ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"15" травня 2025 р. справа № 300/307/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді О.Л.Тимощука, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Адвокат Черненко Тетяна Юріївна (надалі, також - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) 16.01.2025 звернулася в суд з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (надалі, також - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якій просить:
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо проведення розрахунку та виплати грошового забезпечення та інших додаткових виплат (у тому числі грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022, 2023 роки) без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року №294-IХ станом на 01 січня 2020 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року №1082-IХ станом на 01 січня 2021 року та Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року №1928-IХ станом на 01 січня 2022 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року військовослужбовцю ОСОБА_1 у період з 29.01.2020 по 12.05.2023;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії у тому числі грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022, 2023 роки) для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум із врахуванням (застосуванням) розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 29.01.2020 по 12.05.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу під час проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_1 виплачувалось грошове забезпечення та інші нарахування у період з 29.01.2020 по 12.05.2023 з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого станом на 01.01.2018, що призвело до виплати грошового забезпечення у значно меншому розмірі. Представник позивача вважає протиправними дії відповідача щодо виплати грошового забезпечення, розрахованого таким способом, оскільки постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103. Таким відновлено дію пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 в редакції, що діяла до 21.02.2018 та передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Таким чином вважає, що порушене право позивача має бути поновлено шляхом зобов'язання відповідача привести у відповідність до вищезазначених норм розміри посадового окладу (окладу за посадою) та окладу за військовим званням військовослужбовця ОСОБА_1 у період з 29.01.2020 по 12.05.2023, провівши нарахування та виплати грошового забезпечення та інших додаткових виплат за період з 29.01.2020 по 12.05.2023 із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Також у позовній заяві від 15.01.2025 представник позивача просила поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду з цим позовом; відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) (а.с. 26-28).
Пунктом 7 резолютивної частини цієї ухвали витребувано у Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) належним чином оформлені письмові докази щодо складових та розрахунків виплачених ОСОБА_1 всіх грошових виплат за спірний період.
ВЧ НОМЕР_1 скористалася правом подання відзиву, який надійшов до суду 06.02.2025 (а.с. 33-36). Так, у відзиві, сформованому в системі “Електронний суд», представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . На підтвердження своєї позиції зазначив, що пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Таким чином, твердження представника позивача про необхідність застосування, під час визначення розміру посадового окладу позивача та окладу за військовим званням, вимог Постанови №704 в попередній редакції (до внесення змін пунктом 6 Постанови КМУ №103), є необґрунтованими. На час встановлення розміру посадового окладу позивача, визначення відповідного розміру посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням здійснювалося шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Крім цього вказав, що постановою Кабінету Міністрів України «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704» від 12.05.2023 №481 внесено зміни до пункту 4 Постанови КМУ № 704, якими встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Таким чином, законодавець, починаючи з 21.02.2018 встановив (і лише підтвердив це Постановою №481 від 12.05.2023), що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу мають визначатися шляхом множення суми у 1762 грн (яка станом на 01.01.2018 р. відповідала прожитковому мінімуму для працездатних осіб) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 i 14. Вважає вимоги щодо розрахунку грошового забезпечення позивача з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на календарний рік безпідставними. Таким чином, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
До суду 06.02.2025 від представника відповідача надійшла сформована в системі “Електронний суд» заява про залишення позову без розгляду, в якій представник ВЧ НОМЕР_2 просив залишити зазначену позовну заяву без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем тримісячного строку на звернення до суду (а.с. 43-45).
Представник позивача 06.02.2025 через підсистему «Електронний суд» подала заперечення на клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду (а.с. 48-51).
Суд ухвалою від 11.02.2025 відмовив у задоволенні заяви представника Військової частини НОМЕР_1 від 06.02.2025 про залишення позову без розгляду (а.с. 60-63).
Також 09.02.2025 представник позивача сформувала в системі “Електронний суд» відповідь на відзив (а.с. 53-56), в якій вказала на помилковість доводів представника відповідача, викладених у відзиві на позов та просила суд не брати їх до уваги, а позовні вимоги - задовольнити (а.с. 53-56).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 з 25.06.2019 по 11.10.2024 проходив військову службу за контрактом у ВЧ НОМЕР_1 , з 11.10.2024 перебуває у розпорядженні НОМЕР_3 , що підтверджується відомостями військового квитка позивача серії НОМЕР_4 від 04.04.2022 (а.с. 9-11).
Представник позивача звернулася до ВЧ НОМЕР_1 із адвокатським запитом щодо надання інформації про механізм нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 25.06.2019 по 01.01.2024 (а.с. 17).
