Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 травня 2025 року Справа №640/9700/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І.С., розглянувши у письмовому провадженні матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ), позивач, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДПС у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, 88000; код ЄДРПОУ 43143065) з вимогами:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: №486195-1308-0713 від 30 червня 2018 року, №23139-5413-0713 від 17 липня 2019 року, №3885-5433-0713 від 16 квітня 2020 року, №146260-2407-0713 від 09 квітня 2021 року, винесені Головним управлінням ДПС у Закарпатській області.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання. Вирішено ряд процесуальних питань, зокрема, зазначено, що питання про поновлення строків на звернення до суду буде вирішено під час розгляду справи.
01 серпня 2022 року Головне управління ДПС України у Закарпатській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, надало до суду відзив на позовну заяву, докази по справі, та заявив клопотання, в якому просив замінити відповідача у справі на правонаступника - Головне управління ДПС у Закарпатській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, та залишити без розгляду позовну заяву.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, на виконання вимог Закону України від 16 липня 2024 року №3863-IX, дана справа передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.
20 березня 2025 року проведено автоматизований розподіл судової справи між суддями Донецького окружного адміністративного суду, за результатами якого адміністративна справа №640/9700/22 передана на розгляд судді Молочній І. С.
Ухвалами Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу №640/9700/22 за позовом адвоката Разваляєва Дмитра Станіславовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень. Вирішено ряд процесуальних питань. Замінено відповідача у справі №640/9700/22 на його правонаступника - Головне управління ДПС у Закарпатській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, (місцезнаходження: вул. Волошина Августина, буд. 52, м. Ужгород, 88000; код ЄДРПОУ ВП 44106694).
23 квітня 2025 року відповідач надав до суду письмові пояснення та докази по справі.
25 квітня 2025 року відповідач надав до суду додаткові пояснення по справі.
05 травня 2025 судом визнано неповажними підстави, викладені представником позивача у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, яке заявлено останнім у позовній заяві, відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом, залишено без руху позовну заяву у даній справі, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
09 травня 2025 року представник позивача надав до суду заяву про усунення недоліків, до якої долучив заяву, якою просив суд, зокрема, поновити строк звернення до адміністративного суду у справі №640/9700/22 та визнати причини його пропуску поважними.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року продовження розгляд адміністративної справи №640/9700/22, витребувано у відповідача докази по справі. Вирішено заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду із цим позовом розглянути по суті після отримання від відповідача доказів по справі.
14 травня 2025 року відповідачем надано до суду докази та письмові пояснення по справі.
Розглядаючи заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду із цим позовом, суд керувався наступним.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи доводи представників сторін та наявні в матеріалах справи докази, суд констатує наступне.
Оскаржуване податкове повідомлення-рішення №486195-1308-0713 від 18 квітня 2018 року, у позовній заяві позивачем зазначено дату такого рішення - від 30 червня 2018 року, в той час, як номер такого податкового повідомлення-рішення у обох випадках співпадає, що дає підстави вважати, що саме позивачем зазначено неправильну дату такого рішення, надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення №9050003938689, на якому вказано адреса: «Усть Чорна, Лісна, 14», який вручено із зазначенням лише підпису та дати «07/08», без зазначення року. Поштовий штемпель на копії такого повідомлення є нерозбірливим та нечитабельним.
Оскаржуване податкове повідомлення-рішення №23139-5413-0713 від 05 червня 2019 року, у позовній заяві позивачем зазначено дату такого рішення - від 17 липня 2019 року, в той час, як номер такого податкового повідомлення-рішення у обох випадках співпадає, що дає підстави вважати, що саме позивачем зазначено неправильну дату такого рішення, надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення №9050000122343, на адресу: «м. Київ, вул. Урлівська, 9, кв. 168», що повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Поштовий штемпель на копії такого конверта погано читаємий та дата повернення є нечіткою.
Оскаржуване податкове повідомлення-рішення №3885-5433-0713 від 16 квітня 2020 року надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення №9050000547492 на адресу: « АДРЕСА_2 », який вручено із зазначенням лише підпису та дати «01 червня 2020 року».
Оскаржуване податкове повідомлення-рішення №146260-2407-0713 від 09 квітня 2021 року надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення №9050000885525, на адресу: «м. Київ, вул. Урлівська, 9, кв. 168», який повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Поштовий штемпель на копії такого конверта погано читаємий та дата повернення є нерозбірливою.
Статтею 42 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин - 29 червня 2022 року) (далі - ПК України) врегульовано питання щодо листування платників податків та контролюючих органів.
