14 травня 2025 року м. Київ справа №320/20222/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Барбатекстіль"
до Київської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення, -
І. Зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Барбатекстіль" (далі позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000045/2 від 22.02.2023.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що при митному оформленні товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380602347U0 від 21.02.2023, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України, підтверджують митну вартість товару та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.
Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу.
Позивач не погодився з рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі й перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом (грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів - фінансову гарантію).
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначає, що під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості за митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380602347U0 від 21.02.2023 детально розглянуто подані до митного оформлення документи та встановлено, що надані документи містять розбіжності та не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.
У зв'язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте митним органом з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Ураховуючи наведене, відповідач стверджує про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
У відповіді на відзив позивач підтримав свою правову позицію, наведену в позовній заяві, вказав про необхідність надання до митного оформлення спірного товару саме міжнародної товарно-транспортної накладної, а не коносамента з відміткою митного органу при перетині митного кордону України, так як товар переміщувався через кордон автомобільним, а не морським транспортом. Позивач також надав докази сплати ним вартості спірного товару вже після завершення його митного оформлення.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач підтримав свою правову позицію, наведену у відзиві на позовну заяву, та зазначив про необхідність надання документів до митного оформлення, виданих саме перевізником спірного товару, а не експедитором позивача.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 (суддя Харченко С.В.) відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, витребувано у відповідача докази по справі.
10.07.2023 та 11.07.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який містить, зокрема, клопотання про витребування письмових доказів від позивача, а саме: банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписки з бухгалтерської документації.
18.07.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
За результатом повторного автоматизованого розподілу судових справ для розгляду даної справи було визначено суддю Жука Р.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 прийнято адміністративну справу №320/20222/23 до провадження. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
11.04.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про розподіл судових витрат, у якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати за рахунок його бюджетних асигнувань.
11.04.2024 до суду від відповідача надійшли заперечення на клопотання про розподіл судових витрат, у яких просить суд відмовити в задоволенні та/або зменшити розмір необґрунтовано завищених вимог на правничу допомогу представника позивача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 відмовлено в задоволенні клопотання Київської митниці про витребування письмових доказів.
Інших заяв чи клопотань по суті справи учасниками справи до суду не подано.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з частиною другою статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України, наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
ІV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин із урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, судом встановлені наступні обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Барбатекстіль" (місцезнаходження: 65044, Одеська обл., м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 4Д, ідентифікаційний код 40314889) зареєстроване в якості юридичної особи 02.03.2016, номер запису 1 556 102 0000 057431 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
12.07.2020 між Nantong Golden Land Import and Export Co., Ltd., компанією, зареєстрованою в Китайській Народній Республіці, (далі продавець) та ТОВ "Барбатекстіль" був укладений контракт №NG20201207 (далі контракт), відповідно до якого продавець продає, а позивач купує продукцію в асортименті власного виробництва.
Відповідно до пунктів 1-3 та 9 контракту продавець і позивач погодили, зокрема, що кількість, ціна, вартість, умови поставки вказуються окремо в інвойсах. Інвойс на поставку в рамках контракту є його невід'ємною частиною.
Ціна товару, що постачається, повинна бути узгоджена сторонами. Вона вказується в інвойсі на поставку.
Ціна товару визначається на умовах FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка.
Зміни базових умов поставки погоджуються сторонами шляхом укладення додаткової угоди до контракту.
Платежі повинні здійснюватися позивачем у доларах США на рахунок, зазначений продавцем у контракті, або на рахунок, зазначений продавцем додатково. Оплата здійснюється частинами за фактично отриманий товар.
Базові умови поставки - FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка (Incoterms 2010).
Контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021. Сторони можуть пролонгувати термін дії контракту шляхом підписання додаткової угоди.
02.10.2020 продавець та позивач уклали додаткову угоду б/н до контракту, якою змінили банківські реквізити продавця.
23.03.2021 продавець та позивач уклали додаткову угоду б/н до контракту, якою змінили адресу місцезнаходження позивача.
01.09.2021 продавець та позивач уклали додаткову угоду б/н до контракту, якою доповнили абзац п'ятий пункт 2 контракту положенням, відповідно до якого оплата може здійснюватися на умовах передоплати.
28.12.2021 продавець та позивач уклали додаткову угоду б/н до контракту, якою продовжили термін дії контракту до 31.12.2023.
03.01.2023 продавець на виконання пункту 1 контракту виставив позивачу до сплати інвойс №bb111 від 03.01.2023.
Загальна вартість товару, придбаного позивачем згідно з інвойсом №bb111 від 03.01.2023, склала 87 470,98 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка (Incoterms 2010).
21.02.2023 позивачем до Київської митниці було подано тимчасову митну декларацію ІМ40ТН №23UA100380602345U2, у графі 31 якої позивачем була зазначена частина товару, придбаного за інвойсом №bb111 від 03.01.2023, вартість якої склала 52 975,01 доларів США.
