14 травня 2025 року м. Житомир справа № 240/11570/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Капинос О.В., розглянувши заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду із заявою в порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просить:
визнати протиправними дії, вчинені відповідачем, які полягають в умисному невиконанні рішення суду від 02.12.2024 по справі №240/11570/24, яким зобов"язано військову НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати - 05.06.2024, а саме: не нараховувати та не виплачувати компенсацію втрати частини доходів у зв"язку з порушенням строків виплати усієї вчасно невиплаченої індексації в сумі 83625,23 грн. (40538,37 грн.+43086,86 грн.) за період з 01.01.2016 по день фактичної остаточної виплати - 05.06.2024.
В обгрунтування заяви зазначає, що відповідачем нараховано компенсацію втрати частини доходів на виплачену невчасно індексацію лише у відповідності до рішення суду від 15.04.2024 у справі №240/25002/22, на виконання якого він отримав на свій рахунок остаточну суму індексації в сумі 43086,86 грн. При цьому, компенсація втрати частини доходу не нарахована на суму не вчасно (01.12.2020) виплаченої індексації в сумі 40538,37 грн. у відповідності до рішення суду від 12.10.2020 у справі №240/9318/20. Таким чином, відповідачем належним чином рішення суду не виконано.
Заперечень від відповідача на заяву не надходило.
Відповідно до норм частини 5 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд заяви здійснюється судом в порядку письмового провадження.
Надаючи оцінку діям відповідача при виконанні рішення суду, суд враховує наступне.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України унормовано, що судове рішення, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).
За приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
У справі "Сорінг проти Об'єднаного Королівства" від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень-складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписівстатті 383 КАС Україниє можливим у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Рішенням суду від 02.12.2024 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ), про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення 05.06.2024.
Зобов"язано військову НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати - 05.06.2024.
В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2025 рішення залишено без змін.
Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виконанння судового рішення від 02.12.2024 у справі №240/11570/24.
Листом від 17.04.2025 відповідач позивача повідомив, що на виконання рішення від 02.12.2024 у справі №240/11570/24 було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 у сумі 43086,86 грн. Також, на виконання судового рішення нараховано компенсацію втрати частини доходів на суму невиплаченої індексації 05.06.2024 43086,86 грн., згідно довідки розрахунку №107 від 15.02.2025. Таким чином, рішення суду виконано у повному обсязі.
Суд з такими діями відповідача не погоджується, з огляду на таке.
В описовій частині судового рішення судом зазначено, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 у справі № 240/9318/20 Військовою частиною НОМЕР_1 позивачу 01.12.2020 виплачено індексацію грошового забезпечення в сумі 39930,29 грн.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 у справі №240/25002/22 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по листопад 2018 року, з урахуванням базового місяця січень 2008 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по листопад 2018 року, з урахуванням базового місяця січень 2008 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по листопад 2018 року, з урахуванням базового місяця січень 2008 року.
На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду, в/ч НОМЕР_1 05.06.2024 виплатило позивачу індексацію в сумі 42440,54.
На звернення до в/ч НОМЕР_1 із заявою про виплату компенсації втрати частини доходів, у зв"язку з порушенням строків її виплати, військова частина не здійснила таку виплату.
У мотивувальній частині судового рішення суд дійшов висновку, що порушене право ОСОБА_1 підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення та зобов"язання в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати - 05.06.2024.
Таким чином, відповідач повинен був нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів на суму невчасно виплаченої індексацію на виконання обох судових рішень у справах №240/9318/20 та 240/25002/22 за період з 01.01.2016 по 05.06.2024.
Разом з тим, відповідач на підтвердження виконання судового рішення надав згідно довідку - розрахунок від 15.02.2025 №107, яка містить назву "Розрахунок суми компенсації за період з 01.01.2016 по 28.02.2019 (січень 2008 базовий місяць) відповідно до рішення ЖОАС по справі №240/11570/24 від 02.12.2024, тоді як рішенням зобов"язано нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів за період з 01.01.2016 по 05.06.2024.
Крім того, у колонці 7 таблиці наведено розрахунок нарахованої індексації на відповідно рішення суду по справі №240/11570/24 від 02.12.2024 за період з 01.01.2016 по 05.06.2024.
В той же час, рішенням у справі №240/11570/24 суд не зобов"язував нарахувати та виплатити позивачу індексацію за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Предметом спору у вказаній справі була невиплата позивачу компенсації втрати частини доходів у зв"язку з несвоєчасною виплатою індексації на виконання судових рішень у справах №240/9318/20 та 240/25002/22 за період з 01.01.2016 по 05.06.2024.
Також, з розрахунку вбачається, що відповідачем не враховано при обрахунку компенсації втрати частини доходів індексацію, виплачену 01.12.2020 на виконання судового рішення у справі №240/9318/20.
Нарахування здійснено лише на суму 43086,86 грн. і лише за період з січня 2016 по лютий 2018. Вказана сума, була нарахована позивачу на виконання судового рішення у справі №240/250002/22.
Також, у довідці "Довідково" зазначено, що у травні 2024 нарахована та перерахована на картковий рахунок сума індексації з січня 2016 по лютий 2018 в сумі 42440,42 гр. відповідно до рішення суду по справі №240/11570/24.
Проте, як вже зазначалося, рішення по справі №240/11570/24 стосується компенсації втрати частини доходів , а не індексації.
Більш того, таке ухвалено 02.12.2024, тому у травні 2024 відповідач не міг на його виконання виплачувати позивачу кошти.
Враховуючи встановлені обставини та надані докази, суд вважає, що відповідачем не виконано належним чином рішення суду від 02.12.2024 у справі №240/11570/24, тому такі дії є протиправними.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Постановою Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 804/2076/17 встановлена наступна позиція Верховного Суду: сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб'єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб'єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
За приписами частини шостої статті 383 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про порушення відповідачем норм чинного законодавства при виконанні рішення суду, а тому у даному випадку наявні усі правові підстави для застосування заходів судового контролю у порядку статті 383 КАС України.
Керуючись статтями 243, 248, 249, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Заяву позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду задовольнити.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 вчинені на виконання судового рішення від 02.12.2024 у справі №240/11570/24 щодо нарахування та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати - 05.06.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли неналежному виконанню судового рішення від 02.12.2024 у справі №240/11570/24.
Встановити строк для надання відповіді щодо вжитих заходів 30 днів з дня отримання ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.В. Капинос