15 травня 2025 року справа №320/3023/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Вісьтак М.Я., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача, яки виявились у відмові від 30.10.2024 № 11668 про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення позивача з військового обліку у зв'язку з засудженням за тяжкий злочин;
- зобов'язати відповідача внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення позивача з військового обліку у зв'язку з засудженням за тяжкий злочин.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач протиправно поновив його на військовому обліку, оскільки він був раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину і 27.04.2004 відповідачем був виключений з військового обліку на підставі пункту “г» частини 5 статті 37 закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» (в редакції станом на момент виключення з обліку).
Відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що чинна редакція закону № 2232-XII не містить відповідної підстави для виключення з військового обліку.
З огляду на той факт, що позивач на момент виникнення спірних праовідносин уже був виключений з військового обліку як такий, що засуджений до позбавлення волі, а чинне законодавство України не передбачає процедури поновлення на військовому обліку виключених, то законних підстав для взяття останнього на військовий облік у відповідача не було, а тому позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 відкрито спрощене провадження у справі № 320/3023/25 без проведення судового засідання.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , є громадянином України, перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , правонаступником якого є ІНФОРМАЦІЯ_3 (відповідач). Зазначене підтверджується довідкою № 474838 від 13.07.2004 року (далі - Довідка), долученою до матеріалів справи.
04.04.2002 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , засуджений Деснянським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186, ст. 104 КК України до 4 років позбавлення та звільнений від відбування покарання з випробуванням на 2 роки. Відповідно до ст. 12 КК України ч. 2ст. 186 КК України є тяжкими злочинами. Відповідно до п. «г» ч. 5 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (в ред. станом на момент виключення позивача з обліку) серед іншого зазначається, що виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни, які були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів.
27.04.2004 року Деснянським районним у м. Києві комісаріатом ОСОБА_1 був виключений з військового обліку на підставі пункту «г» частини 5 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (в ред. від 18.09.2003 року), про що було зроблено відмітку у довідці виданій зазначеним комісаріатом, а саме у пункті 6 вказаного документу зазначено: Призовною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Як вбачається зі змісту позовної заяви 16.07.2024 року з метою перевірки статусу та вірності внесених даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, ОСОБА_1 було встановлено мобільний застосунок «Резерв+». В подальшому було виявлено, що останній перебуває на військовому обліку, як військовозобов' язана особа. Вказане не оспорюється жодною зі сторін.
17.10.2024 ОСОБА_1 було спрямовано до
ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі- ІНФОРМАЦІЯ_3 ) заяву про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення останнього з військового обліку у зв?язку з засудженням. Копію заяви було долучено до матеріалів справи.
23.12.2024 отримано лист з ІНФОРМАЦІЯ_5 № 11668 від 30.10.2024 згідно якого ОСОБА_1 відмовлено у виключенні з війського обліку з обгрунтуванням, що станом на день звернення відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» в поточній редації відсутня зазначена підстава для виключення з обліку.
Не погоджуючись з діями відповідача, представниця позивача звернулася до суду з вказаним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Суд застосовує нормативні акти, чинні на момент існування спірних правовідносин.
Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно із частиною 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною 3 статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Згідно з цим Указом мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Ці строки неодноразово продовжувалися аналогічними Указами Президента України та тривають надалі.
Відповідно до пунктів 1, 8, 9, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних встановлено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі Порядок №1487).
Згідно з п.1. Порядку він визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Відповідно до п.79 Порядку районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки:
організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;
здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;
проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Відповідно до частини 9 статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
1) допризовники громадяни чоловічої статі віком до 18 років;
2) призовники громадяни віком від 18 до 27 років, що приписані до призовних дільниць;
3) військовослужбовці громадяни, які проходять військову службу;
4) військовозобов'язані громадяни, які перебувають у запасі для комплектування ЗСУ та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
5) резервісти громадяни, які проходять службу у військовому резерві ЗСУ, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до частини 5 статті 1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини 1 статті 39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Статтею 37 №2232-ХІІ врегульовані підстави для:
- взяття на військовий облік та зняття з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (частини перша-п'ята);
- виключення з військового обліку у відповідних ТЦК та СП (частина шоста).
