14 травня 2025 року справа №640/7429/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України з вимогами:
- визнати протиправними дії та бездіяльність НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо відмові ОСОБА_1 у перетині держаного кордону України на міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Ужгород»;
- скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку від 13 квітня 2022 року, яким ОСОБА_1 відмовлено в перетині державного кордону України на міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Ужгород».
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.05.2022 позовну заяву залишено без руху.
До Окружного адміністративного суду м. Києва від позивача 30.05.2022 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Надалі, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.07.2022 передано адміністративну справу №640/7429/22 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
10.08.2022 до Київського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа №640/7429/22. В результаті автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Щавінського В.Р. для розгляду даної адміністративної справи.
Згідно з акту Київського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 вбачається, що 10.08.2022 до суду надійшла вказана вище адміністративна справа та була зареєстрована у комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» Київського окружного адміністративного суду 10.08.2022 та передана головуючому судді Щавінському В.Р. 22.08.2022 для подальшого розгляду.
На підставі ухвали суду від 13.09.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.
У судове засідання, призначене на 17.04.2024, сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання не з'явились, із заявами або клопотаннями про відкладення судового засідання до суду не звертались. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.
На підставі наведеного, керуючись приписами статей 194, 205 КАС України, суд протокольною ухвалою від 17.04.2024 вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що начальником 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » протиправно відмовлено у перетинанні державного кордону ОСОБА_1 , з огляду на наявність під час перетинання державного кордону документів передбачених законодавством. Пояснено, що позивач одружений з громадянкою ОСОБА_2 , яка є інвалідом ІІ групи, у зв?язку з чим, у військкому квитку ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 зроблено запис про відстрочку на підставі абзацу одинадцятого частини першої статті 23 в редакції Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зі змінами та доповненнями.
Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позову, оскільки під час перетину державного кордону 13.04.2022 позивач на паспортний контроль посвідчення інваліда 2 групи дружини та військово-облікові документи не пред?являв.
Також представником відповідача заявлено клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Визначаючись щодо заявленого клопотання суд зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом. Розгляд вказаних клопотань за встановленим судом порядком проведено в порядку письмового провадження.
Відповідно до частин першої-третьої статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
У силу положень пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно із частинами першою-третьою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. (частина перша статті 260 КАС України).
Суд зазначає, що розгляд даної справи не належать до тієї категорії справ, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.
Натомість, спір виник у справі незначної складності, для якої передбачено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження. За таких обставин, зважаючи на те, що цей спір виник у справі незначної складності, враховуючи характер спірних відносин, склад учасників та предмет доказування, що не вимагають проведення підготовчого провадження для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд вважає за можливе розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.04.2022 на виїзд з України прибув громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На паспортний контроль вищевказаний громадянин надав:
1) ?паспорт громадянина України для виїзду закордон серії НОМЕР_3 вид. 17.06.2020;
2) довідку ВЛК від 11.04.2022, в якій було зазначено, що даний громадянин «Здоровий» та «Придатний до військової служби».
За результатом розгляду документів, начальником 1 групи ІПК відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) лейтенантом ОСОБА_3 у міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Ужгород», стосовно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено Рішення про відмову у перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, згідно п. 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/20/22 «Про введення воєнного стану в Україні».
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено.
Пунктом 3 Указу визначено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі-Закон №3543).
Положеннями ст. 22 Закону №3543 визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, які передбачають, серед іншого, з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів та визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII, на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років.
Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Згідно з п. 7 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. №1487, Генеральний штаб Збройних Сил здійснює загальне керівництво роботою, пов'язаною з організацією та веденням військового обліку, контроль за станом цієї роботи в державних органах (крім СБУ та розвідувальних органів), органах місцевого самоврядування, на підприємствах в установах та організаціях; встановлює особливості ведення військового обліку органами військового управління, військовими частинами Збройних Сил, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Порядком надання дозволу громадянам України, які перебувають на військовому обліку у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, на виїзд за межі місця проживання (місця перебування) з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час затвердженого начальником Генерального штабу Збройних Сил України від 28 червня 2022 року визначено, що дозвіл для виїзду призовникам, військовозобов'язаним та резервістам видається керівником ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку.
Дозвіл не потрібно отримувати особам:
-виключеним з військового обліку;
-особам, які вибувають у відрядження і є військовозобов'язаними, заброньованими на період мобілізації та на воєнний час. При собі необхідно мати паспорт, військовий квиток/тимчасове посвідчення військовозобов'язаного, посвідчення про відстрочку або завірений керівником витяг із наказу Міністерства економіки України та посвідчення про відрядження;
-призовникам, військовозобов'язаним та резервістам, які зняті з обліку для переміщення в іншу місцевість (територіальну одиницю). Підставою є відмітка у посвідченні або у військовому квитку/тимчасовому посвідченні. Такі громадяни мають стати на облік за новим місцем дислокації протягом семи діб з дати зняття з обліку.
