14 травня 2025 року м. Ужгород№ 260/1257/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яким просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області при обрахунку пенсії ОСОБА_1 по втраті годувальника за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ за померлого чоловіка ОСОБА_2 з 01 листопада 2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату з 01.11.2024 року пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом для перерахунку пенсії ІНФОРМАЦІЯ_1 №ХР12205 від 22 червня 2021 року, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії;
- стягнути судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу призначено пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-XII). Однак, позивач зазначає, що при призначенні такої пенсії відповідач визначив її розмір виходячи з 30% грошового забезпечення померлого годувальника визначеного станом на 01.03.2018 в той час, як розмір грошового забезпечення померлого чоловіка з 01.04.2019 становив 16414,28 грн. згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ХР12205 від 22 червня 2021 року. Позивач вказує, що звернулась до відповідача із заявою, в якій просила здійснити перерахунок її пенсії з врахуванням вищезазначеної довідки. Однак, відповідач листом відмовив у проведенні такого перерахунку. Вважаючи протиправними дії ГУ ПФУ у Закарпатській області, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Представником відповідача до суду було подано відзив на позовну заяву згідно якого, відповідач не погоджується з позовними вимогами з огляду на те, що позивачці пенсія по втраті годувальника призначена з 01.11.2024 року у розмірі грошового забезпечення з якого виплачувалася пенсія померлому ОСОБА_3 (на підставі ст. 45 ЗУ №2262-ХII).
Згадану вище довідку (у відповідності до примітки, котра безпосередньо складено на підставі рішення Верховного Суду від 17.12.2019 р. у зразковій справі №160/8324/19 з метою здійснення з 01 квітня 2019 року перерахунку основного розміру пенсії позивача.
У той же час, як ч. 4 ст. 63 Закону Nє2262-ХII, так і п. 1 Порядку №45 передбачено, що такий проводиться після прийняття Урядом рішення про умови та порядок його здійснення.
Разом з тим, після визнання протиправними та нечинними пунктів 1-2 Постанови №103 інших рішень про умови та порядок проведення перерахунку пенсій у відповідності до ст.63 Закону Кабінетом Міністрів України не приймалось.
Проте, враховуючи, що позивачці призначено пенсію у належному розмірі, виходячи з грошового забезпечення, з якого було нараховано пенсію померлому ОСОБА_3 втрата чинності вищевказаних пунктів Постанови 103 тим більше не породжує юридичних підстав для перегляду розміру грошового забезпечення, з якого було нараховано пенсію померлому ОСОБА_3 , відтак підстави для здійснення останнього (зокрема, на підставі довідки №XP12205 від 22.06.2021 року,) станом на сьогодні відсутні.
У відповідності до п. 2 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 р. №280, даний центральний орган виконавчої влади у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Таким чином, рішення Верховного Суду від 17.12.2019 р. у зразковій справі №160/8324/19 не створює для органів ПФУ юридичного обов'язку щодо вчинення будь-яких дій, відмінних від тих, які передбачені чинним законодавством, оскільки за своєю природою не виступає нормативно-правовим актом.
Одночасно, відповідач просить залишити без розгляду позовні вимоги позивача за період, що виходить за межі шестимісячного терміну звернення до суду.
Згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Закарпатській області, де з 01.11.2024 отримує пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» як член сім'ї померлого годувальника ОСОБА_5 .
Однак, як вбачається із матеріалів справи, а саме: з протоколу призначення пенсії по втраті годувальника за пенсійною справою 0701010929 (Міноборони) від 01.11.2024 пенсія позивачу була призначена без урахування додаткових видів грошового забезпечення та премії, тобто без врахування довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ХР12205 від 22 червня 2021 року.
Судом встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 по справі №260/2944/21, зокрема, зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити обчислення і перерахунок з 01 квітня 2019 року основного розміру пенсії ОСОБА_3 на підставі довідки №ХР12205 від 22 червня 2021 року про розмір грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року, що підлягає врахуванню для перерахунку пенсії ОСОБА_3 відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991р. №2011 -XIІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", положень постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із врахуванням розміру посадового окладу 4370,00 грн., оклад за військовим званням -1340,00 грн., надбавка за вислугу років (45%) -2569,50 грн., надбавка за особливості проходження служби (65%) -5381,68 грн., надбавка за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (10%)-437.00 грн., премія (53%) 2316,10 грн., які передбачені згідно Постанови КМУ № 704, а всього із суми грошового забезпечення 16414,28 грн.
