Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 травня 2025 року Справа №200/2236/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М.., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
31 березня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду, через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про:
- визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягала у здійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки в кількості 13 днів та додаткової відпустки як учаснику бойових дій в кількості 14 днів у рік звільнення без застосування коефіцієнту 2,5 відповідно до вимог урахування вимог п. 3 розділу ХХХІ наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам»;
- зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки в кількості 33 дні та додаткової відпустки як учаснику бойових дій в кількості 35 днів у рік звільнення, обчислені із застосуванням коефіцієнту 2,5 відповідно до вимог п. 3 розділу ХХХІ наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягала у не включенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
- зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 , з урахуванням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.12.2024 у справі №200/6696/24, грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 41 день, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано копії та докази.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 від 05 травня 2025 року повернуто без розгляду.
23 квітня 2025 року відповідач надав відзив на адміністративний позов за змістом якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог та вказав, що позивачеми пропущений строк звернення до суду, оскільки позивачу було відомо про розмір отриманого та нарахованого грошового забезпечення та порядку розрахунків під час звільнення, під час розгляду наступних судових справ:
У справі № 200/5757/24 відповідачем було додано до відзив на позовну заяву та документи, зокрема, примірник наказу № 162 від 07.06.2023 та довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення
Вказує документи перебували в розпорядженні позивача з вересня 2024 року.
У справі № 200/6696/24 відповідачем було додано до відзив на позовну заяву та документи, зокрема, примірник наказу № 162 від 07.06.2023 та довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення, детальний розрахунок при звільнення.
Вказує, що документи перебували в розпорядженні позивача з жовтня 2024 року.
Перервірши доводи позивача, щодо пропуску строку звернення до суду, які були заявлені у позовній заяві, та позицію відповідача, щодо пропуску строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини 13 статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Водночас в силу положень ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) у редакції, що була чинною до 19.07.2022, в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Тобто, у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
Разом з цим, суд враховує, що 19.07.2022 набув чинності Закон України від 1 липня 2022 року № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким внесені зміни до законодавства про працю.
Так, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону № 2352-IX назву та частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, Законом № 2352-IX внесено зміни до статті 233 Кодексу законів про працю України, а відтак змінено нормативне регулювання правовідносин, які виникли з питань щодо стягнення (виплати) заробітної плати (її складових).
Відтак, починаючи з 19 липня 2022 року у Кодексі законів про працю України відсутня норма, яка б передбачала право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.
Водночас після внесення Законом № 2352-IX відповідних змін частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України установлено строк звернення до суду у справах про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення) та у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).
Питання щодо застосування строку звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця, за період з 01 лютого 2020 року по 30 березня 2023 року було предметом дослідження Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23.
У вказаній справі Судова палата Верховного Суду вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшла таких висновків:
"Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин").
З урахуванням пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року N 651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року."
Отже, Судовою палатою Верховного Суду в постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 наголошено, що період з 19 липня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання особою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
У зв'язку з цим зроблено висновок про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Виходячи з цього, Судова палата вважає що саме дата вручення позивачу зазначеного документа, є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
Так, предметом у даній справі є визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій у неналежному розмірі.
Позивач, у позовній заяві, вказує, що при звільненні з військової служби з 07.06.2023 року військовою частиною НОМЕР_1 не було надано одного письмового повідомлення або інших документів, які б свідчили про нараховане та виплачене їй грошове забезпечення за період проходження військової служби при виключенні зі списку особового складу військової частини.
Суд вважає такі доводи позивача необгрунтованими з наступних причин.
З комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» судом встановлено, що 25.09.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 (справа № 200/6696/24).
24 жовтня 2024 року від військової частини НОМЕР_1 надійщов відзив на позовну разом з наступними документами:
-наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 07.06.2023 року № 162, щодо виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення старшого солдата ОСОБА_1 . У наказі, з поміж іншого, зазначено про виплату позивачу компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.
- розрахунок компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток ОСОБА_1 , в якому наведено детальний розрахунок компенсації як основної так і додаткової відпусток.
Даний відзив із додатками було надіслано позивачу через її електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» 24 жовтня 2024 року.
З урахуванням наведеного вище, судом встановлено, що про порушення свого права позивач дізналась 24 жовтня 2024 року, отримавши відповідні документи від відповідача у своєму лектронному кабінеті в підсистемі ЄСІТС “Електронний суд». Відтак, саме з 25.10.2024 для неї розпочався трьохмісячний строк звернення до суду, тобто, по 26.01.2025 року включно.
Натомість до суду з даним позовом позивач звернулась лише 28.03.2025, тобто із пропуском строку, передбаченого ст. 233 КЗпП України.
Суд зазначає, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалах від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19, від 13.04.2020 у справі № 520/11334/18, від 17.09.2020 у справі № 186/1881/19, від 06.11.2020 у справі № 826/14116/18 та інших.
За приписами частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи, що позивачем пропущено встановлений строк звернення до суду та судом визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду, виходячи з приписів частини 13 статті 171 КАС України позовна заява підлягає залишенню без руху.
Отже, в порядку усунення вказаного недоліку, позивачу необхідно надати належним чином обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших (додаткових) підстав, що можуть свідчити про поважність пропуску такого строку з підтверджуючими відповідні обставини доказами.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 161, 169, 171, 248, 256, 293, 294, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви позивача про визнання поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлення цього строку - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви: десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі неусунення недоліків у встановлений судом строк, позовна заява буде вважатись неподаною, та її буде повернуто позивачу.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя М.М. Крилова