Листом №10/24608-24 від 30.11.2024 відповідач повідомив про розміри посадових окладів та тарифні розряди ОСОБА_1 , виходячи з яких розраховувалося його грошове забезпечення у період з 25.06.2019 по 01.01.2024 (а.с. 12).
Представник позивача 13.12.2024 скерувала на поштову адресу відповідача вимогу про розрахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення та інших виплат, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом станом на 01 січня відповідного календарного року (а.с.19-20), однак відповідне поштове відправлення повернулося на адресу відправника у зв'язку із закінчення встановленого терміну зберігання (а.с. 20-22, https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).
Не погоджуючись з діями відповідача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 12.05.2023 в належному розмірі, позивач через уповноваженого представника звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Також статтею 65 Основного Закону передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (надалі, також - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (надалі, також - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами 2, 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі, також - Закон №2011-XII) передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Кабінет Міністрів України 30.08.2017 прийняв постанову №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі, також - Постанова №704), яка набрала чинності 01 березня 2018 року.
Згідно з пунктом 2 цієї постанови, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції на дату прийняття) передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Кабінет Міністрів України 21.02.2018 прийняв постанову №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Постанова №103 набула чинності 24.02.2018.
Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 в справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.
Таким чином, з 29.01.2020 в законодавстві була відсутня норма, яка б передбачала обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року. Тобто, з 29.01.2020 використання при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців такого показника як встановлений законом на 1 січня 2018 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб суперечить чинному законодавству.
Верховним Судом сформовано висновок щодо застосування пункту 4 Постанови №704, зокрема у постановах від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21, від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21, від 28 лютого 2023 року у справі №380/18850/21, від 23 травня 2023 року у справі №380/22021/21, у яких Верховний Суд зазначив таке:
“21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103, якою внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції, а саме: “Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.» (пункт 6 Постанови №103). Постанова №103 набула чинності 24 лютого 2018 року.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704. Указане судове рішення залишене без змін постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року.
З огляду на це, Верховний Суд уважає про необхідність застосування до спірних правовідносин з 29 січня 2020 року (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18) положень пункту 4 Постанови № 704 у редакції до 24 лютого 2018 року, тобто у редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою №103.
З урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік, у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів».
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Закон України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III (надалі, також - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону України №2017-III).
Враховуючи, що пунктом 6 Постанови №103 були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 і ці зміни визнані судом протиправними і скасовані, після визнання судом протиправним і скасування вказаних змін Кабінет Міністрів України не прийняв іншого нормативного акту щодо визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців, застосуванню підлягає редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до внесення до неї змін пунктом 6 Постанови №103.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню пункт 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 за №870, згідно якого визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи його скасування не поновлює дію актів, які визнані ним такими, що втратили чинність, чи які скасовані таким актом, і дія акта Кабінету Міністрів України поновлюється шляхом прийняття відповідного акта або із зазначенням в тексті акта про визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи про його скасування, оскільки Постановою №103 не визнано такою, що втратила чинність та не скасовано Постанову №704, а внесено зміни до окремих положень вказаного нормативного акта, зокрема й викладено в новій редакції пункт 4, і внесення таких змін визнано судом незаконним.
Суд звертає увагу, що відповідно до вимог статті 129-1 Конституції України, частини 1 статті 14, статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду (частина 2 статті 265 КАС України).
Отже, з 29 січня 2020 року виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 у відповідності до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ.
Пунктом 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України №1774-VІІІ від 06.12.2016 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01.01.2017 (надалі, також - Закон №1774-VІІІ), встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Відтак, після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.
Крім того, встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Таким чином, згідно з Постановою №704 та положеннями пункту 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1774-VІІІ розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням як складових грошового забезпечення є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня календарного року.
У спірних правовідносинах суд звертає увагу на те, що 20.05.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704" від 12.05.2023 за №481 (надалі, також - Постанова №481, постанова Уряду України №481).
Даною постановою Уряду України вирішено:
1. Скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (Офіційний вісник України, 2018 р., № 20, ст. 662).
2. Внести зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (Офіційний вісник України, 2017 р, № 77), виклавши абзац перший в такій редакції:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1 762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
3. Установити, що видатки, пов'язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.
Щодо такого нового правового регулювання спірних правовідносин та можливості застосування до спірних правовідносин коментованої постанови Уряду України №481, суд зважає на наступні аргументи.
