15 травня 2025 року м. Київ № 320/38110/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яка полягає в ухиленні від прийнятті рішень у формі постанови та/або розпорядження за наслідками розгляду на своєму засіданні питання відповідальності суб'єкта, щодо якого здійснювалася перевірка, зафіксована в акті позапланової виїзної перевірки від 22.05.2024 № 204, проведеної відповідно до постанови НКРЕКП від 23.04.2023 № 781 «Про проведення позапланової виїзної перевірки АТ «ПРИКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО»;
зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг повторно розглянути на своєму засіданні питання відповідальності суб'єкта, щодо якого здійснювалася перевірка, зафіксована в акті позапланової виїзної перевірки від 22.05.2024 № 204, проведеної відповідно до постанови НКРЕКП від 23.04.2024 № 781 «Про проведення позапланової виїзної перевірки АТ «ПРИКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО» та прийняти рішення про застосування до суб'єкта, щодо якого здійснювалася дана перевірка, санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб'єкта у порядку, визначеному ст. 14, 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що неприйняття рішення за зверненнями позивача при розгляді питання щодо порушення АТ «ПРИКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО» Ліцензійних умов є протиправною бездіяльністю з боку Регулятора, на якого покладено обов'язок державного регулювання та застосування заходів впливу, а також захист прав споживачів. Позивач вважає, що відповідач, не прийнявши жодного рішення, фактично ухилився від виконання покладених на нього Законом функцій.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
До суду від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси, належні безпосередньо заявнику, у причинно-наслідковому зв'язку з оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Відповідач наголошує на тому, що рішення НКРЕКП важаються прийнятим, якщо за нього проголосувало «за» не менше чотирьох членів НКРЕКП, присутніх на засіданні, при цьому, рішення вважається не прийнятим, якщо воно не набрало необхідної кількості голосів, зокрема при рівному розподілі голосів «за» і «проти». Зі змісту протоколу № 34 засідання НКРЕКП. яке проводилося у формі вілкритого слухання 19.06.2024 при розгляді питання 22 про порушення АТ «ПРИКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО» Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії та недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, за результатами голосування рішення не прийнято, при цьому, винесення на засідання комісії на повторний розгляд питання, рішення по якому не прийнято, не передбачено законодавством, про що було повідомлено позивача листом від 16.07.2024.
Відповідач акцентує увагу на тому, що Регулятором булорозглянуто спірне питання, члени НКРЕКП вислухали позицію сторін та реалізували свої повноваження, шляхом голосування, керуючись принципами законності, самостійності і незалежності у межах, визначених законом, компетентності, ефективності, справедливості, неупередженості та об'єктивності під час прийняття рішень, відкритості і прозорості, гласності процесу державного регулювання, доказів протилежного матеріали позовної заяви не містять.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі звернень ОСОБА_1 від 22.03.2024, від 26.03.2024, від 27.03.2024 стосовно порушення прав споживача з боку АТ «ПРИКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО», в частині безпідставного не надання доступу до електричних мереж, НКРЕКП прийняло постанову від 23.04.2024 № 781 «Про проведення позапланової виїзної перевірки АТ «ПРИКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО».
За результатами проведеної перевірки, НКРЕКП складено акт позапланової виїзної перевірки від 22.05.2024 № 204, яким було встановлено, що АТ «ПРИКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО» (ЄДРПОУ00131564) порушило Ліцензійні умови з розподілу електричної енергії та недотримало вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, а саме: п. п. 12 п. 2.2 Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії у частині надання послуги з розподілу електричної енергії та доступ до своїх електричних мереж на недискримінаційній та прозорій основі; п. 11.1.5 глави 11.1 розділу XI Кодексу системи розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310, а саме: у випадку недостатньої пропускної спроможності мереж ОСР має письмово повідомити замовника під час видачі технічних умов про намір відмовити або тимчасово обмежити (із зазначенням мінімальної величини потужності) майбутньому користувачу системи розподілу доступ до електричних мереж із зазначенням інформації, передбаченої цим пунктом.
19.07.2024 на електронну адресу позивача надійшов лист Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2793/14.1.1/9-24 від 16.07.2024, яким повідомлено, що на засіданні від 19.06.2024 при розгляді питання 22 щодо порушення АТ «ПРИКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО» Ліцензійних умов з розподілу ектричної енергії та недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії за результатами голосування рішення не прийнято.