21.02.2023 Київська митниця завершила митне оформлення вищевказаної тимчасової митної декларації ІМ40ТН №23UA100380602345U2 від 21.02.2023 та випустила у вільний обіг частина товару, придбаного позивачем за інвойсом №bb111 від 03.01.2023 на суму 52 975,01 доларів США.
21.02.2023 позивачем до Київської митниці було подано митну декларацію ІМ40ДЕ №23UA100380602347U0, у графі 31 якої позивачем була зазначена решта товару, придбаного за інвойсом №bb111 від 03.01.2023, вартість якої склала 34 495,97 доларів США (87 470,98 доларів США - 52 975,01 доларів США) (далі товар).
Відповідно до граф 20, 22 та 42 митної декларації ІМ40ДЕ №23UA100380602347U0 від 21.02.2023 загальна вартість товару складає 34 495,97 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка.
У той же час, з матеріалів справи слідує, що позивач здійснив перевезення товару (оплатив фрахт) із порту м. Шанхая, Китайська Народна Республіка, до порту м. Констанци, Румунія, а також поніс витрати в порту призначення, включаючи вантажно-розвантажувальні роботи, та здійснив перевезення товару автомобільним транспортом (оплатив наземну доставку товару) з м. Констанци, Румунія, до місця ввезення на митну територію України. Розмір таких витрат, ураховуючи співвідношення брутто-ваги спірного товару до загальної брутто-ваги товару, придбаного позивачем за інвойсом №bb111 від 03.01.2023, склав 117 125,80 грн. ((117 635,70 грн. + 18 832,83 грн. + 26 365,96 грн. + 54 121,53 грн.) х 13 991 кг / 25 916 кг).
Таким чином, загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) в митній декларації ІМ40ДЕ №23UA100380602347U0 від 21.02.2023, склала в гривневому еквіваленті станом на день її подання позивачем 21.02.2023 - 1 378 595,12 грн. (34 495,97 доларів США х 36,5686 + 117 125,80 грн.).
На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:
(0271) пакувальний лист продавця на товар б/н від 03.01.2023;
(0380) рахунок-фактура (інвойс) №bb111 від 03.01.2023;
(0705) коносамент №HS123010058 від 09.01.2023;
(0730) автотранспортна накладна №5912 від 15.02.2023;
(0861) сертифікат про походження товару №23C3206A3952/00003 від 11.01.2023;
(3004) рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги - рахунок на оплату №89 від 24.01.2023, виставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Дайрект Лайн" (далі експедитор 1);
(3005) банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг, - платіжне доручення №57 від 30.01.2023, видане позивачем;
(3007) документ, що підтверджує вартість перевезення товару, - довідка №2302015 від 16.02.2023, видана Товариством з обмеженою відповідальністю "Олимп А.С." (далі експедитор 2);
(4103) додаткова угода б/н від 02.10.2020 до контракту;
(4103) додаткова угода б/н від 23.03.2021 до контракту;
(4103) додаткова угода б/н від 01.09.2021 до контракту;
(4103) додаткова угода б/н від 28.12.2021 до контракту;
(4104) контракт;
(4301) договір про надання транспортно-експедиторських послуг №1-08/21 від 01.08.2021, укладений між експедитором 1 та позивачем;
(4301) договір №011222 від 01.12.2022, укладений між експедитором 2 та позивачем.
Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації ІМ40ДЕ №23UA100380602347U0 від 21.02.2023 митної вартості товару, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначив, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, ним встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та документи не підтверджують усі числові значення складових митної вартості товару.
Посилаючись на положення частин другої та третьої статті 53, статей 54 та 57 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: замовлення відповідно до контракту; прайс-лист продавця (згідно із загальноприйнятою світовою практикою прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикулу, якості товару (за необхідності), одиниць виміру (штуки, упаковки тощо), ціни з обов'язковим зазначенням валюти, передбачених систем знижок виробника, умов поставки, умов платежу, терміну поставки, характеру тари та упаковки, дати його складання або ж числа, з якого дані ціни вводяться в дію, терміну дії, контактної інформації про продавця та будь-яких інших положень, що стосуються умов продажу товарів); транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копію митної декларації країни відправлення; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
22.02.2023 позивач на вказаний запит надав відповідачу додаткові документи та інформацію разом із супровідним листом №2202/23-01 (далі лист). Так, позивач надав відповідачу наступні документи та інформацію:
1) щодо замовлення відповідно до контракту, погодження кольорової гами та кількості товару позивач звернув увагу відповідача, що відповідно до частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Позивач зазначив, що приписи статті 53 МК України не передбачають права відповідача витребовувати в позивача для підтвердження митної вартості товару такі документи як замовлення відповідно до контракту та погодження кольорової гами та кількості товару, на наданні яких наполягав відповідач у своєму запиті.
Позивач також зауважив відповідачу, що такий аргумент відповідача жодним чином, на думку позивача, не пояснює як ненадання зазначених вище документів унеможливлює здійснення відповідачем перевірки числового значення складових митної вартості товару;
2) щодо прайс-листа продавця, копії митної декларації країни відправлення, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини, сертифіката якості позивач звернув увагу відповідача, що в нього були відсутні станом на день підписання листа будь-які прайс-лист продавця, копія митної декларації країни відправлення, яка є власністю продавця та яка не надавалася останнім позивачу, та висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Окрему увагу відповідача позивач звернув на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов'язок щодо надання вищезазначених документів лише за умови їх наявності в позивача.
