15 травня 2025 року м. Київ № 640/1536/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби морського та річкового транспорту України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Державної служби морського та річкового транспорту України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 21975,15 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що 09.12.2020 наказом Морської адміністрації від 09.12.2020 № 647-к «Про звільнення ОСОБА_1 », позивача звільнено з посади, однак, відповідно до виписки з карткового рахунку, остаточний розрахунок по виплаті заробітної плати Морська адміністрація здійснила 30.12.2020, у зв'язку з чим, відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача, та враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту звернення до суду пройшло 15 робочих днів, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки в розрахунку складає (15*1465,01 грн) - 21975,15 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду у місті Києві від 10.02.2021 справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
До суду від Державної служби морського та річкового транспорту України надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив про те, що на день звільнення позивача, з нею було проведено остаточний розрахунок, а позивачем не оскаржується затримка виплат коштів Фонду соціального страхування 40271,50 грн. Фактично, позовні вимоги ґрунтуються до несвоєчасної виплати належної їй суми 11 грн, яка надійшла на рахунок 30.12.2020, однак, ця сума не мала бути виплачена позивачу.
Стороною позивача було подано відповідь на відзив, в якій наголошено на безпідставності доводів відповідача, покладених в основу відзиву на позовну заяву.
Відповідачем до суду було подано додаткові пояснення по справі.
15.12.2022 набрав чинності Закон України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
Відповідно до абзаців 1-3 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону, Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя, а до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Відтак, розгляд зазначеної справи підпадає під територіальну юрисдикцію Київського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею у даній справі визначено суддю Головенка О.Д.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 прийнято справу до провадження, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
До суду надійшла заява на підставі п. 3 ч. 3 ст. 44 КАС України, за якою повідомлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 212, Державну службу морського та річкового транспорту України перейменовано на Державну службу морського і внутрішнього транспорту та судноплавства України (Адміністрацію судноплавства), з урахуванням чого, беручи до уваги приписи ст. 52 КАС України, судом продовжено розгляд справи до відповідача Державної служби морського і внутрішнього транспорту та судноплавства України (Адміністрацію судноплавства).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.12.2020 наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 09.12.2020 № 647-к «Про звільнення ОСОБА_1 », позивача було звільнено з посади, однак, відповідно до виписки з карткового рахунку, остаточний розрахунок по виплаті заробітної плати Морська адміністрація здійснила 30.12.2020, у зв'язку з чим, позивач вважає, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача, та враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту звернення до суду пройшло 15 робочих днів, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки в розрахунку складає 21975,15 грн, що і зумовило на звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
За загальним правилом пріоритетними для застосування є норми спеціального законодавства, а приписи трудового законодавства застосовуються в тому випадку, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.
Метою встановлення передбаченої ст. 117 Кодексу законі про працю України (далі також - КЗпП України) відповідальності роботодавця є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права на своєчасне одержання заробітної плати (грошового забезпечення) за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, немає на меті встановлення точного їх розміру.
Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
Згідно з ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Відповідно до норм ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Отже, не проведення з вини уповноваженого органу розрахунку з працівником у строк передбачений ст. 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме, виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Слід звернути увагу на те, що Верховним Судом сформовано ряд правових позицій щодо подібних правовідносин, який передбачає співмірність розміру виплат пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, що законодавчо не врегульовано. Тобто, застосовується різний механізм розрахунків з дотриманням принципів пропорційності, справедливості та врахування обставин, що впливають на визначення її розміру.
Також, суд враховує, що стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Разом з тим, суд врахувує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, щодо необхідності застосування критеріїв зменшення розміру середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні. Так, за висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені у вказаній постанові, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Тобто, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
При вирішенні даного питання суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.
Судом досліджено, що позивача було звільнено 09.12.2020, однак, відповідно до виписки з карткового рахунку ОСОБА_1 , остаточний розрахунок по виплаті заробітної плати Морська адміністрація здійснила 30.12.2020 у розмірі 11 грн, з чим остання пов'язує наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 21975,15 грн.
