14 травня 2025 року Справа № 280/1616/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005 м.Вінниця, вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення №083850010509 від 15.01.2025 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову у призначенні пенсії державного службовця ОСОБА_1 , у зв'язку з відсутністю стажу державної служби;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, призначити ОСОБА_1 пенсію державного службовця та перевести з пенсії за віком на пенсію державного службовця у відповідності до чинного законодавства.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що досяг віку 62 роки та 08.01.2025 звернувся до ГУ Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявою призначити пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII та перевести з пенсії за віком на пенсію державного службовця. Зазначає, що рішенням ГУ Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 083850010509 від 15.01.2025 відмовлено в призначенні пенсії державного службовця, оскільки відсутній необхідний стаж на посадах державної служби, а зазначені в довідці Сумської державної військової адміністрації №01-16/3990 від 08.11.2023 періоди роботи не відносяться до державної служби. Зазначає, що разом загальний стаж державної служби позивача становить 20 років 2 місяці 19 днів. Також вказує, що періоди з 24.06.1977 до 20.07.1979 (2 роки 26 днів) - курсант Київського суворівського військового училища, а також з 04.08.1979 до 17.02.1997 (17 років 6 місяців 13 днів) - служба в Збройних силах України, підлягають зарахуванню до стажу державної служби. На підставі викладеного, просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач позов не визнав. У письмовому відзиві від 25.03.2025 вх. № 14081 вказав, що періоди роботи на посадах, навчання, служби, зазначені у довідці Сумської районної державної адміністрації №01-16/3990 від 08.11.2023 до стажу державної служби не зараховуються, в тому числі і станом на 01.05.2016. Відтак, вважає, що позивач не має права на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки відсутні підстави для зарахування до стажу державної служби вищезазначених періодів, і як наслідок - у позивача відсутній відповідний стаж для переведення на пенсію згідно Закону України «Про державну службу». Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 10.03.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/1616/25 без виклику сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Приписами ч. 4 ст. 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 2021 року перебував на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримував пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
ОСОБА_1 08.01.2025 звернувся до ГУ Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії, відповідно до Закону України «Про державну службу».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 15.01.2025 позивачу було відмовлено у переведенні його з пенсії за віком на пенсію згідно Закону України «Про державну службу».
Позивач, не погодившись з рішенням відповідача, з вимогою вчинити певні дії, звернувся до суду із вказаним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст. 44 Конституції України).
Відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
10 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято (новий) Закону України “Про державну службу» №889, який набрав чинності 01.05.2016.
Відповідно до п. 2 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про державну службу» N 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон № 3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ (далі по тексту - Закон №889-VIII) пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно із пунктами 10, 12 розділу “Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ і Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у зразковому рішенні Верховного Суду від 4 квітня 2018 року у справі №822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі №500/5183/17.
З оскаржуваного рішення вбачається, що підставою для відмови позивачу в переведенні з пенсії за віком на пенсію згідно Закону України "Про державну службу" є відсутність станом на 01.05.2016 стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби. Вказано також, що неможливо врахувати періоди роботи ОСОБА_1 до стажу державної служби станом на 01.05.2016, оскільки періоди зазначені в довідці №01-16/3990 від 08.11.2023, яка видана Сумською державною військовою адміністрацією не передбачені вищезазначеними нормативними актами.
Суд зауважує, що згідно із пунктом 8 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII “Про державну службу» стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Також, відповідно до п. 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 (далі - Порядок № 229), стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №889-VIII “Про державну службу» обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону.
Так, відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 21.01.2002, довідки, виданої Сумською районною державною адміністрацією (Сумською районною військовою адміністрацією) №01-16/3990 від 08.11.2023, довідки Київського військового ліцею Імені Івана Богуна № 202/2 від 27.10.2020, ОСОБА_1 з 24 червня 1977 року до 20 липня 1979 року навчався у Київському суворовському училищі; з 05 вересня 1979 року до 17 лютого 1997 року проходив службу в рядах Збройних Сил; з 19 листопада 2002 року до 04 квітня 2003 року працював на посаді інспектора відділу управління Державного департаменту України з питань виконання покарань; з 26 липня 2023 року працює на посаді головного спеціаліста з питань оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Сумської районної державної адміністрації.
Слід зазначити, що обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 (до набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015) здійснювалось згідно Порядку обчислення стажу державної служби, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок № 283).
Пунктом 3 Порядку № 283 було передбачено, що час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях, включається до стажу державної служби.
Також, відповідно до Порядку № 229, який набрав чинності 01.05.2016, стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу».
Згідно п. 4 Порядку № 229, до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання;
Крім того, згідно з частиною 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з абзацом 2 частини 1статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Отже, періоди з 24 червня 1977 року до 20 липня 1979 року та з 05 вересня 1979 року до 17 лютого 1997 року зараховується до стажу державної служби.
Щодо періоду роботи позивача на посаді інспектора відділу управління Державного департаменту України з питань виконання покарань, суд зазначає наступне.