Що ж стосується витребування відповідачем сертифіката якості, то позивач звернув увагу на те, що законодавець у статті 53 МК України навів вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості товарів, серед яких відсутній сертифікат якості, а відтак вказаний документ, на переконання позивача, не впливає та не може вплинути на рівень митної вартості товару;
3) щодо транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, документів, що підтверджують витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, позивач звернув увагу відповідача, що він із метою підтвердження понесених ним витрат щодо перевезення товару з території Китайської Народної Республіки до місця ввезення на митну територію України, щодо навантаження і розвантаження товару, а також щодо пов'язаних із ними транспортно-експедиційних витрат, загальний розмір яких щодо товару склав 117 125,80 грн., надавав відповідачу разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380602347U0 від 21.02.2023 фотокопії наступних документів: коносамента №HS123010058 від 09.01.2023, договору про надання транспортно-експедиторських послуг №1-08/21 від 01.08.2021, укладеного між експедитором 1 та позивачем, рахунка на оплату №89 від 24.01.2023, виставленого експедитором 1, платіжного доручення №57 від 30.01.2023, виданого позивачем, у якому міститься посилання на рахунок на оплату №89 від 24.01.2023, виставлений експедитором 1, міжнародної товарно-транспортної накладної №5912 від 15.02.2023, договору №011222 від 01.12.2022, укладеного між експедитором 2 та позивачем, та довідки №2302015 від 16.02.2023, виданої експедитором 2.
Позивач також надав відповідачу разом із його листом для ознайомлення на 2 аркушах фотокопії наступних документів: заявки №09779 від 08.01.2023 до договору про надання транспортно-експедиторських послуг №1-08/21 від 01.08.2021, укладеного між експедитором 1 та позивачем, та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №62 від 24.01.2023, складеного між експедитором 1 та позивачем.
Разом із тим, позивач зазначив відповідачу, що останній помилково не врахував платіжне доручення №57 від 30.01.2023, видане позивачем, адже в ньому міститься посилання на рахунок на оплату №89 від 24.01.2023, виставлений експедитором 1, який, у свою чергу, містить посилання на договір про надання транспортно-експедиторських послуг №1-08/21 від 01.08.2021, укладений між експедитором 1 та позивачем, та номер контейнера (MRKU4735912), у якому перевозився товар, що дає змогу ідентифікувати таке платіжне доручення з поставкою товару та підтверджує вартість витрат щодо морського перевезення товару та пов'язаних із ним витрат на транспортно-експедиційне обслуговування вантажу.
При цьому, позивач зауважив, що оплата позивачем рахунка на оплату №89 від 24.01.2023, виставленого експедитором 1, із його поточного банківського рахунка, не зазначеного в самому договорі з експедитором 1, не забороняється приписами чинного законодавства України, не скасовує юридичну значимість наданого платіжного доручення та жодним чином не впливає на розмір митної вартості товару.
У той же час, сам рахунок на оплату №89 від 24.01.2023, виставлений експедитором 1, був наданий відповідачу в тому вигляді, в якому він був попередньо отриманий позивачем від експедитора 1, засвідчений підписом уповноваженої особи та печаткою експедитора 1, а разом із іншими наданими документами як до митного оформлення товару, так і разом із листом підтверджує заявлений позивачем рівень митної вартості товару, що залишилося поза увагою відповідача.
Що стосується твердження відповідача, що позивач надав останньому коносамент №HS123010058 від 09.01.2023 без відміток митного органу та перевізника, то позивач звернув увагу відповідача, що він надав відповідачу коносамент у тому вигляді, в якому цей документ був отриманий від експедитора 1, та який містить відповідні відмітки, що залишилося поза увагою відповідача.
Окрему увагу відповідача позивач звернув на те, що такий аргумент відповідача жодним чином, на думку позивача, не пояснює як це унеможливлює здійснення відповідачем перевірки числового значення складових митної вартості товару.
Позивач також зазначив відповідачу, що рахунок на оплату №89 від 24.01.2023, виставлений експедитором 1, та коносамент №HS123010058 від 09.01.2023 не викликали жодних сумнівів у відповідача при митному оформленні іншої частини товару, придбаної за інвойсом №bb111 від 03.01.2023, виставленим продавцем, і яка була задекларована в тимчасовій митній декларації ІМ40ТН №23UA100380602345U2 від 21.02.2023, та при визнанні митної вартості такої частини товару за вказаним інвойсом за основним (першим) методом визначення митної вартості товарів.
Водночас, позивач надав відповідачу для ознайомлення на 2 аркушах фотокопії рахунка-фактури №СФ-0000226 від 16.02.2023, виданого експедитором 2 та в якому міститься інформація, зокрема, про розмір погрузочно-розвантажувальних робіт (ПРР) за межами України в 18 832,83 грн., пов'язаних із перевезенням товарів за інвойсом №bb111 від 03.01.2023 із території Китайської Народної Республіки до митної території України в контейнері №MRKU4735912, у якому в тому числі перевозився товар, а також платіжної інструкції №2212 від 22.02.2023, виданої позивачем на суму 181 302,61 грн.