Пунктом 2 наказу № 647-к доручено Департаменту фінансово-економічної роботи, бухгалтерського обліку та звітності здійснити розрахунки згідно з законодавством та виплатити позивачу ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат, грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку та за невикористану додаткову оплачувану відпустку, як державному службовцю за стаж державної служби 16 років.
На виконання наказу № 647-к Департаментом фінансово-економічної роботи, бухгалтерського обліку та звітності 09.12.2020 було проведено розрахунок суми належної до виплати ОСОБА_1 при звільнені, а саме сума нарахованої заробітної плати, компенсації невикористаних відпусток, суми вихідної допомоги при звільнені 95814,63 грн, суми допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів ФСС 40271,50 грн.
На основі розрахунку від 09.12.2020 були підготовлені відповідні платіжні документи та надіслані 09.12.2020 до Управління державної казначейської служби України в Шевченківському районі міста Києва. Фінансові зобов'язання зареєстровані 09.12.2020, кошти зарезервовані 09.12.2020, платіжні доручення проведено Казначейством 10.12.2020 та виплата в сумі 95814,63 грн була здійснення на особистий картковий рахунок в банку «Укргазбанк».
Сума заборгованості за лікарняними виплачена Морською адміністрацією після отримання грошових коштів від ФСС в сумі 11707,84 грн 26.01.2021 та 02.02.2021 позивачеві перераховано ще 28563,66 грн.
Позивачем не ставиться питання затримки виплат коштів Фонду соціального струхування в сумі 40271,50 грн. У прохальній частині адміністративного позову позивач просить стягнути кошти за 15 днів затримки фактичного розрахунку, з відрахуванням обов'язкових платежів. Тобто, мова йде про період часу з 09.12.2020 по 30.12.2020 включно, тому, фактично адміністративний позов зводиться до несвоєчасної виплати належної їй суми в 11 грн, що підтверджується поданими до адміністративного позову документом - випискою по рахунку ОСОБА_1 .
Тож, з урахуванням наведеного, суд зазначає, що питання належності/неналежності виплати цих коштів (11 грн), на які посилаються сторони під час розгляду спору, судом не розглядається, позаяк, не є предметом даного спору, водночас, беручи до уваги наведені вище критерії співмірності розміру недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати, а також частини оподаткування суми 11 грн, суд вважає, що відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 21975,15 грн, позаяк, основні виплати заробітної плати були здійснені відповідачем у встановлений законодавством строк, тобто, розрахунок з позивачем проведено у день звільнення.
Також, слід врахувати й те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2021 у справі № 640/119/21 позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної служби морського та річкового транспорту України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби морського та річкового транспорту України від 09.12.2020 № 647-к; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора департаменту - начальника відділу проходження державної служби Департаменту управління персоналом Державної служби морського та річкового транспорту України з 10.12.2020; стягнуто з Державної служби морського та річкового транспорту України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.12.2020 по 31.03.2021 в сумі 111340,76 грн; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Рішення від 31.03.2021 у справі № 640/119/21 не оскаржувалось сторонами та набуло законної сили.
Крім цього, як наголошує відповідач, зазначене рішення виконано в добровільному порядку Державною службою морського та річкового транспорту України в тому числі щодо стягнення з Державної служби морського та річкового транспорту України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10.12.2020 по 31.03.2021 в сумі 111340,76 грн.
Отже, судом при задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з Державної служби морського та річкового транспорту України середнього заробітку за час вимущеного прогулу за період з 10.12.2020 по 31.03.2021, застосовані вимоги статті 235 КЗпП України. Враховуючи те, що предметом адміністративного позову у справі № 640/1536/21 є стягнення з Адміністрації судноплавства грошових коштів в сумі 21975,15 грн за 15 днів затримки фактичного розрахунку, яка охоплює період з 09.12.2020 по 30.12.2020, відповідачем вже був сплачений середній заробіток за час затримки в порядку виконання рішення Окружного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 640/119/21, за яким вимушений прогул був виплачений за період з 10.12.2020 по 31.03.2021.
З урахуванням наведеного, у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 21975,15 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору в суді та задоволенню не підлягають.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.