про відмову в забезпеченні позову
13 травня 2025 року м. Київ 320/23534/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовом Державного підприємства "Завод 410 ЦА"
до Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві
Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Державне підприємство "Завод 410 ЦА" з адміністративним позовом до Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незняття арешту, накладеного постановою від 13.11.2024 в межах виконавчого провадження №72310281;
- зобов'язати відповідача зняти арешт, накладений постановою від 13.11.2024 в межах виконавчого провадження №72310281, у зв'язку із завершенням останнього.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та в порядку, визначеному положеннями статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом із позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якому останній просить суд:
- зупинити дію постанови Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про арешт коштів боржника від 13.11.2024 у ВП №72310281, яке завершено постановою від 03.02.2025, до набрання законної сили рішенням у даній справі;
- заборонити будь-яким банківським та фінансовим установам вчиняти дії, направленні на блокування (арешт) грошових коштів ДП "Завод 410 ЦА" та виконання постанови Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про арешт коштів боржника від 13.11.2024 у ВП №72310281, яке завершено постановою від 03.02.2025, до набрання законної сили рішенням у даній справі.
Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач зазначив, що ДП «Завод 410 ЦА» є об'єктом державної власності, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а також є об'єктом критичної інфраструктури. Внаслідок прийняття оскаржуваної постанови ДП "Завод 410 ЦА" позбавлене можливості вести нормальну господарську діяльність, оскільки позбавлене доступу до власних коштів, які є Державними коштами, спрямованими на діяльність критично важливого підприємства, а тому ДП "Завод 410 ЦА" позбавлене можливості виконувати належним чином свої обов'язки під час дії військового стану, наслідком чого є штрафні санкції від міжнародних контрагентів, виконання зобов'язань, взятих Україною перед, міжнародними партнерами, а також і взагалі повна відмова контрагентів вести господарську діяльність з ДП "Завод 410 ЦА" до моменту оплати відповідних рахунків та поновлення відповідних ліцензій, за які заявник немає можливості сплатити кошти, у зв'язку з блокуванням рахунків.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування вищенаведеного положення Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви ДП "Завод 410 ЦА" про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87640690) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У заяві про забезпечення позову позивач просить суд:
- зупинити дію постанови Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про арешт коштів боржника від 13.11.2024 у ВП №72310281, яке завершено постановою від 03.02.2025, до набрання законної сили рішенням у даній справі;
- заборонити будь-яким банківським та фінансовим установам вчиняти дії, направленні на блокування (арешт) грошових коштів ДП "Завод 410 ЦА" та виконання постанови Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про арешт коштів боржника від 13.11.2024 у ВП №72310281, яке завершено постановою від 03.02.2025, до набрання законної сили рішенням у даній справі.
З матеріалів справи вбачається, що Державне підприємство "Завод 410 ЦА" є об'єктом критичної інфраструктури, що підтверджується наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України (Мінстратегпром) від 14.03.2023 №43.
Постановою державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 13.11.2024 ВП №72310281 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ДП "Завод 410 ЦА" при примусовому виконанні:
- судового наказу та виконавчих листів Святошинського районного суду міста Києва;
- судових наказів та виконавчих листів Солом'янського районного суду міста Києва
- судових наказів та виконавчих листів Господарського суду міста Києва;
- виконавчих листів Деснянського районного суду міста Києва;
- виконавчих листів Києво-Святошинського районного суду Київської області;
- судового наказу Броварського міськрайонного суду Київської області;
- виконавчого листа Фастівського міськрайонного суду Київської області;
- виконавчого листа Оболонського районного суду м. Києва;
- судового наказу Господарського суду Чернігівської області;
- виконавчих листів Голосіївського районного суду міста Києва;
- поставно Солом'янського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м.Київ);
- виконавчих листів Дарницького районного суду міста Києва.
Постановою державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03.02.2025 ВП №72310281 виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Деснянського районного суду м. Києва №754/4898/23 виданого 10.07.2023 закінчено.
Постановою державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 21.03.2025 ВП №72310281 виведено виконавче провадження №72310281 з примусового виконання виконавчого листа Деснянського районного суду м. Києва №754/4898/23 виданого 10.07.2023 із зведеного провадження№54674414, яке веде Солом'янське ВДВС у місті Києві Центрального МУ Міністерства юстиції (м.Київ).
Тобто, з матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження №72310281 закінчено з примусового виконання виконавчого листа Деснянського районного суду м. Києва №754/4898/23 виданого 10.07.2023.
Водночас, з постанови від 13.11.2024 №72310281 про накладення арешту вбачається, що вона прийнята в рамках виконавчого провадження щодо примусового виконання низки виконавчих документів (судових наказів/виконавчих листів) виданих різними судами та постанов Солом'янського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м.Київ).
Суд зазначає, що передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень частини другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України є існування та встановлення судом обставин, визначених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).
Факт наявності порушення прав останнього потребують доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх зібраних доказів лише під час розгляду справи по суті, а не шляхом подачі заяви про забезпечення позову.
Забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Суд звертає увагу, що обставини правомірності (протиправності) дій та прийнятого рішення можуть бути встановлені лише за результатами розгляду справи по суті та дослідження усіх доказів.
Враховуючи предмет спору, а саме бездіяльність відповідача щодо незняття арешту, накладеного постановою від 13.11.2024 в межах виконавчого провадження №72310281, у зв'язку із завершенням останнього та встановленні обставини, що постановою від 13.11.2024 накладено арешт в рамках виконавчого провадження щодо примусового виконання низки виконавчих документів (судових наказів/виконавчих листів) виданих різними судами та постанов Солом'янського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м.Київ), а ні лише щодо виконавчого листа Деснянського районного суду м. Києва №754/4898/23 виданого 10.07.2023, атакож враховуючи відсутність в матеріалах справи постанови про відкриття ВП №72310281 та інших постанов прийнятих в межах означеного ВП, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні забезпечення позову, оскільки характер спірних правовідносин потребує дослідження усіх доказів.
З огляду на викладене заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали надіслати (видати) особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Жук Р.В.