника податків.
У подальшому, стверджуючи про невідповідність висновків акта перевірки обставинам справи, позивач, після отримання акту, не подала заперечення на акт перевірки, хоча саме такий спосіб спростування закріплений положеннями ПК України.
При цьому, матеріали справи містять докази порушення позивачем вимог Закону «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» у частині вимог про максимальні роздрібні ціни на тютюнові вироби.
Так само, стосовно тверджень про те, що касир не є уповноваженою на прийняття документів від податкових органів і надання відповідей на них, у зв'язку із чим відомості в табличному вигляді про залишки тютюнових виробів, які знаходяться в магазині не підписані позивачем і не відповідають дійсності, суд відхиляє у зв'язку з наведеним вище, при цьому, знову ж таки, інших доказів про залишки тютюнових виробів (зокрема, з відомостями, які б різнилися із даними, з'ясованими під час перевірки) на відповідну дату у позивача останнім не подано.
Як відображено у акті, саме у ході перевірки було встановлено факт реалізації тютюнових виробів з порушенням вимог у частині максимальної роздрібної ціни, тому під час розглду даного спору, позивачем не було спростовано висновків акта перевірки, за якими, встановлено факт реалізації сигарет «Parliament Silver Slims» за ціною 100 грн, що підтверджується фіскальним чеком від 28.11.2023 о 13:08:21. Максимальна роздрібна ціна зазначена на пачці складає 85,71 грн за пачку (ціна з урахуванням 5% місцевого акцизного податку становить 89,99 грн), тобто максимальна роздрібна ціна однієї пачки становить 89,99 грн. Вказані порушення відображені у додатку/фототаблиці до акта перевірки, а розрахунок штрафних санкцій наведений у додатку до оскаржуваного рішення.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
За даних обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідач у справі не порушив прав позивача, заявлених у позові, позаяк, наказ на проведення фактичної перевірки не містить дефектів, які давали б підстави стверджувати про незаконність призначення такої перевірки, останній відповідає визначеним ПК України повноваженням контролюючого органу та давав підстави для допуску до фактичної перевірки, адже контроль за обігом підакцизними товарами покладено саме на податковий орган. По суті висновки акту перевірки не спростовані позивачем, містяться лише загальні та суб'єктивні посилання на їх необґрунтованість, однак, такі не підтверджені відповідними поясненнями та доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору в суді та задоволенню не підлягають.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.