Положеннями вказаної Постанови №481 не надано зворотної дії в часі та можливості застосування її приписів, в тому числі в період з 29.01.2020 - дня ухвалення Шостим апеляційним адміністративним судом постанови у справі №826/6453/18, якою залишено в силі рішення суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за №103, яким внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.
За загальними правилами застосування норм права в часі, відповідний нормативно-правовий акт врегульовує правовідносини із дати набрання ним чинності (в залежності від обставин опублікування тощо), із дати значно пізніше від дати прийняття і набрання чинності, вказівку про що містить такий акт, або із дати, яка в календарному застосуванні передує даті прийняття акту, відомості у зв'язку із чим повинні зазначатися в останньому.
Так, згідно з частиною 1 статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" №794-VІІ від 27.02.2014 постанови Кабінету Міністрів України набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.
Зважаючи на відсутність приписів в Постанові №481 про її застосування із іншої дати ніж дати набрання чинності в суду, станом на час вирішення спору, відсутні підстави формувати інші висновки, ніж ті, які містяться в усталеній практиці Верховного Суду.
Також, Урядом України в даній постанові не розкрито зміст, яким чином врегульовувати спірні правовідносини щодо врахування сталої величини (1 762 гривень) для розрахунку розмірів посадового окладу і окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, за період з 29.01.2020 (дня ухвалення Шостим апеляційним адміністративним судом постанови у справі №826/6453/18) до 12.05.2023 (дня прийняття Урядом України Постанови №481).
Редакція законів України про Державний бюджет на 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роки свідчить про зміни в розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сторону їх поступового збільшення.
Статтею 7 Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік» передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2019 встановлено у сумі 1921,00 грн.
Відповідно до статті 7 Закону України від 14.11.2019 №294-IX “Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2020 встановлено у сумі 2102,00 грн.
Статтею 7 Закону України від 15.12.2020 №1082-IX “Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2021 встановлено у сумі 2270,00 грн.
Згідно зі статтею 7 Закону України від 02.12.2021 №1928-IX “Про Державний бюджет України на 2022 рік» передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2022 встановлено у сумі 2481,00 грн.
Також статтею 7 Закону України від 03.11.2022 №2710-IX “Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2023 встановлено у сумі 2684,00 грн.
Отже, з початком календарного року відбуваються зміни в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сторону його збільшення.
Таким чином, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у осіб з числа військовослужбовців у період з 29.01.2020 (дня ухвалення Шостим апеляційним адміністративним судом постанови у справі №826/6453/18) до 12.05.2023 (дня прийняття Урядом України Постанови №481) виникало право на перерахунок грошового забезпечення, зокрема, розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням підлягали розрахунку шляхом застосування чинної на той період редакції пункту 4 Постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Суд також враховує, що згідно з архівними відомостями за 2020-2023 роки, усі види грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія у тому числі грошова допомога для оздоровлення у грудні 2020 року, у грудні 2021 року, у травні 2022 року, у лютому 2023 року, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у травні 2022 року та квітні 2023 року розраховувалися, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого станом на січень 2018 року (а.с. 13-15).
Таким чином, розмір посадового окладу та окладу за військовим званням безпосередньо впливали на розмір виплачених позивачу інших видів грошового забезпечення.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, слід визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо проведення розрахунку та виплати грошового забезпечення та інших додаткових виплат (у тому числі грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 роки) без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року №294-IХ станом на 01 січня 2020 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року №1082-IХ станом на 01 січня 2021 року та Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року №1928-IХ станом на 01 січня 2022 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року ОСОБА_1 у період з 29.01.2020 по 12.05.2023; зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії у тому числі грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 роки) для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум із врахуванням (застосуванням) розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 29.01.2020 по 12.05.2023, з урахуванням виплачених сум.
Водночас матеріали справи не містять відомостей про виплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2020 та 2021 роках, а тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пунктів 1 та 13 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір» не подав докази понесення інших судових витрат, судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо проведення розрахунку та виплати грошового забезпечення та інших додаткових виплат (у тому числі грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 роки) без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року №294-IХ станом на 01 січня 2020 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року №1082-IХ станом на 01 січня 2021 року та Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року №1928-IХ станом на 01 січня 2022 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року ОСОБА_1 у період з 29.01.2020 по 12.05.2023.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії у тому числі грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 роки) для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум та (застосуванням) розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 29.01.2020 по 12.05.2023, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти вимог позовної заяви відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 ;
відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_6 .
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.