Так, пунктом 3 Порядку № 283 було передбачено, що до стажу державної служби включається робота (служба) на посадах спеціалістів кримінально-виконавчої системи (виправно-трудові установи, слідчі ізолятори, інспекції виправних робіт), які не мають спеціальних звань.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2006 року № 1074 Порядок № 283 було доповнено нормою, якою передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах спеціалістів Державної кримінально-виконавчої служби (установи виконання покарань, слідчі ізолятори, підрозділи кримінально-виконавчої інспекції), які не мають спеціальних звань.
Водночас, згідно з частиною першою статті 6 Закону України від 23 червня 2005 року № 2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (далі - Закон № 2713-IV), що набрав чинності з 20 липня 2005 року, Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснювала правозастосовні та правоохоронні функції і складалася з центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань зі спеціальним статусом, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, 2 інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України (у редакції станом на 20 липня 2005 року).
Відповідно до частини першої та абзацу першого частини другої статті 14 Закону № 2713-IV до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінальновиконавчої служби).
Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
Таким чином, слід зарахувати періоди роботи позивача з 19 листопада 2002 року до 04 квітня 2003 року на посаді інспектора відділу управління Державного департаменту України з питань виконання покарань до стажу державної служби.
Щодо періоду роботи позивача з 26 липня 2023 року на посаді головного спеціаліста з питань оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Сумської районної державної адміністрації, суд зазначає наступне.
Так, згідно трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 21.01.2002, 26.07.2023 він призначений на посаду головного спеціаліста з питань оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Сумської районної державної адміністрації, також, позивачем прийнято присягу державного службовця, присвоєно 6 ранг у межах категорії «В» посад державної служби.
19.03.2024 позивача звільнено із займаної посади за угодою сторін.
За приписами ч.2 ст. 3 Закону № 889-VIII, дія цього Закону поширюється на державних службовців: 1) Секретаріату Кабінету Міністрів України; 2) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; 3) місцевих державних адміністрацій; 4) органів прокуратури; 5) органів військового управління; 6) органів дипломатичної служби; 7) державних органів, особливості проходження державної служби в яких визначені статтею 91 цього Закону; 8) інших державних органів.
У відповідності до ч. 2 ст. 6 Закону № 889-VIII, встановлюються такі категорії посад державної служби: зокрема, категорія "В" - інші посади державної служби, не віднесені до категорій "А" і "Б".
Згідно ч. 2. ст. 46 Закону№ 889-VIII та п. 4 Порядку № 229, до стажу державної служби зараховуються час перебування на посаді державної служби відповідно до цього Закону.
Тож, позивач у період з 26 липня 2023 року по 19.03.2024, після прийняття присяги державного службовця, займав посаду державної служби (категорія "В"), що також підтверджено у довідці Сумської районної державної адміністрації.
Враховуючи викладене, вказаний період роботи позивача має бути зарахований до стажу роботи на посаді, що віднесені до посад державної служби та дають право на призначення пенсії згідно Закону України «Про державну службу».
Таким чином, суд не погоджується з висновком відповідача, зазначеним у спірному рішенні, про те, що не можливо врахувати періоди роботи ОСОБА_1 , вказані у довідці Сумської районної державної адміністрації та трудовій книжці, а саме: з 24 червня 1977 року до 20 липня 1979 року, з 05 вересня 1979 року до 17 лютого 1997 року, з 19 листопада 2002 року до 04 квітня 2003 року та з 26 липня 2023 року по 19 березня 2024 року (дата звільнення згідно трудової книжки) до стажу державної служби та висновує про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №083850010509 від 15.01.2025 та необхідність його скасування.
Щодо способу захисту прав позивача, суд зазначає, що частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Водночас, адміністративний суд не може підміняти уповноважений орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Питання про наявність підстав для призначення позивачу пенсії відноситься до повноважень органу Пенсійного фонду, у даному випадку визначеного за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Вінницькій області, і, за відсутності всіх вихідних даних, необхідних для вирішення цього питання, не може бути розглянуте по суті судом.
Слід зазначити, що завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
За таких обставин, з метою ефективного поновлення прав позивача, з урахуванням частини 2 статті 9 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №083850010509 від 15.01.2025 про відмову у перерахунку пенсії та зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, що дає право на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу» періоди з 24 червня 1977 року до 20 липня 1979 року, з 05 вересня 1979 року до 17 лютого 1997 року, з 19 листопада 2002 року до 04 квітня 2003 року та з 26 липня 2023 року по 19 березня 2024 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.01.2025 про перехід на пенсію, згідно із Законом України «Про державну службу».
Обраний у справі судом спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам справедливості та забезпечить ефективне поновлення порушеного права позивача з урахуванням обставин цієї справи.
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У зв'язку із викладеним, судові витрати у розмірі 908,40 грн. на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №083850010509 від 15.01.2025 про відмову у перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, що дає право на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу» періоди з 24 червня 1977 року до 20 липня 1979 року, з 05 вересня 1979 року до 17 лютого 1997 року, з 19 листопада 2002 року до 04 квітня 2003 року та з 26 липня 2023 року по 19 березня 2024 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.01.2025 про перехід на пенсію, згідно із Законом України «Про державну службу».
В іншій частині вимог,- відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 14.05.2025.
Суддя Л.Я. Максименко