Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 травня 2025 року Справа№640/6780/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зінченка О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління поліції охорони в м. Києві, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Управління поліції охорони в м. Києві (код ЄДРПОУ 40109147) від 21.03.2022 № 101 о/с “По особовому складу» яким ОСОБА_1 , сержанта поліції, поліцейського-водія (КПП-5162) взводу № 2 роти реагування Печерського районного відділу, звільнено зі служби в поліції згідно п. 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію";
- поновити на роботі ОСОБА_1 в Управлінні поліції охорони в м. Києві (код ЄДРПОУ 40109147), сержанта поліції, поліцейського-водія (КПП-5162) взводу № 2 роти реагування Печерського районного відділу з дати звільнення на посаді сержанта поліції, поліцейського водія (КПП-5162) взводу № 2 роти реагування Печерського районного відділу;
- стягнути з Управління поліції охорони в м. Києві (код ЄДРПОУ 40109147) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі (дня прийняття рішення судом), з урахуванням додаткової винагороди в розмірі 30 000 (тридцяти тисяч) гривень щомісячно.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем безпідставно застосовано до позивача такий суворий дисциплінарний захід як звільнення. Крім того, позивач зазначає, що був відсутній на робочому місці з 06 березня 2022 року по 12 квітня 2022 року, у зв'язку з неможливістю повернення до міста Києва, внаслідок ракетних обстрілів російськими окупантами Бучанського району Київської області, відсутності транспорту та змоги добратися без загрози втрати свого життя.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2022 року (суддя Смолій І.В.) відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Законом України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Разом з цим, на виконання вимог Закону України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон) та визначає порядок передачі нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України - наказом ДСА України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок №399).
Пунктами 4-7 Порядку №399 визначено, що на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ підлягають передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, які підлягають передачі судам, мають бути зареєстровані в базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.
На виконання вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2825-IX та Порядку №399 на підставі Акту приймання-передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва від 15.01.2025, згідно супровідного листа КОАС від 15.01.2025 №01-19/474/25 до Донецького окружного адміністративного суду передано 4132 судові справи, у тому числі адміністративну справу № 640/6780/22.
В результаті автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Зінченка О.В. для розгляду адміністративної справи № 640/6780/22.
Ухвалою суду від 10 березня 2025 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 640/6780/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав, наголосив на обґрунтованості прийнятих ним наказів, з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства як самих рішень, так і дотримання визначеного законом порядку їх прийняття.
В подальшому представником позивача надано відповідь на відзив, в якій зазначив, що викладені у відзиві заперечення не спростовують наведених у позовній заяві обставин.
Управлінням надано заперечення на відповідь на відзив, в якому відповідач наголосив на порушення позивачем присяги поліцейського та самоусунення від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, внаслідок чого його було звільнено зі служби в поліції.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
За результатами службового розслідування відносно позивача, які оформлені висновком від 21 березня 2022 року, затвердженим начальником Управління поліції охорони в м. Києві полковником поліції Анатолієм Андрієвським 21 березня 2022 року, відповідачем прийнято наказ від 21 березня 2022 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Печерського РВ Управління поліції охорони в м. Києві», зокрема, за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився в порушенні вимог пп. 1, 6 ч. 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», абз. 1 п. 1 розділу ІІ Інструкції про порядок переведення органів Національної поліції України на посилений варіант службової діяльності, затвердженої наказом МВС України від 10 грудня 2015 року № 1560, самоусуненні від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, керуючись статтями 11, 12, 13 та 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, до поліцейського - водія взводу № 2 роти реагування Печерського районного відділу Управління поліції охорони в м. Києві сержанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Наказом Управління поліції охорони в м. Києві від 21 березня 2022 року № 101 о/с «По особовому складу», сержанта поліції ОСОБА_1 (0025694), поліцейського-водія (ККП-5162) взводу № 2 роти реагування Печерського районного відділу, з 21 березня 2022 року звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) ч. 1статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Наказом Управління поліції охорони в м. Києві від 05 травня 2022 року № 158 о/с «По особовому складу», внесено зміни до наказу Управління поліції охорони в м. Києві від 21 березня 2022 року № 101 о/с в частині підстави: наказ Управління поліції охорони № 80 від 21 березня 2022 року.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд виходив з наступного.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» (далі також - Закон).
