ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"15" травня 2025 р. справа № 300/2309/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), в інтересах якого діє адвокат Куций О.С., звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління ПФУ Івано-Франківської області про відмову у зарахуванні заробітної плати позивача, яку він отримував у AT «Білоруське УПНП і КРС», у ТОВ «Варєганська транспортна компанія-2», ТОВ «КНГ-СЕРВІС», у AT «Єрмаківське підприємство по ремонту свердловин»;
зобов'язати Головне управління ПФУ Івано-Франківської області зробити перерахунок з 17.02.2021 призначеної позивачу пенсії по віку за Списком №2 з врахуванням заробітної плати, яку він отримував у:
- у тресті в/о «Лангепаснафтогаз» (згодом реорганізоване у ВАТ «Лукойл- Лангепаснафтогаз») з 01.10.1991 по 18.02.1994 на підставі довідок №67/2-3 23 та №67/2-3 24 від 22.01.2020, виданих ВАТ «Лукойл Західна Сибір» ТПП «Ленгепаснафтогаз»;
- у ТОВ «Сотружество-Радужний-2» з 16.05.2005 по 22.10.2008, з 07.04.2009 по 12.11.2009, з 10.02.2010 по 09.07.2010 на підставі архівної довідки про підтвердження розміру заробітної плати, виданої Архівним відділом Адміністрації міста Радужний №910-К/03 від 24.12.2019;
- у ТОВ «Нєдра» з 27.01.2012 по 14.03.2012, з 11.09.2012 по 31.12.2013, з 01.01.2014 по 19.04.2014, з 25.04.2014 по 30.06.2014 з 16.01.2015 по 25.11.2015, з 02.01.2018 по 22.11.2018, з 26.03.2019 по 14.08.2019 на підставі довідки про заробітну плату №08 від 22.01.2020, виданої ТОВ «Нєдра»;
- у ТОВ «СК Нєдра» з 01.08.2013 по 19.04.2014, з 25.04.2014 по 29.06.2014, з 26.11.2015 по 08.11.2016, з 21.11.2016 по 21.11.2017, з 22.11.2017 по 01.01.2018, з 15.08.2019 по 15.10.2019, з 16.10.2019 по 31.12.2019 на підставі довідки про заробітну плату №09 від 22.01.2020, виданої ТОВ «СК Нєдра»,
а також дорахувати та виплатити недоплачені суми пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 по справі №300/5722/23, яке набрало законної сили 26.06.2024, ОСОБА_1 призначено з 17.02.2021 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». При цьому, 10.09.2024 після нарахування та виплати позивачу вперше пенсії, останній звернувся до відповідача із заявою, в якій просив, у випадку не зарахування, врахувати заробітну плату згідно наданих пенсійному органу довідок та провести перерахунок пенсії з часу її призначення. Проте, листом відповідача №8358-6985/К-02/8-0900/24 від 08.10.2024 позивача повідомлено про відмову у врахуванні спірних довідок про отримувану заробітну плату на території російської федерації при обчисленні пенсії. Такі дії відповідача щодо відмови врахувати відомості про його заробітну плату при визначенні розміру пенсії ОСОБА_1 вважає протиправними.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
24.04.2025 від Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог. Так, зазначено, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.08.2022 у справі №300/4028/21 та рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 у справі №300/5722/23 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, за доводами пенсійного органу, довідки за період роботи в російській федерації (№910-К/03 від 24.12.2019, видана Архівним відділом Адміністрації міста Радужний, №08 від 22.01.2020, видана ТОВ «СК Нєдра», №09 від 22.01.2020, видана ТОВ «СК Нєдра») не були предметом позовних вимог в межах справ №300/4028/21 та №300/5722/23 та, відповідно, відсутні зобов'язальні вимоги в рішеннях суду про врахування їх при розрахунку пенсії. В той же час, довідки від 22.01.2020 №67/2-3 23 і №67/2-3 24, на які позивач посилається в позовній заяві, відсутні в матеріалах його пенсійної справи. Також представник відповідача звернула увагу, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. За таких обставин, Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області просило суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області належним чином посвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , в тому числі і заяви про призначення пенсії від 15.03.2021 та від 03.07.2023 та розписки-повідомлення до них з переліком документів, отриманих від позивача при його зверненні.
14.05.2025 відповідачем надано суду витребувані документи (а.с.75-200).
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком (а.с. 20).