Під час призначення пенсії по втраті годувальника позивачці з 01 листопада 2024 року, відповідачем було здійснено обрахунок пенсії за довідкою від 20 березня 2018 року №ХР12205.
Вважаючи такі дії протиправними позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема, Закон № 2262-ХІІ.
Умови призначення пенсій в разі втрати годувальника визначені статтею 29 Закону № 2262-XII, згідно якої пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
Згідно з частиною першою статті 30 Закону № 2262-XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Так, непрацездатними членами сім'ї вважаються батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю (пункт “б» частини четвертої статті 30 Закону № 2262-XII).
Згідно статті 36 Закону № 2262-XII пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах: а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім'ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім'ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім'ї (крім батьків, дружини (чоловіка) - у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків; б) сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Статтею 43 Закону від 09.04.1992 № 2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 45 Закону № 2262-XII передбачено, що сім'ям пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом пенсії в разі втрати годувальника обчислюються з того ж грошового забезпечення (заробітку), з якого було обчислено пенсію годувальникові. Членам сімей пенсіонерів з числа військовослужбовців строкової служби, які мали право на перерахунок пенсії в порядку, передбаченому статтею 44 цього Закону, пенсії в разі втрати годувальника обчислюються із заробітку, з якого було проведено або мало бути проведено зазначений перерахунок пенсії.
Вказані норми Закону № 2262-ХІІ структурно розміщені в розділі V “Обчислення пенсії», тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначають складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18.
Тобто з наведених вище норм вбачається, що Законом №2262-XII визначено право на пенсію в разі втрати годувальника непрацездатним членам померлих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, що перебували на їх утриманні. Ця пенсія призначається в розмірі 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї. При цьому пенсія в разі втрати годувальника обчислюються з того ж грошового забезпечення (заробітку), з якого було обчислено пенсію годувальникові.
Так, як встановлено судом вище, з протоколу призначення пенсії по втраті годувальника за пенсійною справою 0701010929 (Міноборони) від 01.11.2024 пенсія пенсія позивачу була призначена без урахування додаткових видів грошового забезпечення та премії, тобто без врахування довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ХР12205 від 22 червня 2021 року.
Тобто, відповідач під час обчислення розміру пенсії позивача всупереч вимог частини першої статті 45 Закону № 2262-XII, здійснив розрахунок пенсії позивача у разі втрати годувальника лише за основними складовими грошового забезпечення годувальника, без врахування додаткових видів грошового забезпечення та премії станом на березень 2019 року, що визначені у довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 №ХР12205 від 22 червня 2021 року.
За таких обставин суд вважає підстави даного позову обґрунтованими, а право позивача на отримання пенсії в належному розмірі - порушеними з боку відповідача.
Крім того, доводи відповідача про пропущення строку звернення до суду з позовом суд відхиляє, з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.3 ст.51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 24.12.2020 року (справа № 510/1286-16-а) зробила висновок, що норми статті 87 Закону № 1788-ХІІ, статті 46 Закону № 1058-ІV і статей 51, 55 Закону №2262-ХІІ (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Тому, в даній праві суд приходить до висновку, що застосовування шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч.2 ст.122 КАС України, матиме наслідком неможливість реалізувати позивачем передбаченого ст.51 Закону №2262-ХІІ права на перерахунок пенсій у зв'язку зі зміною видів грошового забезпечення.
Отже спірні правовідносини пов'язані з не проведенням перерахунку з вини пенсійного органу згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством та такий проводиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За таких обставин у відповідача були відсутні підстави відмовити позивачеві у проведенні перерахунку згідно нової довідки, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сума судового збору сплачена позивачем при поданні позовної заяви підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст. 5, 19, 77, 243, 246, 262 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо невірного обрахунку пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 з 01.11.2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 листопада 2024 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_3 , виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 №ХР12205 від 22 червня 2021 року, із врахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (код ЄДРПОУ - 20453063) сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.П.Микуляк