Згідно ч. 1 статті 17 Закону, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:
«Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки» (ч. 1 статті 64 Закону).
Відповідно до приписів ч. 1 статті 18 Закону, поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
За приписами п. 24, п. 34 ч. 1 статті 23 Закону, поліція відповідно до покладених на неї завдань:
бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості;
здійснює у взаємодії зі Збройними Силами України, Національною гвардією України, Державною прикордонною службою України, Державною спеціальною службою транспорту, Службою безпеки України боротьбу з диверсійно-розвідувальними силами агресора (противника) та не передбаченими законами України воєнізованими або збройними формуваннями.
Частиною 2 статті 24 Закону встановлено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
Згідно зі статтею 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі також - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України, під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (стаття 11 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
За правилами ч. 3 статті 13 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Згідно з вимогами ч. 8 статті 19 Дисциплінарного статуту, під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Так, положеннями статті 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що cлужбове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Частинами 7-8 статті 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Аналіз наведених положень є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до пункту 3 вказаного вище Указу, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX “Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні». Наразі продовжує діяти правовий режим воєнного стану.
Матеріалами службового розслідування підтверджується, що наказом Національної поліції України від 23 лютого 2022 року № 171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності» переведено особовий склад Управління на посилений варіант службової діяльності на час дії правового режиму надзвичайного стану.
З урахуванням зазначених обставин, 24 лютого 2022 року о 05 год. 30 хв. особовий склад Управління поліції охорони в м. Києві, було піднято за сигналом «Тривога».
По прибуттю до місць несення служби, особовий склад було озброєно вогнепальною, автоматичною зброєю та залучено до комплекту завдань із виконання посиленого варіанту службової діяльності.
18 березня 2022 року до Управління надійшли доповідні записки начальника Печерського районного відділу Управління підполковника поліції Шкляренка А.М. від 16 березня 2022 року про те, що сержант поліції ОСОБА_1 , поліцейський - водій взводу № 2 роти реагування цього ж підрозділу, з 08 березня 2022 року по теперішній час, безпідставно відсутній на службі.
07 березня 2022 року позивач звернувся до керівництва Печерського РВ Управління з проханням покинути підрозділ на декілька годин та поїхати за місцем проживання, для вирішення побутових питань.
Станом на 18 березня 2022 року ОСОБА_1 перебував за адресою: Київська область, Макарівський район, село Комарівка та відмовився прибути до Управління посилаючись на неможливість виїхати з населеного пункту проживання.
В телефонному режимі ОСОБА_1 було доведено до відома положення п. 1 наказу Національної поліції України від 10 березня 2022 року № 190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану», відповідно до якого, поліцейські, які перебувають поза місцем несення служби, крім тих, що виконують службові завдання, зобов'язані протягом 1 доби прибути до найближчого органу поліції для реєстрації та постановки на облік, а саме:
- поліцейські, для яких проїзд у регіон місця проходження служби є неможливим у зв'язку з об'єктивними причинами (тимчасова окупація, повне зупинення транспортного сполучення);
- поліцейські, які виховують одного або більше дітей віком до 18 років або на утримання яких перебувають батьки, що потребують стороннього догляду, та виїхали з метою супроводу дітей в евакуацію, та чоловіки (дружини) яких є поліцейськими, військовослужбовцями або особами рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту, задіяними до виконання службових обов'язків за місцем проходження служби;
- поліцейські, які мають статус одинокої матері (батька).
При цьому, пунктом 3 наказу Національної поліції України від 10 березня 2022 року №190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану» зобов'язано поліцейських, які не підпадають під перелік осіб, визначених пунктом 1 цього наказу, невідкладно прибути до органу поліції за місцем несення служби.
Вимоги вказаного вище наказу позивачем виконані не були.
Про результати опитування, причини не прибуття на службу зі місцем несення та встановлення місцезнаходження позивача, складені відповідні доповідні записки його безпосереднім керівником.