Відповідно до пункту 42.1. статті 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Пунктом 42.2. статті 42 ПК України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з пунктом 42.3. статті 42 ПК України якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.
Згідно з пунктом 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №270 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин - 29 червня 2022 року) (далі - Правила №270):
рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист (рекомендований лист), поштова картка, бандероль, відправлення для сліпих, дрібний пакет, мішок "M", які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення;
повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.
Відповідно до пункту 91 Правил №270 інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка.
Як визначено у пункті 99 Правил №270 рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка»), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним.
У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.
Згідно з пунктом 106 Правил №270 під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв'язку на підставі пред'явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище.
Водночас, суд погоджується з наведеними відповідачем доводами та правовими висновками Верховного Суду.
Відтак, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б, від 04 березня 2021 року у справі №910/6835/20).
Верховним Судом у постанові від 04 травня 2022 року у справі №420/1626/21 також викладено наступний висновок.
Перевірка документів, що посвідчують особу адресата (фізичну особу), особу, яка одержує поштове відправлення замість такого адресата, родинні зв'язки з адресатом, а також належне оформлення повідомлення про вручення поштового відправлення покладено на працівників поштового зв'язку. Добросовісне виконання працівниками «Укрпошти» своїх службових обов'язків у даному випадку презюмується, а наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення є достовірним доказом отримання такого поштового відправлення.
Верховний Суд зазначає, що загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення про вручення його прізвище. Цей запис вносить працівник поштового зв'язку.
Натомість для вручення поштового відправлення з позначкою «Вручити особисто» або «Судова повістка» на бланку повідомлення розписується та зазначає прізвище одержувач (а не працівник поштового зв'язку). Аналогічна правова позиція викладена в постанові КАС ВС від 20 березня 2019 року у справі №222/1402/16-а.
Таким чином, перевірка документів, що посвідчують особу адресата (фізичну особу), особу, яка одержує поштове відправлення замість такого адресата, родинні зв'язки з адресатом, а також належне оформлення повідомлення про вручення поштового відправлення покладено на працівників поштового зв'язку. Добросовісне виконання працівниками «Укрпошти» своїх службових обов'язків у даному випадку презюмується.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №639/4278/16-а, від 30 листопада 2020 року у справі №Н/806/1943/18.
Проте, зазначені вище правові висновки Верховного Суду застосовуються у тих випадках, коли платних податку не заперечує факт отримання поштових відправлень.
У цій справі, позивач та його представник заперечують факт отримання позивачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які направлялись відповідачем засобами поштового зв'язку.
Суд зауважує, що визначений пунктом 42.2 статті 42 ПК України спосіб вручення податкових повідомлень-рішень надає контролюючому органу можливість обирати альтернативні шляхи направлення документів платнику податків, а саме: шляхом вручення особисто платнику чи його представнику, або засобами поштового зв'язку.
Разом із цим, суд звертає увагу на те, що зазначені вище положення податкового законодавства не дають підстави вважати, що законодавець ототожнює такі поняття як «вручення» та «надіслання» розумінні належного вручення податкових повідомлень-рішень.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі №160/2116/19.
Отже, зміст наведених положень Правил №270 дає підстави вважати, що загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення інформації, яка дозволяє ідентифікувати особу отримувача (постанова Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №911/2523/20).
Подібний підхід викладено Верховним Судом у постанові від 09 лютого 2022 року у справі №640/16786/20, у якій суд висловився про те, що обов'язковою умовою для підтвердження отримання рекомендованого відправлення є інформація у повідомленні про вручення поштового відправлення про дату вручення та одержувача (прізвище та його підпис). У цій постанові Верховний Суд, за результатом аналізу положень Правил №270, підсумував, що загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення про вручення його прізвища. Цей запис здійснює працівник поштового зв'язку.
Також, в постанові від 03 травня 2023 року у справі № 580/4989/22 Верховний Суд зазначив, за подібних зі спірними обставинами у справі №640/16786/20, а саме: повідомлення про вручення поштового відправлення не містить інформації про прізвище особи, яка отримала відправлення за наявності заперечень скаржника щодо фактичного отримання цього поштового відправлення, - Верховний Суд дійшов висновку про недотримання за таких обставин вимог Правил №270, а тому таке рекомендоване повідомлення не може бути належним доказом отримання вказаного відправлення уповноваженою особою позивача.
В зазначеній постанові Верховний Суд водночас відзначив, що напис про одержання поштового відправлення учасником справи, в якому зазначене його прізвище, зроблений працівником поштового зв'язку, зазвичай є переконливим доказом отримання відправлення саме адресатом. Таке переконання ґрунтується на презумпції добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов'язків. Однак таку презумпцію може бути поставлено під сумнів і спростовано.