Позивач вважає, що така бездіяльність є протиправною та такою, що порушує його законні права та охоронювані інтереси, що є неналежним розглядом звернень позивача щодо захисту порушених прав споживача, а отже, ухилення від прийняття НКРЕКП рішення щодо притягнення АТ «ПРИКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО» до відповідальності, не дозволяє в жодній мірі здійснити захист прав позивача на надання доступу до електричних мереж.
Наведене і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Відповідно до норм ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 22.09.2016 № 1540-VIII (далі - Закон № 1540-VIII).
Відповідно до норм ч. ч. 1, 3 ст. 1 Закону № 1540-VIII Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.
Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.
Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 3 Закону № 1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.
Основними завданнями Регулятора є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; 4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.
Пунктами 11, 12 ч. 1 ст. 17 Закону № 1540-VIII визначено, що для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор: контролює додержання ліцензіатами законодавства у відповідній сфері регулювання і ліцензійних умов провадження господарської діяльності та вживає заходів до запобігання порушенням ліцензійних умов; розглядає справи про порушення ліцензійних умов, а також справи про адміністративні правопорушення і за результатами розгляду приймає рішення про застосування санкцій, накладення адміністративних стягнень у випадках, передбачених законом, приймає у межах своєї компетенції рішення про направлення до відповідних державних органів матеріалів про виявлені факти порушення законодавства.
Відповідно до приписів ч. ч. 1-3, 5 ст. 19 Закону № 1540-VIII Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю. Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора. Для проведення перевірки створюється комісія з перевірки, що складається не менш як із трьох представників центрального апарату та/або територіальних органів Регулятора. За результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки.
За змістом ч. ч. 2-4 ст. 22 Закону № 1540-VIII передбачено, що за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді: 1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2) накладення штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії. За порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до посадових осіб суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати адміністративні стягнення. У разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор у 30-денний строк з дня складення акта перевірки розглядає питання відповідальності суб'єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб'єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб'єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.
Регулятор застосовує штрафні санкції до суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірах, встановлених цим Законом, законами України "Про ринок електричної енергії", "Про природні монополії", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про ринок природного газу", "Про теплопостачання", "Про енергетичну ефективність".
Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 14 Закону № 1540-VIII основною формою роботи Регулятора як колегіального органу є засідання.
Рішення Регулятора вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше чотирьох членів Регулятора, присутніх на засіданні. Кожний член Регулятора має один голос. Член Регулятора, не згодний з прийнятим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку, яка додається до такого рішення.
Рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.
Результати засідання Регулятора оформлюються протоколом. Протокол засідання Регулятора оприлюднюється на його офіційному веб-сайті не пізніше п'яти робочих днів з дня його проведення. Якщо до рішення Регулятора була подана окрема думка члена Регулятора, вона розміщується у публічному доступі як невід'ємна частина протоколу.
Регулятор забезпечує онлайн-трансляцію засідань, що проводяться у формі відкритих слухань, на своєму офіційному веб-сайті. Зберігання записів таких трансляцій та вільний доступ до них на офіційному веб-сайті забезпечується Регулятором протягом не менше одного року з дня проведення засідання.
Відповідно до п. 5.10. Регламенту Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг затвердженим постановою НКРЕКП від 06.12.2016 № 2133 (далі - Регламент), усі члени НКРЕКП є рівноправними під час розгляду питань та прийняття рішень на засіданні НКРЕКП.
Головуючим на засіданні є Голова НКРЕКП або член НКРЕКП, який тимчасово виконує обов'язки Голови НКРЕКП, або якому Голова НКРЕКП доручив головувати на засіданні.
Згідно з п. 5.11. Регламенту рішення НКРЕКП приймаються шляхом голосування.
Після оголошення проекту рішення головуючий запитує, чи є серед членів НКРЕКП ті, хто голосує «проти» або «утримався» від прийняття рішень. Якщо голоеів «проти» або «утримався» немає, слід вважати, що рішення проголосовано «за» та прийнято одноголосно всіма присутніми на засіданні членами НКРЕКП.
Рішення НКРЕКП вважаються прийнятим, якщо за нього проголосувало «за» не менше чотирьох членів НКРЕКП, присутніх на засіданні.
Рішення вважається не прийнятим, якщо воно не набрало необхідної кількості голосів,
зокрема при рівному розподілі голосів «за» і «проти».
Результат голосування, а саме прийняття або неприйняття рішення, оголошується головуючим.