Так, зняттю з військового обліку військовозобов'язаних у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України: - які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання; - які прийняті на службу до Національної поліції України, Служби судової охорони, Державного бюро розслідувань, Бюро економічної безпеки України, органів і підрозділів цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України; - які вибули на строк більше трьох місяців за межі України; - в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України;
Водночас виключенню з військового обліку підлягають громадяни України, які:
1) призвані чи прийняті на військову службу;
2) проходять військову службу (навчання) у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;
3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;
4) досягли граничного віку перебування в запасі;
5) припинили громадянство України;
6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину;
7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;
8) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими.
Норма п. 6 ч. 6 ст. 37 №2232-ХІІ корелюється з положеннями ч. 9 ст. 14 цього ж закону, відповідно до яких на районні (міські) комісії з питань приписки покладаються такі обов'язки:
- зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов'язаних громадян, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання;
- виключення з військового обліку громадян, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Аналіз норм статті 1, 2, 14, 15, 26-1, 27, 33, 37, 39 №2232-ХІІ в контексті спірних правовідносин дозволяє зробити такі висновки:
- виконання громадянином України військового обов'язку включає підготовку до військової служби та приписку до призовної дільниці, проходження військової служби (за призовом, за контрактом або в резерві), виконання військового обов'язку в запасі, а також дотримання правил військового обліку;
- військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
- на військову службу під час мобілізації можуть призиватися лише дві категорії громадян України (1) резервісти та (2) військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації;
- зняття громадянина України з військового обліку та виключення з військового обліку мають різні підстави та є різними юридичними фактами, що мають відмінні правові наслідки;
- підстави для виключення громадянина України з військового обліку можна поділити на три основні категорії:
1) особа стає військовослужбовцем, тому перестає обліковуватися як призовник, військовозобов'язаний або резервіст, допоки не звільниться з військової служби в запас;
2) особа звільняється від виконання військового обов'язку внаслідок припинення громадянства України, смерті, оголошення померлою або визнання безвісно відсутньою;
3) особа звільняється від виконання військового обов'язку внаслідок визнання її непридатною до військової служби з різних причин, що передбачені Законом №2232-ХІІ, як-от: стан здоров'я, вік, засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину тощо.
Суд окремо звертає увагу, що відповідно до п. «г» ч. 5 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (в ред. станом на момент виключення позивача з обліку) серед іншого зазначається, що виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни, які були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів.
Отже, виключення громадянина України з військового обліку як такого, що раніше був засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, свідчить про те, що держава в особі компетентного органу (Військового комісаріату чи ТЦК та СП) прийняла рішення про визнання особи непридатною до проходження військової служби та на підставі Закону №2232-ХІІ звільнила цю особу від виконання військового обов'язку.
Процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов'язаного/резервіста, а отже не може бути призваною на військову службу за мобілізацією під час дії правового режиму воєнного стану.
Суд встановив, що позивач є особою, яку вироком Деснянського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 186, ст. 104 КК України до 4 років позбавлення та звільнено від відбування покарання з випробуванням на 2 роки. У свою чергу 27.04.2004 року Деснянським районним у м. Києві комісаріатом ОСОБА_1 був виключений з військового обліку на підставі пункту «г» частини 5 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (в редакції станом на момент виключення з обліку), про що було зроблено відмітку у довідці виданій зазначеним комісаріатом, а саме у пункті 6 вказаного документу зазначено: Призовною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Зазначене не оспорюється відповідачем.
Проаналізувавши відповідь ІНФОРМАЦІЯ_5 № 11668 від 30.10.2024 та доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, суд зазначає таке.
Суд звертає увагу, що виключення з військового обліку з підстави «громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину» не має прив'язки до зняття чи погашення судимості, в цьому випадку мають значення лише дві умови: 1) факт засудження та 2) тяжкість злочину.
