14 травня 2025 рокум. Ужгород№ 260/2306/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі представника Рудої Христини Дмитрівни ( АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -
01 квітня 2025 року ОСОБА_1 , через уповноваженого представника Рудої Христини Дмитрівни звернувся до суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 , якою просить: 1) визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_2 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби за абзацом 11 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи; 2) зобов'язати військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу 11 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи.
02 квітня 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) сторін.
1. Позиції сторін.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що для звільнення з військової служби на підставі абзацу 11 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовцю потрібно довести, по-перше, родинний зв'язок з особою з інвалідністю (позивач надав свідоцтво про шлюб, у якому зазначено, що ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_1 ), по-друге, факт наявності у дружини інвалідності I чи II групи (позивач надав довідку до акта огляду МСЕК серії 12ААД № 378001 та довідку для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу від 10.01.2025 року); по-третє, факт потреби дружини у постійному сторонньому догляді (позивач надав висновок № 552 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 19.12.2024 року та висновок лікарсько-консультативної комісії № 552 від 19.12.2024 року). Додатково позивач надав акт обстеження від 25.02.2025 року, в якому вказано, що ОСОБА_1 проводить догляд за своєю дружиною ОСОБА_2 , так як вона є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду. А також, позивач надав нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_2 , в якій остання підтверджує, що потребує постійного стороннього догляду і бажає, щоб догляд за нею здійснював ОСОБА_1 . Таким чином, позивач долучив до рапорта всі необхідні документи, які підтверджують наявність у нього права на звільнення з військової служби на підставі абзацу 11 пункту 3 частини 12 статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу».
16 квітня 2025 року представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просять відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за родичами військового, що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії, позаяк необхідність постійного стороннього догляду підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарськоконсультативної комісії для осіб до 18 років. При цьому, саме на наявності висновку МСЕК як належного медичного документу, який підтверджує необхідність стороннього догляду за хворим, наголошує Верховний Суд у постанові від 15.11.2019 у справі №п/811/1375/16. Відтак, необхідність постійного стороннього догляду за хворими, що досягли повноліття, підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії, висновком лікарсько-консультативної комісії може бути підтверджено необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною. Зміст наведеного правового регулювання свідчить на користь висновку, що обставини щодо необхідності постійного стороннього догляду за особами, які являються інвалідами та старшими 18 років, мають бути підтверджені медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. Оскільки дружина позивача є особою з інвалідністю, то відповідно до правових висновків Верховного Суду саме до компетенції МСЕК відноситься повноваження щодо видачі висновку про потребу у постійному догляді, а не ЛКК, тому тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини прийнято рішення про відмову у звільненні ОСОБА_1 з військової служби із підстав зазначених у його рапорті.
21 квітня 2025 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначають, що Міністерством охорони здоров'я України не затверджено форми первинної облікової документації, а саме форми висновку МСЕК, який видається для підтвердження потреби постійного стороннього догляду в осіб з інвалідністю ІІ групи. Тому висновок лікарсько-консультативної комісії підлягає врахуванню разом з іншими доказами як такий, що може підтверджувати потребу особи з інвалідністю ІІ групи у постійному догляді. Станом на час виникнення спірних правовідносин, норми статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» уже містили виключений перелік сімейних обставин, за якими можливе звільнення військовослужбовця зі служби. Звертає увагу на те, що норми Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на відміну від Постанови № 413 мають вищу юридичну силу у застосуванні до спірних правовідносин. Отже, до спірних правовідносин положення Постанови № 413 не застосовуються. Це підтверджується і тим, що у подальшому набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2024 року № 582, якою військовослужбовців виключено з Постанови № 413.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що 14 березня 2022 року наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 7 призначено до військової частини НОМЕР_2 солдата запасу ОСОБА_1 , стрільцем 2 відділення 2 взводу охорони 3 роти охорони НОМЕР_3 батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 .
06 березня 2025 року ОСОБА_1 звернуся із рапортом до командира військової частини НОМЕР_2 , в якому доводить до відома, що має дружину - ОСОБА_2 , інваліда II групи, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 ААД № 378001 від 28.11.2024. Відповідно до абзацу 10 підпункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, а саме необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю І чи II групи. Бажання продовжувати військову службу не має. Просить звільнити з військової служби на підставі зазначених сімейних обставин.