Як встановлено судом вище, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №486195-1308-0713 від 18 квітня 2018 року, надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення №9050003938689, на якому вказано адреса: «Усть Чорна, Лісна, 14», та який вручено із зазначенням лише підпису та дати «07/08», без зазначення року, також оскаржуване податкове повідомлення-рішення №3885-5433-0713 від 16 квітня 2020 року надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення №9050000547492, на якому вказано адреса: « АДРЕСА_2 », та який вручено із зазначенням лише підпису та дати « 01 червня 2020 року».
Тобто, зазначені рекомендовані повідомлення не містить інформації, кому такі відправлення вручено, не зазначено прізвища особи, ініціалів та відношення до позивача (адресата).
У той же час, представник позивача заперечує факт отримання позивачем вказаних податкових повідомлень-рішень.
Матеріали справи свідчать, що інформації стосовно особи, котрій безпосередньо вручено податкові повідомлення-рішення №486195-1308-0713 від 18 квітня 2018 року та №3885-5433-0713 від 16 квітня 2020 року контролюючим органом не надано.
Водночас, враховуючи вищезазначені норми ПК України, документи вважаються належним чином врученими платнику податків і у тому разі коли вони не вручені у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання, за умови якщо вони направлені за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Верховний Суд у постанові від 04 червня 2020 року у справі №826/11455/15 дійшов висновку про те, що невиконання платником податків обов'язку щодо повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси позбавляє його можливості посилатися у спорі з контролюючим органом, що документи, правомірності яких стосується спір, не були йому вручені, якщо буде встановлено, що документи були направлені в установленому законом порядку на його податкову адресу, навіть у випадку повернення цих документів підприємством поштового зв'язку через неможливість їх вручення. Такий правовий наслідок висновується з норми пунктом 42.2 статті 42 ПК України. Однак, цей наслідок не може бути поширений на випадок, коли контролюючий орган володіє достовірною інформацією про зміну платником місця проживання.
Суд зазначає, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою проживання/перебування. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатися на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постанові від 10 лютого 2023 року у справі №160/5278/19.
Водночас, з наданої представником відповідача інформації станом на 12 травня 2025 року вбачається, зокрема, місцем проживання позивача по датах внесення до ДРФО з 18 квітня 2011 року до 23 серпня 2024 року значиться адреса: « АДРЕСА_2 (Дарницький район)».
Разом із цим, податкові повідомлення-рішення №23139-5413-0713 від 05 червня 2019 року та №146260-2407-0713 від 09 квітня 2021 року надсилались рекомендованими листами з повідомленням про вручення позивачу на адресу: «м. Київ, вул. Урлівська, 9, кв. 168», які повернулись з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Проте, поштові штемпелі на копіях конвертів погано читаємі, дати повернення на них є нечіткими та нерозбірливими, що не дає можливості встановити конкретну та однозначну дату повернення таких конвертів.
Крім того, у позові та заяві про поновлення строку звернення до суду позивачем та його представником зазначається, що вказані податкові повідомлення-рішення позивачем не отримувались, а з інформацією щодо таких податкових повідомлень-рішень він ознайомився лише 22 серпня 2022 року.
При цьому, суд зазначає, що за правовою позицією постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року у справі №990/139/23: «Аналіз практики ЄСПЛ свідчить, що у процесі прийняття рішень про поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, суд виходить таких міркувань: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, унаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, що були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка звернулася з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, саме 22 серпня 2022 року позивач обізнаний про наявність податкових повідомлень-рішень №486195-1308-0713 від 18 квітня 2018 року, №23139-5413-0713 від 05 червня 2019 року, №3885-5433-0713 від 16 квітня 2020 року №146260-2407-0713 від 09 квітня 2021 року.
В порядку частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, на підставі статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
У справі Bellet v. France Європейський суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У той же час, рішенням Європейського Суду з прав людини по справі «Іліан проти Туреччини» визначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Отже, як свідчить позиція Європейського суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Враховуючи вищезазначені норми та доводи представника позивача, суд вважає їх достатніми та дійшов висновку про визнання поважними причини пропуску строку звернення позивача до суду з цим позовом, у той час, клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду залишити без задоволення.
Керуючись статтями 122, 240, 243, 248, 256, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
1. В задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
2. Клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду - задовольнити.
3. Визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, та поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду із цим позовом.
4. Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя І.С. Молочна