Оскільки позивач 27.04.2004 був виключений з військового обліку як раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину відповідно до пункту «г» частини 5 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (в редакції станом на момент виключення з обліку), то з цієї дати він є звільненим від виконання військового обов'язку як особа, що в силу закону вважається непридатною до проходження військової служби.
Факт виключення позивача з військового обліку свідчить про те, що позивач більше не є військовозобов'язаним та, відповідно, не може бути призваний на військову службу під час мобілізації відповідно до частини 1 статті 39 Закону №2232-ХІІ та статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Водночас, як встановив суд, відповідач проігнорував ту обставину, що позивач вже не є військовозобов'язаним та, відповідно, не може бути призваний на військову службу під час мобілізації внаслідок того, що він був засуджений. Аргументи відповідача, що чинне законодавство не передбачає таких підстав для виключення з військового обліку є безпідставними, адже позивача вже було фактично виключено з військвого обліку, натомість чинне законодавство не має підстав для поновлення позивача на військовому обліку, а закони не мають зворотної дії в часі, якщо таким чином погіршується становище особи.
Окремо суд звертає увагу, що в ухвалі про відкриття провадження у даній справі відповідача було зобов'язано надати для суду упродовж п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали надати суду: належним чином засвідчену копію відмови від 30.10.2024 № 11668 та належним чином засвідчені копії матеріалів, на підставі яких відповідачем прийнято відповідне рішення про відмову
Тому суд дійшов висновку про протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо взяття на військовий облік проти його волі громадянина ОСОБА_1 та внесення його даних як військовозобов'язаного до відповідного реєстру.
Стосовно способу захисту прав позивача суд зазначає таке.
Необхідно зауважити, що на час розгляду справи до Закону №2233-XII внесені зміни та Законом України від 11 квітня 2024 року №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (набрав чинності 18 травня 2024 року) статтю 37 Закону №2233-XII викладено у новій редакції.
Зокрема, частиною 6 статті 37 №2233-XII установлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку. Саме такий документ і було додано до відповідної заяви позивачем при першочерговому зверненні до відповідача.
З аналізу вищенаведених норм слідує, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують виконання військового обов'язку громадянами України, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснюють взяття, зняття та виключення з військового обліку в установленому порядку
Відповідно до вимог Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 28 березня 2022 року № 94 (далі Порядок №94, що був чинний станом на 25.04.2023 та втратив чинність на підставі наказу Міністерства оборони№ 478 від 16.07.2024), даний Порядок встановлював процедури збирання, зберігання, обробки та використання відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр).
Реєстр - автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є:
ведення військового обліку громадян України;
забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом в мирний час та в особливий період;
інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку.
Розділом ІІІ Порядку №94 визначено перелік відомостей, що вносяться до Реєстру, до якої відноситься інформація про персональні та службові дані призовника, військовозобов'язаного та резервіста.
Пунктом 6-12 Порядку №94 передбачено, що збирання відомостей здійснюється органами ведення Реєстру на підставі відомостей, що подаються органу ведення Реєстру особисто призовниками, військовозобов'язаними та резервістами, органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, закладами освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, ТЦК та СП, військовими частинами.
Якщо відомості про особу вносяться до Реєстру вперше, автоматично формується окремий номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка здійснила запис (у електронній формі).
Видалення відомостей про особу проводиться після проходження 105 років з дати її народження, з відповідним записом та особистим підписом у журналі знищення відомостей, та з дозволу посадової особи володільця Реєстру, яка відповідає за захист інформації.
Виправлення недостовірних відомостей Реєстру, а також включення (не включення) до Реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, здійснюється за результатами розгляду їхньої мотивованої заяви із зазначенням підстав, передбачених законодавством, яка подається до органів ведення Реєстру.
Знищення відомостей про призовника, військовозобов'язаного та резервіста, у разі виявлення повторного запису про нього, здійснюються з відповідним записом та особистим підписом адміністратора володільця Реєстру у журналі знищення відомостей.