До рапорту надано нотаріальної завірені копії паспорту ОСОБА_1 ; ІПН ОСОБА_1 ; паспорту ОСОБА_2 ; ІПН ОСОБА_2 ; свідоцтва про народження ОСОБА_3 ; МСЕК серії НОМЕР_4 ; довідки для отримання пільг інвалідам, які мають право на пенсію чи соціальну допомогу від 10.01.2025 р. № 73/06-08; висновку № 552 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 19.12.2024 p.; висновку № 552 ЛКК від 19.12.2024 р.; акту обстеження Перегінської селищної ради від 25.02.2025 p.; заяви ОСОБА_2 про потребу в догляді, зареєстрована у державного нотаріуса № 55 від 13.02.2025 p.; довідки № 172/02-76 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 26.02.2025 p.; свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 .
19 березня 2025 року військова частина НОМЕР_2 листом «Про звільнення солдата ОСОБА_4 » повідомила, що у поданому рапорті та доданих документах не міститься достатніх підстав, передбачених чинним законодавством, для звільнення солдата ОСОБА_4 з військової служби під час дії воєнного стану. Так, в рапорті та доданих документах не доведена потреба в постійному догляді за ОСОБА_2 . За наявності підтверджуючих документів, що дають право на звільнення з військової служби, радять солдату ОСОБА_5 надати оригінали документів або їх належним чином засвідчені копії для повторного розгляду рапорту по суті.
Не погодившись із такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду.
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII, тут і далі в редакції чинні на час виникнення спірних правовідносин).
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який діє і до тепер.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII, залежать від виду військової служби і особливості правового періоду.
Так, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби під час дії воєнного стану у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (надалі - Положення № 1153/2008, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі (пункт 1).
Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.
За змістом спірних обставин у цій справі, на підтвердження наявності підстав для звільнення з військової служби позивач надав копію висновку ЛКК від 19 грудня 2024 року № 552 за формою первинної облікової документації № 080-4/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09 березня 2021 року № 407 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, згідно з яким ОСОБА_2 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду вдома. Висновок дійсний до 19 червня 2025 року.
Так, визначення терміну «медичний висновок» наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я» від 18 вересня 2020 року № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров'я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.
Отже, медичний висновок це документ, який містить дані про стан здоров'я особи та видається з питань, пов'язаних з таким станом здоров'я.
Суб'єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров'я.
Своєю чергою, процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням № 1317 (чинного на час виникнення спірних правовідносин, яке 01 січня 2025 року втратило чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338; підлягає застосуванню у цій справі у редакції на час виникнення спірних правовідносин).
За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
- ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;
- потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;
- потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
- ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;
- причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого;
- медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
У наведеному переліку прав та обов'язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття «постійного догляду», який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.
При цьому, поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге - тривалість такого догляду.
Отже, поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, яка не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, безперервно, постійно.
Відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності № 189 (далі по тексту - Порядок) при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункту 1 розділу III).
За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені за результатом перевірки уповноваженими лікарями, перелік яких затверджується правлінням Пенсійного фонду України, обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:
- форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»;
- висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.
Повертаючись до підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби за пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII суд зазначає про недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.
З аналізу повноважень медико-соціальної експертної комісії, передбачених Положенням № 1317, у постанові від 11 квітня 2024 року у справі № 420/16689/23 Верховний Суд за схожих зі спірними обставин дійшов висновку про те, що така комісія визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, Верховний Суд зазначив про те, що такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, які також мають право приймати висновки, зокрема, про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (зокрема, за формою № 080-4/о) з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.
Порядок видання та заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» визначає Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09 березня 2021 року № 407, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 квітня 2021 року за № 510/36132 (надалі - Інструкція № 407, у редакції чинній на момент спірних правовідносин).
Відповідно до Інструкції № 407 висновок за формою № 080-4/о надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859. Висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, або до структурного підрозділу, що визначений договором про співробітництво територіальних громад для вирішення питання призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Згідно з пунктом 11 Інструкції № 407 особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців. Іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі.
Визначаючись у спірних правовідносинах у цій справі суд враховує позицію Верховного Суду у спорі у такій категорії у постанові від 11 квітня 2024 року у справі № 420/16689/23 щодо необхідності судам з'ясувати, зокрема, чи містить відповідний висновок (рішення) інформацію про строк, на який воно видане, оскільки позивач ініціює остаточне звільнення з військової служби.
