про відмову в забезпеченні позову
15 травня 2025 року справа № 320/23953/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, рішення, бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо поновлення на військовому обліку позивача;
- визнати протиправну бездіяльність щодо невнесення запису/відомостей/змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку, у зв'язку з визнанням позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, засудженим до позбавлення волі за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 привести у відповідність відомостей в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відносно позивача, шляхом внесення змін щодо статусу позивача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_1 , згідно відміток у тимчасовому посвідченні про виключення з військового обліку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 привести у відповідність відомості в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відносно позивача, шляхом видалення відомостей про порушення правил військового обліку відносно позивача - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_1 .
Позовна заява з додатками надійшла засобами поштового зв'язку, у рекомендованому поштовому відправленні 11.05.2025.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями згідно із протоколом від 14.05.2025 адміністративну справу передано судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві десятиденний строк з дня отримання (вручення) ухвали про залишення позовної заяви без руху (або її тексту) шляхом надання доказів сплати судового збору у сумі 1211,20 грн.
Також позивачем 14.05.2025 засобами поштового зв'язку разом з позовною заявою було направлено на адресу Київського окружного адміністративного суду заяву від 09.05.2025 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу - ІНФОРМАЦІЯ_1 іншим особам вчиняти дії, пов'язані з прийняттям наказу про призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправленням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_1 , до місць проходження військової служби до моменту набрання законної сили рішенням суду за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказану заяву про вжиття заходів забезпечення позову, датовану 09.05.2025, зареєстровано в КП "Діловодство спеціалізованого суду" 14.05.2025 та було передано судді Кушновій А.О. для розгляду.
Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову та додані до неї матеріали, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1-3 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Оцінивши зміст заяви про забезпечення позову та наведені в обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи про виклик у судове засідання, отже розгляд такої заяви здійснюється судом без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частин першої, другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема й шляхом зупинення дії індивідуального акта.
Однак передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень частини другої статті 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених частиною другою статті 150 КАС України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 78022699).
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачем вказано на те, що він є засудженим 09.07.2007 за ст. 187 ч. 1 КК України до 3 років позбавлення волі, та 16.04.2013 за ст. 186 ч. 2 КК України - до 4 років позбавлення волі, у зв'язку з чим відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" має бути виключений з військового обліку громадян. Попри відсутність закріплених норм та процедури, замість внесення запису/відомостей/змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відповідач протиправно поновив на військовому обліку позивача.
Заявник вважає, що наявність відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів про Порушення правил військового обліку для заявника (позивача) породжує негативні наслідки, у вигляді порушення прав та законних інтересів заявника (позивача), а саме: можливої протиправної мобілізації. Наявність такого запису спричиняє протиправне затримання, попри те, що заявник (позивач) є виключеним з військового обліку.
За таких обставин, позивач вважає, що у випадку невжиття судом заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною 3 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
В силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Із 24.02.2022 відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану.
Так, як на ключову обставину необхідності вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилається на протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо поновлення позивача на військовому обліку та протиправність бездіяльності щодо невнесення запису/відомостей/змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку, у зв'язку з визнанням позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, засудженням до позбавлення волі за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину.
З даного приводу суд зауважує, що безумовно, рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення, дії чи бездіяльність можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст.150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Однак, посилання позивача на те, що без вжиття судом заходів забезпечення позову можлива протиправна мобілізація позивача, а наявність запису щодо його перебування на військовому обліку як особи, яка виключена з військового обліку, спричиняє протиправне затримання останнього, не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно можуть бути порушеними у майбутньому.
З матеріалів справи не встановлено підстав, які б свідчили про те, що невжиття судом заходів забезпечення позову створить очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача або ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду цієї справи.
При цьому, суд звертає увагу, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви та докази, з яких можливо встановити порушення прав, свобод та інтересів позивача, а також, що захист прав, свобод та інтересів заявника буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Зокрема матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації (зокрема, вручення позивачу повістки із вказаною метою виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки тощо) та, відповідно, вказували б на необхідність вирішення судом питання про вжиття заходів забезпечення позову.
Лише сам факт зазначення у відповіді на адвокатський запит про рекомендацію позивачу особисто прибути до відповідача для актуалізації облікових даних, не дає достатніх підстав для висновку про те, що відповідач саме вживає заходів, спрямованих на мобілізацію позивача, як і не підтверджує факту того, що останній надалі буде призваний для проходження військової служби за мобілізацією.
Крім того, суд зазначає, що правомірність та оцінка оскаржуваних дій, бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо поновлення позивача на військовому обліку та невнесення запису/відомостей/змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку, у зв'язку з визнанням позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, засудженням до позбавлення волі за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину, підлягає з'ясуванню під час розгляду справи по суті про оскарження таких дій (бездіяльності), та буде надана судом за результатами розгляду справи.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
На момент розгляду заяви позивача у суду відсутні правові підстави для встановлення очевидних ознак протиправних дій (бездіяльності) відповідача.
Суд звертає увагу, що обставини правомірності (протиправності) дій (бездіяльності) ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо поновлення позивача на військовому обліку та невнесення запису/відомостей/змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку, можуть бути встановлені лише за результатами розгляду справи по суті та дослідження усіх доказів, наданих як позивачем, так і відповідачем у цій справі.
Таким чином, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності відповідача може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.
Доводи, які позивач наводить в обґрунтування заявлених ним вимог щодо вжиття заходів забезпечення його позову, фактично є аналогічними доводам його позову і здійснення судом їх перевірки призведе до вирішення справи по суті заявлених позовних вимог, що є неприпустимим на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.
Таким чином, під час розгляду заяви про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову від 09.05.2025, - відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Кушнова А.О.