Інформація в Реєстрі зберігається у вигляді електронних облікових карток призовників, військовозобов'язаних та резервістів з можливістю формування необхідних відомостей.
Отримання призовником, військовозобов'язаним та резервістом інформації про своє включення (не включення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, здійснюється після особистого звернення та письмового запиту (в якому вказується прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), місце проживання (місце перебування) і реквізити документа, що посвідчує особу, яка подає запит) до органу ведення Реєстру або в електронному вигляді через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифровізації.
Письмовий запит задовольняється протягом десяти календарних днів з дня його надходження.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (в редакції станом на 25.04.2023, а саме дату виключення з обліку) для формування бази даних Реєстру Центральна виборча комісія одноразово подає володільцю Реєстру відомості, передбаченістаттею 7цього Закону, стосовно усіх громадян України віком від 18 до 60 років.
Відомості про громадян України, які не є призовниками, військовозобов'язаними та резервістами, знищуються суб'єктами Реєстру відповідно до Порядку ведення Реєстру, затвердженого володільцем Реєстру.
Відповідно до ст. 6 вказаного Закону до Реєстру заносяться та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості про призовників, військовозобов'язаних та резервістів:
1) персональні дані;
2) службові дані.
Згода призовників, військовозобов'язаних та резервістів на обробку їхніх персональних даних для цілей Реєстру не потрібна.
У разі відсутності окремих відомостей до Реєстру вноситься відмітка про їх відсутність.
Органам ведення Реєстру забороняється збирати, вносити до Реєстру та зберігати в базі даних Реєстру відомості, не передбачені цим Законом.
Таким чином, у відповідача були відсутні повноваження щодо внесення інформації відносно позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, оскільки останній не відносився до переліку осіб, відомості про які підлягають включенню до нього, як особа, що вже була виключена з військового обліку.
Чинним законодавством у сфері військового обліку не передбачено можливості повторного включення особи до військового обліку, якщо така особа раніше була виключена з нього, а отже, при внесенні відомостей про позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, ІНФОРМАЦІЯ_3 діяв не на підставі, у межах та спосіб, передбачені чинним завонодавством України.
Відтак позовні вимоги в частині визнання протиправними дії відповідача, які виявились у відмові від 30.10.2024 № 11668 про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення позивача з військового обліку у зв'язку з засудженням за тяжкий злочин, є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що заяву позивача відповідач належним чином не розглянув, не дослідив всіх доказів та не здійснив перевірку наявності підстав для внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення позивача з військового обліку у зв'язку з засудженням за тяжкий злочин.
В той же час, суд звертає увагу, що завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
У разі, якщо суб'єктом владних повноважень на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт владних повноважень має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати його прийняти рішення з урахуванням оцінки суду.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що оскільки заяву позивача відповідач належним чином не розглянув, не дослідив всіх доказів та не здійснив перевірку наявності підстав для внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення позивача з військового обліку у зв'язку з засудженням за тяжкий злочин, зазначене свідчить про наявність правових підстав для зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача та за наслідками її розгляду прийняти відповідне обґрунтоване рішення, з врахуванням висновків суду.
Окремо відповідач посилається на положення Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України Nє560 від 16 травня 2024 року (далі - Порядок Nє560), де встановлено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України.
Особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України.
Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ (абзаци третій та четвертий пункту 4).
Суд не погоджується з таким аргументом на підтвердження правомірності дій відповідача щодо поновлення на військовому обліку позивача, оскільки наведена відповідачем норма Порядку стосується саме призову на військову службу, проте позивач фактично не призивався і не оскаржує свій призов, оскаржуються ж натомість саме дії відповідача стосовно поновленню позивача на обліку та внесення його даних до відповідного реєстру за відсутності на те законних підстав.
На підставі наведеного, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір на загальну суму 1211,20 грн.
Зважаючи на задоволення позовних вимог частково, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 605,60 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Що ж стосується компенсації витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.
Згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з вимогами частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Як вбачається з пункту 1 частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з вимогами пункту 2 частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до положень частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з тим, суд звертає увагу, що стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 цього Кодексу щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Крім того, у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії, заява №34884/97, п.30).