Результат голосування з розподілом «за», «утримався» і «проти» відображається у протоколі засідання НКРЕКП.
Судом досліджено, що на підставі звернень позивача від 22.03.2024, від 26.03.2024, від 27.03.2024 стосовно порушення прав споживача з боку АТ «ПРИКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО», в частині безпідставного не надання доступу до електричних мереж, НКРЕКП прийняло постанову від 23.04.2024 № 781 «Про проведення позапланової виїзної перевірки АТ «ПРИКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО».
За результатами проведеної перевірки, НКРЕКП складено акт позапланової виїзної перевірки від 22.05.2024 № 204, яким було встановлено, що АТ «ПРИКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО» (ЄДРПОУ 00131564) порушило Ліцензійні умови з розподілу електричної енергії та недотримало вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Зі змісту протоколу № 34 засідання НКРЕКП, яке проводилося у формі відкритого слухання 19.06.2024 при розгляді питання 22 про порушення АТ «ПРИКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО» Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії та недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії (питання 22) за результатами голосування рішення не було прийнято.
При цьому, винесення на засідання комісії на повторний розгляд питання, рішення по якому не прийнято, не передбачено законодавством, про що було повідомлено позивача листом НКРЕКП № 12793/14.1.1/9-24 від 16.07.2024.
З огляду на наведене, а також статус Регулятора та порядок розгляду, суд вважає, що є необґрунтованими твердження позивача про ухилення НКРЕКП від прийняття рішень, оскільки на засіданні 19.06.2024 Регулятором було розглянуто питання 22, члени НКРЕКП вислухали позицію сторін та реалізували свої повноваження, шляхом голосування.
Водночас, слід врахувати й те, що питання порядку денного з відповідними матеріалами, визначають лише питання для обговорення, але не визначають рішення, яке може бути ухвалено Регулятором за наслідками обговорення.
Так, відповідно до ст. 5 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Регулятор у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом та іншими законодавчими актами України. Під час виконання своїх функцій та повноважень Регулятор діє самостійно у межах, визначених законом. Письмові чи усні вказівки, розпорядження, доручення органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, суб'єктів господарювання, політичних партій, громадських об'єднань, професійних спілок чи їх органів, а також інших осіб, які обмежують повноваження членів Регулятора та посадових осіб Регулятора, є незаконним впливом.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем у спосіб та у строки, визначені чинним законодавством, були надані відповіді на скарги позивача, а також на підставі звернень позивача проведено позапланову невиїзну перевірку товариства, а отже, здійснено покладениі законом повноваження, при цьому, питання прийняття/неприйняття рішення, є дискреційним повноваженням Регулятора, адже рішення приймаються колегіально НКРЕКП за результатом проведеного на засіданні голосування, втручання в яке не передбачено Законом.
Отже, дії НКРЕКП, які позивач вважає протиправною бездіяльністю, що є предметом даного позову була вчинена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Зі змісту наведених норм слідує, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки: (а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; (б) пов'язанний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; (в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; (г) є персоналізованим (суб'єктивним). Тобто, належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»); (д) суб'єктом порушення позивач вважає суб'єкта владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч. ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, як ефективний засіб (спосіб) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Гарантоване статтею 55 Конституції України, і конкретизоване у законах України право на судовий захист, передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Однак, лише посилання позивача на порушення вимог Закону діями/рішеннями суб'єкта владних повноважень, не є достатньою підставою для вчинення дій, які лежить у площині компетенції та дискреції відповідача, як Регулятора. Суд вважає, що, у даному випадку, під час здійснення своєї діяльності, зокрема, під час проведення засідання, Регулятор керувався Регламентом та дотримався процедури прийняття рішення, що свідчить про безпідставність позовних вимог, адже питання щодо прийняття чи не прийняття рішення відноситься до виключної компетенції членів НКРЕКП, кожен з яких є незалежним та самостійним у прийнятті рішення. Фактично, позивач обґрунтовуючи порушенням своїх прав, не погоджується з результатами голосування колегіального органу, що не може свідчити про наявність та дійсне порушення прав позивача та відновити права, шляхом зобов'язання повторно розглянути питання відповідальності суб'єкта, щодо якого здійснювалась перевірка та складено акт.
За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору, а тому, задоволенню не підлягають.
Інші доводи не спростовують викладеного та не доводять протилежного.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.