15 травня 2025 року Справа № 280/1205/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши в письмовому проваджені за правилами спрощеного позовного провадження, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
19.02.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду його- ОСОБА_2 заяви про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі частини 1 п. 9 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 надати йому - ОСОБА_2 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі частини 1 п. 9 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 06.02.2025 він звернувся до відповідача із заяву, яка була складена за формою, визначеною додатком 4 Постанови № 560 КМУ від 16. 05. 2024, яку мотивував тим, що він НЕ ПІДЛЯГАЄ ПРИЗОВУ НА ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ ПІД ЧАС МОБІЛІЗАЦІЇ згідно пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особа - єдиний син, який зайнятий постійним доглядом інваліда 3-ї групи онкохворої матері, яка потребує такого догляду згідно ЛКК.
Позивач зазначив, що до заяви про відстрочку були залучені наступні документи:
копія паспорту, серія НОМЕР_1 , копія РНОКПП НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_2 , Копія свідоцтва про народження, Витяг з реєстру територіальної громади щодо реєстрації постійного місця проживання ОСОБА_2 , Копія пенсійного посвідчення на ім'я ОСОБА_2 , копія паспорту та ідент. номера ОСОБА_2 , копія Консультативного висновку онколога - хіміотерапевта, Копія консультативного висновку хірурга - онколога, Копія ВИПИСНОГО ЕПІКРИЗУ, Копія консультативного висновку нейрохірурга, Копія Розшифровки дослідження, Копія кабінет рентгенівської комп'ютерної томографії № 1. Копія консультативного висновку офтальмолога, ОРИГІНАЛ ДОВІДКИ ЛКК, Копія його - ОСОБА_2 тимчасового посвідчення військовозобов'язаного, Копія інформаційної довідки з електронної системи охорони здоров'я, Копія довідки - огляду сімейного лікаря.
Окрім того, позивач зазначив, що Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримавши 06.02.2025 та, зареєструвавши його заяву, з її додатками про відстрочку, в установлений законом строк відмовився надати йому мотивоване рішення.
11.02.2025 відповідачем були повторно отримані вищевказані документи, щодо відстрочки, проте станом на день його звернення до суду, рішення про відстрочку не надане.
Доказом являється поштове повідомлення із роздруківки із сайту «Укрпошта» щодо повторного отримання відповідачем документів про відстрочку, яке було вручене адресату 11.02.2025.
Вважаючи дії відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 незаконними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду із вказаним позовом. Просить задовольнити позовні вимоги.
Справі за цією позовною заявою присвоєно № 280/1205/25 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Сацькому Р.В.
24 лютого 2025 року ухвалою суду відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.
Відповідач відзив та заперечення на позовну заяву не надав.
ІНФОРМАЦІЯ_2 не надано будь - яких письмових чи інших доказів, чи заперечень проти позовних вимог позивача.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з частиною 4 статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_2 , громадянин України, що підтверджується паспортом НОМЕР_1 , який виданий 24.10.2000 Хортицьким РВ УМВС України в Запорізькій області, має ідентифікаційний код НОМЕР_2 , що підтверджує довідкою про присвоєння ідентифікаційного коду від 28.10.2002. Крім цього, він є особою - єдиним сином, який зайнятий постійним доглядом інваліда 3-ї групи онкохворої своєї рідної матері, яка потребує такого догляду згідно Довідки № 16 ЛКК від 05.02.2025, що підтверджується самою залученою довідкою - ВИСНОВКОМ № 16 ЛКК від 05.02.2025 та письмовими медичними довідками, медичними висновками, медичними рекомендаціями, пенсійним посвідченням матері позивача - ОСОБА_2 .
Копії та вищевказані оригінали документів містяться в матеріалах справи.
06.02.2025 позивач - ОСОБА_2 звернувсяя до відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особа - єдиний син, який зайнятий постійним доглядом інваліда 3-ї групи онкохворої матері, яка потребує такого догляду згідно ВИСНОВКУ ЛКК № 16 від 05.02.2025.