У пункті 269 рішення у цій справі суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).
Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом встановлено, що 24.12.2024 між позивачем (Замовник) та Адвокатським об'єднанням «МІРЛЄКС» (Виконавець) було укладено договір про надання правової допомоги №24/12, за умовами якого Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надати комплекс юридичних послуг, пов'язаних із захистом прав та охоронюваних законом інтересів Клієнта у зв'язку із підготовкою, складанням і направленням позовної заяви до суду.
Так, відповідно до пункту 4.1 договору юридичну допомогу, що надається Адвокатським об'єднанням, клієнт оплачує послуги в гривнях, шляхом перерахування суми 40000 гривень (сорок тисяч гривень) на рахунок чи внесення її в касу Виконавця.
За договором про надання правової допомоги, адвокатським об'єднанням було надано наступні види послуг:
- за цим договором Виконавцю надано право ведення від імені Замовника переговорів та попереднього узгодження всіх процесуальних питань, подання та підпису всіх документів, необхідних для використання повноважень, включаючи позовні та інші заяви, скарги, тощо, а також інших документів, що стосуватимуться прав та законних інтересів Замовника, сплачувати платежі та виконувати будь-які дії в межах наданих йому повноважень, пов?язані з веденням справи в суді;
- представляти інтереси Замовника у РТЦК та СП, ВЛК, судах під час здійснення цивільного, адміністративного, кримінального судочинства, у підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності та підпорядкування, органах виконавчої влади, місцевого самоврядування, державних органах та установах, органах нотаріату, виконавчої влади, БТІ, органах державної реєстрації, тощо, перед приватними особами, тощо;
- здійснювати представництво та захист інтересів Замовника в правоохоронних та контролюючих органах;
- користуватися іншими правами, передбаченими Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та іншими законами.
Пунктом 2.4. указаного Договору вказано, шо на підтвердження факту надання Виконавцем Замовнику правової допомоги відповідно до умов цього Договору складається акт приймання-передачі наданих послуг і направляється Замовнику.
Окрім цього, пункт 4.4 Договору передбачає, що за результатами надання правової допомоги складається акт приймання передачі наданих послуг, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Виконавцем правової допомоги і її вартість. Акт надсилається Замовнику факсимільним зв?язком або поштою.
Акту приймання-передачі наданих послуг до позовної заяви додано не було, що позбавляє суд можливості упевнитися, які саме послуги, окрім написання та надсилання позовної заяви було надано позивачу.
Водночас, відповідно до платіжного доручення, доданого до позовної заяви сплатив за договором про надання правової допомоги від 24 грудня 2024 року 40 тисяч гривень.
Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 сформовано правову позицію, згідно якої не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату “гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Дослідивши надані позивачем документи, враховуючи наведені норми права та судову практику, суд критично оцінює вимогу стягнути з відповідача 40 000 грн., оскільки така сума вбачається неспівмірною фактичним затратам часу та зусиль, понесеним представником позивача при розгляді цієї справи з огляду на відсутність акту приймання-передачі фактично виконаних послуг за договором та на той факт, що договором передбачалися, окрім виконання послуг пов'язаних з розглядом цієї справи, інші послуги, які не стосуються цієї справи та відповідно їх виконання також входить у суму 40 тисяч гривень, що була сплачена позивачем.
Відтак, з урахуванням часткового задоволення позову пропорційно до задоволених позовних вимог на користь позивача, враховуючи складність справи, слід присудити судові витрати на правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 Код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) № 11668 від 30.10.2024 про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), з військового обліку у зв'язку з засудженням за тяжкий злочин.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_1 Код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) повторно розглянути заяву та документи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення останнього з військового обліку у зв'язку з засудженням за тяжкий злочин, як особи що вже була виключена з військового обліку та за результатами розгляду прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 Код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) 1211,20 (тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 Код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) 4000 (чотири тисячі гривень) в якості коменсації витрат на правничу допомогу.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.