Так, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.08.2022 по справі №300/4028/21, яке набрало законної сили 18.05.2023, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову у призначенні пенсії від 24.03.2021 №576. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 16.05.2005 по 22.10.2008, з 07.04.2009 по 12.11.2009, з 10.02.2010 по 09.07.2010 в «ООО «Содружество-Радужний-2»; з 27.01.2012 по 14.03.2012, з 11.09.2012 по 31.12.2013, з 01.01.2014 по 19.04.2014, з 25.04.2014 по 30.06.2014 в «ООО «Нєдра»; з 01.01.2020 по 01.02.2021 в «ООО «СК Нєдра» та з 27.01.2012 по 14.03.2012, з 11.09.2012 по 31.01.2013, з 01.02.2013 по 12.07.2013, з 01.08.2013 по 19.04.2014, з 25.04.2014 по 29.06.2014, з 30.06.2014 по 15.01.2015, з 16.01.2015 по 25.11.2015, з 26.11.2015 по 08.11.2016, з 02.01.2018 по 22.11.2018, з 26.03.2019 по 14.08.2019 - в «ООО «Нєдра» та в «ООО «СК Нєдра» до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 15.03.2021, за результатами розгляду якої було прийнято оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 24.03.2021 №576, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В подальшому, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 по справі №300/5722/23, яке набрало законної сили 26.06.2024, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №092350002273 від 05.06.2023 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві №092350002273 від 10.07.2023 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 26.03.1987 по 19.03.1990, з 01.01.1992 по 18.02.1994, з 21.11.2016 по 21.11.2017, з 22.11.2017 по 01.01.2018, з 15.08.2019 по 15.10.2019, з 16.10.2019 по 31.12.2019; до стажу роботи із шкідливими умовами праці за Списком №2 - періоди роботи з 21.11.2016 по 21.11.2017, з 22.11.2017 по 01.01.2018, з 15.08.2019 по 15.10.2019, з 16.10.2019 по 31.12.2019, а також зобов'язано призначити ОСОБА_1 з 17.02.2021 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с. 37-46).
На виконання вказаних рішень суду, відповідачем призначено позивачу пенсію, що не заперечується сторонами.
Однак, в подальшому, позивач направив на адресу ГУ ПФУ в Івано-Франківській області заяву від 10.09.2024, в якій наголосив що при зверненні до пенсійного орану із заявою про призначення пенсії, до заяви було подано пакет документів про стаж роботи та довідки про заробітну плату, а саме: довідку №67/2-3 23 та №67/2-3 24 від 22.01.2020, видану ВАТ «Лукойл Західна Сибір», архівну довідку про підтвердження розміру заробітної плати, видану архівним відділом адміністрації міста Радужний №910-К/03 від 24.12.2019, довідку про заробітну плату, видану ТОВ «Недра» №08 від 22.01.2020 та довідку про заробітну плату, видану TOB «СК Недра.» №09 від 22.01.2020. У зв'язку із цим, ОСОБА_1 просив Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області повідомити, чи була врахована заробітна плата, зазначена у вищевказаних довідках, а якщо ні - то просив зарахувати заробітну плазу та провести перерахунок пенсії з часу її призначення (а.с. 47-48).
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 08.10.2024 №8358-6985/К-02/8-0900/24 повідомлено позивача, що Згідно з рішеннями Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.08.2022 по справі №300/4028/21 та від 03.05.2024 по справі №300/5722/23 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Страховий стаж роботи становить 29 років 8 місяців (коефіцієнт стажу - 0,29667), індивідуальний коефіцієнт заробітку - 0,08148, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії - 743,00 грн. Також повідомлено, що з 01.01.2023 росія призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, стаж на території даної держави враховується по 31.12.1991. Зазначено, що довідки за період роботи в російській федерації (№910-К/03 від 24.12.2019, видана Архівним відділом Адміністрації міста Радужний, №08 від 22.01.2020, видана ТОВ «СК Нєдра», №09 від 22.01.2020, видана ТОВ «СК Нєдра») не були предметом позовних вимог в межах справ №300/4028/21 та №300/5722/23 та, відповідно, відсутні зобов'язальні вимоги в рішеннях суду про врахування їх при розрахунку пенсії. В той же час, звернуто увагу, що довідки від 22.01.2020 №67/2-3 23 і №67/2-3 24 відсутні в матеріалах пенсійної справи позивача (а.с. 49-51).
Вважаючи таку відмову відповідача у здійсненні перерахунку пенсії з врахуванням відомостей про заробітну плату на території російської федерації протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Водночас, у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (надалі - Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Суд зазначає, що на виконання рішень Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.08.2022 по справі №300/4028/21, яке набрало законної сили 18.05.2023, та від 03.05.2024 по справі №300/5722/23, яке набрало законної сили 26.06.2024, ОСОБА_1 зараховано до його страхового стажу періоди його роботи на території російської федерації протягом 1987-2021 років, а також призначено з 17.02.2021 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2.