До заяви про відстрочку були додані: копія паспорту, серія НОМЕР_1 , копія РНОКПП НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_2 , Копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 , Витяг з реєстру територіальної громади щодо реєстрації постійного місця проживання ОСОБА_2 , Копія пенсійного посвідчення на ім'я ОСОБА_2 , Копія паспорту та ідент. номера ОСОБА_2 , Копія Консультативного висновку онколога-хіміотерапевта відносно хворої ОСОБА_2 , Копія консультативного висновку хірурга- онколога відносно хворої матері позивача, Копія ВИПИСНОГО ЕПІКРИЗУ, Копія консультативного висновку нейрохірурга, Копія Розшифровки дослідження відносно ОСОБА_2 , Копія кабінет рентгенівської комп'ютерної томографії № 1, Копія консультативного висновку офтальмолога відносно матері позивача, ОРИГІНАЛ ДОВІДКИ ЛКК № 16 від 05.02.2025, Копія його - ОСОБА_2 тимчасового посвідчення військовозобов,язаного, Копія інформаційної довідки з електронної системи охорони здоров'я, Копія довідки - огляду сімейного лікаря.
Вищевказані документи містяться в матеріалах справи.
11.02.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно були отримані вищевказані документи, щодо відстрочки, проте, станом до звернення позивача до суду, рішення відносно відстрочки він від відповідача не отримав.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, Позивач вважає що його права порушені, тому він і звернувся до суду з вказаною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним відносинам, суд виходить з того, що відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією в межах і відповідно до законів України.
Зокрема, статтею 8 Конституції Українив Україні встановлено, що в країні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція Українимає найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції Україниі повинні відповідати їй.
Норми Конституції Україниє нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції Українигарантується.
Крім цього, правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі регулюються законами України та підзаконними нормативними актами.
Таким чином, надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За статтею 65 Конституції України - захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ, визначає правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі за текстом - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
За ч. 7 ст. 1 Закону № 2232-XII визначено, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Згідно з частин 1, 2 статті 2 Закону № 2232-XII - військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
П. 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженогоУказом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.
За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» № 1932-XII від 6 грудня 1991 року особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023 строк дії режиму воєнного стану продовжувався. Указами Президента України воєнний стан продовжено, діє на теперішній час.
Указом Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію; мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Статтею 1 Закону України «Про Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ від 21.10.1993 (зі змінами та доповненнями на час виникнення спору) (далі по тексту - Закон № 5343-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно - рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно частини 4статті 3 Закону № 3543-ХІІ зміст мобілізації становить, зокрема, переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно - рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу.
Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Зокрема, відповідно до частини 3статті 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Згідно з частини 5 статті 22 Закону № 3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з пунктом 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Згідно пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Згідно пункту 12 Положення № 154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.
Отже, обов'язки щодо мобілізації на військову службу за призовом, встановлення відстрочок покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготоку та мобілізацію» встановлено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико - соціальної експертної комісії або лікарсько - консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико - соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.
З матеріалів справи судом встановлено, що 06.02.2025 позивач звернувся до відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про відстрочку від призову за мобілізацією, у зв'язку із тим, що він є особою - єдиним сином, який зайнятий постійним доглядом за онкохворою матір'ю -інвалідом 3-ї групи, яка потребує постійного догляду згідно висновку ЛКК № 16 від 05.02.2025.
Крім того, позивачем надані належні письмові докази на підтвердження його права на відстрочку від призову під час мобілізації згідно з Пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготоку та мобілізацію».
Така обставина не є спірною, та не заперечується відповідачем - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Тому, оскільки судом встановлено, що позивач має право на відстрочку від призову за мобілізацією на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача надати позивачу, на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В силу положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Ухвалюючи це судове рішення, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п. 41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За приписами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На думку суду, в даній справі, відповідачем не доведено правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.
Згідно положеньстатті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваної діяльності на відповідність наведеним вище критеріям, не виходячи за межі заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, з мотивів та обґрунтування наведених судом вище.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду, на стягненні яких він не наполягає.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись статтями 2, 241 - 246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації постійного проживання якого значиться за адресою: АДРЕСА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправними дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо не надання ОСОБА_3 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зобов'язати працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 надати ОСОБА_3 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 15 травня 2025 року.
Суддя Р.В. Сацький