Що стосується твердження відповідача про те, що в довідці №2302015 від 16.02.2023, виданій експедитором 2, вказано, що вантажні роботи були здійснені відправником, то позивач зазначив, що товар постачався на умовах FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка (відповідно до Incoterms 2010) та навів витяг зі статті А.4 Розділу FOB.
Позивач зауважив відповідачу, що витрати щодо навантажувальних робіт у порту відвантаження товару за умовами поставки FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка (Incoterms 2010) були включені в ціну товару та були понесені продавцем, а не позивачем, оскільки саме на продавця покладений обов'язок щодо забезпечення навантаження товару на борт судна в порту відвантаження, а відповідне застереження експедитора 2 в його довідці стосується виключно вищевказаної операції щодо навантаження товару в порту м. Шанхая, Китайська Народна Республіка.
Разом із тим, подальші витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи були понесені експедитором 2 від імені позивача, розмір яких склав 18 832,83 грн..
Що стосується твердження відповідача про те, що в міжнародній товарно-транспортній накладній №5912 від 15.02.2023 у графі "Перевізник" зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Авіс", то позивач звернув увагу відповідача на те, що відповідно до підпункту 2.2.1 пункту 2.2 договору №011222 від 01.12.2022, укладеного між експедитором 2 та позивачем, експедитор 2 має право укладати договори й інші угоди з транспортними, експедиторськими та іншими організаціями для виконання своїх зобов'язань за договором перед позивачем.
Таким чином, експедитор 2 для виконання умов договору з метою здійснення перевезення товару з порту м. Констанци, Румунія до митної території України в якості субпідрядника залучив Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Авіс".
Позивач зазначив відповідачу, що він не зобов'язаний надавати останньому будь-які договори з Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Авіс", адже така організація була залучена для перевезення товару експедитором 2, а не позивачем.
Як наслідок, позивач зауважив, що надані ним документи відповідачу як під час митного оформлення товару, так і разом із його листом підтверджують вартість витрат щодо перевезення товару з території Китайської Народної Республіки до місця ввезення на митну територію України, щодо навантаження і розвантаження товару, а також щодо пов'язаних з ними транспортно-експедиційних витрат, у загальному розмірі 117 125,80 грн.
Водночас, позивач наголосив на тому, що всі вищевказані сумніви відповідача були штучними, на переконання позивача, адже відповідач завершив митне оформлення іншої частини товару, придбаного позивачем за інвойсом №bb111 від 03.01.2023, виставленим продавцем, та визнав митну вартість такої частини товару за основним (першим) методом визначення митної вартості товарів на підставі одних і тих самим транспортних (перевізних) документів, що підтверджується тимчасовою митною декларацією №23UA100380602345U2 від 21.02.2023;
4) щодо страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, позивач зазначив відповідачу, що відповідно до пункту 3 контракту базові умови поставки - FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка, відповідно до Incoterms 2010 та навів витяг зі статей А.3, Б.3 та Б.6 Розділу FOB.
Позивач зауважив відповідачу, що умови поставки FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка (Incoterms 2010) не передбачають зобов'язань ані продавця, ані позивача щодо укладення договору (контракту) страхування товару, а тому позивач не міг надати відповідачу документи, що підтверджують вартість страхування товару, в силу відсутності останніх.
При цьому, позивач на добровільних засадах також не укладав будь-яких договорів страхування, пов'язаних із товаром, що підтверджується довідкою №2302015 від 16.02.2023, виданою експедитором 2.
Таким чином, позивач зазначив, що в нього відсутні будь-які зобов'язання щодо підтвердження витрат на страхування товару, адже воно не здійснювалося;
5) щодо інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, позивач своїм листом повідомив відповідачу, що інвойс №bb111 від 03.01.2023 станом на день підписання листа був неоплаченим, а відтак позивач не міг надати витребовувані платіжні документи щодо товару в силу відсутності останніх.
Позивач також звернув увагу відповідача, що в нього були відсутні станом на день підписання листа будь-які інші платіжні та/або бухгалтерські документи, пов'язані з поставкою спірного товару, адже сам товар не брався на бухгалтерській облік позивача, так як він знаходився в зоні митного контролю відповідача та був невипущений у вільний обіг;
6) щодо судових рішень, зазначених у графі 44 митної декларації ІМ40ДЕ №23UA100380602347U0 від 21.02.2023, - позивач повторно надав відповідачу фотокопії рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 в адміністративній справі №420/10511/20, яке набрало законної сили відповідно до ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2021, та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 в адміністративній справі №420/5628/21, яке набрало законної сили відповідно до ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2021, що стосуються попередніх поставок позивача в рамках контракту та підтверджують заявлений рівень митної вартості товарів, раніше ввезених позивачем за контрактом.