Водночас, обставини, встановлені згаданими рішеннями суду доказуванню в даній адміністративній справі не підлягають та додаткового судового захисту не потребують у відповідності до вимог ч. 4 ст. 78 КАС України.
Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії врегульований статтею 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (абзац 5 частини 1 статті 40 Закону №1058-IV).
Частиною четвертою статті 42 Закону №1058-IV передбачено, що за бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок від 25.11.2005 №22-1).
Згідно абзацу 2 підпункту 3 пункту 2.1 Порядку від 25.11.2005 №22-1, за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30.06.2000 (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до пункту 2.10 вищевказаного Порядку від 25.11.2005 №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Водночас, згідно пункту 4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Окрім того, відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Пунктом 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або державними архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
З аналізу вищевказаних норм слідує, що роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у відповідних первинних документах за відповідний період.
Отже, при зверненні особи із заявою про призначення пенсії, а також поданні особою документів, що підтверджують відомості про трудовий стаж та заробітну плату, пенсійний орган у першу чергу має здійснити дії відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1, а у разі виникнення сумніву щодо обґрунтованості та достовірності поданих документів перевірити їх у визначеному законом порядку.
В ході розгляду адміністративної справи судом, зокрема, шляхом витребування матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , встановлено, що при зверненні позивача із заявами про призначення пенсії від 15.03.2021 (а.с. 125) та від 03.07.2023 (а.с. 180-181), ОСОБА_1 надав пенсійному органу, серед іншого, довідки про джерела доходів (заробітну плату) №910-К/03 від 24.12.2019, видану Архівним відділом Адміністрації міста Радужний, №08 від 22.01.2020, видану ТОВ «СК Нєдра», №09 від 22.01.2020, видану ТОВ «СК Нєдра» (а.с. 141, 192-193). Вказане підтверджується розписками-повідомленнями із зазначенням переліку доданих документів (а.с. 126-127, 182-183).
Водночас, суд зауважує, що не знайшли свої підтвердження доводи позивача про надання ним довідок №67/2-3 23 та №67/2-3 24 від 22.01.2020, виданих ВАТ «Лукойл Західна Сибір» ТПП «Ленгепаснафтогаз» при зверненні за призначенням пенсії.
Більше того, судом з'ясовано, що 10.09.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою, в якій просив повідомити, чи була врахована заробітна плата, отримувана ним на території російської федерації згідно довідок, наданих пенсійному органу при зверненні за призначенням пенсії (при цьому, у заяві позивач вказав і довідки №67/2-3 23 та №67/2-3 24 від 22.01.2020, видані ВАТ «Лукойл Західна Сибір» ТПП «Ленгепаснафтогаз»), а у випадку не зарахування, просив врахувати таку заробітну плату згідно наданих довідок та провести перерахунок пенсії з часу її призначення (а.с. 47-48). При цьому, зі змісту вказаної заяви вбачається, що до неї позивачем не додано жодних додатків.
Таким чином, суд констатує, що довідки №67/2-3 23 та №67/2-3 24 від 22.01.2020, видані ВАТ «Лукойл Західна Сибір» ТПП «Ленгепаснафтогаз», які містяться в матеріалах цієї адміністративної справи (а.с. 27, 28) позивачем не надавались відповідачу як при зверненні за призначенням пенсії, так і при зверненні про перерахунок пенсії та, відповідно, відсутні у матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 .
Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправними дії відповідача про відмову у зарахуванні заробітної плати позивача, яку він отримував згідно довідок №67/2-3 23 та №67/2-3 24 від 22.01.2020, виданих ВАТ «Лукойл Західна Сибір» ТПП «Ленгепаснафтогаз», не підлягають до задоволення з огляду на те, що фактично вони не надані відповідачу.
Окрім того, суд зауважує, що позивач просить, серед іншого, визнати протиправними дії Головного управління ПФУ Івано-Франківської області про відмову у зарахуванні заробітної плати позивача, яку він отримував у AT «Білоруське УПНП і КРС», у ТОВ «Варєганська транспортна компанія-2», ТОВ «КНГ-СЕРВІС», у AT «Єрмаківське підприємство по ремонту свердловин». Проте, суд зауважує, що позивач у вказаних підприємствах не працював, докази такого матеріали справи не містять.
Суд вважає, що це є технічною опискою, адже згідно змісту позову вбачається, що позивач зазначає про свою роботу у тресті в/о «Лангепаснафтогаз», у ТОВ «Сотружество-Радужний-2», ТОВ «Нєдра» та ТОВ «СК Нєдра».