Повертаючись до обставин цієї справи судом встановлено, що позивачем до рапорту про звільнення з військової служби від 06 березня 2025 року надано нотаріальної завірені копії паспорту ОСОБА_1 ; ІПН ОСОБА_1 ; паспорту ОСОБА_2 ; ІПН ОСОБА_2 ; свідоцтва про народження ОСОБА_3 ; МСЕК серії НОМЕР_4 ; довідки для отримання пільг інвалідам, які мають право на пенсію чи соціальну допомогу від 10.01.2025 р. № 73/06-08; висновку № 552 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 19.12.2024 p.; висновку № 552 ЛКК від 19.12.2024 р.; акту обстеження Перегінської селищної ради від 25.02.2025 p.; заяви ОСОБА_2 про потребу в догляді, зареєстрована у державного нотаріуса № 55 від 13.02.2025 p.; довідки № 172/02-76 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 26.02.2025 p.; свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 .
При цьому, на переконання суду, абзацом 10 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що підставою для звільнення з військової служби є саме необхідність здійснення постійного догляду.
В аспекті цього суд враховує, що ІІ групу інвалідності встановлено ОСОБА_2 до 01 грудня 2026 року, а висновок ЛКК є дійсним до 19 червня 2025 року, тобто на шість місяців. Водночас, як вже йшлося, особам, яким встановлено інвалідність безстроково, згідно з пунктом 11 Інструкції № 407 висновок видається безстроково; а особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців; іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі.
Суд вважає, що «постійний догляд» і «догляд на непрофесійній основі» не утворюють синонімію та мають відмінне смислове навантаження, проте саме висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду є тією підставою, яку сформульовано і закладено законодавцем в основу абзацу 10 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII для підстави звільнення з військової служби під час дії воєнного стану.
Жодного слова про систематичність, чи іншу періодичність такого догляду, у висновку ЛКК від 19 грудня 2024 року № 552, наданого позивачем, немає. Саме по собі поняття «догляд вдома» є не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк останнє передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.
Щодо висновку ЛКК № 552 від 19 грудня 2024 року виданому у довільній формі, суд зазначає, що відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» від 09.03.2021 № 407, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15 квітня 2021 р. за № 510/36132 затверджено, такі що додаються:
1) форму первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» та інструкцію щодо її заповнення;
2) форму первинної облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» та інструкцію щодо її заповнення;
3) форму первинної облікової документації № 080-3/о «Довідка про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне (орфанне) захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги» та інструкцію щодо її заповнення.
Відповідно до статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно частин першої-третьої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд приходить до висновку, що висновок ЛКК № 552 від 19 грудня 2024 року виданому у довільній формі, не належить до форм медичної документації, що визначена Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» від 09.03.2021 № 407, оскільки складена у довільній формі.
Окрім того, суд не може самостійно встановлювати, чи підпадає встановлений ОСОБА_2 діагноз під критерії, необхідні для здійснення постійного стороннього догляду, оскільки суди не є спеціалізованою установою в медичній сфері.
При здійсненні правозастосування суд має комплексно та системно застосовувати законодавство, враховуючи при цьому мету (ціль) та завдання того чи іншого нормативно-правового акта.
Іншій підхід призвів би до невиправданого звільнення від виконання військовозобов'язаним Конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України і ухилення від виконання такого.
Вирішуючи спір у цій справі суд виходить з того, що відсутність у висновку, складеному ЛКК про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 19 грудня 2024 року № 552, інформації про необхідність постійного догляду, утворює самостійну та достатню підставу для висновку про непідтвердження вказаних у рапорті підстав для звільнення з військової служби у зв'язку з необхідністю постійного догляду за дружиною з інвалідністю II групи, а тому суд погоджується з відповідачем у тому, що позивач не надав належних доказів на підтвердження існування підстав для звільнення з військової служби, визначених абзацом 10 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII, відтак порушення прав позивача, про захист яких він просив у судовому порядку, не знайшло підтвердження у ході судового розгляду. Натомість відповідачем доведено перед судом правомірність дій у межах спірних правовідносин.
Водночас суд зазначає, що позивач за наявності у нього інших документів, окрім тих, які були додані до рапорту про звільнення з військової служби, не позбавлений права звернення до військової частини з рапортом про звільнення з військової служби на підставі статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Інші доводи та аргументи сторін не мають визначального значення для вирішення цього спору та не впливають на юридичну оцінку спірних правовідносин у цій справі.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
За встановлених обставин цієї справи та наведеного правового регулювання суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для звільнення позивача з військової служби через сімейні обставини (для догляду за дружиною) на підставі поданого рапорту з додатками, а дії та рішення відповідача узгоджуються з вимогами чинного законодавства та не порушують прав позивача, відтак у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Згідно приписів статті 139 КАС України у випадку прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 9, 14, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 , в особі представника Рудої Христини Дмитрівни до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 14 травня 2025 року.
СуддяТ.В.Скраль