22.02.2023 Київською митницею було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000045/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару №1 в митній декларації ІМ40ДЕ №23UA100380602347U0 від 21.02.2023 скоригував із 37 698,88 доларів США до рівня 75 442,21 доларів США.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів Київська митниця видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2023/000165 від 22.02.2023.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ №23UA100380602399U1 від 22.02.2023 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів (фінансову гарантію) в розмірі 292 606,83 грн.
Не погоджуючись із вказаними висновками, позивач звернувся до суду із цим позовом.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає наступне.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Митний кодекс України №4495-VІ від 13.03.2012 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).
Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п'ятої статті 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК України).
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту й достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Судом після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000045/2 від 22.02.2023 та відзиву Київської митниці на позовну заяву встановлено, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів було винесене відповідачем, так як позивач не підтвердив вартість транспортування та навантаження спірного товару, включених ним до митної вартості спірного товару.
Суд не погоджується з таким висновком відповідача з огляду на наступне.
Суд зазначає, що відповідно до пунктів 2 та 3 контракту ціна товару визначається на умовах поставки FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка (Incoterms 2010).
Відповідно до інвойса №bb111 від 03.01.2023, який містить посилання на контракт, спірний товар постачався продавцем позивачу на умовах поставки FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка.
Так, умови поставки FOB згідно з Incoterms 2010 передбачають те, що на продавця покладається обов'язок нести всі витрати, пов'язані зі спірним товаром, до моменту його переходу через поручні судна в призначеному порту відвантаження. На продавця також покладається обов'язок сплатити витрати, пов'язані з виконанням митних формальностей для експорту, включаючи сплату податків, мита та інших зборів, що підлягають сплаті при експорті спірного товару.
За приписами пунктів 5 та 6 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Суд зазначає, що законодавець у частині десятій статті 58 МК України чітко визначає умову, за якої до митної вартості товарів необхідно додавати витрати, понесені на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. Такою умовою є невключення таких витрат до ціни товарів.
Судом досліджено надані позивачем відповідачу в силу приписів частин другої та третьої статті 53 МК України транспорті (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиторських послуг №1-08/21 від 01.08.2021, укладений між експедитором 1 та позивачем, заявку №09779 від 08.01.2023 до нього, коносамент №HS123010058 від 09.01.2023, рахунок на оплату №89 від 24.01.2023, виставлений експедитором 1, платіжне доручення №57 від 30.01.2023, видане позивачем, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №62 від 24.01.2023, складений між експедитором 1 та позивачем, договір №011222 від 01.12.2022, укладений між експедитором 2 та позивачем, міжнародну товарно-транспорту накладну №5912 від 15.02.2023, рахунок-фактуру №СФ-0000226 від 16.02.2023, виданий експедитором 2, платіжну інструкцію №2212 від 22.02.2023, видану позивачем, довідку №2302015 від 16.02.2023, видану експедитором 2.
Зі змісту вказаних документів слідує, що позивач здійснив перевезення товару (оплатив фрахт) із порту м. Шанхая, Китайська Народна Республіка, до порту м. Констанци, Румунія, а також поніс витрати в порту призначення, включаючи вантажно-розвантажувальні роботи, та здійснив перевезення товару автомобільним транспортом (оплатив наземну доставку товару) з м. Констанци, Румунія, до місця ввезення на митну територію України. Розмір таких витрат, ураховуючи співвідношення брутто-ваги спірного товару до загальної брутто-ваги товару, придбаного позивачем за інвойсом №bb111 від 03.01.2023, склав 117 125,80 грн. ((117 635,70 грн. + 18 832,83 грн. + 26 365,96 грн. + 54 121,53 грн.) х 13 991 кг / 25 916 кг).
Судом встановлено, що розмір вказаних вище витрат у 117 125,80 грн. позивач додатково включив у силу пунктів 5 та 6 частини десятої статті 58 МК України до митної вартості спірного товару.
Суд не погоджується з твердженням відповідача про неврахування платіжної інструкції №57 від 30.01.2023, виданої позивачем на суму 117 635,70 грн., як доказу сплати позивачем рахунка на оплату №89 від 24.01.2023, виставленого експедитором 1, так як така сплата була проведена позивачем із його банківського рахунка, відмінного від того, що вказаний у договорі про надання транспортно-експедиторських послуг №1-08/21 від 01.08.2021, укладеному між експедитором 1 та позивачем.
Суд зазначає, що позивач не обмежений у праві вибору банку, через який вважає за потрібне здійснити оплату виставленого йому до сплати експедитором 1 рахунок на оплату №89 від 24.01.2023.
Суд також зазначає, що платіжна інструкція №57 від 30.01.2023, видана позивачем на суму 117 635,70 грн., містить посилання на рахунок на оплату №89 від 24.01.2023, виставлений експедитором 1, який, у свою чергу, містить посилання на відповідний договір між експедитором 1 та позивачем, а також на номер контейнера, в якому здійснювалося перевезення спірного товару.
Суд також не погоджується із застосуванням відповідачем до рахунка на оплату №89 від 24.01.2023, виставленого експедитором 1, вимог до первинних документів бухгалтерського обліку, адже вказаний рахунок експедитора 1 не належить до таких документів.