В той же час, стосовно решти позовних вимог, то суд звертає увагу, що в ході судового розгляду встановлено, що архівна довідка, видана архівним відділом Адміністрації міста Радужний №910-К/03 від 24.12.2019, довідка ТОВ «Нєдра» про заробітну плату №08 від 22.01.2020, та довідка ТОВ «СК Нєдра» про заробітну плату №09 від 22.01.2020, які надавались позивачем при зверненні за призначенням пенсії та які містяться в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 , видані на підставі відомостей особових рахунків, тобто суми, вказані у довідках, відповідають первинним документам - особовим рахункам (а.с. 29-31).
Окрім того, зазначені довідки засвідчені печатками, підписані уповноваженими особами, містять дані про фактичні суми заробітної плати позивача, а також містять інформацію щодо місцезнаходження і адресу підприємств (установ), якими видано такі довідки.
При цьому, відповідачем не доведено те, що відомості про розмір заробітної плати, які відображені у спірних довідках, не підтверджуються первинними документами.
Вищенаведене дає підстави зробити висновок про не зарахування заробітної плати Головним управлінням Пенсійного фонду в Івано-Фракійській області при призначенні та нарахуванні пенсії ОСОБА_1 згідно спірних довідок, водночас, за умов зарахування стажу, охопленого періодом, зазначеного у вказаних довідках.
Відповідач у відзиві на позовну заяву стосовно зарахування даних заробітної плати, отриманої на території російської федерації, послався на припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Однак, суд визнає такі доводи пенсійного органу неприйнятними, адже у силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода від 13.03.1992) закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
При цьому, метою Угоди від 13.03.1992 є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.
Згідно з частини 3 статті 6 Угоди від 13.03.1992, обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж.
Отже, наведені положення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Більше того, припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і набрання чинності Законом №2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993», не є підставою для відмови в обчисленні пенсії позивача з урахуванням даних заробітної плати отриманої на території рф, адже така отримана ним до ухвалення відповідних рішень.
Крім того, суд зазначає, що надані позивачем первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на отримання пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
Внаслідок чого, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.
Окрім того, згідно із частиною 2 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Як визначено статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (пункт 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-ІV).
За змістом частин 1, 10, 12 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до частини 16 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.
Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
Разом із тим, суд звертає увагу на те, що позивач не повинен відповідати за ймовірне неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо обов'язкового порядку взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків та належної сплати страхових внесків, а відтак, несплата страхувальником страховим внесків (або відсутність інформації про таку сплату в системі персоніфікованого обліку) не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 17.07.2019 у справі №144/669/17 (провадження №К/9901/22935/18) та від 20.03.2019 у справі №688/947/17 (провадження №К/9901/35103/18).
Поряд з цим, у постанові від 12.04.2021 у справі №219/4550/17 Верховний Суд дійшов висновку, що посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на неможливість врахування заробітної плати в зв'язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, внаслідок чого підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні.
Аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №280/1411/16-а та від 26.10.2022 у справі №808/1735/18.
Більше того, суд зазначає, що у довідках ТОВ «Нєдра» про заробітну плату №08 від 22.01.2020, ТОВ «СК Нєдра» про заробітну плату №09 від 22.01.2020 чітко визначено, що із заробітної плати позивача повністю утримані та перераховані страхові внески до Пенсійного фонду російської федерації у відповідності до встановлених тарифів.
До того ж, неможливість провести управлінням Пенсійного фонду перевірку відповідності запису довідки первинним документам через події, що пов'язані з повномасштабною війною, не може покладати надмірного тягаря та обов'язку на позивача, оскільки довідки видані належним органом та містять усі необхідні реквізити та відомості.
Суд зазначає, що подібні правові висновки були відображені Верховним Судом у правовідносинах щодо врахування при призначенні та обчисленні пенсії довідок, виданих підприємствами, які знаходяться на непідконтрольній українській владі території (справи №583/392/17, №234/3038/17, №360/1628/17).
Позиція головного управління, яка фактично не стосується допущених зловживань зі сторони позивача, призвела до неспівмірних наслідків у формі зменшення розміру пенсії.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо неврахування під час обчислення пенсії ОСОБА_1 відомостей про його заробітну плату за періоди роботи в російській федерації згідно поданих довідок.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Під час обрання способу відновлення порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
У даному випадку, належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача буде визнання протиправними дій відповідача щодо відмови врахувати при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 заробітної плати (доходу) згідно спірних довідок про заробітну плату, а також зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з дати її призначення, із врахуванням відомостей згаданих довідок про заробітну плату.