Згідно з ст. 2 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в'їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в'їзд в Україну). У передбачених міжнародними договорами України випадках замість документів, зазначених у частині першій цієї статті, для виїзду з України і в'їзду в Україну можуть використовуватися інші документи.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону. Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.
Згідно з ст. 8 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб з питань виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.
Відповідно до п. 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. №57 (далі - Правила №57), перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.
У разі коли громадянин, який постійно проживає в Україні, втратив зазначені документи (далі - паспортні документи) за межами України або якщо строк дії таких документів закінчився під час перебування громадянина за межами України, або встановлено, що вони є недійсними з інших причин, документом, що дає право на в'їзд в Україну, є посвідчення особи на повернення в Україну, яке видається дипломатичним представництвом або консульською установою України за кордоном.
У передбачених міжнародними договорами або законодавством України випадках перетинання громадянином державного кордону здійснюється також за іншими документами. У такому разі прикордонний контроль здійснюється у порядку, який застосовується під час надання громадянином паспортних документів.
У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.
Пунктами 2-1 Правил №57 визначені особи, які мають право перетинати державний кордон мають у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану, зокрема особи, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю і супроводжують таких дружину (чоловіка) для виїзду за межі України, за наявності документів (їх нотаріально засвідчених копій), що підтверджують родинні зв'язки, інвалідність.
Фактичні обставини справи та наявні у матеріалах докази вказують на те, що ОСОБА_1 одружений з громадянкою ОСОБА_2 , яка є інвалідом ІІ групи. До суду позивачем надані копії документів, що свідчать про даний факт, а саме: нотаріальна копія паспорту ОСОБА_2 ( НОМЕР_4 ), пенсійне посвідчення № НОМЕР_5 , свідоцтво про шлюб Серія НОМЕР_6 .
Вказана обставина також не заперечувалась відповідачем у ході розгляду даної справи.
При цьому, як стверджено відповідачем позивач, для проходження паспортного контролю 13.04.2022, посвідчення інвалідності дружини, а також військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов?язаного з відміткою зняття його з військового обліку або надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації уповноваженій особі органу Державної прикордонної служби не надав.
Так, згідно з п. 12 Правил №57, для здійснення прикордонного контролю громадяни подають уповноваженим службовим особам підрозділу охорони державного кордону паспортні, а у випадках, передбачених законодавством, і підтверджуючі документи без обкладинок і зайвих вкладень.
Паспортні та підтверджуючі документи громадян, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону з метою встановлення їх дійсності та належності громадянину, який їх пред'являє.
У ході перевірки документів під час виїзду з України з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.
Відповідно до п. 15 Правил №57, на підставі рішення уповноваженого законом державного органу про тимчасову відмову у виїзді за кордон (заборону виїзду), прийнятого відповідно до статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону відмовляє громадянину у перетинанні державного кордону, про що виносить обґрунтоване письмове рішення із зазначенням причин відмови, один примірник якого видається громадянинові.
Частиною 3 ст. 6 Закону України "Про прикордонний контроль" визначено, що пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.
Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України "Про прикордонний контроль", іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Суд бере до уваги наявні у матеріалах справи пояснення лейтенанта ОСОБА_4 , заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) з персоналу відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) та старшого сержанту ОСОБА_5 , інспектор прикордонної служби 2-ї категорії, згідно змісту яких, під час перетину державного кордону 13.04.2022 позивач на паспортний контроль посвідчення інваліда 2 групи дружини та військово-облікові документи не пред'являв.
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту надання позивачем посвідчення інвалідності дружини, а також військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов?язаного з відміткою зняття його з військового обліку або надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
До того ж, самим позивачем у позовній заяві не стверджується про пред'явлення на паспортний контроль військового квитку або тимчасового посвідчення військовозобов?язаного з відміткою зняття його з військового обліку або надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Останній посилається виключно на надання документів, встановлюючих юридичний факт інвалідності ІІ групи ОСОБА_2 .
Суд зазначає, що наявність у позивача дружини з встановленою групою інвалідності, не є беззаперечною законною підставою для перетину кордону особою у період воєнного стану без надання документів згідно Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" та Правил №57. Натомість, докази пред'явлення позивачем таких документів на момент перетину кордону відсутні.
Враховуючи вищенаведене, у суду відсутні докази та можливість встановити чи дійсно вищезгадані документи пред'являлись позивачем уповноваженим службовим особам підрозділів охорони державного кордону Державної прикордонної служби України.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач не довів заявлених позовних вимог, адже суб'єкт владних повноважень діяв без порушень прав та законодавства при прийнятті рішення про відмову в перетині державного кордону України, тому такі позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.