Суд також зазначає, що рахунок-фактура №СФ-0000226 від 16.02.2023, виставлений експедитором 2, містить розмір погрузочно-розгрузочних робіт (ПРР) щодо контейнера №MRKU4735912, у якому перевозився спірний товар та інший товар позивача, що неправильно було встановлено митним органом.
Щодо твердження відповідача про відсутність у коносаменті №HS123010058 від 09.01.2023 відміток перевізника та митного органу, суд зазначає, що вказаний документ містить відмітки морського перевізника.
При цьому за приписами пункту 1 частини першої статті 335 МК України під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу в паперовій або електронній формі такі документи та відомості: при перевезенні автомобільним транспортом:
а) документи на транспортний засіб, зокрема ті, що містять відомості про його державну реєстрацію (національну належність);
б) транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні);
в) визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності);
г) комерційні документи (за наявності) на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів;
ґ) відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки;
д) найменування товарів;
е) вага брутто товарів (у кілограмах) або об'єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів.
Відповідно до пункту 8 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України "Питання пропуску через державний кордон осіб, автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними" №451 від 21.05.2012, митні органи під час здійснення митного контролю та митного оформлення автомобільних транспортних засобів і товарів у пунктах пропуску через державний кордон проставляють на митних, товаросупровідних (товаротранспортних) документах відповідні відмітки, печатки та штампи, а також вносять відповідну інформацію до журналів, у тому числі електронних, чи інших документів, які використовуються митними органами, відповідно до порядку, визначеного Мінфіном, нормативно-правовими актами з питань державної митної справи.
Суд зазначає, що в матеріалах справи наявна міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №5912 від 15.02.2023 та інвойс №bb111 від 03.01.2023, виставлений продавцем, які містить відмітки румунської митниці та Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України.
Відтак, необґрунтованим зі сторони відповідача є наполягання про надання позивачем коносамента №HS123010058 від 09.01.2023 з відміткою прикордонної митниці, так як коносамент видається виключно на ту частину маршруту, на якій товар транспортується саме морським транспортом, а спірний товар позивача переміщувався через митний кордон України не морським, а автомобільним транспортом.
Суд також відхиляє доводи відповідача про необхідність у наданні позивачем транспортних (перевізних) документів саме від безпосереднього перевізника, зазначеного в міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) №5912 від 15.02.2023, а не від експедиторів, з якими позивач перебував у договірних правовідносинах.
Суд зазначає, що відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Таким чином, декларант для підтвердження розміру витрат щодо транспортування товару до місця ввезення на митну територію України, якщо такі не включені до його ціни, може надати митному органу транспортні (перевізні) документи від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, якими у спірному випадку є експедитори, а не перевізники, зазначені в коносаменті №HS123010058 від 09.01.2023 та міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) №5912 від 15.02.2023.
Відтак, суд вважає, що надані позивачем відповідачу транспортні (перевізні) документи є достатніми для підтвердження понесених позивачем витрат, пов'язаних із транспортуванням спірного товару, в загальному розмірі 117 125,80 грн.
Судом досліджено надані позивачем відповідачу та суду контракт, додаткові угоди б/н від 02.10.2020, б/н від 23.03.2021, б/н від 01.09.2021 та б/н від 28.12.2021 до нього, інвойс №bb111 від 03.01.2023, платіжне доручення в іноземній валюті в форматі SWIFT-повідомлення MUR 169 №JBKLN5AO7ED7MA від 10.05.2023, видане Акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" на суму 40 000,00 доларів США, платіжне доручення в іноземній валюті в форматі SWIFT-повідомлення MUR 172 №JBKLN5TO7H53S8 від 30.05.2023, видане Акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" на суму 47 470,98 доларів США, договір про надання транспортно-експедиторських послуг №1-08/21 від 01.08.2021, укладений між експедитором 1 та позивачем, заявку №09779 від 08.01.2023 до нього, коносамент №HS123010058 від 09.01.2023, рахунок на оплату №89 від 24.01.2023, виставлений експедитором 1, платіжне доручення №57 від 30.01.2023, видане позивачем, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №62 від 24.01.2023, складений між експедитором 1 та позивачем, договір №011222 від 01.12.2022, укладений між експедитором 2 та позивачем, міжнародну товарно-транспорту накладну №5912 від 15.02.2023, рахунок-фактуру №СФ-0000226 від 16.02.2023, виданий експедитором 2, платіжну інструкцію №2212 від 22.02.2023, видану позивачем, довідку №2302015 від 16.02.2023, видану експедитором 2, та тимчасову митну декларацію ІМ40ТН №23UA100380602345U2 від 21.02.2023 щодо митного оформлення іншої частини товару, придбаного позивачем за інвойсом продавця №bb111 від 03.01.2023, зі змісту яких слідує, що товар постачався продавцем позивачу на умовах FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка, а сама вартість спірного товару в розмірі 34 495,97 доларів США з урахуванням додаткового понесених витрат у розмірі 117 125,80 грн. на його транспортування із порту м. Шанхая, Китайська Народна Республіка, до місця ввезення на митну територію України та пов'язаних із таким транспортуванням витрат відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в митній декларації IM40ДЕ №23UA100380602347U0 від 21.02.2023 в розмірі 1 378 595,12 грн. (34 495,97 доларів США х 36,5686 + 117 125,80 грн.).
Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач не надав витребовувані відповідачем бухгалтерські документи, сертифікат якості, погодження кольорової гами та кількості спірного товару, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення й висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов'язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.
Суд зазначає, що в листі позивача №2202/23-01 від 22.02.2023 позивач повідомив відповідачу про відсутність у нього інших платіжних та/або бухгалтерських документів, адже товар знаходився в зоні митного контролю відповідача, був невипущеним у вільний обіг та був неоплачений.
У цьому ж листі позивач повідомив відповідачу про відсутність у нього каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, копії митної декларації країни відправлення й висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини, та інших документів, витребуваних у запиті.
Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.
Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та достовірними доказами, а саме: контрактом, додатковими угодами б/н від 02.10.2020, б/н від 23.03.2021, б/н від 01.09.2021 та б/н від 28.12.2021 до нього, інвойсом №bb111 від 03.01.2023, виставленим продавцем, платіжним дорученням в іноземній валюті в форматі SWIFT-повідомлення MUR 169 №JBKLN5AO7ED7MA від 10.05.2023, виданим Акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" на суму 40 000,00 доларів США, платіжним дорученням в іноземній валюті в форматі SWIFT-повідомлення MUR 172 №JBKLN5TO7H53S8 від 30.05.2023, виданим Акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" на суму 47 470,98 доларів США, договором про надання транспортно-експедиторських послуг №1-08/21 від 01.08.2021, укладеним між експедитором 1 та позивачем, заявкою №09779 від 08.01.2023 до нього, коносаментом №HS123010058 від 09.01.2023, рахунком на оплату №89 від 24.01.2023, виставленим експедитором 1, платіжним дорученням №57 від 30.01.2023, виданим позивачем, актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №62 від 24.01.2023, складеним між експедитором 1 та позивачем, договором №011222 від 01.12.2022, укладеним між експедитором 2 та позивачем, міжнародною товарно-транспортною накладною №5912 від 15.02.2023, рахунком-фактурою №СФ-0000226 від 16.02.2023, виданим експедитором 2, платіжною інструкцією №2212 від 22.02.2023, виданою позивачем, довідкою №2302015 від 16.02.2023, виданою експедитором 2, тимчасовою митною декларацією ІМ40ТН №23UA100380602345U2 від 21.02.2023 щодо митного оформлення іншої частини товару, придбаного позивачем за інвойсом продавця №bb111 від 03.01.2023, та не викликають у суду сумнів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Зі змісту спірного рішення відповідача №UA100380/2023/000045/2 від 22.02.2023 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).
Судом встановлено, що Київська митниця в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000045/2 від 22.02.2023 лише зазначила номер та дату митної декларації, використаної нею як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості товару, при цьому відповідач усупереч вищезазначеним вимогам Правил не навів жодних пояснень щодо зроблених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що свідчить про протиправний характер оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.
Відтак, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000045/2 від 22.02.2023 протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.
Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митної декларації №23UA500020001031U3 від 24.01.2023 є протиправним.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.
Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
За таких обставин позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000045/2 від 22.02.2023 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
VI. Судові витрати.
Позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача судові витрати в сумі 10889,10 грн., з яких 4389,10 грн. сплачений судовий збір та 6500,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовій збір у розмірі 4389,10 грн.
Зважаючи на викладене, судовий збір, сплачений позивачем, стягується на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частинами шостою та сьомою статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено в частині п'ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята статті 134 КАС України).
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Так, між адвокатом Божко А.В. (Адвокат) та ТОВ "Барбатекстіль" (Клієнт) укладений договір про надання правової допомоги №21/30072020 від 30.07.2020, відповідно до умов якого Адвокат зобов'язується, зокрема: надавати Клієнту консультації з питань кримінального, цивільного, господарського, адміністративного та податкового права; організовувати ведення претензійно-позовної роботи за матеріалами, підготовленими Клієнтом; надавати Клієнту правовому допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в судах будь-якої інстанції (в т.ч. у судах загальної юрисдикції, адміністративних та господарських судах.) по всіх категоріях справ з усіма правами, які надано законом позивачу, відповідачу, третій особі та потерпілому, в тому числі з правом пред'явлення позову, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, перед юридичними та фізичними особами (ведення справи); представляти інтереси Клієнта та здійснювати його захист в правоохоронних та контролюючих органах з усіх питань.
Відповідно до додаткової угоди №1 від 16.09.2020 до договору про надання правової допомоги №21/30072020 від 30.07.2020 сторони дійшли згоди доповнити пункт 1.1 вказаного договору підпунктом 1.1.6, відповідно до якого Адвокат зобов'язується надавати Клієнту правову допомогу щодо представництва інтересів Клієнта при оскарженні ним до суду рішень митних органів про коригування митної вартості товарів та в ході розгляду відповідних адміністративних справ судами України.