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку пенсійний орган не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь позивача частину сплаченого судового збору в розмірі 605,60 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Окрім того, згідно адміністративного позову вбачається, що позивач поніс витрати на правову допомогу.
З цього приводу суд зазначає, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 132 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
В силу вимог п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження надання правової допомоги та понесення позивачем витрат надано: договір про надання правової допомоги №032 від 20.03.2025 (а.с. 52), попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат (а.с. 53), акт №1 від 02.04.2025 здачі-приймання виконаних робіт згідно договору про надання правової допомоги №032 від 20.03.2025 (а.с. 54), квитанцію про сплату грошових коштів №016/2025 від 02.04.2025 на суму 5 000,00 грн (а.с. 54а).
Водночас, розмір витрат на оплату послуг адвоката, як визначено частиною 5 статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, їх розмір є розумним та обґрунтованим.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Отже, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм їхньої дійсності та необхідності, а також критерієм розумності їхнього розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, потребують дослідження на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорію складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Оцінюючи характер наданої адвокатом Куцим О.С. правничої допомоги, слід виходити із наступного.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує те, що підготовка позовної заяви у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже усі документи, необхідні для складання і подання до суду позовної заяви були у позивача в наявності, або ж могли бути ним безперешкодно отримані.
Окрім того зважаючи те, що для фахівця у галузі права, який отримав право на здійснення адвокатської діяльності, консультація, складання заяви та позовної заяви не може становити значного робочого часу.
У даному випадку, суд враховує висновки викладені Верховним Судом у постанові від 23.12.2021 у справі №520/11348/2020, за змістом яких суд касаційної інстанції дійшов наступних висновків:
« 74. Водночас колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
75. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
76. При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним».
Суд визнає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат. Суд вважає, що покладені на відповідача судові витрати за правничу допомогу мають бути співмірними з сумою коштів, що підлягають сплаті як судовий збір за розгляд цього спору професійним суддею
Підсумовуючи свої міркування, суд не зменшуючи значення і роль професійності фахівця у галузі права, кваліфікованості адвоката та не зменшуючи його право на самостійне визначення і оцінку вартості власних знань, здобутого досвіду і авторитету як представника у даній справі, надання в інтересах позивача правничої консультації, вивчення та правовий аналіз матеріалів справи і судової практики щодо регулювання спірних відносин та з огляду на судові рішення Верховного Суду, які в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковими для суду першої інстанції, на переконання суду, потребує певної затрати часу та зусилля, втім суд вважає, що заявлені представником позивача витрати на правову допомогу є завищеними та неспівмірними з реальним обсягом наданих послуг, формування матеріалів та консультації клієнта.
За таких обставин, враховуючи викладене, а також враховуючи часткове задоволення позову, слід стягнути на користь позивача з відповідача, як суб'єкта владних повноважень, за рахунок його бюджетних асигнувань 1 000 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про відмову у зарахуванні заробітної плати ОСОБА_1 , яку він отримував у ТОВ «Сотружество-Радужний-2», ТОВ «Нєдра» та ТОВ «СК Нєдра».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018) зробити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) з 17.02.2021 призначеної ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) пенсії по віку за Списком №2 з врахуванням заробітної плати, яку він отримував у:
- у ТОВ «Сотружество-Радужний-2» з 16.05.2005 по 22.10.2008, з 07.04.2009 по 12.11.2009, з 10.02.2010 по 09.07.2010 на підставі архівної довідки про підтвердження розміру заробітної плати, виданої Архівним відділом Адміністрації міста Радужний №910-К/03 від 24.12.2019;
- у ТОВ «Нєдра» з 27.01.2012 по 14.03.2012, з 11.09.2012 по 31.12.2013, з 01.01.2014 по 19.04.2014, з 25.04.2014 по 30.06.2014 з 16.01.2015 по 25.11.2015, з 02.01.2018 по 22.11.2018, з 26.03.2019 по 14.08.2019 на підставі довідки про заробітну плату №08 від 22.01.2020, виданої ТОВ «Нєдра»;
- у ТОВ «СК Нєдра» з 01.08.2013 по 19.04.2014, з 25.04.2014 по 29.06.2014, з 26.11.2015 по 08.11.2016, з 21.11.2016 по 21.11.2017, з 22.11.2017 по 01.01.2018, з 15.08.2019 по 15.10.2019, з 16.10.2019 по 31.12.2019 на підставі довідки про заробітну плату №09 від 22.01.2020, виданої ТОВ «СК Нєдра».
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) понесені витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Представнику позивача та відповідачу рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.