На підтвердження обставин, викладених у висновку від 21 березня 2022 року, відповідачем надано суду копії табелів основного робочого часу працівників Печерського РВ Управління поліції охорони в м. Києві за березень 2022 року; книги нарядів роти реагування Печерського РВ Управління поліції охорони в м. Києві; актів про відсутність на службі за період з 08 березня 2022 року по 15 березня 2022 року; довідку старшого інспектора Печерського РВ Управління поліції охорони в м. Києві від 16 березня 2022 року капітана ОСОБА_2 ; доповідної записки начальника Печерського РВ Управління поліції охорони в м. Києві від 16 березня 2022 року; акту фіксації відмови від надання письмових пояснень від 18 березня 2022 року.
Факт відсутності на службі у вказаний вище період позивачем у позові не заперечується.
Крім того, судом критично оцінюються твердження позивача про те, що він після прибуття до місця проживання добровільно вступив до добровольчого формування № 1 Макарівської селищної територіальної громади Бучанського району Київської області, з огляду на те, що довідка від 13 квітня 2022 року № 89 містить виправлення, які не дають змогу однозначно встановити дату зарахування позивача до добровольчого формування, а контракт добровольця територіальної оборони був укладений лише 30 березня 2022 року, тобто вже після звільнення зі служби в поліції.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 12 січня 2012 року у справі «Горовенки та Бугара проти України» зазначив, що уряди та правоохоронні органи забезпечують те, щоб усі посадові особи з підтримання правопорядку мали відповідні моральні, фізичні та психологічні якості для ефективного виконання своїх функцій і проходили безперервну та ретельну професійну підготовку. Необхідно періодично здійснювати перевірку їхньої придатності для виконання таких функцій.
Суд повторив, що від держав очікується встановлення високих професійних стандартів у рамках їх правоохоронних систем і забезпечення того, щоб особи, які перебувають на службі в таких системах, відповідали необхідним критеріям (рішення від 17 червня 2008 року у справі «Абдулла Їлмаз проти Туреччини».
У статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» наведено текст присяги працівника поліції: «усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Отже, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення присяги. У зв'язку з чим, складаючи присягу, працівник поліції покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Під порушенням присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Застосування дисциплінарного стягненні у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Даний правовий висновок зазначено і у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2018 року у справі № 824/227/17-а.
Підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що зазначена поведінка позивача безумовно призвела до підриву авторитету органів внутрішніх справ, формування негативної думки у населення про поліцію та дискредитації звання працівника поліції, що, відповідно, свідчить про особисту недисциплінованість позивача та недотримання ним вимог законодавства, присяги працівника поліції та посадових обов'язків.
За цих обставин суд дійшов висновку, що відповідач правомірно та обґрунтовано застосував до позивача спірне дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.
Наведена вище позиція суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема в постановах від 19 квітня 2019 року по справі № 802/1172/17-а та від 22 липня 2021 року по справі № 806/796/16.
Отже, доводи позивача про відсутність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності з огляду на неможливість прибуття до місця несення служби з пункту проживання внаслідок ракетних обстрілів російськими окупантами та відсутності транспорту, є безпідставними.
В контексті наведеного та за наслідком аналізу наведених вище обставин, суд доходить висновку про те, що позивач своїми діями допустив порушення Закону України «Про Національну поліцію», тобто вчинив дисциплінарний проступок, який з урахуванням загального уявлення суспільства про поліцейського, як носія влади, унеможливлює подальше виконання позивачем своїх обов'язків на службі в органах поліції.
При цьому, позовна заява позивача не містить обґрунтування відсутності в діях поліцейського дисциплінарного поступку, що підтверджується наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами.
При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, в розглядуваному випадку позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуваний наказ відповідає наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям, а тому відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування.
З урахуванням наведеного, не підлягають задоволенню похідні вимоги позивача про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Враховуючи те, що норми КАС України та Закону України "Про судовий збір" не передбачають розподілу (стягнення) судових витрат, які не були здійснені, тому питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 2-17, 19, 20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124, 125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління поліції охорони в м. Києві (юридична адреса: 04050, місто Київ, вулиця Студентська, будинок 9; код ЄДРПОУ 40109147) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,- відмовити.
Рішення прийнято в порядку письмового провадження 15 травня 2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.В. Зінченко