Відповідно до додаткової угоди №1 від 16.09.2020 до договору про надання правової допомоги №21/30072020 від 30.07.2020 сторони також дійшли згоди доповнити пункт 4.1 вказаного договору підпунктом 4.1.3 у наступній редакції:
"Вартість послуг Адвоката (гонорар) становить за послуги, визначені в підпункті 1.1.6 пункту 1.1 Договору, - 10000,00 грн за оскарження до суду 1 (одного) рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, які включають:
а) ознайомлення з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів (надалі РКМВТ), юридичний аналіз підстав його прийняття та формування правової позиції Клієнта щодо оскарження РКМВТ у судовому порядку - 500,00 грн;
б) формування переліку доказів, необхідних для підготовки позовної заяви Клієнта до суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування РКМВТ, та їх збір - 1000,00 грн:
в) підготовку позовної заяви Клієнта до суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування РКМВТ - 3500,00 грн;
г) ознайомлення з відзивом митного органу на позовну заяву Клієнта про визнання протиправним та скасування РКМВТ та підготовку відповіді Клієнта на відзив митного органу у відповідній адміністративній справі - 1500,00 грн;
ґ) підготовку письмових заяв та клопотань Клієнта під час розгляду судом першої інстанції відповідної адміністративної справи - 500,00 грн;
д) підготовку апеляційної скарги Клієнта на рішення суду першої інстанції у відповідній адміністративній справі при оскарженні Клієнтом рішення суду першої інстанції та/або ознайомлення з апеляційною скаргою митного органу на рішення суду першої інстанції та підготовку відзиву Клієнта на таку апеляційну скаргу митного органу - 2500,00 грн;
е) підготовку письмових заяв та клопотань Клієнта під час розгляду судом апеляційної інстанції відповідної адміністративної справи - 500,00 грн".
Відповідно до рахунку №56/21/30072020 від 17.05.2023 та платіжної інструкції №2389 ТОВ "Барбатекстіль" сплачено на рахунок адвоката Божко А.В. 10000,00 грн.
Згідно з актом про надання адвокатських послуг №57 від 05.04.2024 до договору про надання правової допомоги №21/30072020 від 30.07.2020 відповідно до умов договору Адвокат надав вчасно та повністю адвокатські послуги, передбачені договором, (далі "Послуги"), а саме:
а) ознайомлення з Рішенням Київської митниці як територіального органу (відокремленого підрозділу) Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000045/2 від 22 лютого 2023 року (надалі "Рішення" та "Київська митниця" відповідно), юридичний аналіз підстав його прийняття та формування правової позиції Клієнта щодо оскарження Рішення в судовому порядку - 500,00 грн;
б) формування переліку доказів, необхідних для підготовки позовної заяви Клієнта до Київського окружного адміністративного суду (надалі "Суд") про визнання протиправним та скасування Рішення (надалі "Позовна заява"), та їх збір - 1000,00 грн;
в) підготовка Позовної заяви Клієнта до Суду - 3500,00 грн;
г) ознайомлення з Відзивом Київської митниці на адміністративний позов за вих. №7.8-10/521 від 10.07.2023 в Адміністративній справі №320/20222/23 та підготовка Відповіді Клієнта б/н від 14.07.2023 на відзив Київської митниці в Адміністративній справі №320/20222/23 - 1500,00 грн.
Вартість вищезазначених адвокатських Послуг (гонорар Адвоката) з урахуванням положень підпункту 4.1.3 пункту 4.1 Договору складає 6500,00 грн Клієнт сплатив гонорар Адвокату у відповідності до пункту 4.2 Договору.
Відповідачем до суду подано заперечення на клопотання про розподіл судових витрат, оскільки заявлені витрати в розмірі 6500,00 грн. є неспівмірними з вимогами, які заявлені.
Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження витрат на правничу професійну допомогу, суд звертає увагу, що ознайомлення з Рішенням Київської митниці, юридичний аналіз підстав його прийняття та формування правової позиції щодо оскарження Рішення в судовому порядку, разом із формування переліку доказів, необхідних для підготовки позовної заяви Клієнта про визнання протиправним та скасування Рішення, та їх збір охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду. Тому, такі дії вчинені адвокатом в межах однієї правничої послуги з підготовки позовної заяви і не є окремими видами правничих послуг.
Отже, проаналізувавши матеріали справи, предмет позову, його ціну та складність спору, суд дійшов висновку, що сума 6500,00 грн не є співмірною, а відтак дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 5000,00 грн, що буде, за даних обставин справи, справедливим і співмірним відшкодуванням таких.
Наведене узгоджується з усталеною правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 та інших.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000045/2 від 22.02.2023.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (бульвар Вацлава Гавела, 8А, м. Київ, 03124, ідентифікаційний номер 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Барбатекстіль" (проспект Шевченка, 4Д, м. Одеса, Одеська обл., 65044, ідентифікаційний номер 40314889) судові витрати в розмірі 9389,10 грн, з яких судовий збір у розмірі 4389 (чотири тисячі триста вісімдесят дев'ять) грн 10 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жук Р.В.